Методичні рекомендації для батьків
«Креативність малюків нашої групи « Віночок»", вихователь, Камінська Б.П.

Сучасні батьки добре розуміють важливість розвитку креативного
потенціалу дитини. У житті кожного знайдеться місце креативу.
Креативність — досить новий термін, не цілком звичний для україномовної людини. Термін новий, а суть його пішла корінням у глибину століть. Раніше цю особливість, що відрізняє людей, здатних до нестандартного мислення, називали кмітливістю.Не будьмо занадто серйозними. Якщо прагнете виховати творчу особистість, дайте волю своїй фантазії й спробуйте подивитися на світ очима дитини!
Самі ж мами й тата не завжди готові пограти з дітьми, не знають як
підтримати дитяче фантазування, рідко пустують і жартують зі своїми
малюками. Водночас саме спільні з близькими ігри і фонтазування
відкривають дитині шлях до творчості. А ще спрямовують налагодженню
взаємин у родині, формуванню довіри, знімають емоційне напруження.
Спостерігаючи за дітьми в перші 5-6 років життя, насамперед
помічаємо їхню надзвичайно високу активність, здатність виокремлювати в
довкіллі непомітні для нас, дорослих, речі, готовність щомиті долучитися до
діяльності з їх пераетворення. Малята постійно перебувають в активному
пошуку та намаганні відповісти на питання: що це, і що із цим можша
робити? Звичні для нас речі перед дитиною постають як особливі, наповнені
таємничими смислами і неймовірними можливостями.
Так звичайне тісто дитина спиймає як дивовижний матеріал з
неймовірними властивостями: воно може набувати певної форми і так само
легко її змінювати, може “протікати” крізь пальці й знову повертатися до
попереднього стану, його можна спробувати на смак, понюхати, воно липне
до рук, але цьому можна легко зарадити. Дитина захоплено мне його, рве,
розкочує, збирає в кульку і знову розкочує. І таких незвіданих і
багатофункціональних речей навколо малюка безмежна кількість!
Дайте дитині можливість експерементувати з різними матеріалами:
тістом, глиною, піском, фарбами, пластиліном, паличками і камінцями.
Кожна дія дитини — креативність. Дитина не народжується з
готовим уявленням про світ, вони є її прижиттєвими надбаннями. Малюк
поступово входить у світ речей. Що постає перед ним як незрозумілий,
мінливий. Намагаючись осягнути світ, дитина користується можливостями,
даними їй від природи: вільно діє, робить спроби, експериментує, комбінує,
тобто творить.
Здається, є багато справ, які дошкільник виконує стереотипно, не
вкладаючи в них творчості, але це лише на перший погляд, адже звичайне
миття рук у будьякий момент може перетворитися на на боротьбу з водною
стихією, а процес одягання — на підготовку до експедиції на Північний
полюс.
Особливе місце в житті дитини має займати гра, і насамперед сюжетно-рольова. Важко переоцінити її роль у розвитку креативного потенціалу. Вона відповідає дитячій природі, й у ній є все, що дає підстави вважати цю діяльність творчою: вільне трактування дитиною реальності та її перетворення на сюжет, вироблення стратегії реалізації ігрових цілей, розвиток рольових відносин, вироблення й дотримання певних правил.
Із моїх спостережень за дітьми та їх діяльністю,можна помітити ,що все чим вони займаються,є своєрідною креативністю. Але в кожного з них,ця риса виражається по своєму: Абрамчук Ярослав, Оверчук Юрій виявляють допитливість,люблять спостерігати за змінами в природі та в середовищі що їх оточує,а також люблять експериментувати. Артистичні здібності має Вілімець Руслана. Котисько Дарина та Паньковець Тимофій полюбляють конструювати та будівельні ігри. Яковець Богдана проявляє себе в логічних іграх,є цілеспрямовано. Хабатюк Катерина та Яцута Злата мають більш виражені художні здібності та полюбляють сюжетно-рольові ігри.
Шановні батьки, у ваших руках безмежний ресурс — любов до
дитини, - і він дає можливість зробити значний внесок у розвиток творчого
потенціалу ваших малюків. Радійте разом з дитиною її відкриттям,
дивуйтеся, різним речам, розкривайте зміст ваших суджень про світ,
спрямовуйте фокус контролю не на кінцевий продукт дитячої діяльності, а на
процес — саме в ньому й народжується творчість та креативність вашого малюка.

Методичні рекомендації для батьків: 

«Креативність малюків нашої групи», вихователь різновікової групи « Ромашка», Гнатюк О.В.

      У житті кожної людини час від часу трапляються складні, суперечливі ситуації, коли здається, що виходу не має. У таких випадках хтось впадає у безнадію і відчай, опускає руки, а інший, сприймає труднощі як виклик і обов′язково знаходить правильне рішення. Які ж риси необхідно мати, щоб бути здатним вступати в двобій з життєвими негараздами і виходити переможцем? Насамперед потрібно вміти нестандартно мислити, помічати найдрібніші деталі, логічно розробляти різні варіанти дій, бути впевненим у собі і вільним від стереотипів. Вищезгадані риси є головними характеристиками креативної людини. Що ж таке креативність? Ось одне з визначень цього поняття. Креативність – це творчі здібності індивіда, які допомагають йому продумувати принципово нові ідеї; здатність людини нестандартно розв′язувати будь – які завдання і знаходити ефективні шляхи досягнення мети.
    Ми з вами як педагоги і батьки, звичайно, прагнемо розвивати ці здібності у своїх дітях. Адже людина яка не боїться проблем і може успішно їх розв′язувати , використовуючи як трамплін для нових здобутків, буде більш захищеною від всіляких негараздів у житті  й матиме більше шансів досягти успіху.
      Для розвитку креативності дітей нашої групи ми обладнали такі куточки: «Маленькі куховарики», «Перукарня», «Магазин», «Самостійна художня діяльність», «Пральня», «Вчимося доброти», «Малюкам про природу», «Інтелектуальні ігри» тощо.  Спостерігаючи на протязі дня за дітками нашої групи можна зробити висновок, що кожна дитина є креативною, але в кожної  дитини креативність виражається по іншому.
Наприклад, художні здібності найбільше проявляються у Калюша Матвія та Бучинського Кирила. Радкевич Ілля виявляє допитливість, любить спостерігати за явищами живої та неживої природи. Тушич Аделіна та Попов Тимофій вирізняється своїм вмінням розмірковувати, знаходити відповіді на запитання та вихід з різних складних ситуацій.  Найбільші артистичні здібності мають Стрельбицькі Софія та Соломія. Рудичик Нікіта та Шункевич Олександр полюбляють експериментувати. Калюш Максим проявляють свою креативність під час сюжетно – рольової гри. Камінський Дмитро обережний, виважений, має чуття безпечної поведінки. Мартинюк Давид проявляє свою креативність під час конструювання.
     І насамкінець  хочу додати, що дорослі мають заохочувати, схвалювати спроби дитини проявляти оригінальність, гнучкість мислення, виробляти самостійні ідеї, робити припущення і т.д., одним словом розвивати креативність.

Інформація про проєкт з кібербезпеки BRAMA

Кіберполіція оголосила про ребрендинг проєкту MRIYA.  Відтепер в Україні діє новий покращений проект з кібербезпеки BRAMA (БРАМА). Це синергія громадян, приватного та державного секторів у протидії дезінформації та незаконному контенту в інформаційному просторі.
“У зв’язку із тим, що 1 вересня 2023 року Президент України презентував для українських школярів, їхніх батьків і педагогів інноваційний освітній цифровий проект «Мрія», виникла необхідність проведення ребрендінгу  вже існуючого прєкту”,.
Чому БРАМА?
Брама – це ворота, які захищають від небезпеки та закривають нас від негативного впливу.
В історії людства Брама виконувала найважливіші соціальні функції, одна з яких – оборонна, як захищені в’їзди в міста, фортеці, замки, садиби, на мости і шляхи. У середньовіччі Брама уособлювала все місто як захищену спільноту, що відображено в міській геральдиці багатьох українських міст, таких як: Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Рівне, Херсон та інших.

ПРОБЛЕМА
Війна відбувається не лише за територіальну цілісність, а й за інформаційний простір. Російська інформаційна експансія посилилась з початком повномасштабного вторгнення. Тобто, росіяни намагаються досягти власних національних інтересів методом беззбройного проникнення в інформаційну сферу.
Несвідоме споживання інформації та недостатній рівень інформаційної грамотності стали передумовами спільної для всіх українців проблеми – засилля ворожої пропаганди та фейків. Дезінформація в мережі негативно впливає на свідомість людей та хід війни в цілому, тому користувачі мережі Інтернет мають завжди бути обачними та вміти розпізнавати фейки, пропаганду та дезінформацію.
Щоденно, гортаючи стрічку у своїх соціальних мережах та месенджерах ми натикаємось на інформацію, яка на нашу думку є неправдивою або небезпечною. У свідомої людини виникає природнє бажання прибрати таку інформацію із медіа простору або заблокувати її поширення.
УНІКАЛЬНІСТЬ
Кіберполіцейські перейшли від мрій до дій, та вирішують проблему кількісно та якісно.
КІЛЬКІСНО зменшують медіаприсутність росіян. Ініціатив, які б вирішували проблему протистояння пропаганді, немає. В 2022 існували подібні проєкти в Telegram та Facebook, але, на жаль, припинили свою діяльність. Наша унікальність – це наявність бази ворожих ресурсів, можливість виявлення осередків пропаганди та їх блокування.
ЯКІСНО вони вчать виявляти і недовіряти ворожому контенту.
“Ми не займаємось ДДОС атаками, або іншими діями які потребують спеціальних знань та навичок, або спеціалізованого програмного забезпечення. Наразі є подібні ініціативи, але ми вважаємо за потрібне підсилити їх. Освітня частина проєкту спрямована, перш за все, на задоволення потреб учасників нашої спільноти та утримання їх мотивації на систематичне виконання дій з блокування”.
Для того, щоб бути частиною проєкту, користувачам достатньо мати мобільний телефон або компʼютер, та трохи часу, який користувач готовий приділити для важливої справи.
РІШЕННЯ
БРАМА – це синергія громадян, приватного та державного секторів у протидії дезінформації та незаконному контенту в інформаційному просторі.
Цінності БРАМИ:
 прозорість;
 компетентність;
 незалежність;
 результативність
Місія:
 очищення інформаційного простору від російської пропаганди та дезінформації, знищення осередків незаконного поширення протиправного та забороненого контенту
Цілі:
 Знищення російських осередків в Інтернеті
 Зменшення рівня булінгу та цькування в мережі
 Протидія наркотикам та шахрайству
 Навчання та тренінги з кібергігієни
 Просвіта населення щодо інформаційної гігієни
 Залучення та мотивація громадян до активної громадянської позиції
Для блокування того чи іншого джерела необхідно надсилати скарги і чим більше буде скарг, тим більша вирогідність того, що джерело буде заблоковано. Саме із цією метою кіберполіція пропонує користувачам стати частиною проєкту «BRAMA».
Діяльність проєкту направлена на захист медіа простору від російської пропаганди, блокування каналів поширення дезінформації, протиправного та забороненого контенту. Також, метою проєкту є покращення медіа-грамотності українців, зменшення впливу пропаганди на суспільство та популяризація безпечного поводження в мережі інтернет.
Що пропонують учасникам:
1. можливість повідомити про джерело неприйнятного контенту, для подальшого масового надсилання скарг спільнотою та подальшим блокуванням такого джерела;
2. допомогти заблокувати джерело неприйнятного контенту, шляхом долученості до масового надсилання скарг;
3. отримати поради щодо медіа та кіберграмотності;
4. бути поінформованим про небезпечні схеми шахрайств, які ширяться мережею;
5. бути обізнаним, щодо фейків, які просувають вороги у наш медіапростір.
“Також, ми пропонуємо нашим учасникам розважальний контент, який дозволить трішки відволіктись від виконання завдань та порадіти разом із нами успіхам українських військових та недолугим вчинкам нашого спільного ворога”.
ДОСЯГНУТІ РЕЗУЛЬТАТИ
На сьогодні в рамках проєкту функціонує Телеграм бот, який накопичує лінкі на джерела що необхідно заблокувати, телеграм канал де публікуються лінки для блокування спільнотою, Вайбер спільнота, та сторінки в соціальних мережах Фейсбук та Інстаграм.
З початку діяльності нашого проєкту, користувачі надіслали понад 140 тис. лінків на джерела, які на думку користувачів необхідно заблокувати.
Станом на січень 2024 року учасниками спільноти заблоковано понад 26 тисяч джерел поширення неприйнятного контенту. Як видно із статистики – роботи ще дуже багато і ми потребуємо допомоги нових небайдужих і активних учасників.
ЯКЩО ТИ НЕ МОЖЕШ ДОНАТИТИ СВОЇМИ СИЛАМИ АБО ФІНАНСАМИ, ТО МИ МОЖЕШ ДОНАТИТИ СВІЙ ЧАС!
Наразі в розробці знаходяться два веб сайти та додаток:
Веб сайт «Кібер Брама» – спеціальний веб-сайт, спрямований на підвищення рівня онлайн-безпеки серед українських користувачів з різних соціальних груп та вікових груп. Веб-сайт допомагає користувачам ідентифікувати ознаки загрозливого контенту або ситуацій в Інтернеті, а також надає рекомендації щодо того, як реагувати на них, щоб уникнути небажаних наслідків.
Веб сайт «Чатові онлайн». Сайт, який  об’єднує декілька напрямків діяльності для більшого зацікавлення та залученості користувачів.
Перший напрямок діяльності сайту – це блок, який  частково дублює діяльність телеграм каналу із більш зручною навігацією, а також можливістю відслідковувати свій прогрес із блокування. Надає можливість обирати джерела, які користувач буде блокувати, а також бачити результат по джерелам, в блокуванні яких користувач брав участь.
Другий – це освітній блок, в якому  розміщено лекційні матеріали та тестові завдання до них. Кожен користувач матиме особистий кабінет для можливості відслідковування свого прогресу, а за результатами успішного складання тестових завдань, отримуватиме сертифікат про успішне проходження того чи іншого модулю. Наразі планується 5 освітніх блоків, що у подальшому будуть оновлюватись та доповнюватись.
Мобільний додаток «Брама» – що функціонує як телеграм бот, тобто прийматиме та видаватиме лінки на блокування, але буде більш зручним в користуванні. Зазначений мобільний додаток може бути актуальним після блокування Телеграм на території України, або для тих хто за своїм внутрішнім переконанням не бажає використовувати месенджер Телеграм.

Консультація для батьків «Адаптація до навчання в ліцеї», вихователь, Камінська Б.П.

Консультація для батьків щодо запобігання та протидії булінгу
«Що робити в складних ситуаціях та до кого звертатися за допомогою», вихователь, Гнатюк О.В.

Булінг (цькування) є груповим явищем, і впливає на поведінку і почуття кожного із сторін. Булінг не має стати нормою поведінки  і не має лишатися позаувагою. Протидія булінгу полягає в плануванні та реалізації  ряду заходів, способів, методів, спрямованих на відновлення та нормалізацію психологічного клімату після випадку булінгу та уникнення повторного випадку . Булінг може проявлятися як тиск: психологічний та фізичний. Часто діти застосовують і психологічний і фізичний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.
Психологічні особливості 4 -7 років. У цьому віці діти мають особливості саморегуляції, мають труднощі з тим, щоб контролювати свої вчинки , схильні до емоційних проявів та реакцій.  Також у дітей лише формується вміння розуміти причини власних дій та реакцій інших. Булінг в середовищі менших дітей виникає як спосіб виразити роздратування, образу, показати зверхність. Якщо такі прояви не забороняються, то така поведінка  може стати систематичною. І навпаки, якщо  діти чують лише заборони, а натомість не навчаються по – іншому виражати свою злість прийнятним способом, то цькування стає прихованим.
Навіть серед дітей дошкільного віку можна помітити поведінку з ознаками булінгу. Провідною діяльністю для дітей цього віку є гра, то ж булінг  найчастіше проявляється саме в процесі гри. Наприклад, дівчинку в групі дитячого садка щодня не приймають до гри інші діти через домовленість, або просто через те, що так вирішили діти, які є популярними в групі. Кожного дня дівчинка звертається до інших дітей, а ті щоразу їй відмовляють у спільній грі. Надалі їй можуть дозволити грати, але лише у тій ролі, що обере група. Зазвичай, це непривабливі ролі (наприклад, домашньої  тварини у грі в сім’ю замість іншої ролі, яку б хотіла зіграти дитина.
Зазвичай ознаки булінгу мають такі ігри, які жорстко приписують дитині поведінку, мають риси приниження або висміювання та не дозволяють заявити про свої бажання.
Дорослі мають зважати на подібні ситуації, помічати та вчасно реагувати на них наступним чином:
- Вчити дітей говорити «ні», коли їм не приємно;
- Створити правило, як зупинити тих хто тебе ображає (сказати «стоп»,  але не вдарити;
- Вводити правила, як реагувати на «ні» або «стоп»;
- Звертати увагу на скарги дітей, навіть якщо вони здаються не значними;
- Не ігнорувати пошкодження речей, або тілесні ознаки булінгу ;
- Заохочувати дітей говорити, якщо вони бачать, коли когось ображають;
- Планувати ігри так, щоб у них мали змогу взяти участь всі діти, в тому числі діти, які за якимись ознаками відрізняються від решти. Адаптувати ігри, щоб вони були інклюзивні і доступні для всіх.
- Говорити з дітьми про булінг простими прикладами. Наприклад, про те , що всі діти різні, і не можна ображати того, хто просто відрізняється від тебе; про те, що в кожного є межі і не можна торкатися іншої дитини, якщо вона проти цього; проте , що може відчути дитина, коли її образили.
Булінг серед дітей старшого дошкільного віку можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо: дорослий :
- Зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;
- Ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;
- Глузує із зовнішнього вигляду дитини;
- Образливо висловлюється про дитину чи її батьків;
- Проявляє огиду щодо фізичної  або фізіологічної особливостей дитини.
- Б’ють та ображають дитину вдома;
- Принижують дитину у присутності інших дітей;
- Проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;
- Ставляться до дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Усі діти потребують підтримки дорослих – батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками.

Консультація для батьків «Як виховати справжнього патріота?», 

вихователь, Б.П.Камінська.

Останні кілька років патріотичне виховання залишається одним з провідних напрямів діяльності закладів дошкільної освіти. Почуття патріотизму є в душі у кожної людини, але необхідно його просто пробудити, зуміти достукатися і поставити правильні життєві пріоритети. Саме цим і повинні займатися батьки, які хочуть виховати патріота в сім’ї.
Поняття патріотизму у всіх викликає досить змішані почуття і емоції. Для одних – це дуже важливо , для інших – нічого особливого, треті – поняття не мають, про що йде мова. Але все ж для багатьох постає обов’язковим бути самому патріотом, і так само виховати своїх дітей.
Найпошириніша асоціація про людину – патріота – це людина у формі, особливо у військовій. Але для того, що б бути патріотом не обов’язково бути військовозобов’язаним, носити форму, і складати присягу на вірність Батьківщині. Патріотизм полягає в нашій поведінці, у повазі до предків, шанування традицій, дотриманні свого як фізичного, так і морального здоров’я, створенні міцної сім’ї, і вихованні дітей на тих же засадах.
Поки в дитини ще не сформована цілісна система знань, а отже, оцінне  ставлення до доброго, корисного і поганого та шкідливого неглибоке, поки вона не усвідомлює себе частиною свого народу, не може бути і мови про дієвий патріотизм. Складні моральні почуття не є вродженими. Їх треба розвивати та виховувати у сім’ї, закладі дошкільної освіти, школі. Патріотичні почуття належать до найскладніших, тож їх іще не можна повністю сформувати в дошкільному дитинстві. Але саме в цьому віці закладаються їх основи.
Сьогодення багате на яскраві факти, події, які справляють на дітей велике враження.Важливо щоб дорослі (батьки, вихователі) правильно пояснювали ці факти, керували процесом спостереження й допомагали дітям осмислювати свої враження. Патріотизм (грец. Patris — батьківщина) — це любов до Батьківщини,відданість їй і своєму народу. Почуття патріотизму таке багатогранне за змістом, що не може бути визначено кількома словами. Це і любов до рідних місць, і гордість за свій народ, за його культуру, і  відчуття своєї нерозривності з оточуючим, бажання зберігати і примножувати багатства своєї країни. Почуття Батьківщини починається із захоплення тим, що бачить перед собою малюк, чому він дивується і що викликає відгук у його душі. І хоча багато вражень ще не усвідомлені їм глибоко, але, пропущені через дитяче сприйняття, вони грають величезну роль у становленні особистості патріота.
Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.
Особистісні якості та риси характеру, притаманні свідомому громадянину й патріоту
- повага до батьків, свого родоводу,
- традицій та історії рідного народу;
- працьовитість;
- висока художньо-естетична культура.
- патріотична самосвідомість та громадянська відповідальність , готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;
- повага до Конституції, законів Української держави;
- досконале знання державної мови.
Завдання патріотичного виховання:
- Формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім’ї, дитячого садка).
- Почуття власної гідності як представників свого народу.
- Виховання любові, поваги до своїх національних особливостей.
- Формування духовно-моральних взаємин.
- Формування любові до культурного спадку свого народу.
- Толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни. Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.
У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни. Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади старших. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі багатств рідної землі, а її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність зберігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квітучих дерев та кущів в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:
- разом з дітьми посадити біля свого будинку квітники, дерева
- доглядайте за ними разом з дітьми
- частіше розповідайте дітям про видатних людей України
- знайомте дітей зі звичаями та традиціями рідного краю.
А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співайте , читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і письменників.
Якщо ви щиро бажаєте виростити дитину патріотом, не кажіть при ньому погано про ту країну, де ви живете. Адже Батьківщину, як і батьків не вибирають. У кожній країні є свої проблеми, свої труднощі і з екрана телевізора нам їх ніхто не показує. Всі хочуть, щоб про них думали тільки добре. Тому не допускайте при дитині вираження великого невдоволення про вашу Батьківщину, говоріть більше позитивного.
Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю!

Поради для батьків : «Безпека дітей в інтернеті»
Підготувала: вихователь, Васькевич С. М.

Internet може бути прекрасним місцем для навчання дітей, їхніх розваг, спілкування з друзями або просто місцем, де вони можуть розслабитися чи досліджувати щось. Але так само, як і в реальному світі, всесвітня павутина може бути небезпечною для дітей. Перш ніж ви дозволите своїй дитині виходити в онлайн без вашого нагляду, переконайтеся, що ви встановили набір правил, дотримуватися яких ви усі погоджуєтесь. Рекомендуємо деякі з них:
1.Будьте другом своїй дитині. Проявляйте зацікавленість її захопленнями і обговорюйте проблеми, що виникають. Якщо Ви зможете стати тією людиною, якій ваша дитина довіряє, їй не доведеться шукати підтримки у віртуальних друзів.
2.Установіть комп’ютер в місці, доступному всім членам родини. Це значно полегшить контроль за його використанням.
3.Складіть правила безпечної поведінки в Інтернеті, в яких будуть перераховані вимоги, що стосуються користування Інтернетом, а також алгоритм дій дитини при зіткненні з небезпечним незнайомцем .
4.Напишіть ці правила на папері і прикріпіть біля комп’ютера!
5.Попросіть вашу дитину нікому не повідомляти особисте: ім’я, вік, номер телефону, домашню адресу, навчальний заклад. Поясніть, що не слід висилати свої фотографії людям, з якими вона познайомилась в Інтернеті.
6.Попросіть вашу дитину відразу ж розповідати вам про неприємні ситуації під час спілкування в Інтернеті, підкресливши, що Ви не будете сердитися, про що б вона не розповідала.
7.Переглядайте інформацію, що міститься в комп’ютері вашої дитини. Це допоможе вам контролювати її спілкування в мережі. Але пам’ятайте, що дитина може користуватися Інтернетом не тільки вдома, але і родичів, у друзів.
8.Нагадуйте дитині про те, що всі правила безпеки в Інтернеті залишаються в силі й тоді, коли вона користується комп’ютером і не вдома.
9.Не пропустіть симптоми інтернет-залежності. Замисліться над тим, чи не позначається використання Інтернету на успішності дитини, її здоров’ї, стосунках із членами сім’ї та друзями. Визначте, скільки часу вона проводить в онлайні.
10. Не бійтеся звертатися по допомогу. Якщо в дитини проявляються ознаки інтернет-залежності, зверніться до фахівців за консультацією. Маніакальне використання Інтернету може бути симптомом інших проблем, зокрема депресії, озлобленості, низької самооцінки.
11. Проаналізуйте власні звички. Чи немає у вас проблеми з контролем перебування в Інтернеті? Пам’ятайте, що для дитини ви є основним прикладом у житті.
12. Встановіть баланс. Заохочуйте та підтримуйте бажання дитини займатися іншими справами, особливо спортивними іграми.
13. Допомагайте дітям спілкуватися з іншими в реальному житті. Якщо дитина сором’язлива, віддайте її на заняття з набуття навичок спілкування. Заохочуйте дитину до справ, які сприяють її спілкуванню з іншими дітьми.
14. Слідкуйте за тим, що роблять діти в Інтернеті. Використовуйте програми, які дійснюють моніторинг та обмежують використання Інтернету, зокрема засоби батьківського контролю.
15. Пропонуйте альтернативи. Якщо вам здається, що дитину цікавлять лише онлайн відеоігри, спробуйте призвичаїти її до онлайнових «замінювачів» улюблених ігор. Наприклад, якщо дитині подобаються рольові ігри у стилі фентезі, заохочуйте читати чи переглядати  книжки з фентезі.
Подбайте про безпеку ващої дитини в Інтнрнеті, адже крім вас цього зробити ніхто не зможе.

Консультація для батьків: «Показники компетентності здобувачів освіти 

середнього дошкільного віку щодо формування математичних уявлень».

П’ятий рік життя є періодом інтенсивного росту і розвитку організму дитини: посилюються прагнення дітей до самостійності та збільшуються можливості їх реалізації в різних видах діяльності. У дошкільника формується довільна увага; він стає здатним виокремлювати об’єкти, які відповідають виконуваним завданням, і вміє спеціально на них зосереджуватися. Мимовільна увага не зникає , вона набуває більшої стійкості . Тому необхідно у дітей середнього дошкільного віку формувати здатність виявляти інтерес до математики, віддавати перевагу новим завданням, радіти в разі їх вирішення, використовувати раніше почуте і побачене.
Показники компетентності дитини:
- Групує та систематизує предмети;
- Переміщується у просторі за заданим  напрямком;
- Розрізняє частини доби, оперує поняттям «доба»;
- Називає певні геометричні фігури та просторові геометричні форми;
- Виокремлює з групи предметів предмети із заданими властивостями;
- Знаходить відповідні геометричні фігури та просторові геометричні форми в предметах навколишнього середовища;
- Розуміє, що останній числівник при лічбі відноситься до всієї групи перелічуваних предметів;
- Розуміє просторове розміщення предметів , часові відношення на основі побутових прикладів;
- Розкладає предмети за вказаною ознакою в порядку зростання або спадання;
- Володіє прийомами накладання, прикладання;
- Лічить в межах 5 кількісною та порядковою лічбою.

Консультація для батьків:
«Булінг в ЗДО – міф чи реальність?»
Підготувала: вихователь, Васькевич С. М.

Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу?
Видибулінгу в ЗДО
Булінг(від англ. tobull— переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.
Булінг у ЗДО може проявлятися як тиск:
– психологічний
– фізичний.
Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиттяпід час ігор.
Хто провокує булінг в дитсадку Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починаютьцькуватидитинучидітей, якщо:
педагог абопомічниквихователя:
– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі – ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки
– глузує із зовнішнього вигляду дитини;
– образливо висловлюється про дитину чи її батьків;
– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливості дитини.
батьки або члени сім’ї:
– б’ють та ображають дитину вдома;
– принижують дитину у присутності інших дітей;
– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;
– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Усі діти потребують підтримки дорослих— батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.
Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО
Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина вдома:
– не хоче одягатися вранці;
– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;
– просить батьків забрати її іздитячого садка раніше;
– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;
– не контактує з однолітками у дворі;
– грає наодинці на вулиці,
в дитячому садку:
– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;
– усамітнюється при будь-якій нагоді;
– часто губить свої іграшки або  речі;
– бруднить чи псує одяг;
– грає поламаними іграшками;
– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театралізації чи грі;
– не маєдрузів у групі.
Чому важливо вчасно відреагувати ?
Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.
Ті, хто піддаються булінгу:
• втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
• відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань; втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
• втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяки хвипадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчування, емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).
Ті, хтобулять:
• частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються норми поведінки;
• частіше беруть участь у бійках.
Ті, хто вимушені спостерігати:
• часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
• потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати заклади освіти.
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід,що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.
Психологи визначають декілька основних причин:
• Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
• Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитинузвикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька .Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати  навколо себе таку ж атмосферу і в закладі освіти.
• Атмосфера в групі. Бувають колективи, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукала слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.
Що робити батькам
• У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
• Дайте відчути,що випоруч, готові підтримати та допомогти ,вислухати та захистити.
• Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
• Пам’ятайте, що дитині може бути неприємного ворити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
• Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
• Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
• Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку що до когось учителю або принаймнідрузям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга.
• Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
• Пам’ятайте, що ситуації фізичног насилля потребують негайного втручання з боку батьків..
• Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
• Обговоріть, до кого по допомогу дитина можезвертатися у закладі.
• Важливо усвідомити, чому сааме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
• Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
• Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, про те весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Як допомогти дитині-агресору
Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо:
• Відверто поговоріть з дитиною про те, що  відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”.
• Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
• Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопчики завжди будуть хлопчиками” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства”.
• Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитиниа бо підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
• Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І що далі цезаходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
• Дайте зрозуміти дитині, що її агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
• Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
• Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється відпочутті в іншої людини.
• Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся з дитячим психологом.
Наслідки
Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше — це замкнутість, психологам доводиться працювати з антисоціальними дітьми, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнімсвітом. Доводиться пояснювати, що світ не такий  страшний, яким був до цього. Це може тривативід 2 до 3 років. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найбільший страх — це суїцидальні думки.
Перш за все, батьки мають під тримати дитину. Часто вони думають, що  це саме собою минеться,  ал еце не так.
НЕ МОЖНА РОБИТИ ВИГЛЯД, ЩО ЦЬОГО НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ.

Пам «ятка для батьків :
« Булінг в освітньому процесі.
    Що робити батькам?»
                                                  Підготувала вихователь Яковець Л.М.
 

Що таке булінг?

Відповідно до пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» булінгом (цькуванням) є діяння (дія або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
До булінгу (цькування) в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, душовими кімнатами, їдальнею тощо) та (або) за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.
Важливо! Слід відрізняти булінг від конфлікту. Для булінгу характерною є систематичність, тобто вчинення у різних формах насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, в тому числі за допомогою засобів електронної комунікації) двічі і більше разів стосовно однієї і тієї ж особи.
Куди звернутися по допомогу ?
До керівника закладу освіти
Керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень забезпечує створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти, вільного від насильства та булінгу Повідомлення про випадок булінгу(цькування) може бути подано керівнику закладу освіти в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.
Відповідно до Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), затвердженого наказом Міністерством освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646, керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):
• невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);
• за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
• повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;
• повідомляє центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;
• скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.
Важливо відмітити, що до складу комісії входять педагогічні (науково-педагогічні) працівники, у тому числі практичний психолог та соціальний педагог (за наявності) закладу освіти, представники служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
До участі в засіданні комісії за згодою залучаються батьки або інші законні представники малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування), а також можуть залучатися сторони булінгу (цькування), представники інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.
Варто наголосити, що неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 гривень) або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку.
До Національної поліції України
Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – зверніться в поліцію з відповідною заявою, на підставі якої складається протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Справа передається до суду і розглядається протягом 15 днів з дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Куди я можу звернутись для отримання безоплатно консультації і роз’яснення з правових питань?
Безоплатно консультацію і роз’яснення з правових питань ви можете отримати:
• звернувшись до місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (контакти: https://www.legalaid.gov.ua/tsentry);
• написавши в Телеграм-чат: https://legalaid.gov.ua/telegram.html або Вайбер-чат: https://legalaid.gov.ua/viber.html;
• скориставшись мобільними застосунками «Безоплатна правова допомога» або «Твоє право (завантажуйте з GooglePlay чи AppStore: https://bit.ly/3hwwgqR або https://bit.ly/3iorbkEт);
• зателефонувавши на Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги − 0 800 213 103.
Важливо! Якщо дитині необхідна психологічна допомога – звертайтеся на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111.
За булінг як і за будь-яке правопорушення передбачена відповідальність
Закон України від 18 грудня 2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» запровадив адміністративну відповідальність за булінг (цькування) учасника освітнього процесу.
Так, відповідно до статті 1734 Кодексу України про адміністративні правопорушення за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, − до винної особи може бути застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 гривень) або громадські роботи від 20 до 40 годин.
За вчинення булінгу групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення законодавством передбачено накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 гривень) або громадські роботи від 40 до 60 годин.
У разі цькування малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років, відповідальність будуть нести їх батьки або особи, які їх замінюють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 гривень) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин, а у випадку вчинення таких дій групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, − у вигляді штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 гривень) або громадські роботи від 40 до 60 годин.

Консультація для батьків: « Математичні інновації в дошкіллі »
Підготувала: вихователь , Васькевич С. М.

Інноваційні технології  - це комплекс форм і методів навчання, виховання та управління , які відповідають сучасним вимогам, є новаторськими та оригінальними.
Педагогічна інновація – це кінцевий результат інноваційної педагогічної діяльності у формі удосконаленого , модернізованого  або нового освітнього процесу  й продукту ( в широкому значенні ), який має якісні переваги порівняно з традиційним при проектуванні і впровадженні в практику.
Інноваційні технології дошкільної освіти являють собою радикально нову чи істотно удосконалену систему  організації освітнього процесу, яка містить мету, завдання, зміст, методи , форми і засоби й суттєво поліпшує умови й результати освіти.
Перед педагогами нашого закладу  сьогодні стоїть завдання – організувати таку діяльність, яка б ставила дитину перед необхідністю спрямувати свої розумові зусилля на пошук і вибіркове використання наявних у неї знань і вмінь для розв’язання нового конкретного завдання. Педагоги  нашого ЗДО широко використовують інноваційні технології , цікаві  нетрадиційні методики на всіх заняттях з дошкільниками. Сьогодні хочу вас узагальнено ознайомити з інноваційними технологіями, що сприяють розвитку логіко-математичної компетентності малюків.
Логічні блоки, розроблені  угорським психологом і математиком Дьенеша, розроблені для  підготовки мислення дітей до засвоєння математики .
Ще одна освітня технологія «Кольорові палички Кюїзенера» розроблені бельгійським учителем початкової школи Дж. Кюїзенером. Методика сприяє розвитку дитячої творчості, розвитку фантазії та уяви, а також  пізнавальної активності. У дітей розвиваються соціальні навички та вміння : вони вчаться працювати в коле навчаються бути соціально активними,
Існує цікавий прийом – ейдетика. , що використовується в процесі  ознайомлення дітей з цифрами і числами. Мета полягає в тому, щоб через систему спеціальних завдань, вправ , ігор з ейдетики розвивати і формувати у дітей  асоціативно-образне мислення . Використання прийомів ейдетики сприяють покращенню процесу навчання, підвищують інтерес, зацікавлюють. Залучаються всі аналізатори, що допомагають не лише побачити, а й  подати новий матеріал через добре знайомі дітям образи.  Для кращого запам’ятовування цифр , можливе порівняння їх з певними предметами чи символами.  Наприклад: 3- нагадує морську хвилю, вуса; 5- схожа на  корабель , змію. Цифри можуть бути схожі не лише на предмети, а й нагадувати людей, їхній зовнішній вигляд, ходу. Вихователь використовуючи  у своїй роботі прийом ейдетики, а саме використання образів і образних асоціацій по ознайомленню дошкільників із  цифрами і числами, відкриває нові можливості для розвитку пам’яті, творчого мислення і уяви дітей, зацікавлює їх заняттями, викликає інтерес дізнаватись щось нове.
«Цифрообраз» - це прийом при якому цифрову інформацію, що запам’ятовується, асоціативно пов’язують з певними образами  або системами образів. Коли ми переходимо до методики вивчення  складу числа, то на першому етапі , за допомогою прийому «цифрообраз» вихователь пояснює і погоджує з дітьми, що цифри перетворюються у веселі та цікаві для дитячого сприйняття  образи.
Наприклад: цифрі  1 -  відповідає образ олівця, цифрі 2 – турботлива ластівка, 3- лисичка-сестричка, 4 – затишної хатинки, 5 – запашного яблука, 6- голосного чайника, 7 – працьовитого молотка, 8 – швидкісної машини, 9 – веселого кита, 0 – яскравого сонечка. Обов’язковим моментом ефективного засвоєння складу числа є рефлекторне перетворення цифр у дані образи.
Кола Луллія (авт. Р. Луллія ) називають середньовічним комп’ютером чи геометричним комп’ютером. Кола містять на спеціальному планшеті, де є два кола, вони різного діаметру на одному стрижні.
Робота з колами: для індивідуальних, групових логопедичних та  розвиваючих занять, для занять з розвитку мовлення , математики, логіки, граматики; для ігрової діяльності на заняттях; для самостійної роботи дітей.
«Формування інформаційно-ігрової творчості» Н.В.Гавриш, О. Безсонової, що спрямована на стимулювання пізнавальної активності дошкільників засобами коректурних таблиць.
Коректурні таблиці – це інформаційно – ігрове поле, з різною кількістю клітинок, заповнених предметними картками. Картинки добирають за змістом тематично. Тематична палітра коректурних таблиць може бути досить широкою. Вона майже не змінюється в різних вікових групах, розширюється лише змістове наповнення та урізноманітнюються   зв’язки між елементами теми.
Основне завдання коректурних таблиць – завдяки уважному слуховому сприйняттю і зосередженому розгляданню таблиці знайти правильну відповідь, назвати правильне слово. Дати відповідь на запитання чи виконати завдання діти мають, використовуючи спеціальні фішки( геометричні фігури, дрібні предмети, якими діти накривають картинки- відповіді) , а потім прокоментувати результат виконаного завдання.
Методика Нікітіна сприяє  повноцінному розвитку дітей, базується на різноманітних іграх з кубиками, цеглинками, квадратами, конструкторами. Методика грунтується на тому, що гальмувати і прискорювати розвиток дитини не можна, слід лише стежити , як розвивається дитина, і допомагати їй у цьому. Перша умова успішного розвитку – ранній початок. Безліч завдань дитина вирішує сама.
Для дітей молодшого дошкільного віку пропонують гру «Куточки». Для гри використовують 27 різнокольорових кубиків, склеєних по три так, що утворюється куточок певного кольору. З цих деталей можна використати моделі й фігури, контури букв, цифри. Можна влаштувати змагання , хто швидше складе певну фігуру. Придумувати свої споруди , фігури.
В роботі з логіко – математичного розвитку дошкільників важливо, щоб кожна гра  приносила дітям не тільки радість і задоволення , а ще й користь. Щоб граючись діти розвивались і навчались.

Консультація для батьків «Охорона рослин, охорона тварин», вихователь, Гнатюк О.В.

З перших років життя у дітей формується початок екологічної культури. Діти бачать вдома, як мама доглядає за рослинами, за свійськими тваринами. Вони самі тягнуться до всього живого, їм хочеться погладити тварину і помилуватися красивими квітами.
Підростаючи, діти дізнаються, що кожна істота має свій «будинок»,  в якому є все для її життя. Екологічне виховання – це і є пізнання живого, яке оточує дитину, в своєму середовищі проживання, і наше головне завдання навчити їх охороняти і берегти те, що вони бачать. Потрібно доступно пояснити дитині, що ламати гілку  дерева не можна, особливо взимку. Зверніть увагу дитини на красу, які гілки дерев гарні в інії. Взимку вони сплять і у них тільки ми захисники . Потрібно коріння вкрити снігом, пояснюючи, що ми допомагаємо їм вижити взимку. Буваючи взимку з дітьми в лісі, зверніть увагу на тишу в лісі, її красу і як добре дихається в лісі.
Навесні природа перетворюється, і ми радіємо кожній новій травинці і новим листочкам. Починається робота на городі і діти дуже хочуть допомагати вам, нехай зовсім мало, але вони тягнуться до цього, бачачи, як цим займаєтесь ви. Ходіть на прогулянки до  лісу. Ми всі тягнемося до природи, щоб відпочити, подихати свіжим повітрям. Ми дорослі збираємо квіти і лікарські трави, нарвіть стільки, скільки вам потрібно, і намагайтеся не рвати з корінням, і таким правилам навчайте дітей, розповідаючи про наслідки для рослин, якщо їх не правильно зірвати.
Збираючи в лісі гриби так ягоди, беріть тільки ті, які ви знаєте, а інші не чіпайте. Вони потрібні тваринам, вони ними харчуються і лікуються. Як, наприклад, гриб мухомор, він такий гарний, помилуйтеся ним. Щоб гриби не зникли у нашому лісі, не порушуйте грибницю, поясніть дітям, що гриби потрібно зрізати ножиком, що тут виросте новий  гриб.
Діти часто поводяться жорстоко з природою і в усьому цьому винні ми дорослі. Не змогли навчити бачити красиве, і піклуватися про те, що нас оточує та приносить естетичне задоволення.
Нагодуйте птахів, повісьте годівницю за вікном. Дитина сама буде класти туди корм. Хочете порадувати малюка заведіть йому папужку чи хом’яка. Поясніть і навчіть, як правильно за ними доглядати і дитина буде щасливою. У багатьох дітей є мрія мати мати  друга поруч, кошеня або щеня. І якщо ви завели тварини вдома, не викидайте їх на вулицю, коли вони підростуть, адже тварини довіряють людям.
Добрі поради:
- Вчіться розуміти природу, станьте її другом і захисником.
- Навчіться бачити красу природи і розкрийте її дітям. Візьміть за правило: жодного дня без милування природними явищами. Радійте красі природи, не зашкодьте їй своїм недбалим ставленням.
- Якомога більше бувайте на лоні природи. На лоні природи поводьтеся тихо і непомітно: дивіться, слухайте, не галасуйте.
- Любіть своє природне довкілля, бережіть його. Нехай  ваша рука ніколи не підніметься, щоб знищити красу.
- Хай милосердним буде серце до братів менших. Будьте другом усіх живих істот; не мордуйте і не вбивайте тварин.
- Користуйтеся будь – якою нагодою, щоб зробити  для природи що небудь корисне.
- Стежте за чистотою природного середовища і не залишайте після себе слідів перебування у ньому.
Виховуйте в дітей почуття співчуття, вчіть бачити красу навколишнього світу, якщо дитина буде дбайливою ставитися до всього – ваше виховання не пройде даром. Діти будуть уважні не тільки до навколишнього світу, ай до вас дорослих.

            Консультація для батьків:
       «Здорові діти -щасливі батьки», вихователь, Яковець Л.М.

Усі батьки воліють, щоб їхня дитина росла здоровою, сильною міцною, але часто забувають, що  розвиток фізичних якостей малюка залежить насамперед від  них самих. Саме тому турбота про розвиток рухових умінь і навичок дитини повинна стати першорядним завданням батьків буквально з перших років життя людини.
Здорова, моторна дитина сама відчуває потребу в русі, охоче виконує різні  завдання, слід вчасно підбадьорити  малюка, подивуватися з того, який  він міцний, спритний, сильний, як добре виконує вправи. Так поступово розвиватимуться  впевненість у своїх силах, бажання вчитися опанувати нові, більш складні вправи та ігри.
Стан здоров’я дітей – наша головна турбота, наш біль, бо за даними статистики він бентежить своїм безперервним зростом захворюваності.
Практично в будь-якому масовому дошкільному закладі  65-85%  дітей мають різні проблеми у здоров’ї.
Причинами хвороб є:
10% – спадковість;
20% – вроджені;
20%  – несприятливе довкілля;
50%  – спосіб життя.
Спостерігаючи за дітьми, дійсно можна переконатися, що той спосіб життя, який ми ведемо, не може не руйнувати дитину. І це роблять самі дорослі.
Хронічне  перегрівання  дитини. Як одягнені наші діти? Це хвороба всіх батьків, надмірно закутана дитина не здатна рухатися, а якщо їй вдається впоратися з вантажем одягу, то вона швидко перегрівається. Перегрівання –  річ небезпечна. У малюка генетично закладена здатність  легше переносити  холод, а ніж спеку. Але батьків переконати в цьому неможливо.
Неправильне  харчування. Здоров’я багато в чому залежить від того, що ми і як їмо. А батьки годують дітей в основному солодким, жирним,  стравами з борошна. Одні дітлахи страждають  від ожиріння, а інші – від відсутності апетиту.
Гіподинамія. Діти ростуть в русі – це їхній нормальний стан. Щоб дитина росла здоровою вона повинна зробити 14-15 тисяч кроків за один день – це її природна потреба. Стримування рухів викликає м’язову слабість, порушення обмінних процесів. А дорослі часто намагаються стримувати дитячу активність:  „Не  бігай,” „не лізь”,  „вдаришся”, тощо.
При найменшому нездужанні дорослі вдаються до лікарських препаратів, забуваючи що ліки, особливо антибіотики, руйнують імунну систему організму.  Малюк починає частіше хворіти.  А ще здоров’я, звичайно, залежить від стану психіки. Подавлена психіка позбавляє дитину душевного комфорту, викликає  тривожність, страх тощо.  Аналіз хвороб дітей 5-6 років життя з появами підвищеної агресивності, тривожності свідчить  про те, що 11-15%  з них мають хвороби шлунка: гастрити, коліти, і навіть виразки.
Здоровий сон. Для денного та нічного сну дошкільнятам корисні маленькі, плоскі, помірно тугі  подушки.
Взуття. Взуття повинно  відповідати  формі та розміру стопи, мати  припуск 5-7 мм,  який враховує  збільшення стопи під  час ходьби під впливом  навантаження. Висота  каблука не повинна перебільшувати  5-10 мм.  Підошва повинна бути гнучкою. Взуття повинно відповідати  своєму  призначенню.
Фізичне виховання дітей дошкільного віку спрямоване на зміцнення їх здоров’я,  всебічний розвиток,  формування  рухових  навичок, загартування  організму, розвито к інтересу до наступних дітям видів ріхової діяльності.
В деяких  родинах дітям купують дорогі, але зовсім непотрібні для розвитку іграшки. Зробіть краще спортивний куточок, виховуйте у дитини вміння насолоджуватися вільним активним рухом, виграє здоров’я!
Родино! Турбуйся про своє здоров’я, оберігай, загартовуй його і всі ви будете здоровими, міцними, усміхненими, радісними, щасливими.
„Гімн  здоров’я”
Здоров’я – основа усього на світі.
Здоровими бути бажають всі діти.
Для цього потрібно щоденно вмиватись,
Робити зарядку, нормально вдягатись.
І їсти  усе, що на стіл подають,
Бо страви здоров’я  і сил додають,
І солодко спати з відкритим віконцем,
Себе гартувати водою і сонцем.
І.Фостій

Дитячий рюкзак безпеки: що покласти — рекомендації ЮНІСЕФ, вихователь, Яковець Л.М.

У надзвичайних ситуаціях у кожного члена родини має бути свій рюкзак безпеки. Нині це особливо актуально для громадян України. 
"В дитячому рюкзаку є місце для важливої інформації, поживних смаколиків, а також речей, що поліпшать психологічний комфорт для дитини", — йдеться у повідомленні.

 Так, до такого рюкзаку треба покласти:

1. Фото з батьками (із зазначенням телефонів родичів, повною адресою, ПІБ дитини та групою крові).
2. Дві пляшки води.
3. Шоколадки, цукерки.
4. Сухофрукти.
5. Лікарські препарати, лейкопластир, антисептики, захисна маска для обличчя.
6. Серветки (вологі та сухі).
7. Невеликий рушник, зубну пасту та щітку, мило.
8. Ліхтарик.
9. Улюблені іграшки дитини (одна-дві для психологічної підтримки).
10. Комплект змінного одягу.
11. Телефон, якщо дитина вміє користуватися.
12. Трохи грошей.

Консультація для батьків: «Дитячий травматизм»
Підготувала:  вихователь, Васькевич С.М.

Одне із найважливіши завдань батьків при вихованні дитини – забезпечити її здоровее зростання. Дитячий травматизм – одна із найпоширеніших причин звернень до медиків, каліцтва дитини, що може залишитися на все життя, а той летальних випадків – і все це через необачність дорослих, несвоєчасне нагадування дітям елементарних правил безпеки.
Побутовий травматизм
Йдеться про ушкодження, які діти можуть отримати вдома, у дворі, саду тощо. Найнебезпечніші з них – опіки полум’ям і хімічними речовинами, падіння з висоти. Залишені у доступному для дітей місці голки, цвяхи, леза бритв можуть стати причиною травми, а іноді — і смерті. Це стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів. Необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поруччя сходів, несправні велосипеди, неогороджені ділянки, де проводяться ремонтні роботи, теж є дуже небезпечними. Часто діти падають з висоти: балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм. До побутового травматизму найчастіше призводить недостатній догляд за дітьми з боку батьків.
Опікові травми
Діти різного віку інколи торкаються неізольованих проводів, оголених контактів електропроводів, вставляють у розетки шпильки, цвяхи, що не рідко призводить до опіків, ушкодження електричним струмом.
Для того щоб уберегти дітей від опікових травм, дорослі повинні дотримуватися наступних правил безпеки:
– стежити за тим, щоб під час прийому гарячої рідкої їжі діти не перекидали на себе чашки, тарілки тощо;
– переносити посуд з гарячою рідиною в місцях квартири (або дитячих установ) з підвищеною увагою і обережністю;
– не дозволяти дітям перебувати поруч під час приготування їжі, миття посуду, прання білизни, прасування;
– ховати сірники, запальнички в недоступних для дітей місцях;
– зберігати їдкі кислоти, луги та інші отруйні речовини в місцях, недоступних для дітей;
– не допускати дітей близько до печі і предметів піднапругою (електроплитка, праска, чайник тощо);
– не відлучатися від дітей під час їх купання.
Принципи запобігання побутового травматизму різні, але головним з них є постійна турбота старших про безпеку дітей. Дорослі мають виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Не можна залякувати дитину, правильніше час-від-часу розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно насторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, а старшим дітям пояснювати небезпеку, яку несуть в собі необдумані вчинки. Допоможуть батькам у цьому вдалопідібрана література, кінофільми, телепередачі.
Автодорожний травматизм
Найтяжчими і з найбільшим відсотком смертності є автодорожні травми. Головними їх причинами є бездоглядність дітей на вулиці, незнання правил дорожнього руху.
На вулиці, у транспорті разом з дітьми обов’язково мають бути дорослі, пояснювати їм правила поведінки, переходу через вулицю тощо. І звичайно ж, батьки самі мають чітко  дотримуватись цих правил.
Спортивний травматизм
Фізкультура та спорт є запорукою зміцнення організму і фізичного розвитку дітей. Проте це лише при вмілому і правильно організованому занятті спортом.
Діти постійно грають у рухливі ігри, катаються на велосипедах, роликах тощо. Проте часто у місцях, не зовсім  придатних для ігор, а часто і небезпечних: захаращених дворах, пустищах, біля водойм тощо.
Серед причин смертності від спортивного травматизму утоплення посідає одне з перших місць. Це може статися як влітку, так і взимку. Головною причиною утоплення є невміння плавати, незнання дітьми особливостей водойм тощо. Для купання дітей мають бути спеціально відведені для цього місця, але навіть там діти повинні перебувати під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і мати попереджувальні знаки. Взимку дороги, придатні для переїзду через річку, чи озеро, теж повинні позначатися. Дорослі зобов’язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі.
Дитячі заняття зимовими видами спорту повинні обов’язково супровожуватися дорослими. Потрібно пам’ятати, що місця для катання на ковзанах, санках, лижах обов’язково мають бути далеко від проїзжджої частини. Дітям варто нагадувати, що під час забав та ігор небезпечним є виконання різних трюків (катання із зав’язаними очима, катання спиною вперед, на одній нозі тощо). Небезпечно прив’язувати санки одні до одних, особливо небезпечно – до транспортних засобів. Порушення цих правил піддає смертельному ризику не лише життя і здоров’я дитини, а й оточуючих. Тому батькам бажано якомога раніше залучати дитину до занять у спортивних секціях, товариствах, стадіонах, де вона постійно перебуває під наглядом інструктора. Цим вони не лише загартують дитину, а й вбережуть її від страшної небезпеки.
Шановні батьки! Життя та здоров’я дитини залежить в першу чергу від вас! Щодня нагадуючи дитині елементарні правила безпеки, ви застерігаєте її від можливих травм. Пам’ятайте про це!

Консультація : "Ви повинні навчити цих речей своїх дітей для їхньої ж безпеки!"

1. Ніколи не залишайте дитину вдома саму, хоча б до 10-12 років. Пам’ятайте: може трапитися усе що завгодно, і достатньо тільки однієї фатальної випадковості, щоб потім пам’ятати про неї все життя. Будь-яка квартира містить масу небезпек для дитини. Їх спектр величезний: від мимоволі включеного газу або випадкової пожежі, що сталася в результаті короткого замкнення електропроводки, — до цілеспрямованого вторгнення чужої людини. Усе це може спричинити непоборні наслідки.
2. Ніколи не випускайте дитину саму на вулицю після 21 години, навіть улітку. Не залишайте дитину саму біля входу в магазин, у аптеку, відділення зв’язку, у дворі, навіть біля власного під’їзду. Також на дачі дитина ніколи не повинна сама гуляти за межами вашої ділянки. І тут може трапитися всяке, достатньо тільки однієї фатальної випадковості.
3. Наполягайте на тому, щоб ваша дитина на все життя чітко засвоїла: треба з підозрою ставитися до чужих людей. Увесь світ для дитини повинен жорстко ділитися на «своїх» і «чужих». Чужому не можна відкривати двері. З чужим нема про що розмовляти в дворі. Від чужого на вулиці не можна приймати подарунки. Із чужим не можна нікуди йти, сідати в автомобіль, виїжджати на автобусі і т. і. Із чужими людьми ніколи не можна сідати в один ліфт.
4. Виховуйте в дітей спостережливість. Повірте, вона буде корисна як для них, так і для вас. Дитина повинна вміти уважно дивитися на всі боки й помічати все, що відбувається навколо. Діти часто помічають те, що ми, дорослі, пропускаємо «поза очима». Навчіть дитину не просто спостерігати, а ще й розповідати вам про все, що вона помітила незвичайного у дворі, на вулиці, навкруги, на дачі. Не виключено, що її дитячі спостереження приведуть вас до серйозних висновків.
5. Дитина повинна знати: усе, необхідне для неї, вона одержує від вас – батьків. У крайньому випадку, від когось, але у вашій присутності і, обов’язково, за вашим схваленням. Значить, нічого не можна підбирати на вулиці — ні яскравої іграшки, ні гарного папірця. Значить, ніколи й нічого не можна брати в незнайомих людей — ні морозива, ні тістечка, ні напоїв, ні цигарки, ні шприца.
6. Дитина не повинна приносити в будинок нічого з того, що вона все-таки може знайти у дворі або на дачі. Ні кинутої кимось іграшки, ні забутої авторучки, ні яскравої бляшанки, ні симпатичної пляшки, ні знайденої на лавці книги, ні викинутого кимось конверта з рідкісною маркою, ні бездомного собаки, ні приблудної кішки. Усе це може бути джерелом реальної або потенційної небезпеки.
7. Ніякі дитячі сльози ніколи не повинні стати мотивом для того, щоб ви послабили пильність. Ваше слово завжди повинно значити саме «ні», а не «мабуть». Дитина повинна твердо знати й розуміти слова «можна» і «не можна». Усе, що ви визнаєте припустимим для дитини (нова іграшка, собака, кішка), повинне пройти через ваші руки, бути перевірено вами й відповідним чином оброблено.
8. Навчіть дитину не розповідати «першому зустрічному» про ваш сімейний статок, місце роботи й посади батьків.
Діти – це батьківська відповідальність. Будьте пильними!

Методичні рекомендації для батьків «Як підвищити працездатність п’ятирічок?»,

Консультація для батьків «Психологічний портрет першокласника», вихователь, 

Б.П. Камінська.

Батьки, педагоги мріють мати дитину, з якою легко було б працювати. Що характерно для психологічного портрету ідеального першокласника? Якщо узагальнити погляди різних психологів і педагогів, можна намалювати такий портрет.
1. Педагогічна готовність:
- навички читання;
- навички лічби;
- навички письма;
- навички малювання;
- звукова культура мовлення (чисте мовлення);
- уміння розгорнуто відповідати на запитання;
- великий словниковий запас;
- загальна обізнаність.
2. Інтелектуальна готовність:
- диференційованість сприймання як основа мислення;
- планомірність сприймання (спостережливість);
- розвинена уява;
- уміння орієнтуватись у просторі й часі;
- розвинене наочно-образне мислення (вміння виділяти суттєве в явищах навколишнього середовища, порівнювати їх, бачити подібність і відмінність);
- розвинена дрібна моторика (володіння олівцем, пензлем, ручкою, ножицями);
- гарна пам’ять;
- розвинена регулююча функція мови (вміння виконувати словесні інструкції);
- інтелектуальна активність (уміння перетворити навчальне завдання на самостійну мету діяльності);
- передумови абстрактно-логічного мислення (здатність розуміти символи, формулювати запитання, самостійно розмірковувати, знаходити причини явищ, робити прості висновки).
3. Мотиваційна готовність:
- вираженість пізнавальних інтересів;
- намагання засвоїти роль школяра (бажання ходити до школи), прийняття системи вимог, які ставить школа і вчитель.
4. Емоційно-вольова готовність:
- уміння керувати своєю поведінкою;
- збереження працездатності упродовж одного уроку і навчального дня;
- емоційна стійкість (регуляція емоцій);
- довільна регуляція уваги (її концентрація, стійкість, переключення);
- вміння стримувати свої імпульси (наприклад, не перебивати інших під час розмови);
- вміння продовжувати дію, докладаючи до цього вольові зусилля.
5. Комунікативна готовність:
- Бажання спілкуватися з дорослими та дітьми;
- уміння встановлювати контакт з учителем;
- збереження дистанції;
- здатність до особистісного контакту з дорослим (на противагу ситуативному);
- вміння встановлювати контакт з однолітками;
- вміння увійти в дитячий колектив і знайти своє місце в ньому;
- вміння виконувати роботу разом;
- вміння підтримувати рівноправні стосунки з однолітками.
Причини відставання.
Педагогічна занедбаність обумовлена:
-умовами життя і виховання дитини;
-тривалим дефіцитом інформації у дитини;
-відсутністю психічної стимуляції в сензитивні періоди (коли найкращерозвиваються ті чи інші психічні якості людини).
 

Інформація :
«Як говорити з дітьми про війну?»
                                                        Підготувала сестра медична старша,
                      Галина БУТКЕВИЧ

Війна приносить в життядітейвтрату, невизначеність, активізує страх та тривогу. Дітивтрачаютьзвичнуповсякденність та впорядкованістьжиття. Зазвичайвідчуттябезпеки та захищеностідітишукають у своїхбатьків.
Пропонуємокількапорадщодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.
1. Надавайте інформаціювідповідно до вікудитини та подбайте, щоб вона не ретравмуваладитину.
Діти з найменшого, дошкільноговіку, мають право знати, щовідбувається у їхнійкраїні, але дорослітакожмаютьвідповідальністьубезпечитиїхвіднебезпечного контенту. Говоріть з дітьмизрозумілоюїммовою, через казки та історії, де наприклад, козакиборолисяпроти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”, “Чарівніісторії про козаків” тощо). Під час розмовистежте за реакціямидитини та будьте чутливими до їїрівнятривоги. Це нормально, якщовидужепереживаєте через те, щовідбувається, але пам’ятайте, щодітисприймаютьемоційнісигналивіддорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтесятримати контроль над емоціями. Нагадайте, щобагато людей наполегливопрацюють не лише в Україні, а й у всьомусвіті, щобзакінчитивійну.
2. Дбайте про медіагігієну та медіаграмотністьвашоїдитини в умовахвійни.
Будьте уважними до того, яку інформаціюотримуютьдіти, прислухайтеся до їхніхрозмов, аналізуйтеїхнізапитання до вас. Дітиможутьотримуватиінформацію з різнихджерел, тому важливоуточнювати у вашоїдитини, звідки вона дізналася ту чиіншуінформацію і якщо вона неточна або неправдива - виправитице. Можнапочати з таких запитань: «Цецікава думка. Розкажи, чомути так думаєш?», «Меніважливопочути твою думку про це…», «Як тидумаєш, де ми можемоотриматибільшеінформації про це?». Навчітьдитину тому, щотакемедіаграмотність та критичнемислення, розкажіть про те, як і для чогоможутьпоширюватисяфейки. Саметоді, коли дитиназапитує, висуваєгіпотези, шукає причини - вона мислить, важливоскеровуватидитину та вчитиперевірятизнайденуінформацію у різнихджерелах, яківважаютьсядостовірними. Нагадайте дитині, що вона можепоговорити з вами чиіншимзначимимдорослим, коли захоче.
3. Обмежтепотік новин.
Подумайте про те, щобвимикатиновини при дітяхдошкільногоабомолодшогошкільного віку. Новинний контент наразі є травмуючим для них, можевикликатибагатозанепокоєння та підсилюватитривогу і страх. З дітьмисередньогошкільноговіку та підліткамиви можете використовувати перегляд новин як можливістьобговорити, щовідбувається в країні та у вашійгромадізокрема з використаннямвищезазначенихпорад. Також подумайте, як і щови говорите про ситуацію з іншимидорослими, особливо коли дитинаможецечутиабо бути присутньоюпід час розмови. Намагайтеся, наскількицеможливо, ввечері, замість перегляду новин з дітьми, робити з ними релаксаційнівправи, грати в ігри, дивитисямультфільмиабочитатиказки разом.
4. Зосередьтеувагу на допомозі.
Дітямважливо знати, що люди допомагаютьодне одному. Розкажіть, до прикладу, про роботу волонтерів, якінадаютьпідтримкувсім, хтоїїпотребує, або про те, щоробитьтериторіальна оборона. Якщодошкільняабодитинамолодшогошкільноговікузахочепідтримати тих, хтодопомагає, намалювавшималюнок, плакат або написавши вірш - підтримайтеїї у цьому. Підліткиможутьвиявитибажанняприєднатися до роботи у гуманітарномуштабічиіншійдіяльності. Розкажітьїм, як цезробити, і пам'ятайте, щобезпекавашогопідлітка - понад усе. Відчуття того, що ми всіробимощось для наближення перемоги, надаєвідчуттяєдностіта  приноситьстишення і психологічний комфорт.
5. Слідкуйте за станом дитини.
Оскількивійнатриває і новини про воєнніподіїоточують нас звідусіль, триваючи  нон-стоп, важкозосередитися на чомусьіншому. Водночасви - батьки, найбільшзначимі люди та орієнтир для своєїдитини, а їйвкрайважливо, щобвицікавилися й новинами ізїїжиття. Продовжуйте спостерігати за станом дитини, запитуйте час від часу: «Як у тебе справи?», «Як типочуваєшся?», «Що в тебе нового? Читизнаєш, як справи у …(ім’я друга/подруги дитини?«, «Чи є у тебе питання, які б тихотіла/хотівобговорити?».
6. Подбайтепро себе.
Обмежтесвоєперебування в мережі та читання новин, наскількицеможливо. Натомістьзосередьтеся на якомусьважливомузавданніаборобіть те, щодопомагаєрозслабитися та відновитися. Дітизрозуміютьреакціюдорослих на новини, тому якщовисправляєтеся з ситуацією - цедопомагає і дітям.

Консультація для батьків :
«Нетрадиційні форми фізкультурного виховання 

в закладі дошкільної освіти», вихователь, Яковець Л.М.
     

Фізичне виховання дошкільнят – організований процес, спрямований на їх фізичний розвиток, рухову, фізичну підготовку до творчої життєдіяльності, набуття знань , умінь та навичок з фізкультури. Його пріоритетні завдання – формування, збереження , зміцнення та відновлення здоровʼя дітей через комплекс  фізкультурно  – оздоровчих заходів. Заняття з фізичної гімнастики, ранкова гімнастика, коригуючи гімнастика, фізкультхвилинки , коригуючи  вправи, рухливі ігри, динамічні паузи, спортивні вправи та ігри  , піши походи, спортивні свята та розваги, дні здоровʼя, тощо – усе це становить структуру фізичного виховання.
     Дуже важливо надавати фізичному вихованню оздоровчої спрямованості. Наповнення  занять з фізкультури, ранкової гімнастики та інші форми роботи різноманітними рухами в комплексі з традиційними та нетрадиційними оздоровчими технологіями збагатять дітей знаннями  про особисте здоров"я, сформують у них уміння та навички оздоровлення та відновлення власного організму. У дошкільнят з"являється потреба та бажання бути здоровим, не хворіти, вести здоровий спосіб життя, формується емоційно – цілісне ставлення до себе, свого організму.
   Серед інноваційних оздоровчих технологій для дітей дошкільного віку в ЗДО  слід виокремити: фітбулгімнастику, художню гімнастику, пальчикову ( вправи, ігри, картинки), дихальну та звукову гімнастику, імунногімнастику, психогімнастику ( вправи, ігри, етюди, пантоміми). Для зміцнення фізичного здоровʼя для дітей і формування у них упевненої, красивої постави, створення позитивних емоцій і  оптимістичного світосприйняття , як нетрадиційні методи оздоровлення  використовуємо також хвилинки – релаксації, масажу. Та самомасажу. Ці методики мають ряд переваг  серед  інших видів фізичної активності; вони не вимагають великих приміщень і дорогого обладнання для занять, можуть проводитись з дітьми молодшого і старшого дошкільного віку. А використання у роботі з дітьми  елементів східної гімнастики хатха  - йоги – є чудовим засобом естетичного та морального виховання. : завдяки таким вправам не лише покращується здоров»я, а й формується красива фігура, правильна постава і енергійна хода, поліпшується координація рухів, виробляється сила волі, витримка і впевненість у собі. Ц і заняття вчать малюків долати труднощі, підвищують життєвий тоніс і працездатність, створюють гарний настрій.
     Фітболгімнастика. Досить  цікавим є поєднання казко терапії з нетрадиційними методами  зміцнення  фізичного здоров»я дітей, зокрема, футболами. Ці заняття сприяють корекції психомоторного, мовного, емоційного , загально психічного розвитку дітей дошкільного віку.  Фітболгімнастика включає виконання  вправ на великих надувних м»ячах різного розміру і конфігурації. Вправи на мʼячах можна використовувати у навчально – виховному процесі під час різних організаційних форм роботи з дітьми як на заняттях з фізкультури, фізкультпаузах, валеолого хвилинках, святах, розвагах тощо так і на прогулянках.
     Одним із основних засобів комплексу нетрадиційних засобів і методів фізкультури для дошкільнят , які мають відхилення дихальної системи  є дихальна гімнастика . Подих  є важливою ланкою дихальної гімнастики і використовується з метою лікування та профілактики підтримки психічного і фізичного здоров»я . Цілющі властивості дихальної гімнастики у тому , що вона дає позитивний вплив на кору великих півкуль і вегетативних центрів підкірки , на ендокринну, імунну, дихальну, серцево – судинну, травну, сечостатеву систему організму дитини.
    Хромотерапія  - наука . яка вивчає властивості кольорів. . Кольору з давнини приписують магічного значення. Він сприятливо чи негативно діє на людину, адже  в людини зір  є найважливішим  із усіх видів відчуттів. Вплив кольору на дитину неоднозначний і суто індивідуальний. Він має вибірковий характер і це потрібно враховувати  . Енергія кольору та та колірні відчуття  на функції вегетативної нервової системи. Ендокринних залоз та процеси в організмі. Так, синій колір заспокійливо впливає на організм, розслаблює, знімає спазми, зменшує головний біль, знижує апетит. Блакитний колір надає гальмівну дію у стані психічного порушення. Фіолетовий колір надає гнітючу дію на психічні і фізіологічні процеси, знижує настрій дітей. Червоний колір активізує, підвищує фізичну працездатність, викликає почуття теплоти, стимулює психічні процеси. Зелений колір заспокоює, створює добрий настрій. Цей колір сприятливо впливає на соматично ослаблених дітей . під час лікування запалень. При ослабленому зору. Рожевий тонізує при пригніченому настрої, а жовтий – колір радості, спокою, теплоти.
     Встановлено, що й вживання овочів  і фруктів потрібного кольору , носіння одягу певних відтінків  також можуть мати позитивний терапевтичний вплив. Знання «абетки кольору»  - ліки для внутрішнього потенціоналу , внутрішніх ресурсів дитини.
     А головне, ефективність виконання дошкільниками фізично оздоровчих вправ значно поліпшується, якщо їх виконання відбувається на позитивному, емоційному  тлі, яке, зокрема, може забезпечити використання фольклорних творів ( потішок , загадок, казок, приспівок). Науково доведено, що фольклор є одним із найвпливовіших засобів  урізноманітнення процесів фізичного виховання шляхом знаходження форм розвитку творчо – рухової ініціативи дітей. 

Тиждень безпеки дитини

Консультація для батьків : «Мінна безпека»
Підготувала : вихователь, Васькевич С.М.

Групові батьківські збори № 3 групи " Ромашка"

І питання: Консультація

«Про формування основних математичних понять у ЗДО», вихователь, Гнатюк О.В.

Консультація для батьків:
«Адаптація до навчання у ліцеї».
Підготувала вихователь групи «Віночок» Яковець Л.М.

Перехід із дитсадка до школи не завжди минає гладко для першачків, адже їх супроводжують психологічні і соціальні проблеми. У дитини з'являється новий режим дня, обов'язки - це часто викликає втому, дратівливість, непослух.
Початок шкільного навчання часто є причиною емоційно-стресової ситуації: через зміну звичного способу життя на дитину збільшується психоемоційне навантаження. Проявами труднощів звикання і перенапруженості організму може стати примхливість дітей вдома, часта зміна настрою, складна поведінка тощо. Скільки триватиме цей складний період, однозначно сказати не можна – це індивідуально і залежить не лише від дитини, а й її родини та атмосфери, що там панує.
Етапи та фактори адаптації до школи
Ступінь готовності до шкільного навчання оцінюється, як правило, за такими сферами: біологічна, особистісна, соціально-психологічна й інтелектуальна.
На початковому етапі дитина придивляється до всього нового та вивчає все. Цей період характеризується бурхливою реакцією. Він може тривати два-три тижні. Далі дитина поступово пристосовується до шкільних умов. Дитина стає більш спокійною та врівноваженою. З'являється зацікавленність навчанням, спілкуванням з однолітками тощо.
Серед факторів, які впливають на те, як дитина адаптується до нових умов життя, виділяють такі:
• емоційний і особистісний розвиток дитини, на який впливає і сімейне виховання, і досвід спілкування з однолітками іншими дітьми і дорослими;
• психофізіологічні характеристики дитини;
• рівень інтелектуального розвитку: навичок письма, рахунку і малювання, тонкої моторики.
Фізіологічна адаптація
Батькам не варто віддавати дитину до загальноосвітньої школи, якщо в неї ще не сформовані ключові антропометричні показники, каже психологиня Марина Дворник. Йдеться насамперед про такі чинники:
• достатня пропорційність частин тіла (дитина може дістати провідною рукою до протилежного вуха через верхівку голови);
• зубна зрілість (не менше 5-10 постійних зубів у 7 років);
• зрілість кори головного мозку (дорослий своєю долонею накриває одну руку дитини, а на іншій по черзі показує пальчики; дитина повинна підняти відповідний палець з-під руки дорослого);
• зрілість кістяка (дорослий показує дитині дві позиції: "коза" – руки в кулаки, викинутий 2-й і 3-й пальці, "корова" – 2-й і 5-й пальці; дитина має вміти почергово змінювати позиції рук).
Соціально-психологічна адаптація
Про успішну психологічну адаптацію свідчить те, що дитина йде до школи із задоволенням – і це її особисте бажання, а не вплив зовнішніх атрибутів - такі як рюкзак, форма, зошити, олівці тощо.
"Особистісна готовність до школи включає і те, наскільки дитина вміє керувати своїми емоціями. Для цього батькам слід потурбуватися про те, аби дитина розрізняла базові емоції та вміла довільно їх переключати. Допоможуть розмови про те, що викликає ті чи інші емоції: як заспокоюватися, сповільнюючи дихання, якщо злий або надто пожвавлений. Інтелектуально адаптована до школи дитина – це така, що вже має певний кругозір і запас знань. Вона володіє диференційований сприйняттям, аналітичним мисленням, логічним запам’ятовуванням, розмовною мовою і здатністю розуміти й застосовувати символи", – розповідає писхологиня.
Соціально-психологічна готовність дитини до школи передбачає гнучкість у побудові стосунків. "Для того, аби заводити друзів та спільно виконувати навчальні завдання, дитина має вміти як поступатися, так і захищатися. Це можна відстежувати в колективних іграх, де помітно, яку позицію зазвичай займає малюк – лідирує чи виконує, залучається чи відсторонюється", - додала Марина Дворник.
Скільки часу займає адаптація в першому класі
Період алаптації може тривати від восьми тижнів до шести місяців. На це впливає кілька чинників: особливості дитини, її знання і уміння, специфіка навчальної програми тощо.
Розділити першачків можна на три групи за ступенем адаптації до школи:
• Перша: діти протягом двох-трьох місяців навчання легко вливаються в дитячий колектив, без особливої напруги виконують вимоги педагога та із задоволенням йдкть до школи.
• Друга: діти лише за пів року вливаються у колектив; протягом цього часу часто сваряться з товаришами, бурхливо реагують на зауваження вчителя, їм важко дається навчальна програма.
• Третя: у дітей ускладнена соціально-психологічна адаптація – вони поводяться конфліктно, мають переважно негативні емоції, є труднощі із засвоєнням шкільної програми.
Слід зауважити, що нормальний процес адаптації у першокласників триває 6-8 тижнів - може сягати пів року.
Ознаки успішної адаптації дитини до школи
Одним з перших показників успішної адаптації дитини до школи – це задоволеність від процесу навчання:
дитина з радістю говорить про школу, однокласників і з задоволенням її відвідує.
Якщо навчальна програма та завдання не приносять особливої складності першачку, то адаптація відбувається успішно. Крім того, дитина може самостійно виконувати завдання і лише після невдалих спроб просить про допомогу дорослого.
Задоволенння від взаємин із учителем і однокласниками – одна з основних ознак успішної адаптації. Якщо у дитини склалися гармонійні взаємини із колективом, то процес звикання буде відбуватися з найменшими витратами.
Як допомогти дитині легше адаптуватися до школи
Для успішної психологічної адаптації важлива доброзичлива і спокійна атмосфера в сім'ї. Потрібно також відпочивати, грати в спокійні ігри, гуляти. "Особливо важливо стежити за тим, щоб для активного дозвілля й відпочинку малюка також було достатньо часу, аби перехід від провідної ігрової діяльності до діяльності навчальної відбувався не різко, а поступово", – радить психологиня.
Роль батьків під час шкільного навчання дитини дуже важлива. У жодному разі не слід вважати, що школа замінить батьків як головних експертів життя малюка.
"Батькам слід розповідати дитині про різні способи взаємодії з іншими, а також демонструвати на власному прикладі, що домовлятися на горизонтальному рівні "ти мені – я тобі" – це найкраща стратегія, коли йдеться про спільну діяльність і досягнення спільної мети. Варто цікавитися, як минає навчання дитини, розділяти з нею її перші шкільні успіхи й невдачі, допомагайте у виконанні складних завдань та вирішенні конфліктів", – каже Марина Дворник.
Кілька порад, які допоможуть успішно адаптуватися дитині до нових умов:
• Зранку будіть дитину спокійно
• Перед початком дня побажайте дитині успіху, знайдіть кілька ласкавих слів.
• Зустрічаючи дитину після школи, дайте трохи розслабитися.
• Після школи не поспішайте сідати за уроки.
• Не змушуйте робити всі вправи одразу: 20 хвилин занять – 10 хвилин перерва.
• В спілкуванні з дитиною намагайтеся уникати умов: "Якщо ти зробиш, то...".
• Будьте уважні до скарг дитини на втому чи погане самопочуття.
Період адаптації до школи – дуже важливий етап у житті першокласника. Він триває від кількох тижнів до півроку. Як цей процес відбуватиметься залежить не лише від особистих якостей дитини, а й від батьків. Саме вони можуть допомогти пройти цей період своїм дітям безболісно.

Консультація для батьків щодо запобігання та протидії булінгу : «Що робити в складних ситуаціях та до кого звертатись за допомогою».
                                                Підготувала вихователь Яковець Л.М.
Що таке булінг?

Відповідно до пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» булінгом (цькуванням) є діяння (дія або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
До булінгу (цькування) в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, душовими кімнатами, їдальнею тощо) та (або) за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.
Важливо! Слід відрізняти булінг від конфлікту. Для булінгу характерною є систематичність, тобто вчинення у різних формах насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, в тому числі за допомогою засобів електронної комунікації) двічі і більше разів стосовно однієї і тієї ж особи.
Куди звернутися по допомогу ?
До керівника закладу освіти
Керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень забезпечує створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти, вільного від насильства та булінгу Повідомлення про випадок булінгу(цькування) може бути подано керівнику закладу освіти в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.
Відповідно до Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), затвердженого наказом Міністерством освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646, керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):
• невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);
• за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
• повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;
• повідомляє центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;
• скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.
Важливо відмітити, що до складу комісії входять педагогічні (науково-педагогічні) працівники, у тому числі практичний психолог та соціальний педагог (за наявності) закладу освіти, представники служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
До участі в засіданні комісії за згодою залучаються батьки або інші законні представники малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування), а також можуть залучатися сторони булінгу (цькування), представники інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.
Варто наголосити, що неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 гривень) або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку.
До Національної поліції України
Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – зверніться в поліцію з відповідною заявою, на підставі якої складається протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Справа передається до суду і розглядається протягом 15 днів з дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Куди я можу звернутись для отримання безоплатно консультації і роз’яснення з правових питань?
Безоплатно консультацію і роз’яснення з правових питань ви можете отримати:
• звернувшись до місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (контакти: https://www.legalaid.gov.ua/tsentry);
• написавши в Телеграм-чат: https://legalaid.gov.ua/telegram.html або Вайбер-чат: https://legalaid.gov.ua/viber.html;
• скориставшись мобільними застосунками «Безоплатна правова допомога» або «Твоє право (завантажуйте з GooglePlay чи AppStore: https://bit.ly/3hwwgqR або https://bit.ly/3iorbkEт);
• зателефонувавши на Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги − 0 800 213 103.
Важливо! Якщо дитині необхідна психологічна допомога – звертайтеся на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111.
За булінг як і за будь-яке правопорушення передбачена відповідальність
Закон України від 18 грудня 2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» запровадив адміністративну відповідальність за булінг (цькування) учасника освітнього процесу.
Так, відповідно до статті 1734 Кодексу України про адміністративні правопорушення за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, − до винної особи може бути застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 гривень) або громадські роботи від 20 до 40 годин.
За вчинення булінгу групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення законодавством передбачено накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 гривень) або громадські роботи від 40 до 60 годин.
У разі цькування малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років, відповідальність будуть нести їх батьки або особи, які їх замінюють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 гривень) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин, а у випадку вчинення таких дій групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, − у вигляді штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 гривень) або громадські роботи від 40 до 60 годин.

Консультація для батьків : «Батьківське дозвілля з дітьми вдома»
Підготувала керівник музичний, Васькевич С. М.

Як дорослі, так і діти з нетерпінням очікують на вихідні. За тиждень організм стомлюється не лише фізично, а й морально. Ваша дитина цілий день перебуває в дошкільному закладі, увечері вдома майже бракує часу для спілкування в родині.Тому у вихідні дні так важливо, якомога більше приділяти увагу одне одному у сім’ї, а особливо це потрібно дитині. Як же правильно провести вихідні дні з користю для дитини і самих дорослих?
Ви навіть не уявляєте собі, скільки різних скарбів є у Вашій оселі. І всі вони допомагають розвивати дрібну моторику дитячих рученят, тактильну чутливість, пам'ять, мовлення, мислення. Не обов'язково скуповувати всі іграшки в магазині. Виявіть фантазію - і прості, доступні предмети стануть відмінними тренажерами для розвитку Ваших дітей.
Сірники, ватяні палички, гудзики, жолуді, каштани... Коли дитина грається із дрібними предметами (звичайно, під  наглядом дорослих!), розвивається не тільки дрібна моторика, а й просторове мислення, уява, тактильна чутливість.
Із сірників, ватяних паличок, жолудів, каштанів та гудзиків можна викладати різні малюнки, як довільно, так і за схемою. Причому, всі ці предмети можна сполучити в одному малюнку. Починати краще із простих геометричних фігур - квадрата, трикутника, ромба, сонечка, а потім поступово ускладнювати гру. Із сірників, ватяних паличок добре виходять зірки, їжачки, машинки, ялинки, будь-якіфігури, в яких є багато прямих ліній. Спочатку малюнок викладає мама, адже малюка потрібно зацікавити. Потім "мистецький твір" можна робити разом.
Навіть найменшим дітлахам буде корисно перебирати гудзики - витягати з коробочки і складати назад, нанизувати гудзики на мотузочку, робити намиста і браслети. Тільки при цьому мама повинна бути на сторожі! Як би малюк не взяв іграшку до рота! Якщо дитина зовсім мала, і є велика небезпека, що вона проковтне дрібні деталі, насадіть гудзики різного кольору та розміру на тверду міцну волосінь. Така іграшка може бути і брязкальцем, і рахунковим матеріалом, і наочним приладдям для вивчення кольорів, розміру та лічби.
Ігриізсірниками
Всі батьки люблять повторювати: "Сірники дітям - не іграшка!". Правильно, звичайно. Тому що діти можуть що-небудь підпалити ненавмисне.
Але якщо поруч будуть мама або тато, то сірники можуть бути дуже цікавою іграшкою. Так уважає тато. Сьогодні він "У сірники" з Максом грає. Для початку він от яке завдання запропонував.
Утримай сірники
Покладіть на стіл 5 сірників і спробуйте взяти один із них великими пальцями. Тепер підніміть другий сірник двома вказівними пальцями. Тепер – третій двома середніми пальцями. Потім четвертий – двома безіменними. І, нарешті, п'ятий – двома мізинцями. Хто упустив сірник, той залишиться.
Сірникова картина
Кожній дитині видайте сірники (скільки хочете - коробку, коробку на двох, коробочку на всіх). За командою учасники починають викладати із сірників картинку на тему, що задана ведучим. Це може бути своє ім'я, прізвище, зображення якої-небудь тварини, смішного сюжету ("Тато спить", "Автоперегони", "Троє поросят" тощо). Виграє той, хто впорався швидше (із більш простими завданнями), або той, у кого вийшла найоригінальніша сірникова картина (із більш складними завданнями).

Скільки сірників
Візьміть сірникову  коробку і покладіть у неї два сірники. Потрясіть коробку і запитайте в дітей, як вони вважають, скільки сірників зараз знаходиться в коробці. Діти теж можуть потрясти коробку, потримати її в руках. Але відкривати коробку може тільки ведучий. Отже, тепер Ви відкриваєте коробку і даєте дітям можливість перерахувати сірники. Перемагає той, хто назвав максимально близьке число. Тепер можете ускладнити завдання: відвернувшись від дітей, додайте кільк сірників. Нехай діти знов вгадують їхню кількість.
Сірникові коробки
Сірникові коробки (чим більше, тим краще) можна використати в різних іграх. На чотирьох або шести кришечках, так само як і на внутрішніх коробочках, намалюйте однакові геометричні фігури: квадрат, коло, ромб, трикутник. Перемішайте кришечки і коробки. Попросіть малюків знайти і закрити пари.
Де мій гудзичок
Якщо сірникових  коробок у вас багато, можна їх склеїти в декілька рядів, як ящички в комоді. Іграшкове цуценя принесло із собою гудзик (монетку, фішку, скріпку і т.д.) і хоче покласти його в ящик. Воно кладе іграшку в один з ящиків і розмовляє з малюком, розповідаючи про себе. Потім запитує малюка, в якому з ящиків знаходиться його гудзик. Місце, куди цуценя кладе гудзичок, постійно змінюється. Та й тривалість розмови постійно збільшується. Це завдання чудово тренує зорову пам'ять та увагу дитини.
Ложки, чашки, миски, сковорідки
Маленьким дітям дуже хочеться піти на кухню. А батькам це спричиняє безліч незручностей. Хоча, якщо до процессу поставитися з розумом, то з дитячої цікавості можна отримати багатокористі. От, наприклад, всім відомо, що потрібно розвивати тактильне сприйняття. І батьки купують іграшки з різною фактурою поверхні. Потрібно вчитидитину понять "великий - маленький". А на кухні – стільки можливостей! Тут і розмаїтність різних поверхонь (гладкі ложки, ополоники, миски, плошки та шорстка сковорода), і вивчення співвідношень "великий - маленький" (цікаво, скільки ложок вміститься в миску, і чому туди не ввійде ополоник). А як весело стукати ополониками по каструлі або кришкою об кришку!
Тісто цілком можна використати як замінник пластиліну, адже це – чудовий матеріал для ліплення! Воно легко мнеться, менше забруднює, і не буде нічого страшного, якщо дитина для картини з будь-якого підручного матеріалу - гудзиків, жолудів, сірників, круп, мотузочок, ниток, дроту, насіннячок, гілочок тощо. Розминання тіста - цікаве і корисне заняття для малюка.
Крупи, сіль, кава, макарони теж знадобляться для "кухонної школи". Дрібну крупу (наприклад, манну) і сіль можна використати для пальчикового малювання. Для цього необхідно висипати крупу на піднос рівним пластом. Помалюйте самі, покажіть дитині, як цецікаво. Проведіть пальчиком по крупі. Вийде яскрава контрасна лінія. Потім візьміть пальчик дитини. Нехай малюк сам намалює кілька хаотичних ліній. Коли дитина зрозуміє, що потрібно робити, можна розпочинати малювання візерунків. Спочатку малює мама, потім - малюк. Малювати можна все, щозавгодно: хаотичні лінії, будиночки, кола, забори, хмари, спіралі, обличчя, букви або цифри. Велику крупу (гречку-ядрицю, горох, квасолю, кавові зернятка) можна використати для викладання картинок, так само як і із сірників, гудзиків і ватяних паличок. Придатна вона і для аплікацій. Пересипати крупу цікавіше за все в прозорий посуд, щоббуло видно.
Якщо вийдете з дітьми на природу, то повинні на все живее звертати увагу, дивуватися, ставити дітям запитання, відповідати на їхні, у жодномуразі не ігнорувати. Якщо ви не знаєте правильної відповіді, то краще не вигадувати, а пообіцяти (і обов’язково виконати) знайти відповідь у книгах, коли повернетеся до дому.
По-друге, дітям, та й вам також, корисно побувати в театрі, цирку, зоопарку, на атракціонах. Звісно, це зараз коштує чималих грошей, але години спілкування з дитиною, перегляд вистави з нею, а потім обговорення баченого, захват вашого малюка від того, що це все було разом з вами, безцінні.
Якщо погода зіпсувалася, то і вдома можна знайти безліч цікавого і корисного для спілкування з дитиною: почитати книгу й обговорити прочитане, пограти в шашки, шахи, лото, розіграти театральну виставу за знайомою й улюбленою казкою.
Залучити дитину до спільної хатньої праці: навести порядок у своєму куточку з іграшками, витерти пил, помити посуд тощо. Усе це слід робити так, щоб малюк працював охоче, із задоволенням. Тому підбадьорюйте, не скупіться на похвалу. Навіть, якщо розбито вашу улюблену чашку, заспокойте дитину, що ви вже давно мріяли купити іншу чашку, але трішки шкода викидати цю.
Батьки, які люблять своїх дітей, завжди знають, як розумно провести вихідні дні з користю і для себе і, головне, для своєї дитини. Цей час на спілкування з сином чи донькою повернеться до вас вдячністю маленьких сердечок ваших дітей.

Поради для батьків : «Безпекадітей в Інтернеті»
Підготувала: керівник музичний, Васькевич С. М.

Internet може бути прекрасним місцем для навчання дітей, їхніх розваг, спілкування з друзями або просто місцем, девони можуть розслабитися чи досліджувати щось. Але так само, які в реальному світі, Всесвітня павутина може бути небезпечною для дітей. Перш ніж ви дозволите своїй дитині виходити в онлайн без вашого нагляду, переконайтеся, що ви встановили набір правил, дотримуватися яких ви усі погоджуєтесь. Рекомендуємо деякі з них:
1.Будьте другом своїйдитині. Проявляйте зацікавленість її захопленнями і обговорюйте проблеми, що виникають. Якщо Ви зможете стати тієюлюдиною, якій Ваша дитина довіряє, їй не доведеться шукати підтримки у віртуальних друзів.
2.Установіть комп’ютер в місці, доступному всім членам родини. Це значно полегшить контроль за його використанням.
3.Складіть правила безпечної поведінки в Інтернеті, в яких будуть перераховані вимоги, що стосуються користування Інтернетом, а також алгоритм дій дитини при зіткненні з небезпечним незнайомцем або сексуальним домаганням.
4.Напишіть ці правила на папері і прикріпіть біля комп’ютера!
5.Попросіть Вашу дитину нікому не повідомляти особисте: ім’я, вік, номер телефону, домашню адресу, номер школи. Поясніть, що не слід висилати свої фотографії людям, з якими вона познайомилась в Інтернеті.
6.Попросіть Вашу дитину відразу ж розповідати Вам про неприємні ситуації під час спілкування в Інтернеті, підкресливши, що Ви не будете сердитися, про що б вона не розповідала.
7.Переглядайте інформацію, що міститься в комп’ютері Вашої дитини. Це допоможе Вам контролювати її спілкування в мережі. Але пам’ятайте, що дитина може користуватися Інтернетом не тільки вдома, але і в школі, Інтернет-клубі, у друзів.
8.Нагадуйте дитині про те, що всі правила безпеки в Інтернеті залишаються в силі й тоді, коли вона користується комп’ютером і не вдома, наприклад в Інтернет–кафе чи у друзів.
9.Не пропустіть симптоми інтернет-залежності. Замисліться над тим, чи не позначається використання Інтернету на успішності дитини, її здоров’ї, стосунках із членами сім’ї та друзями. Визначте, скільки часу вона проводить в онлайні.
10. Не бійтеся звертатися по допомогу. Якщо в дитини проявляються ознаки інтернет-залежності, зверніться до фахівців за консультацією. Маніакальне використання Інтернету може бути симптомом інших проблем, зокрема депресії, озлобленості, низької самооцінки.
11. Проаналізуйте власні звички. Чи немає у вас проблеми з контролем перебування в Інтернеті? Пам’ятайте, що для дитини ви є основним прикладом у житті.
12. Встановіть баланс. Заохочуйте та підтримуйте бажання дитини займатися іншими справами, особливо спортивними іграми.
13. Допомагайте дітям спілкуватися з іншими в реальному житті. Якщо дитина сором’язлива, віддайте її на заняття з набуття навичок спілкування. Заохочуйте дитину до справ, які сприяють її спілкуванню з іншими дітьми.
14. Слідкуйте за тим, що роблять діти в Інтернеті. Використовуйте програми, які дійснюють моніторинг та обмежують використання Інтернету, зокрема засоби батьківського контролю.
15. Пропонуйте альтернативи. Якщо вам здається, що дитину цікавлять лише онлайн відеоігри, спробуйте призвичаїти її до онлайнових «замінювачів» улюблених ігор. Наприклад, якщо дитині подобаються рольові ігри у стилі фентезі, заохочуйте читати її книжки з фентезі.

Консультація для батьків:
«Булінг в ЗДО – міф чи реальність?»
Підготувала: вихователь, Васькевич С. М.
Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитинадошкільноговікустає жертвою булінгу?
Види булінгу в дитсадку
Булінг(від англ. tobull— переслідувати) — свідома агрессивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.
Булінг у ЗДО може проявлятися як тиск:
– психологічний
– фізичний.
Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.
Хто провокує булінг в дитсадку Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:
педагог або помічник вихователя:
– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі – ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки
– глузує із зовнішнього вигляду дитини
– образливо висловлюється про дитину чи її  батьків
– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливості дитини.
батьки або члени сім’ї:
– б’ють та ображають дитину вдома
– принижують дитину у присутності інших дітей
– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини
– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Усі діти потребують підтримки дорослих— батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.
Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО
Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина вдома:
– не хоче одягатися вранці;
– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;
– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;
– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;
– не контактує з однолітками у дворі;
– грає наодинці на вулиці,
в дитячому садку:
– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;
– усамітнюється при будь-якій нагоді;
– часто губить свої іграшки або речі;
– бруднить чи псує одяг;
– грає поламаними іграшками;
– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театралізації чи грі;
– не має друзів у групі.
Чому важливо вчасно відреагувати ?
Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.
Ті, хто піддаються булінгу:
• втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
• відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади,  пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань; втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
• втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна ростежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчування, емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).
Ті, хтобулять:
• частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються норми поведінки;
• частіше беруть участь у бійках.
Ті, хто вимушені спостерігати:
• часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
• потерпають  від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати заклади освіти.
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід,  щоробить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.
Психологи визначаютьдекількаосновних причин:
• Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
• Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають.  Або є родини, де дитину звикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька .Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо  дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в закладі освіти.
• Атмосфера в групі. Бувають колективи, в яких єдитина-агресор. Вона свідомо шука слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.
Щоробити батькам
• У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
• Дайте відчути, що ви поруч, готов іпідтримати та допомогти, вислухати та захистити.
• Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
• Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
• Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
• Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
• Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодокогось учителю абопринаймнідрузям. Пояснітьрізницюміж “пліткуванням” та “піклуванням” про своєжиттячижиття друга.
• Спитайте, яка саме ваша допомога буде кориснадитині, вислухайтеуважно. Можливовизапропонуєтесвійваріант. Цедопоможерозробитиспільнустратегіюзмін.
• Пам’ятайте, щоситуаціїфізичногонасилляпотребуютьнегайноговтручання з боку батьків..
• Спільно з дитиноюшукайтеновіспособиреагування на ситуаціюбулінгу.
• Обговоріть, до кого по допомогудитинаможезвертатися у закладі.
• Важливоусвідомити, чомусамедитинапотрапила у ситуаціюбулінгу. Рекомендуємо з цимзвернутися до дитячого психолога.
• Підтримайте свою дитину у налагодженнідружніхстосунків з однолітками.
• Пояснітьдитині, щозмінибудутьвідбуватисяпоступово, проте весь цей час вона можерозраховувати на вашу підтримку.
Як допомогтидитині-агресору
Дитині, яка булитьінших, увага та допомогапотрібна не менше, ніжтій, яка страждаєвідбулінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо:
• Відвертопоговоріть з дитиною про те, щовідбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїхдій і як реагуютьіншідіти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “вінзаслуговує на це”.
• Уважновислухайтедитину і зосередьтеся на пошукуфактів, а не на своїхприпущеннях.
• Не применшуйтесерйозністьситуації такими кліше, як “хлопчики завждибудуть хлопчиками” або “глузування, бійки та іншіформиагресивноїповедінки — просто дитячіжарти і цілкомприродначастинадитинства”.
• Ретельнопоясніть, якідіївивважаєтепереслідуваннямінших. До них відносяться: цькування, образливіпрізвиська, загрозифізичногонасильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальнимпідтекстом, бойкот іншоїдитиниабопідбурювання до ігнорування, плітки, публічніприниження, штовхання, плювки, псуванняособистих речей, принизливівисловлюванняабо жести.
• Діти, якібулять, заперечуютьце так довго, як тількиможуть. Спокійнопояснітьдитині, щоїїповедінкаможезавдатишкоди не тількижертві, а й усімоточуючим. І щодаліцезаходитиме, тимгіршебулінгвпливатиме на всіхучасників.
• Дайте зрозумітидитині, щоагресивнаповедінка є дужесерйозною проблемою, і ви не будете терпітице в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросітьдитинузупинитинасильство.
• Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час цеприпинитьбулінг, та в перспективіцеможетількипосилитиагресію і невдоволення.
• Буде зайвимконцентруватиувагу на відчуттяхдитини, яку булять. Той, хтовиявляєагресію, як правило відсторонюєтьсявідпочуттівіншоїлюдини.
• Агресивнаповедінка та прояви насильстваможутьвказувати на емоційніпроблемивашоїдитини та розладиповедінки. Порадьтеся з дитячим психологом.
Наслідки
Наслідкибулінгуможуть бути різні. Найчастіше — цезамкнутість, психологам доводиться працювати з антисоціальнимидітьми, які абсолютно не вміютьспілкуватися з навколишнімсвітом. Доводиться пояснювати, щосвіт не такийстрашний, якимбув до цього. Цеможетривативід 2 до 3 років. У таких дітейруйнуєтьсявіра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найбільший страх — цесуїцидальні думки.
Перш за все, батьки маютьпідтриматидитину. Часто вони думають, щоцесаме собою минеться,  алеце не так.
НЕ МОЖНА РОБИТИ ВИГЛЯД, ЩО ЦЬОГО НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ.

Консультація для батьків
«Сенсорне виховання в дидактичній системі дитячого садка»

Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її сприйняття та формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їхню форму, колір, величину, розташування у просторі, а також запах, смак тощо. Значення сенсорного виховання в дошкільному віці важко переоцінити. Саме цей вік найбільш сприятливий для вдосконалення діяльності органів чуття , накопичення уявлень про навколишній світ.
Сенсорне виховання – це система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання , удосконалення відчуттів та сприймань.
Сенсорне виховання – є складовою частиною розумового й фізичного виховання дитини.
Процес сенсорного виховання будується як формування узагальнених способів обстеження сприймання якостей, формування узагальнених і систематизованих знань (уявлень) про ці якості шляхом зіставлення їх із загальноприйнятими сенсорними еталонами.
Сенсорне виховання - це базис дидактики. Нагадуємо золоте правило дидактики: «Усе, що тільки можна, надавати для сприйняття відчуттями, а саме: видиме – для сприйняття зором; те, що можна чути, - слухом; запахи – нюхом; що має смак, - смаком; що підлягає сприйняттю дотиком, - дотиком».
Сенсорно компетентною дитиною слід уважати дитину, яка відповідає вимогам життя, має та вільно застосовує  набуті сенсорні знання , проявляє своє Я при  розв’язанні завдань, володіє різними способами пізнання світу й отримує задоволення від його пізнання.
Ознайомлення з формою, величиною, кольором, масою предметів, їхнім розташуванням у просторі, динамічними властивостями повинно відбуватись у ході спільного спостереження за об’єктами природи, рукотворними предметами, людьми, що їх оточують, та їхньою працею.
Дорослий має запропонувати дитині вдивитися, доторкнутися до доступного, що сприяє  виникненню поряд із наочно – дійовим мислення елементів наочно – образного, мовленнєвого мислення – розуміння й позначення словом назв, властивостей, якостей об’єктів та предметів довкілля. Її різноманітна діяльність ( спілкування, гра, малювання, ліплення, конструювання тощо) уможливлює тоншу диференціацію окремих ознак та властивостей предметів. Процес сприймання стає самостійним, цілеспрямованим, має свої завдання й способи дії. Удосконалюється  фонематичний слух дитини, вона краще розрізняє кольори та відтінки, гострішим стає її зір. Зорове сприймання стає основним процесом пізнання предметів, явищ природи, людей, малюк охоче й подовгу розглядає предмети та об’єкти, які його оточують.  Життєві враження дитини про довкілля збагачуються за допомогою тактильних, нюхових, смакових відчуттів, завдяки чому формуються точніші  образи природи, предметного світу, людей.
Таким чином, формування індивідуального досвіду неможливе без процесу пізнання світу, його сенсорних властивостей. А без індивідуального досвіду не можна сформувати творчу особистість.

Пам»ятка для батьків:
«Булінг в освітньому процесі.
  Що робити батькам.»

   Підготувала і провела вихователь Яковець Л.М.

Булінг (цькування) – це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Закон України «Про освіту» містить типові ознаки булінгу:
• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та (або) фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та (або) спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Як батькам розпізнати булінг щодо своїх дітей:
• у дитини зникає бажання ходити до освітнього закладу;
• діти уникають участі у спільних освітніх  заходах;
• у дитини спостерігаються різкі зміни настрою;
• у дитини пропадають речі або вона приносить їх додому у зламаному чи пошкодженому вигляді;
• у дитини немає друзів у школі чи садочку;
• дитина відчуває погіршення стану здоров’я.
Як батькам реагувати на ознаки булінгу:
• з дитиною необхідно обговорювати цю проблему якомога спокійніше;
• необхідно створити відчуття захищеності та спокою;
• уникайте звинувачень та не перетворюйте розмову на допит;
• спробуйте знайти чи розробити спільне рішення, яке дасть можливість дитині почуватись більш захищеною;
• необхідно негайно повідомити про факти булінгу адміністрацію освітньогозакладу;
• з метою притягнення винуватців необхідно повідомити про факти цькування до поліції;
• доречним буде отримати консультацію у психолога.

Відповідальність за вчинення булінгу
Юридична відповідальність за вчинення булінгу виписана в статті 173-4 Кодексу України Про адміністративні правопорушення.
1) Вчинення булінгу без обтяжуючих обставин: штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
2) Булінг вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення: штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
3) Булінг, вчинений малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років: штраф на батьків або осіб, які їх замінюють, від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
4) Булінг вчинений групою осіб або повторно малолітньою або неповнолітньою особою віком від 14 до 16 років: штраф на батьків або осіб, які їх замінюють, від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
5) Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу: штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.
Якщо під час булінгу вчиняються дії, які підпадають під ознаки інших правопорушень, то покарання наступає за такі дії додатково. Наприклад, коли під час цькування особі завдаються тілесні ушкодження, такі дії вже будуть підпадати під дію Кримінального кодексу України, і в залежності від тяжкості тілесних ушкоджень наставатиме відповідальність.
Крім того, якщо у процесі булінгу була завдана майнова шкода (пошкоджено майно, витрати на лікування), то кривдник або його батьки нестимуть цивільно-правову відповідальність, яка полягає в обов’язку відшкодувати завдану майнову шкоду.

Консультація для батьків:
«Ігровий простір дитини: логіко-математичний розвиток», вихователь, Гнатюк О.В.
     У багатьох батьків постає питання, коли і як розвивати творчі здібності дітей. Цікаво, що ні в кого не виникає подібного питання, коли малюків вчать говорити. З ними просто розмовляють від дня їх народження, тобто заздалегідь створюють умови для розвитку мови.
     Точно так само й для розвитку творчих здібностей потрібно якомога раніше оточити малят такою обстановкою й таким середовищем, які б стимулювали найрізноманітнішу творчу діяльність: приготувати кубики з буквами, абетку на стіні, папір і фарби-олівці для малювання, різноманітні карти й книги, спортивний інвентар (кільця, турніки, драбинки, канати та ін.), дістати з ящика татові інструменти, будівельні матеріали (кубики й цеглинки), пісок, вимірювальні прилади й багато чого іншого, загалом, все те, що дозволило б значно розширити світ дитини
Ви знаєте, що відбувається, якщо помістити самий звичайний огірок у розсіл? Правильно, він стає солоним. Точно також і з дітьми. Звичайно, навіть якщо не задаватися метою створення розвиваючого середовища, дитина однаково буде розвиватися. Різниця лише в тім, що в дитини, що має під руками більше стимулюючого  матеріалу, розвиток буде йти набагато більше динамічніше і різнобічно. Тому навіть просто створивши для дитини розвиваюче середовище й не особливо зосереджуючи на спеціальних заняттях, ви вже активізуєте процеси його творчого й інтелектуального розвитку
Отже, давайте спочатку пройдемося по конкретних ідеях, а потім виведемо загальні закономірності про те, як організувати розвиваюче середовище в будинку.
В будинку й стіни допомагають
Стіни - один із самих зручних способів розміщення інформації От що пишуть Нікітіни в книзі «Ми й наші діти»: «Один професор, згадуючи дитинство, дивувався, з якою жвавістю й точністю він може представити малюнок на шпалерах у дитячій і навіть формі тріщин на білій стелі. Так чому ж, дивувався він, не дати для запам'ятовування "на все життя" таких згустків людських знань, якими є географічна карта або таблиця Менделєєва? Ці перші враження можуть мимоволі викликати зацікавленість до якоїсь області знання й навіть розвити певні здібності дитини.»
Поки ваш карапузик маленький, стіни краще прикрашати великими яскравими картинками. Під картинками можна зробити підпис – назва предмета, зображеного на картинці. Які картинки можна розміщати? Фотографії й картинки людей, рослин, овочів-фруктів, тварин, предметів домашнього побуту й т.д. У міру росту маляти, картинки переміняються – можна повісити географічні карти, карти тваринного й рослинного світу, алфавіт, цифри, геометричні фігури, схему сонячної системи й т.д. Можна підписувати предмети інтер'єра словами, як це рекомендує Доман.
     Основне достоїнство подібного способу розміщення інформації - те, що вона часто попадається дитині на очі й добре запам'ятовується. Зверніть увагу, що картинки обов'язково повинні бути більшими – дитина повинна добре їх бачити, не напружуючи зір. Картинки на стіні можна закріпити англійськими шпильками, заганяючи їх по саму голівку під шпалери або на скотч. Якщо у вас картинки формату А4, то зручно розміщати картинки в мультифорах – приклеївши її один раз, ви потім просто можете періодично міняти картинку.
Монтессорі на кухні
Починати роботу з розвитку дрібної моторики краще із самого раннього віку. Уже грудному маляті можна масажувати пальчики, а старшим діткам можна вже пропонувати різні ігри для розвитку дрібної моторики. І для цього необов'язкові покупні Монтессорі - матеріали, тому що величезна безліч розвиваючих ігор можна придумати за допомогою підручних засобів. І кухня в цьому плані – дійсний скарб!
Що можна робити?
На розніс (лист для випічки) тонким шаром рівномірно насипаємо будь-яку дрібну крупу, проводимо пальчиком маляти по крупі. Вийде контрастна лінія. А тепер запропонуєте художникові малювати самостійно – дощик, крапки, хвилі й т.д.
Насипаємо крупу в шкарпетку, і нехай дитина її мацає. Можна зробити по 2 шкарпетки  із гречкою, 2 з рисом, 2 із квасолею/горохом, 2 із цукром/зіллю - і нехай малюк шукає парні шкарпетки.
«Попелюшка». Сортуємо! Змішуємо велику крупу, наприклад квасоля й горох, і просимо маляти розсортувати. Або можна сортувати по кольорах, добре підійде в цьому плані ізюм – наприклад білий, коричневий і чорний. Гра із ситом: змішуємо рис і манку, показуємо маляті зернятка рису й крупинки манки й ставимо завдання: як вибрати звідси всі рисові зернятка?
Насипаємо суміш у сито й просіваємо. Відділення однієї крупи від інший схоже для дитини на фокус. Пояснюйте, чому так виходить, насипавши в сито, спочатку чисту манку, а потім рис. Дайте маляті самому проексперементувати.
Ставимо кілька ємностей (каструльок, більших чашок), в одну насипаємо крупу й даємо ложку-ополоник – нехай пересипає крупу в інший посуд.
Беремо ємність із вузьким горлечком і просовуємо туди фасолинки, горох або рис. Можна взяти пластмасову банку з-під олії, наклеїти на кришку мордочку, у місці рота зробити отвір і «погодувати» намальованого чоловічка.
«Скарби». Ховаємо в миску із крупою які-небудь скарби й нехай малюк їх шукає.
Експлуатуємо дитячу працю: учимо солити. Насипаємо солі й показуємо, як солити. Можна також грати з манкою або з піском у пісочниці.
Поролонові губки, якими миють посуд – відмінний конструктор! Вони добре скріплюються й дозволяють побудувати всілякі башточки!
Тісто - можна звичайне, а можна солоне (1склянка борошна:1склянка солі й небагато води). Місимо, розгортаємо, звертаємо рулетики, ліпимо пасочки і печиво. Із солоного тіста можна ліпити різні фігурки, а потім їх розфарбувати фарбами.
І ще, допомагаємо мамі - приносимо-подаємо картоплю, оббираємо цибулю, наводимо порядок у картопляних очищеннях, або влаштовуємо звуковий супровід, для чого юному музикантові буде потрібно кілька каструль і ложка:).
Для юних квіткарів розстеляємо більшу клейонку, щоб потім було легше забрати наслідки. Насипаємо землі або пісок, ставимо горщики й даємо в руки лопатку або ложку – нехай насипає. Керамзит – помити й насипати в сітчастий мішечок (у таких іноді продають фрукти або деякі іграшки, наприклад), торкаємо й перекочуємо в ньому камінчики. І, звичайно, насипаємо їх у квіткові горщики. При бажанні можна посадити справжні квіти чи вазони.

Консультація для батьків: " Психологічний портрет першокласника", вихователь, Яковець Л.М.

Дитина шостого року життя вступаючи до школи має мати певний рівень розвитку.

Загальні батьківські збори №1

ІІ питання:

Консультація для батьків:

" Як заспокоїти дитину під час війни?", сестра медична старша, Буткевич Г.В.

Рекомендації для батьків : «Безпека в інтернеті»
Підготувала : вихователь, Васькевич С. М.

Шановні батьки! Інтернет –частина нашого повсякденного життя, ми користуємося ним щодня. Віртуальний простір став звичайним і для дітей.
Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного вирішення задач.
Всесвітня мережа також задовольняє потребу дітей у лідерстві. Діти, які добре знають комп`ютер та інтернет, більш адекватно оцінюють свої здібності та можливості. Вони більш цілеспрямовані та кмітливі. Щоб повноцінно орієнтуватися в віртуальному просторі , дитині треба вчитися структурувати великі потоки інформації, дотримуючись основних правил  безпеки в інтернеті.
Діти  наражаються на безліч ризиків , з якими можуть зіштовхнутися в мережі інтернет. Однак, їх можна уникнути, якщо дотримуватись простих правил:
1.Будьте другом своїй дитині. Проявляйте зацікавленість її захопленнями і обговорюйте проблеми, що виникають. Якщо Ви зможете стати тією людиною, якій Ваша дитина довіряє, їй не доведеться шукати підтримки у віртуальних друзів.
2.Установіть комп’ютер в місці, доступному всім членам родини. Цезначнополегшить контроль за йоговикористанням.
3.Складіть правила безпечноїповедінки в Інтернеті, в якихбудутьперерахованівимоги, щостосуютьсякористуванняІнтернетом, а також алгоритм дійдитини при зіткненні з небезпечнимнезнайомцемабосексуальнимдомаганням.
4.Напишіть ці правила на папері і прикріпітьбілякомп’ютера!
5.Попросіть Вашу дитинунікому не повідомлятиособисте: ім’я, вік, номер телефону, домашню адресу.Поясніть, що не слідвисилатисвоїфотографії людям, з якими вона познайомилась в Інтернеті.
6.Попросіть Вашу дитинувідразу ж розповідати Вам про неприємніситуаціїпід час спілкування в Інтернеті, підкресливши, що Ви не будете сердитися, про що б вона не розповідала.
7.Переглядайте інформацію, щоміститься в комп’ютеріВашоїдитиничи в телефоні.Цедопоможе Вам контролюватиїїспілкування в мережі. Але пам’ятайте, щодитинаможекористуватисяІнтернетом не тількивдома, але й у друзів.
8.Нагадуйте дитині про те, щовсі правила безпеки в Інтернетізалишаються в силі й тоді, коли вона користуєтьсякомп’ютером і не вдома.
9.Не пропустітьсимптомиінтернет-залежності. Замисліться над тим, чи не позначаєтьсявикористанняІнтернету на успішностідитини, їїздоров’ї, стосункахіз членами сім’ї та друзями. Визначте, скільки часу вона проводить в онлайні.
10. Не бійтесязвертатися по допомогу. Якщо в дитинипроявляютьсяознакиінтернет-залежності, зверніться до фахівців за консультацією. МаніакальневикористанняІнтернетуможе бути симптомом інших проблем, зокремадепресії, озлобленості, низькоїсамооцінки.
11. Проаналізуйтевласнізвички. Чинемає у вас проблеми з контролем перебування в Інтернеті? Пам’ятайте, що для дитиниви є основним прикладом у житті.
12. Встановіть баланс. Заохочуйте та підтримуйтебажаннядитинизайматисяіншими справами, особливо спортивнимиіграми.
13. Допомагайтедітямспілкуватися з іншими в реальному житті. Якщодитинасором’язлива, віддайтеїї на заняття з набуттянавичокспілкування. Заохочуйтедитину до справ, якісприяютьїїспілкуванню з іншимидітьми. 14. Слідкуйте за тим, щороблятьдіти в Інтернеті. Використовуйтепрограми, якіздійснюютьмоніторинг та обмежуютьвикористанняІнтернету, зокремазасобибатьківського контролю.
15. Пропонуйтеальтернативи. Якщо вам здається, щодитинуцікавлятьлише он-лайновівідеоігри, спробуйтепризвичаїтиїї до онлайнових «замінювачів» улюбленихігор. Наприклад, якщодитиніподобаютьсярольовіігри у стиліфентезі, заохочуйтечитатиїї книжки з фентезі.
Успіхів Вам!

Консультація для батьків:
«Булінг в ЗДО – міф чи реальність?»
Підготувала: вихователь, Васькевич С. М.

Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу?
Види булінгу в дитсадку
Булінг(від англ. to bull— переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.
Булінг у ЗДО може проявлятися як тиск:
– психологічний
– фізичний.
Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.
Хто провокує булінг в дитсадку Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:
педагог або помічник вихователя:
– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі – ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки
– глузує із зовнішнього вигляду дитини
– образливо висловлюється про дитину чи її батьків
– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.
батьки або члени сім’ї:
– б’ють та ображають дитину вдома
– принижують дитину у присутності інших дітей
– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини
– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Усі діти потребують підтримки дорослих— батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.
Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО
Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:
вдома:
– не хоче одягатися вранці
– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка
– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше
– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт
– не контактує з однолітками у дворі
– грає наодинці в парку
в дитячому садку:
– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо
– усамітнюється при будь-якій нагоді
– часто губить свої іграшки або речі
– бруднить чи псує одяг
– грає поламаними іграшками
– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чигрі
– не має друзів у групі.
Чому важливо вчасно відреагувати ?
Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.
Ті, хто піддаються булінгу:
• втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
• відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;втрачаютьповагудосебе.Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
• втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчування, емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).
Ті, хто булять:
• частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються норми поведінки;
• частіше беруть участь у бійках.
Ті, хто вимушені спостерігати:
• часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
• потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати заклади освіти.
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.
Психологи визначають декілька основних причин:
• Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє їїчерез нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
• Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька .Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в закладі освіти.
• Атмосфера в групі. Бувають колективи, в яких єдитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.
Що робити батькам
• У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
• Дайтевідчути,щовипоруч,готовіпідтриматитадопомогти,вислухатитазахистити.
• Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
• Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
• Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
• Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
• Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга.
• Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
• Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків..
• Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
• Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у закладі.
• Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
• Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
• Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Як допомогти дитині-агресору
Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо:
• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”.
• Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
• Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопчики завжди будуть хлопчиками” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства”.
• Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
• Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
• Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
• Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
• Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
• Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся з дитячим психологом.
Наслідки
Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше — це замкнутість, психологам доводиться працювати з антисоціальними дітьми, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом. Доводиться пояснювати, що світ не такий страшний, яким був до цього. Це може тривати від 2 до 3 років. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найбільший страх — це суїцидальні думки.
Перш за все, батьки мають підтримати дитину. Часто вони думають, що це само собою минеться, розсмокчеться, але це не так.
НЕ МОЖНА РОБИТИ ВИГЛЯД, ЩО ЦЬОГО НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ.

Загальні батьківські збори №2
група " Віночок".

Доповідь:
«Про особливості розвитку мовлення   в  ЗДО».
Підготувала, вихователь, Яковець Л.М.

Загальні батьківські збори №2

група " Ромашка".

Доповідь:
«Про етапи навчання грамоти здобувачів освіти в ЗДО», вихователь, Гнатюк О.В.

Консультація для батьків «Як познайомити дитину з Космосом»,
вихователь, Гнатюк О.В.

Сьогодні, за часів космічних ракет, супутників і місяцеходів, нам є що розповісти дітям. Однак масштаби Всесвіту важко уявити навіть дорослій людині, а тим більше дитині. Тому пропоную вам шановні батьки, придумати, як цікаво розповісти дитині про космос і познайомити його з основами астрономії.
З огляду на особливості дитячого віку, дуже важливо зробити розповідь простим і ефектним. Для цього необхідно використовувати наочний матеріал, наприклад альбом з поштовими марками «Космос». Таким чином, дитині буде набагато простіше познайомитися з непростими для нього тематичними поняттями.
Діти дошкільного віку відмінно засвоюють інформацію, подану в ігровій формі, у формі казки або вірші. І якщо вам вдасться зачарувати дитячу уяву, можливо, дитина не тільки зацікавиться астрономією, але і полюбить цю науку. Вперше розповідаючи дитині про космос, подумайте про те, що може бути, будучи вже дорослою людиною, подивившись на зірки, він згадає ваші заняття і посміхнеться.
На прикладі пропонованих ігор та ігрових ситуацій ви можете самі змоделювати ігрову ситуацію або придумати свою гру.
наприклад:
• Щоб продемонструвати, чому місяць іноді кругла, іноді у формі півмісяця, візьміть звичайну настільну лампу і м'яч. Проведіть разом досвід, створивши в домашніх умовах місяць. Покажіть дитині, що ми бачимо лише освітлену частину кулі.
• Щоб порівняти розміри Сонця з розмірами Землі, можна взяти гарбуз або кавун і горошину. Горошина - це наша Земля, гарбуз - Сонце.
Земля настільки менше Сонця, наскільки горошина менше гарбуза.
• Можна відварити куряче яйце і на його прикладі пояснити дитині що представляє собою атмосфера Землі. Наша планета оточена багатошарової атмосферою, подібно до того, як в яйці жовток оточений білком.
• Щоб запам'ятати назви всіх планет сонячної системи, можна вивчити невеликий віршик:
• По порядку всі планети
Назве будь-який з нас:
Раз - Меркурій,
Два - Венера,
Три - Земля,
Чотири - Марс.
П'ять - Юпітер,
Шість - Сатурн,
Сім - Уран,
За ним - Нептун.
Він восьмим йде за рахунком.
А за ним уже, потім,
І дев'ята планета
Під назвою Плутон.
• Щоб розповісти, чому сонце так яскраво світить, візьміть звичайний ліхтарик або люмінофорні зірочки. При вимкненому світлі піднесіть їх близько до малюка, щоб він подивився, як яскраво вони горять. Потім повільно відійдіть в кінець кімнати, демонструючи, що світяться предмети, віддаляючись, стають маленькими і бляклими. Поясніть, що зірки тільки здаються маленькими, тому що вони дуже далеко від нас. Побачити їх ближче допомагають телескопи, які наближають зображення зірок і дозволяють нам краще розглянути їх.
Гра "Що візьмемо з собою в космос"
Розкладіть перед дитиною малюнки і запропонуйте вибрати те, що можна взяти з собою на космічний корабель.
Це можуть бути такі малюнки- картинки: книга, блокнот, скафандр, яблуко, цукерка, тюбик з манною кашею, будильник, ковбаса.
Гра "Космічний словник"
Гра допоможе дитині поповнити свій словниковий запас словами, пов'язаними з темою космосу.
Хто більше назве слів, пов'язаних з космосом, той переміг.
Наприклад: супутник, ракета, інопланетянин, планети, Місяць, Земля, космонавт, скафандр і т. Д
Гра "Скажи навпаки"
Мета гри - навчити дитину вибирати слова з протилежним значенням - антоніми.
наприклад:
далекий - ...
тісний - ...
великий - ...
підніматися - ...
яскравий - ...
відлітати - ...
високий - ...
відомий - ...
включати - ...
темний - ...
Гра "Орієнтуємося по зірках"
Разом з дитиною уявіть, що ви моряки, що заблукали в Тихому океані. Попросіть дитину вирізати з паперу маленькі зірочки і допоможіть приклеїти їх на зворотному боці стільниці так, щоб вийшли сузір'я Малої та Великої Ведмедиці.
Накрийте стіл покривалом - це буде ваш корабель, візьміть ліхтарик і залазьте туди. Зараз ніч, єдиний компас потонув, і все, що ви бачите, це зірки над вашими головами (їх можна підсвітити ліхтариком).
Покажіть дитині, як можна орієнтуватися по зірках, щоб знайти дорогу.
Спробуйте разом, дивлячись на зірки, визначити, в який бік вам плисти, якщо ви тримаєте шлях на схід.
Гра "Космічні камені"
На кожній кухні є фольга для запікання. Такий матеріал може легко перетворитися на космічні кульки-камені.
Розкидайте їх на видних місцях, щоб дитина потім зібрав ці космічні камені. Потім їх можна метати в ціль або просто в миску, тренуючи влучність.
Нехай дитинство вашої дитини буде яскравим і цікавим!

Пам’ятка  для батьків:
«Булінг в освітньому процесі. Що робити батькам?», вихователь, Яковець Л.М.

Нині  серед дітей надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими  дітьми по відношенню одне до одного, а  саме дитячого  булінгу.

Булінг (від англійської — хуліган, забіяка, задирака, грубіян)
визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.
Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо.
Багато дітей соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу. Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:
Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви  на її боці).
Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).
Якщо ви маєте підозри, що ваша дитина страждає від погроз, переслідувань або побиття - не тримайтеся осторонь і не чекайте допоки все налагодиться  саме по собі. Станьте на захист, будьте конструктивними та дійте.
Кілька порад  батькам, щодо протидії  булінгу:
1.Поговоріть з дитиною відкрито і доброзичливо, вислухайте її та запевніть, що завжди та попри все ви на її боці, а ще в тому, що кожна людина має право на повагу і безпеку.
2.Допоможіть дитині зрозуміти, що вона не є ані "ябедою", ані "наклепником". Вона смілива людина, яка не боїться говорити правду, щоб захистити себе та інших і, навіть, допомогти виправити ситуацію.
3. Докладно з’ясуйте факти. Занотуйте: що і коли трапилось. Якщо є можливість - зберіть докази.
4. Домовтеся про зустрічі з дорослими, які опікуються вашою дитиною та дітьми агресорами (з батьками, педагогами, адміністрацією освітнього закладу, тощо).
5. На зустрічах - поясніть ситуацію, намагаючись бути максимально спокійним та конструктивним .
6.Спробуйте створити зрозумілий і максимально простий план щодо протидії  булінгу.
7.Пам'ятайте, що ваше пряме втручання, наприклад спроба "виховати" чужу дитину, особливо, якщо йдеться не про доброзичливу розмову, а про погрози  такі дії  можуть нашкодити та ще більше загострити ситуацію.
8.Дотримуйтеся плану та будьте уважні до власної дитини, її поведінки, реакцій, почуттів.

Консультація для батьків
        «Як прищепити дитині любов до слухання музики»
Підготувала: керівник музичний, Васькевич С. М.

     Музика в житті дитини спочатку лише фон, на який не звертають уваги. Адже дорослі вже і не пам’ятають особливості дитячого сприйняття музики, яке полягає в тому, що  маленькі дітки музику ніби не чують – вони не реагують на неї, можуть спокійно займатися своїми справами: малювати, гратися. Звичайно, навіть таке пасивне слухання музики залишається у підсвідомості дитини. Але дитині можна допомогти почути музику, щоб її сприйняття було змістовним і обміркованим.
     Найпростіший спосіб – це потанцювати або помарширувати під ритмічну музику разом з сестричкою, або з улюбленою іграшкою!
     Другий спосіб – це зацікавити дитину. Для прикладу можна провести гру «На що схожа музика?» Тоді дитина спробує вгадати, що вона почула в мелодії: шум дощу, шелест листя, спів пташок. Для цієї гри підійдуть такі програмові твори як «Пори року»  П. Чайковського та А. Вівальді. П’єси, які не мають певного сюжету, по-своєму корисні тим, що з часом дитина зможе вигадати до неї свою історію, і навіть намалювати до неї малюнок.
      Улюблена музика може стати чудовим обрамленням дня, супроводжувати сон дитини, слугувати фоном для занять. Але дуже важливо не «перевантажити» дитину музикою, не втомити дитину. Музика повинна приносити задоволення, а не перетворюватися на докучливий гамір. Поступово дитина звикає до життя під музику, що звучить ніжно, мелодійно, якісно. Дитина почина розрізняти відтінки та окрасу мелодії, її світ збагачується, а почуття – стають виразніші.
      З часом, коли дитина навчиться з задоволенням слухати музику, більш ніж 30 хв., можна влаштовувати домашній концерт: відкласти вс справи, гарно вдягтися, створити атмосферу справжнього свята. В решті-решт, де, як не вдома ми можемо сміливо пострибати на дивані чи потанцювати під улюблену пісню!
     Звичайно, було б дужечу дово, якби  у вашому домі булла можливість слухати живу музику (ф-но, скрипка, гітара). Деякі інструменти, найпростіші, може залюбки освоїти і ваша дитина (сопілка, барабан, металофон). До речі, один з самих казкових звукі вможна відтворити за допомогою гітари та жменьки рисової крупи. Якщо повільно висипат рисову крупу на струни лежачої гітари, вона створить тихий і надзвичайно казковий дзвін! Вашій дитині сподобається!

                                      Музикуйте і експериментуйте!

Поради батькам.
"Як підвищити працездатність п’ятирічок?".  
Як підвищити працездатність дітей
без шкоди для їх здоров’я

Як підвищити активність і працездатність дітей під час навчання і зберегти їхнє здоров’я? Поговоримо сьогодні про перевантаження, а ще більш точніше – чому перевтома дуже шкідлива для дітей і як її не допустити.
Хороше фізичне самопочуття і бадьорий настрій необхідні дітям, щоб досягти успіхів у навчанні. Бадьорі, нестомлені діти (як і дорослі) більш життєрадісні, ініціативні, наполегливі, адже в них всі психічні процеси проходять на фоні оптимального функціонального стану кори головного мозку.

Втома і перевтома – це найбільші вороги нашого здоров’я і успіхів у житті.
Утома знижує кількісні і якісні показники роботи. Рухи стомленої людини стають уповільненими, млявими, помітно порушується їх координація. Інколи це призводить до того, що навіть під час ходіння людина починає спотикатись. При втомі спостерігається погіршення психічної діяльності, а також зниження темпу її перебігу. У змореної людини послаблюється ініціатива, активність: сильна втома породжує нерішучість і безвольність. Зовні стомленість виявляється у потягуванні, позіханні, сонливості, внутрішньо - в непереборному бажанні кинути роботу, в неможливості зосередити увагу, послабленні пам’яті і т.д.
Кожна людина втомлюється від роботи, тому що робота без втоми не буває. Але нормально стомлена людина вранці встає бадьорою і здоровою, а перевтомлена - розбитою, з головним болем, з неприємним тягарем у всьому тілі, ніби й не відпочивала, а тому вдень вона працює не на повну силу, багато часу витрачає непродуктивно.

Які ж основні умови підвищення працездатності дітей?

Основна - інтерес до праці. Якщо дитині цікаво працювати, то вона працює легко і довго не стомлюється. Фізіологічний механізм цих явищ знаходиться в підкірці, де зосереджені центри емоцій. Встановлено, що позитивні емоції активізують виділення адреналіну, який підвищує рухливість коркових клітин і посилює в них відновні процеси.

Важливим є також режим дня дитини, особливо на карантині (на чому неодноразово наголошували з екранів телевізорів і у соцмережах). В основі режиму дня лежать ритм і темп життя й діяльності: праця і відпочинок (точно регламентований час підготовки завдань), неспання і сон (достатній сон з установленим часом підйому і відходу до сну), регулярне і повноцінне харчування та ін. Режим дня має першочергове значення у підвищенні працездатності: будь-яка робота сягає успіху, якщо проходить у певному ритмі. А слідкувати за правильною організацією режиму дня дітей в умовах карантину повинні саме батьки.
Відпочинок також допомагає підвищити працездатність. Саме так. Якщо діти доведуть свої фізичні і розумові сили до перевтоми, їм завжди не вистачатиме часу для навчання і праці, вони не зможуть справлятися з навантаженнями. А час, витрачений на підтримання здоров’я і бадьорого самопочуття, окупиться хорошою фізичною і розумовою працездатністю. Систематичні заняття фізичною працею, спортом, підвищуючи фізичну працездатність, тим самим стимулюють і розумову витривалість. Зауважимо, що лежати біля телевізора – це не відпочинок для дітей (до речі, молодшим школярам не слід переглядати телепередачі більше, ніж 40 - 45 хв. в день, а непомірне захоплення телебаченням шкодить читанню і завдає серйозного удару становленню дитини). Але якщо в умовах карантину відпочинок не може бути на свіжому повітрі, то нагадуємо, що він може проходити в активних іграх (про це ми вже говорили у наших матеріалах «Як допомогти дітям пережити карантин»).
Кращим відпочинком для дітей ослаблених, які часто хворіють, зі слабкою нервовою системою, є півторагодинний денний сон в добре провітреному приміщенні. Це найкраще відновлює працездатність, сприяє розвантаженню опорно - рухового апарату і тому є хорошою профілактикою порушення осанки.

Душевна рівновага є психологічною умовою підвищення працездатності, а переживання позитивних емоцій - важливим фактором розвитку нервової системи. Зайве збудження, квапливість дітей, шум, часті зауваження батьків, їхня нервозність заважають нормальному перебігу розумової діяльності. Все це не дає дітям спокійно зосередитись і працювати тривалий час. А перебування дитини у постійному шумі, за даними фізіологічних досліджень, може призвести навіть до затримки росту і розвитку. Тому у дітей необхідно виробити звичку включати радіо і телевізор вдома тільки тоді, коли в цьому є необхідність чи потреба.
Деякі батьки більш схильні помічати і підкреслювати негативні моменти в навчанні дітей, ніж позитивні, часто використовують покарання, а не допомогу. Внаслідок цього у дітей настає спочатку пригнічений настрій, втрата віри у свої сили, а потім – апатія. Мудрість батьків полягає в тому, щоб зрозуміти, що саме важко дається дітям і приділити їм стільки уваги, скільки потрібно для того, щоб дитина досягла хоча б невеликого успіху.

Запам’ятайте, що з маленького успіху дитини
починаються її великі перемоги

Консультація для батьків
                 «Перші кроки з дитиною в світ музики»
Підготувала: керівник музичний, Васькевич С. М.

Шановні батьки!

    Дуже важливо, щоб ваша дитина із самого раннього віку привчалася до музики, вчилася її слухати й розуміти. І ось тут дуже багато чого залежить від Вас і особливостей вашої дитини, від того, наскільки розвинене її сприйняття.
     Відомо, що діти відгукуються на музику в перші ж місяці життя: під впливом музики дитина пожвавлюється або заспокоюється. Яка мати не колише своє маля звуками колискових пісень.
      Проходить рік, і дитина прислухається до музики, вона уже розуміє її емоційний зміст: залежно від характеру музики маля сумує або радіє В чотири роки маля вже може запам'ятати мелодію, відчуває ритм, динаміку музики, розуміє нескладні музичні образи ("гроза гуркоче", "солдати йдуть").
      Цікаво, що під враженням музики, що сподобалася, діти можуть улаштувати маленький концерт: вони ходять по кімнаті й співають (іноді тримають який-небудь предмет перед ротом - це вони наслідують співака, що співає з мікрофоном), зображують балет, танцюють, копіюючи дорослих, і все це жваво, збуджено.

    Зверніть увагу на те, яку музику слухає, та як сприймає її ваша дитина.. Спробуйте розтлумачити дитині, те, що вона чує й що переживає, - тобто проаналізуйте музику (нехай це зовсім нескладні дитячі п'єси або танцювальні мелодії). Але при цьому треба дотримувати дві умови: по-перше, треба переконатися, що дитина музику чує, що вона робить на нього якесь враження (яке?), а по-друге, і вам повинна подобатися та музика, про яку Ви говорите з дитиною, Ви повинні її чути, розуміти.

 Які перші кроки можна зробити разом з дитиною? Можливо у вашій фонотеці є короткі п'єси, музика яких яскраво, точно відтворює знайомі, зрозумілі дитині образи: "Дитяча полька " М. Глинки, "Хвороба ляльки", "Нова лялька" П. Чайковського. Якщо ні, то їх варто придбати. Прослухавши їх разом з дитиною, запитаєте його, про що ця музика "розповідає", на що схожі почуті звуки. Діти відгадують із задоволенням.

Використайте  гру. Ви розповідаєте про марш - нехай дитина відбиває такт брязкальцем або візьме в руки будь-яку іншу іграшку й змусить його марширувати по столі в такт . Ви поставили на програвач пластинку з танцювальною мелодією – плескайте в долоні, відбиваючи такт, спробуйте відобразити ритм у рухах, захопіть дитину, щоб вона теж почала рухатися, танцювати.

    Рекомендую слухати разом з дітьми: "Балакуха" Прокоф'єва, "Казка про дурне мишеня" Прицкера "Чотири пісні - жарту" Кабалевского, "Веселі пісні" Слонимського. "Дитячий альбом" Хачатуряна, дитячі казки, комплект пластинок "Музика в дитячому саду", звуковий журнал "Колобок".

Усі батьки хочуть розгледіти у своїй дитині хоча б маленький паросток майбутньої талановитої особистості. Крім того, всі хочуть бачити свою дитину доброю, чуйною, такою, яка розуміє і цінує красу навколишнього світу.  Ці чудові людські риси можна виховати за допомогою мистецтва.

Тож раджу батькам не втрачати дорогоцінного часу і почати сіяти зернини творчості у своїх дітях уже з раннього віку.

        З музикою робити це – суцільне задоволення!

Консультація для батьків. вихователь, Жучка К.М.

"Дидактичні ігри та мовленнєві вправи"
 

Консультація для батьків

Чарівний світ музики
Підготувала: керівник музичний, Васькевич С. М.

Консультація для батьків

Консультація для батьків
«Де краще відпочивати з дітьми влітку», вихователь, Гнатюк О.В.

  Літо в повному розпалі, і батькам пора подумати про проведення своєї відпустки і відпочинку дітей, адже наші діти, точно так же, як і ми з вами, потребують нових вражень, емоціях, зміні обстановки. Згадайте себе в дитинстві. Чого ви найбільше чекали? - Відпустки батьків. Що ж приходить перше на розум?
  Берег моря і купа дітей, які вовтузяться в піску, будують різні вежі і замки, прикрашають їх «дорогоцінними» каменями, гілочками, черепашками ... Все це потрібно і нашим дітям, адже ладу щось з піску дитина не тільки отримає задоволення, а й закріплює властивості піску, розвиває творчість (у одного паркан з притиснутого долоньками піску, а у мене ... з паличок), дитина вчиться спілкуватися з однолітками, так як вони просто будуть зацікавлені його грою, будуть радитися, намагатися допомогти. Можна запросити тепер уже нових друзів пограти в м'яч, купуватися, поплескати або зайнятися іншими приємними справами.
Для дітей лікарі рекомендують використовувати природні багатства: сонце, повітря і воду, адже при розумному їх поєднанні можна зміцнити здоров'я дитини. А для того, щоб збагатити себе і своїх чад враженнями не обов'язково їхати кудись далеко, адже рідна кліматична зона - це кращий варіант короткої відпустки, так як перебування в ній не вимагає акліматизації. Потрібно лише озирнутися навколо і вирішити разом з дітьми, чим можна зайнятися завтра, при цьому ви ще навчіть свою дитину планувати, міркувати і приводити свої доводи.
Якщо є поруч ліс, то можна організувати прогулянку по лісі: пішу або на велосипедах - це теж додасть різноманітність в повсякденність, поспостерігати за красою рідної природи, різноманіттям комах, згадати назви рослин, зібрати гербарій, послухати звуки лісу, пограти в улюблені з дитинства гри «Вибивачки», «Бадмінтон», «Хованки». Ви можете передати дитині весь той багатий досвід і знання, який накопичився у вас за ваші роки життя, розповісти йому багато цікавого з особистого досвіду, а якщо ви чогось не знаєте самі, то по приходу додому можете, наприклад, відшукати сфотографованого жука в енциклопедії або комп'ютері, прочитати про його особливості, місце проживання тощо. Таким чином ви поповните знання дитини про навколишній світ, навчіть його порівнювати об'єкти, добувати інформацію.

   Також ви можете провести свою відпустку на улюбленій дачі, адже такий відпочинок підходить для дітей будь-якого віку і має свої плюси, потрібно лише надати дітям можливість проявляти самостійність, свободу дій. Не секрет, що діти люблять возитися з водою, ну і нехай наливають її в різні ємності, пускають туди палички, листочки, уявляючи, що це кораблик, поливають грядки, експериментують, змішуючи воду з глиною, піском, землею. А скільки тут можливостей зануритися в світ живої природи: поспостерігати як ростуть овочі та фрукти, пурхають з квітки на квітку метелики і бджоли, ховаються в траві коники ...
Не забувайте про поєднання приємного з корисним. Використовуйте будь-яку можливість залучати дітей до посильної праці: принести щось, полити, зібрати ягоди тощо, адже працьовитість само собою не виникає.
  Так само ви можете під час збору врожаю закріплювати рахунок, форму, колір, розмір, придумувати з дітьми різні завдання, загадки, закріплювати просторові поняття. Цікавим для дитини буде поспостерігати за пливуть хмарами, порівнюючи їх з будь-якими предметами - це розвиває творчість, фантазію, вчить дитину бачити незвичайне в звичайному.
Діти також охоче приймають запрошення відправитися в похід або на пікнік, але не можна забувати про те, що для зовсім маленьких дітей такий відпочинок може виявитися не під силу, адже вони швидко втомлюються, і вам доведеться тягти разом з рюкзаками і маленьких мандрівників. Але якщо ви все-таки зважилися на такого роду відпочинок, то ретельно вибирайте маршрут, продумайте зупинки для відпочинку та прийому їжі, і діти будуть просто в захваті. Свіже повітря, вогнище, зоряне небо - все це залишить в пам'яті дитини незабутній слід, дозволить йому доторкнутися до світу природи, зробити масу відкриттів, а цей досвід особливо необхідний для повноцінного розвитку малюка.
Ви також можете вибрати відпочинок в пансіонаті, санаторії або на туристичній базі і в цьому відпочинку знайдуться свої плюси, так як їх територія обмежена, є дитячі майданчики, побут налагоджений, і ви зможете більше часу приділити своїй сім'ї.
При проведенні літнього відпочинку не забувайте про наступні правила:
1)   Дотримуйтесь правильний режим харчування, приймайте їжу мінімум тричі на день,
2)   Слідкуйте, щоб дитина по боргу не перебував під палючими променями сонця, особливо без головного убору,
3)   Не забувайте частіше давати дитині пити звичайну воду,
4)   Щоб уникнути кишкових інфекцій мийте руки, фрукти і овочі перед їжею,
5)   Не залишайте дітей без нагляду ні на хвилину,
6)   Вимикайте всі доступні електроприлади, зберігайте інструменти і хімікати в недоступних місцях,
7)   Вирушаючи в дорогу, зберіть аптечку для надання першої медичної допомоги.
Якщо Ви будете дотримуватися всі перераховані вище правила, то сподіваємося, що ваша відпустка разом з дітьми буде змістовним і наповненим лише позитивними емоціями.
Вдало вам провести літо!
 

Консультація для батьків:

"СОНЦЕ І ДІТИ. КОРИСТЬ ЧИ ШКОДА?", вихователь, Жучка К.М.

Хтось засмагає при кожному зручному випадку, хтось від засмаги ховається – кожному своє. А от щодо впливу сонячних променів на дитячий організм дискусії тривають багато років і кінця їм не видно.
Раніше лікарі приписували діткам геліотерапію – сонячні ванни, тепер же навперебій говорять про шкоду ультрафіолетового опромінення. Спробуємо разом розставити всі крапки над “i” у цьому питанні! Почнемо.
Плюси
+ сонячне світло сприяє виробленню вітаміну D – необхідної складової кальцієво-фосфорного обміну в організмі. Вітамін D важливий при профілактиці рахіту і недокрів’я
+ підтримує позитивний баланс мікрофлори шкіри, надаючи антибактеріальну дію – ранки швидше загоюються, пропадають прищики, поліпшується кровообіг, посилюється тканинне дихання
+ бере участь у реакціях підтримання синтезу інсуліну (це гормон підшлункової залози, який допомагає перетворювати глюкозу в енергію, необхідну для життєдіяльності організму)
+ позитивно впливає на психіку, допомагає виробленню серотоніну – так званого гормону щастя, який відповідає за настрій, апетит, сон
+ сонячні ванни підвищують стійкість організму дитини до застудних захворювань.
Але знову ж таки, все добре в міру. Надмірне перебування на сонці має неприємні наслідки.
Мінуси
– УФ викликає утворення вільних радикалів, які піддають окисленню клітини
– при надмірному перебуванні на сонці спостерігається парадоксальне зниження імунітету, адже організму доводиться активно боротися з негативним впливом УФ променів і він слабшає. Ефект зберігається протягом тривалого часу – близько року
– у діток немає власного захисту від ультрафіолетового опромінення. Проникаючи в глибокі шари шкіри, воно викликає, окрім засмаги, опіки, пігментацію, сушить шкіру, руйнує білки та інші корисні речовини
– деяким дітям варто побоюватися фотодерматозу – підвищеної чутливості шкіри до сонячних променів. Найчастіше це дітлахи, схильні до алергії
– сонячні опіки загрожують в деяких випадках онкологічними захворюваннями в майбутньому – меланомою, раком шкіри.
Заходи безпеки

• остерігайтеся сонячного удару – уникайте тривалого перебування діток під сонцем з непокритою головою;
• тіло прикривайте одягом з натуральних матеріалів, для відкритих ділянок використовуйте сонцезахисні засоби;
• очі захищайте сонцезахисними окулярами або за допомогою панамки з широкими полями, блайзера;
• в перший день перебування на сонці обмежтеся 10 хвилинами, наступного на 5 хвилин довше і так далі;
• засмагайте в безпечні години – вранці до 11 годин і ввечері після 17;
• не забувайте про водний баланс – водичку або компот пропонуйте дитині часто, але невеликими порціями.

Інструктаж для батьків

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА БАТЬКІВ
 

Правила поведінки на воді для дітей

         Літо — прекрасна пора, коли стовпчики термометрів показують понад 25 градусів. Вода в річках, озерах, водоймах і морі  поступово прогрівається і відкривається пляжний сезон. А це означає, що не буде зайвим ще раз обговорити всі правила поведінки на воді для дітей, адже саме вони найчастіше наражаються на небезпеку.

НЕБЕЗПЕКА НА ВОДІ: ЯК УБЕРЕГТИ ДИТИНУ

         Якщо ви хочете, щоб ваш відпочинок біля водойм, озер і на морі приносив тільки користь і позитивні емоції, необхідно знати правила поведінки на воді для дітей влітку і обов’язково провести з ними профілактичну бесіду. Слід розповісти їм, до яких наслідків можуть привести нехтування порадами дорослих і власна неуважність.

         У першу чергу дітей слід попередити, що:

Купатися у водоймах закритого типу, де немає облаштованих пляжів і рятувальників, заборонено; 

Наближатися близько до води і заходити в неї можна тільки під наглядом дорослих; 

У тих місцях, де поблизу знаходиться вивіска про заборону купання, купатися не варто, так як це може призвести до сумних наслідків; 

Запливати за буйки, навіть якщо дорослі знаходяться поблизу, не потрібно; 

Слід бути акуратним у воді і не плавати на глибині, понад росту дитини; 

У малознайомих місцях пірнати також строго-настрого забороняється, так як це може призвести до травм.

         Правила поведінки на воді для дітей створені не просто так і про це повинні знати кожна дитина і її батьки. Дотримання цих правил — це запорука здорового і безпечного відпочинку. Безпека на воді для дітей повинна в першу чергу створюватися саме батьками, так як тільки вони несуть повну відповідальність за здоров’я і життя їхньої дитини.

ЩО ПОВИННІ ЗНАТИ БАТЬКИ ПРО КУПАННЯ ДИТИНИ

         Не тільки дитина повинна знати правила безпечної поведінки на воді для дітей. Кожен дорослий також повинен бути ознайомлений з ними і не допускати до водойм своїх чад у разі:

Підвищеної температури у дитини; 

На шкірних покривах дитини спостерігається алергічний висип, гнійничкові освіти, відкриті рани (в даному випадку купання може спровокувати проникнення інфекції в організм); 

Дитина щільно поїла (після трапези має пройти мінімум півгодини).

         Крім того, пам’ятка поведінки на воді для дітей також включає безпечний час перебування в водоймах. Якщо вода тепла, то можна купатися близько 30 хвилин, не більше, якщо прохолодна — 5-7 хвилин. Це допоможе уникнути переохолодження тіла і можливих наслідків цього.

         Відпочинок біля водойм, озер і на морі — це не тільки користь, але і велика небезпека. Тому безпеку дітей на воді в літній період повинна дотримуватися як ніколи.

ЯКІ ЩЕ ІСНУЮТЬ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ ДЛЯ ДІТЕЙ

         Кожні батьки повинні забезпечити безпеку на воді для дітей. Тому вони заздалегідь повинні проінформувати їх про те, що не можна:

Стрибати у воду з вишок і інших будь-яких підвищень; 

Спонтанно пірнати і хапати когось за руки і ноги, так як це може призвести до нещасного випадку і нанесення численних травм пірнати жартівнику; 

Купатися на плавзасобах в разі їх пошкодження, наявності шторму і хвиль, при сильному вітрі і дощі; 

Купатися в спекотні дні без головних уборів, це може привести до сонячного удару.

         Обговорювати правила безпеки на воді з дитиною необхідно заздалегідь — за 1-2 дні до відвідин водойми, а не під час відправлення. Так як дитина, відправляючись купатися на море, як правило, знаходиться в сильному емоційному збудженні і може не запам’ятати всю необхідну інформацію.

ДИТИНА НАКОВТАЛАСЯ ВОДИ — ЩО РОБИТИ?

         У разі якщо ви проінформували свою дитину про правила безпеки на воді для дітей, але він знехтував ними і під час ігор наковтався багато води, то слід спочатку заспокоїти дитину, винести з води, дати трохи часу їй, щоб вона добре відкашлялася, а після обов’язково потрібно дати теплої води (наприклад, чай).

         Не можна в цей момент сварити дитину і починати заново розповідати про техніку безпеки на воді, так як це може викликати у неї сильне хвилювання, яке в свою чергу може стати причиною психічного розладу. Наприклад, у дитини може розвинутися страх перед водою.

         Правила поведінки на воді для дітей — пам’ятка для дорослих. Вони також повинні їх дотримуватися. По-перше, це необхідно для того, щоб не показувати поганий приклад дітям, по-друге, щоб зберегти своє здоров’я і життя.

У ВУХО ПОТРАПИЛА ВОДА — ПОСЛІДОВНІ ДІЇ

         Безпечна поведінка на воді для дітей — це, перш за все, страховка від нещасних випадків. При пірнанні в вухо може потрапити вода і викликати серйозні ускладнення зі слухом. Тому, якщо  дитині у вухо потрапила вода, не слід змушувати її стрибати на одній нозі. Цей метод не завжди приносить позитивні результати.

         А потрібно:

Заборонити дитині пірнати; 

Покласти невеликий шматочок сухої і чистої вати в вушне отвір, в яке потрапила вода; 

Укласти дитину на бік із закладеним вухом так, щоб воно прилягало до подушки (скрученого рушника чи ковдри), а не навпаки. Це посприяє швидкому і безпечному витікання води.

         У разі якщо дитина скаржиться на сильний пульсуючий біль в області вуха, не варто відкладати візит до фахівця, так як такі симптоми є ознакою розвитку запальних процесів, які можуть спричинити за собою погіршення слуху.

         І запам’ятайте, вода не така вже й безпечна, як здається на перший погляд. Вона може заподіяти багато шкоди, особливо, якщо з нею не дружити. Саме тому дуже важливим є дотримання техніки безпеки на воді для дітей.

         Безпека дітей на воді в літній період лягає повністю на плечі їх батьків. Вони повинні ретельно стежити за своїми дітьми,  де   б  вони  не знаходилися — будь-то знайомі місця, чи ні!

Правила безпеки на водних об’єктах
у купальний період
         У разі надзвичайної події негайно телефонуйте за номером виклику екстрених служб: 112  (по — мобільному, дзвінок безкоштовний)

На пляжах та інших місцях масового відпочинку забороняється:

Купатися в необладнаних, незнайомих місцях. 

Розпивати спиртні напої, купатися в стані алкогольного сп’яніння. 

Забруднювати і засмічувати водні об’єкти. 

Залишати сміття на березі 

Підпливати до моторних, вітрильних суден, веслових човнів та інших плавзасобів. 

Стрибати у воду з катерів, човнів, а також споруд, не пристосованих для цих цілей. 

Грати з м’ячем і в спортивні ігри в невідведених для цього місцях, пірнати у воду із захопленням, де вже  купаються люди. 

Плавати на засобах, не призначених для цього. 

Подавати крики помилкової тривоги, жартуючи.

Щоб убезпечити себе і своїх близьких, необхідно пам’ятати, що:

— Діти у воді/ морі повинні перебувати під постійним наглядом дорослих;

— Вміння добре плавати — одна з найважливіших гарантій безпечного відпочинку на воді, але навіть хороший плавець повинен дотримуватися постійної обережності, дисципліни  і ретельно дотримуватися правил поведінки на воді;

— Купатися дозволяється при температурі води не нижче +18 градусів і температурі повітря + 20-22 градуси, у воді слід перебувати 10-15 хвилин, перед запливом необхідно попередньо обтерти тіло водою;

— Однієї з головних причин загибелі на воді є судома. Цю реакцію організму викликає різкий перепад температур, тому особливо небезпечно купатися в спеку або після фізичних навантажень;

— Не можна купатися поодинці, поруч з вами завжди повинен бути хтось, щоб у разі потреби надати допомогу;

— У походах місце для купання потрібно вибирати там, де чиста вода, рівне піщане або гравійне дно, невелика глибина (до 2м);

— Небезпечно стрибати (пірнати) у воду в невідомому місці — можна вдаритися головою об грунт, корч і т.д., зламати шийні хребці, знепритомніти й загинути.

Правила поведінки на воді для школярів
Корисні поради і рекомендації для дітей
         Багато з нас в теплу пору року відправляються на пляж покупатися на морі. Але для того, щоб купання принесло вам справжнє задоволення, необхідно виконання декількох важливих умов.

         Перша і найважливіша умова — вміти плавати! Обов’язково попросіть батьків або інших дорослих, щоб вони навчили вас плавати. Людина, яка вміє плавати, впевнено почуває себе у воді і може дозволити собі не борсатися у берега, а перебувати від нього на досить значній відстані.

         Перш ніж увійти в воду, обов’язково переконайтеся в тому, що вона чиста. Не купайтеся в брудній воді!  Випадково наковтавшись такої води, ви можете отримати сильний розлад шлунку. Якщо ви не можете визначити чистоту води самі, запитайте про це батьків або місцевих жителів.

         Ніколи не купайтеся в невідомому місці, а також у воді, покритою тванню і ряскою! При виборі місця для купання не забувайте перевіряти дно!

         Переконайтеся в тому, що на дні води немає гострих каменів і гілок або залізних прутів. Обережно визначте глибину водойми в тому місці, де збираєтеся купатися. Буває, що дрібне місце раптово змінюється глибоким, і ви, несподівано втративши опору, можете почати панікувати.

         Якщо ви погано плаваєте, ніколи не купайтеся наодинці. Не заходьте у воду глибше, ніж по пояс. Використовуйте надувні матраци, щоб утриматися на воді, але пам’ятайте, що плавати на матраці небезпечно. Попросіть батьків або інших дорослих поспостерігати за вами, поки ви будете плавати на ньому.

         Не купайтеся у водоймах із сильною течією: вас може віднести на значну відстань від суші. Не пливіть проти течії. Це відніме у вас занадто багато сил. Пливіть за течією, поступово наближаючись до берега.

         Не пірнайте у воду, якщо ви не вмієте правильно це робити: ви ризикуєте сильно вдаритися об дно, не розрахувавши глибини. Об воду, як би несподівано це не звучало, теж можна дуже сильно вдаритися.

         Якщо місце купання обгороджено буйками, ніколи не запливайте за них і не тримайтеся за них. Не плавайте на великі відстані поодинці, а також вночі. Не входьте у воду, якщо піднялися великі хвилі. Тримайтеся подалі від будь-яких кораблів і катерів, щоб не потрапити під їх гвинти.

         Якщо ви втомилися плисти брасом або кролем, переверніться на спину. Плисти на спині найлегше, і ви зможете відпочити. Можна деякий час просто полежати на поверхні води обличчям вгору.

         Не купайтеся довго, особливо в холодній воді. Рекомендованою є температура повітря 20- 25°С, а температура води — від 17 до 19°С. Середня тривалість купання 10-15 хвилин.

         Якщо ви відчули, що у вас судомить стегно, зігніть ногу в коліні і рукою сильно потягніть назад. Якщо звело литковий м’яз, зігніть ногу і притисніть стопу до грудей.

         Під час ігор у воді будьте уважні і обережні: уникайте захоплень і занурень, так як в запалі гри хтось із вас може наковтатися води. Не соромтеся кликати на допомогу в небезпечній ситуації, але ніколи не давайте хибних сигналів.

         Якщо ви бачите, що кому-небудь з тих, що купаються потрібна допомога, кличте на підмогу інших людей. Якщо допомогти можете тільки ви, знайдіть предмет, за допомогою якого потопаючий зможе втриматися на плаву. Це може бути рятувальний круг, матрац, гумова камера — словом, будь-який плавучий предмет, за який можна схопитися.

         У крайньому випадку пливіть на допомогу потопаючому і тільки за умови, що ви добре плаваєте і володієте прийомами порятунку. (Потопаюча людина знаходиться в стані паніки і абсолютно не контролює свої дії).  Потопаючий обов’язково буде чіпко хапатися за вас, дертися нагору і може втопити вас замість того, щоб врятуватися.) Підпливши до потопаючого, допоможіть йому триматися на воді і випливають разом з ним на таке місце водойми, де ви обидва можете встати на дно.

Консультація для батьків:
РОЗПОРЯДОК ДНЯ ДИТИНИ ВЛІТКУ,
вихователь, Яковець Л.М.

Літо — найсприятливіша пора року для фізичного розвитку дитини, зміцнен­ня її здоров'я та загартування. Тому на літо батькам варто ретельно спланувати розпорядок дня дитини та організувати її рухову активність. При цьому доцільно врахувати, що більшість часу діти мають перебувати на свіжому повітрі.
 
У розпорядку дня більшість часу відводьте для рухової активності. Щоранку дитина має робити зарядку або гігієнічну гімнастику, упродовж дня — гуляти, гра­тися в рухливі ігри.
 
Чергуйте активну рухову діяльність дитини з відпочинком. Збалансований розпорядок дня сприяє тому, щоб дитина не втомлювалася. Поєднуйте активні заняття — прогулянки на свіжому повітрі, біг, плавання тощо — з менш активни­ми — настільними іграми, малюванням, ліпленням тощо.
 
Прислухайтеся до бажань і настрою дитини. Якщо дитина сповнена енергії, то влаштуйте для неї ігри на природі. Не змушуйте дитину спати вдень, якщо вона невтомлена.
 
Прогулянка — простий і ефективний спосіб проведення часу на свіжому по­вітрі. У дошкільному навчальному закладі вихователі майже щодня водять дітей на прогулянки. Тож під час літніх канікул кожного дня гуляйте з дитиною в парку, на ігровому майданчику тощо.
 
Прогулянки на подвір'ї чи ігровому майданчику можуть тривати до кількох годин. За цей час дитина періодично змінює види діяльності: від рухової до пізна­вальної. До таких прогулянок залучайте друзів дитини та не залишайте дошкіль­ників без нагляду.
 
Прогулянки до лісу, парку, річки розвивають витривалість дитини. Під час них рівень рухової активності дитини максимальний. Тривалість прогулянки може бути від 30 хв. до 2,5 год. залежно від віку дитини, погодних умов та інших чинни­ків. Завжди супроводжуйте дітей під час таких прогулянок.
 
Кілька разів на тиждень залучайте дитину до спортивних ігор. На свіжому по­вітрі зручно організовувати такі ігри, як футбол, бадмінтон, волейбол. Також на­вчіть дитину плавати в річці чи кататися на велосипеді, самокаті, роликах.
 
Раз на місяць влаштовуйте одноденний туристичний похід. Під час походів у дитини розвиваються уміння орієнтуватися на місцевості, пристосовуватися до зміни побуту, вправлятися в подоланні перешкод. Маршрут походу, а також усю ігрову діяльність продумайте заздалегідь. Діти можуть брати участь у змаганнях, іграх-естафетах, рухливих іграх. У спортивно-туристичний похід ідіть усією сім'єю та/або залучайте друзів.
 
Стежте за безпекою дитини під час літніх прогулянок. Дитина має бути вдягне­на в легкий одяг із натуральних тканин і мати на голові панамку чи хустку, навіть якщо перебуває в затінку. За високої температури повітря виходьте надвір у пер­шій половині дня та увечері, коли сонячне випромінювання не таке активне. Окрім того, на прогулянках дотримуйтеся питного режиму.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ :
«ЯК ПОДРУЖИТИ ДИТИНУ З КНИГОЮ», вихователь, Яковець Л.М.

«БЕЗ ПОВАГИ, БЕЗ ЛЮБОВІ ДО РІДНОГО СЛОВА
НЕ МОЖЕ БУТИ НІ ВСЕБІЧНОЇ ЛЮДСЬКОЇ ВИХОВАНОСТІ, НІ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ».
В.О.СУХОМЛИНСЬКИЙ
Дошкільне дитинство – це саме той час, коли варто долучати юну особистість до книги. Йдеться не про навчання дітей читанню, а насамперед, про формування пізнавального інтересу до цього процесу, вміння та бажання працювати з книгою, виховання культури читача.

Сьогодні книги стрімко втрачають свою популярність. І дорослі, й діти радше надають перевагу відпочинку за комп’ютером, ніж з книгою. Та й по необхідну інформацію частіше звертаються до інтернет-служб, ніж до бібліотеки. У той час, як любов до книги, начитаність,літературний смак – це показники культурної, загально розвиненої, високоморальної особистості. Тож варто змалку долучати дітей до світу книг.
У тому, що в дитини немає інтересу до книги, найчастіше винні дорослі.
- Батьки проводять свій вільний час за комп’ютером, а не за книгою, та й дитині мало читають книжок, тобто не є для неї прикладом активного читача.
- Дорослі заохочують дитину до читання солодощами, не усвідомлюючи, що читання саме по собі має стати для дитини насолодою.
- Дорослі змінюють процес читання книжок переглядом мультфільмів, телепередач або, значно гірше, комп’ютерними іграми,які пропагують насильство, і дитячу психіку просто-таки атакують образи телепузиків, людино-павуків, людино-машин,страшнихорків тощо.
Остання проблема постає сьогодні найгостріше. Адже віртуальна дійсність, створена телевізійним та інтернет-простором, відриває дитину від життя, робить емоційно байдужою у реальних стосунках зі світом людей та природою.
Головне завдання дошкільної освіти – не навчити дитину читати, а сформувати у неї пізнавальний інтерес, потяг до читання, любов до книги.
Завдання дорослого – допомогти дитині усвідомити, що книга є одним із засобів пізнання нового, а художнє слово – високим мистецтвом.
ЯК ПОДРУЖИТИ ДИТИНУ З КНИГОЮ
- Надайте дитині відкритий доступ до книг: організуйте в доступному для дитини місці поличку, куточок, домашню бібліотеку з дитячими книжками; разом створюйте тематичні виставки; «лікуйте» зіпсовані книжки.
- Разом читайте та обговорюйте твори: влаштовуйте щоденні (щотижневі) сімейні читання книжок з подальшим їх обговоренням (зміст книжок та час визначається залежно від вікових, психофізіологічних та індивідуальних особливостей дітей).
- Переконайтеся, що ви добрий оповідач: володійте мистецтвом виразного читання, акторського виконання літературних творів.
- Добирайте книги відповідно до індивідуальних особливостей дітей: обрати відповідні твори допоможе психолог.
- Розглядайте й обговорюйте ілюстрації: таким чином, діти оволодівають умінням будувати розповіді, переказувати твори ,а придумуючи назву до ілюстрації, вчаться  узагальнювати свою розповідь, аналізувати і визначати головне в ілюстрації.
- Залучайте дітей до створення книжок власноруч: твори для книжок діти можуть обирати або складати самостійно, дорослий їх записує, діти малюють ілюстрації, разом скріплюють сторінки.
- Подавайте добрий приклад: багато читайте для себе і для дітей, ходіть разом до бібліотеки, в книжкові крамниці, пропонуйте дитині самостійно обирати книжки, цікаві їй.
Важливим чинником, який впливає на ставлення дитини до книги, є позиція, яку в цьому питанні займають значущі для неї дорослі – батьки, вихователі.

Загальні батьківські збори №2 2020 - 2021 навчального року.

ЗВІТ
про роботу Закладу дошкільної освіти  ( ясла – садок) « Сонечко»
села Любиковичі Сарненської міської ради у 2020 - 2021 навчальному році - інформує, директор ЗДО, Котисько Т.В.

ЗДО (ясла-садок) “Сонечко” села Любиковичі Сарненської міської ради знаходиться в типовому приміщенні за адресою:вулиця Центральна, 38.

ІІ питання:

Аналіз
«Стан готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання в школі за підсумками моніторингу рівня знань дітей старшого дошкільного віку за кваліметричною моделлю» - аналізує, 

вихователь, Гнатюк О.В.

ІІІ питання:

Про ознайомлення з планом на літній оздоровчий період ЗДО, інформує , 

сестра медична старша, Буткевич Г.В.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ :
«Економіка для дошкільнят», вихователь, Яковець Л.М.

Коли слід починати знайомство дітей з економікою? З якого віку дитина повинна дізнатися про світ економічних відносин? Як і за допомогою якого устаткування навчати дітей економіці? І чи потрібно це робити? Ці питання хвилюють батьків не один десяток років. Дошкільник і економіка лише на перший погляд здаються далекими один від одного. Дитина мимоволі зустрічається з економікою, навіть якщо її не вчать економіці. Вона дізнається, що таке «моє», «твоє», «наше», «обмін», «гроші», «ціна», «купити», «дешево», «продати», «заробити».  Чим раніше ми почнемо економічну освіту дітей, тим їх дії і вчинки будуть більш раціональними, усвідомленими, тому, що саме в дошкільному віці діти набувають первинний досвід елементарних економічних відносин. Чим старше діти, тим більше вони активно беруть участь у вирішенні багатьох економічних проблем сім'ї: розподіл сімейного бюджету, складання меню, придбання покупок тощо.
Одна з найбільш близьких дитині тем - це «Сім'я. Доходи сім'ї. Сімейний бюджет». Знайомство з бюджетом починайте з виготовлення макета сімейного бюджету, де кожна частина позначає дохід всіх членів сім'ї (тато, мати, старші брати і сестри, дідусь, бабуся). На наочному прикладі можна переконатися, хто і який дохід приносить у сім'ю. Спільно з дітьми можна намалювати картки-схеми із зображенням доходів та витрат вашої сім'ї. А для закріплення матеріалу організуйте сюжетно-рольову гру «Сім'я», де розподіліть ролі, виберіть професії.
У кожній сім'ї, як і в кожної людини, є свої потреби і наступною темою буде тема «Потреби людини».  Запропонуйте дитині вибрати предмети, необхідні  обов'язково: вода, їжа, одяг, житло. Це будуть - «основні потреби». А потім спробуйте визначити  предмети, без яких дитина може прожити: іграшки, комп'ютер, прикраси, розваги. Це - «неосновні потреби людини». Запропонуйте дитині визначити, до якої групи можна віднести такі потреби людини як: освіта, медицина, дружба, захист.
А для того, щоб задовольняти свої потреби, необхідні гроші. Знайомимо дітей зі «Світом грошей». Необхідно підвести дітей до розуміння того, що гроші є засобом задоволення потреб.  Запитайте у дитини: «Все можна купити за гроші?» Організуйте сюжетно-рольову гру «Магазин». Всі знають, що це одна з найулюбленіших дитячих ігор. Придумайте свої іменні грошики. Вибираючи продавця, зверніть увагу на правила поведінки в магазині. Граючи, діти не тільки закріплюють отримані знання, а й вчаться спілкуватися, будувати партнерські відносини.
На цьому знайомство з ЕКОНОМІКОЮ не закінчується. Це тільки початок. Попереду ще багато цікавих зустрічей з такою складною наукою – ЕКОНОМІКА.
Поради про те, як навчити дітей ощад¬ливості:
1.  Не купуйте нічого зайвого -- тільки те, що вам насправді необхідно.
2. Збираючись у магазин за покупками, не за¬будьте взяти пакет або господарську сумку, щоб не купувати нові пакета, які потім доведеться викидати.
3. Купуйте   товари   в   економній   упаков¬ці. Наприклад, соки краще купувати в картоні, а не в склі, або пластику.
4. Намагайтесь не купувати одноразовий посуд.  При  теплому  нагріванні   він  шкодить здоров'ю, їжте ц пийте з скляного посуду.
5. Замість звичайних батарейок користуйтесь багатозарядними акумуляторами.
6. Купуйте енерголампи, які служать довше ніж звичайні.
7. Віддавайте непотрібний одяг, меблі, посуд і іграшки в Товариство Червоного хреста
8. Використовуйте аркушний папір з обох бо¬ків.
9. Прибираючи в саду чи на клумбі біля бу¬динку,  створи  компостну  яму.  Туди  скидай зібране листя   та   чисті   харчові   відходи.   Піс¬ля   перегнивання   удобрюй    грунт   для   своїх рослин.
10. Ремонтуйте поламані речі — вони вам ще послужать.
11. Не смітіть   на   вулиці.  Викидайте  сміт¬тя в урни. Навіть якщо її не має поряд. З вами ж нічого    не     станеться,якщо     ви     обгортку від цукерки принесете і викинете вдома, а не на вулиці.

Групові батьківські збори №3 групи " Ромашка".

1.Інформація
«Про економічне виховання дошкільнят у ЗДО» , 

підготувала: вихователь, Гнатюк О.В.

Групові батьківські збори №3 групи " Віночок".

2. Консультація " Економічне виховання у сім"Ї",

   У зв'язку з переходом України до ринку значно підвищуються вимоги до рівня економічної грамотності не тільки дорослих, а й дітей.
Основною метою економіки для малюків є формування навичок та умінь раціонального використання та інтересу до матеріальних цінностей, розвиток економічного мислення, спонукання до ділової активності, ознайомлення з сучасними ринковими відносинами.
Дуже часто дитина вимовляє слова: «Я хочу». Найчастіше це відбувається тоді, коли справа стосується розваг, солодощів, іграшок. Але отримати все миттєво можливо не завжди. Тоді дитина може образитися, голосно кричати чи довго плакати. Як правильно вчинити батькам в подібній ситуації; більш того - як це пов'язано з економікою? Основи економічних знань діти отримують на спеціальних заняттях у дитячому садку. Мета занять з економіки – повідомлення дітям знань з області фінансових категорій, формування уявлень про товар, як результат і продукт людської праці, морально-трудові якості, вміння оцінювати річ, знайомство з різними видами реклами, історією походження грошей і т. д. На заняттях діти «купують», «продають», «міняють», «працюють» - але все це лише гра, яка закріплює досвід, отриманий в сім'ї. Родина - реальне економічне середовище, в якому живе дитина, де вона постійно включається в життєві ситуації: стикається зі справжніми грошима, рекламою, ходить з батьками в магазин, бере участь у процесі купівлі - продажу. Зрозуміло, що об'єднання двох форм економічного виховання: вдома і в дитячому садку, двох аспектів поведінки дітей - умовного і реального, може дати позитивний результат в області економічного виховання. Робота з економічного виховання дошкільнят неможлива без участі батьків, їхньої зацікавленості, розуміння важливості проблеми. Економічний досвід дітей суттєво обмежений, тому завдання батьків - створити такі виховні ситуації, які сприяли б збагаченню морально-економічного досвіду, формуванню морально-економічних звичок. Кілька порад батькам, які прагнуть виховати соціально-адаптованих до сучасних економічних умов дітей:
Розповідайте дітям про свою роботу.
Діти не зможуть усвідомити зв’язок між працею і грошима, якщо не будуть знати, ким працюють їхні батьки, як заробляють засоби для існування. Робота повинна не тільки подобатися, вона повинна «годувати».
Не приховуйте від дітей своє матеріальне становище.
Дитині немає необхідності вникати у всі нонсенси сімейного бюджету, але вона повинна знати про матеріальне становище сім’ї; дитині потрібно пояснити, куди йдуть гроші, навчіть її порівнювати бажання з можливостями, миритися з деякими обмеженнями.
Не привчайте дітей до надмірностей.
Коли дитина мало не щодня отримує від Вас подарунки і ні в чому не знає відмови, вона дуже швидко звикає до цього, її запити зростають. Подумайте про майбутнє. Навчіть малюка обмежувати себе.
Формуйте у дітей розумні потреби.
Слухаючи дитячі «Я хочу!», частіше запитуйте: «А навіщо тобі це?». Діти повинні прагнути задовольнити свої потреби, в тому числі і матеріальні, (наприклад, покупки); разом з тим їм навіть корисно засмучуватися через неможливість здійснити своє бажання. Отримуючи все на першу вимогу, вони можуть перейти межу розумного.
Вчіть дітей ощадливості.
Не залишайте без уваги зіпсовані предмети, зламані іграшки, розірвані книги. Покажіть дитині, як їх можна полагодити. Якщо малюк буде бачити вашу турботу про продовження терміну служби оточуючих його предметів, він навчиться берегти не тільки свої, але і чужі речі. Ваша байдужість призведе до зворотнього результату.
Допоможіть дітям усвідомити вартість речей.
З раннього віку діти повинні усвідомлювати вартість речей, якими користуються: іграшки, книги, одяг і т. д. Малюки не повинні звикати до того, що все, що ламається, автоматично замінюється новим. В кожній речі дитина повинна бачити цінність, яку хтось створив своєю працею, а батьки підкріпили її своєю роботою, тобто купили на зароблені гроші.

Шановні батьки! Пограйте з дітьми в сюжетно – рольові ігри, наприклад в «Магазин».
Така гра відноситься до розряду найбільш легко організованих і зрозумілих дітям. Відомо, що дитина легше всього засвоює нові знання в грі, а по мірі дорослішання для гри дитині потрібні партнери. Сама ж гра вже включає в себе не просто оперування предметами та іграшками, а передбачає розумову діяльність. Під час гри в «магазин» у дитини утворюються і закріплюються зв’язки між товаром і грошима, необхідними для його придбання. В якості грошей можна використовувати самостійно виготовлені або реальні дрібні гроші. «Товаром» можуть послужити будь-які домашні речі чи іграшки.
Під час гри:
- тренуйте навички лічби і математичні дії;
- продовжуйте вчити розв’язувати прості задачі на додавання і віднімання;
- закріплювати знання про вартість речей;
- активізуйте в мові дітей слова: товар, ціна, гроші, витрати, дорожче, дешевше, зарплатня, бюджет, вигода, інформація, продукція.
Пропоную  до  вашої уваги словник економічних термінів.
Мета :поповнити словник дітей новими словами, що позначають економічні явища, й вчити застосовувати їх на практиці. Поняття, вказані нижче відносяться до тем, що вивчаються на заняттях з економіки: «Потреби», «Ресурси», «Професії», «Товар», «Гроші», «Бюджет», «Ринок».
Асортимент- набір різних видів продукції на підприємстві продукції, товарів (на складі, в магазині) або пропонованих послуг.
Бартер- прямий обмін товарів і послуг на інші без використання грошей.
Валюта- грошова одиниця будь-якої країни.
Гроші- універсальний і зручний засіб обміну. (товар – гроші – товар).
Дефіцит- нестача, брак чого-небудь.
Доходи- гроші, які отримала сім’я або окрема людина.
Заробітна плата- форма оплати праці найманих працівників, ціна роботи по виробництву товарів і послуг.
Витрати- кошти, вкладені в яку-небудь справу або у виробництво того або іншого товару.
Оптова торгівля- купівля та продаж засобів виробництва та продуктів споживання великими партіями з метою їх подальшого використання у виробничому процесі або для продажу.
Покупець- людина, який купує товар.
Споживання–використання чого-небудь для задоволення потреб. – людина, яка продає різні товари.
Розпродаж- торгівля товарами сезонного попиту за зниженими цінами.
Витрати- гроші, які необхідно витратити на придбання потрібних товарів.
Реклама- цілеспрямований розподіл відомостей (інформації) про споживчих властивості товарів або послуги з метою їх продажу.
Ринок- обмін товарами та послугами між продавцем і покупцем, щоб кожен міг отримати бажане.
Товар- продукт праці, вироблений для продажу.
Ціна- грошове вираження вартості товарів або послуги.

3.Інформація для батьків:
«Музичне виховання як вид розвитку креативності  у дітей дошкільного віку»
Підготувала: керівник музичний, Васькевич С. М.

          Здавна музика визнавалася важливим засобом формування особистісних якостей людини, її духовного світу. Сучасні наукові дослідження свідчать про те, що музика надає незамінний вплив  на загальний розвиток дітей: формується емоційна сфера,  удосконалюється мислення, дитина стає чуйною до краси мистецтва і до життя. Музичне виховання спонукає до  розвитку  і виявлення спеціальних здібностей, які називають креативними.
          Сучасний світ – це світ креативних особистостей, адже вершин досягають у ньому лише ті, хто  мислить неординарно, творчо, хто нестандартно підходить до розв’язування будь-яких проблем. Не випадково у Державній базовій програмі розвитку дитини дощкільного віку креативність вперше визначено як одну із семи основних ліній розвитку.  І хоча на розвиток креативності спливає чимало чинників, відчутних успіхів у цій справі можна досягти, використовуючи засоби музичного виховання.
          Умови для  розвитку у дошкільників  креативності можна забезпечити , зокрема , на  музичних заняттях. Ще Василь Сухомлинський стверджував, що музика пробуджує енергію мислення навіть у найінертніших дітей.  Музика формує художній смак, активізує потребу в самостійному та неординарному мисленні, збагачує  внутрішній світ, розвиває творчу уяву. А для дитини творча уява – це ключик , який  відмикає двері у нове, досі незнанне життя, це одна з неодмінних умов формування креативності.
         Найкращий період для розвитку творчої уяви є дошкільне дитинство. Від того , наскільки повно були використані його можливості, багато у чому залежатиме  креативний потенціал дорослої людини.  Тому необхідно правильно сприймати прояви дитячої креативності: не переривати та не гальмувати їх критичними зауваженнями, негативними оцінками, натомість якомога частіше створювати ситуації для вільного спілкування, обміну думками
         Пройшовши необхідний етап наслідування, накопичивши враження, набувши необхідних  навичок, дитина має перейти до етапу творчості, самостійного пошуку рішень.  Необхідно підштовхнути дошкільників до проявів ініціативи, винахідливості,  вигадки , фантазії. Доцільно будувати , роботу за схемою: БАЧУ –ЧУЮ – ТВОРЮ ( танцюю, співаю, імпровізую, вигадую).
       Щодо найменших дошкільників – доцільно урізноманітнювати  враження, розширювати особистий досвід дітей.  Можна застосувати фрагменти із лялькових вистав, виступи старших вихованців і вихователів, знайомство з новими іграшками, музичними інструментами. Це допомагає зацікавити малят, активізувати заняття.
      Дуже важливо, щоб на заняттях діти відчували себе комфортно. Рекомендовано будувати  стосунки з дітьми на основі співробітництва, поваги до дитини, надавати свободу розвитку у відповідності з індивідуальними задатками дітей.
      Самостійна музична діяльність  володіє найбільшим потенціалом розвитку креативності дошкільників. Вона виникає з ініціативи дітей, представлена піснями, музичними іграми, вправами, танцями, а також іншими видами дитячої творчості. Самостійна музична діяльність виховує  художній смак, захоплення, творчу уяву, формує внутрішній художній світ дошкільників, спонукає до творчості.
      Ефективним джерелом формуванням основ креативності дітей дошкільного віку є використання різних нетрадиційних (шумових, ударних) інструментів зроблених з підручних матеріалів, правильно підібраний музичний репертуар, заснований на зразках музичного народного фольклору, узагальнення та розподіл ігор.
      Отже, розвиток креативності потребує створення відповідних умов, такими умовами є : збагачення оточуючого середовища різноманітними  новими для дитини предметами, матеріалом, для пошукової діяльності з метою розвитку допитливості, творчості.
 

Консультація для батьків:
« Креативність дітей групи « Віночок»»

У житті кожного знайдеться місце креативу

Креативність — досить новий термін, не цілком звичний для україномовної людини. Термін новий, а суть його пішла корінням у глибину століть. Раніше цю особливість, що відрізняє людей, здатних до нестандартного мислення, називали кмітливістю.
Зумів селянин вісь воза полагодити голими руками, щоб у полі ночувати не довелося, сусіди кажуть: кмітливий чоловік!
Зумів керуючий фабрикою виробництво налагодити так, щоб із десятком робочих замість тридцяти оборот збільшився удвічі — сьогодні б його призначили креативним директором, і оклад теж подвоїли б.
Креативне або творче мислення — це не доля художників і акторів, це здатність людини приймати несподівані рішення, знаходити незвичні шляхи вирішення старих і нових завдань
Таке вміння не буде зайвим в будь-якій сфері діяльності. Печете ви пироги чи будуєте електростанцію, прикрашаєте стіл до свята чи придумуєте зачіску для доньки, креатив зробить вашу роботу не тільки більш ефективною, але й приємною. Адже творчість — це вже не просто робота, це в якійсь мірі мистецтво, а значить і розвага.
З чого складається креативність
У якості орієнтира в розвитку креативних здібностей  є:
1. Оригінальність у мисленні. Якщо говорити про дитину, це вміння складати й фантазувати, вигадувати те, до чого інші ще не додумалися.
2. Швидкість, точніше швидкість «видачі» ідей на-гора. Іншими словами, якщо ваш малюк придумує безліч забавних персонажів, чарівні країни або дивовижні транспортні засоби, цей пункт «про нього».
3. Гнучкість, уміння справлятися зі складнощами незвичайними способами й знаходити рішення проблеми навіть у незвичних умовах. Наприклад, якщо немає пензлика для малювання, креативний малюк використовує замість нього будь-підручний матеріал — ватяну паличку, зім'ятий клаптик тканини або власний палець.
4. Висока пізнавальна активність. Так-так, прагнення людини (хоч маленької, хоч дорослої) до нових знань — прояв креативності.
5. Сміливість суджень (Карл Юнг назвав цю якість сміливістю розуму й духу, Маслоу — самовпевненістю, сміливістю та свободою), незалежність, упевненість у собі. Дитина, до чиїх слів прислухаються, чия думка враховується старшими членами сім'ї, має всі шанси вирости людиною з креативними здібностями.
6. Емоційна сприйнятливість та інтуїтивність. Цей пункт ще раз підтверджує тісний зв'язок між емоційним інтелектом, здатністю до емпатії й творчим розвитком.
7. Спостережливість, здатність сумніватися в загальноприйнятих стандартах, незалежність суджень і сміливість думати так, як ніхто інший. Діти, що креативно мислять, часто вводять у ступор своїх батьків висловлюванями.
Найцікавішим критерієм креативної особистості можна назвати почуття гумору.  Адже почуття гумору — це потужний захисний механізм, який сприяє адаптації людини до зовнішніх умов, до життя в суспільстві. Гумор дозволяє мозку переключитися зі стану «перетравлення» стресової ситуації на пошук вирішення проблеми, тобто спрямовує мислення в креативне русло.
Як виростити креативну особистість
Отже, щоб дитина вчилася проявляти якості творчої особистості, дуже бажано дотримуватися таких умов:
• Грайте з дитиною скрізь і завжди. Будь-якої хвилини, чим би ви не були зайняті, намагайтеся підключити до справи фантазію й вигадку. Навіть така нудна річ як дорога до магазину або дитячого садку може перетворитися на забавну гру або складання казки. Придумуйте, фантазуйте й діліться своїми ідеями з дитиною.
• Прислухайтеся до дитини. Часто дітям буває складно підібрати потрібні слова, щоб висловити свою думку або бажання. А дорослим не вистачає терпіння їм допомогти або хоча б дослухати до кінця. Такі бесіди часто обриваються різкими «Не говори дурниці» або «Ой, помовчи, будь ласка, хоч хвилинку». Перервана на півслові, дитина наступного разу може не наважитися висловити свою думку, сміливості і впевненості у ній зменшиться — не найкраща умова для розвитку креативних якостей.
• Виховуйте самостійність. Не забирайте ініціативу у дитини. Навіть якщо бачите, що цей шнурок їй самій нізащо не зав'язати, привчіть себе й малюка до того, що допомога прийде тільки після чітко висловленого прохання (в комплекті зі словом «будь ласка», зрозуміло). Не варто летіти на допомогу, доки вас не попросять.

• Придумуйте незвичайне застосування для звичайних речей. Наприклад, запропонуйте малюкові використовувати замість виделки за столом шматочок хліба. Підтримуйте подібні ініціативи, які виходять від малюка, і він буде дивувати вас все більше своїми новими ідеями.
• Читайте. Читайте багато й часто. Читання дозволяє розширювати кругозір дорослого, розвиваючи його креативні здібності, а вже для дитини читання — це цілий всесвіт, невивчений і безмежний. Це і уява, й фантазія, й розвиток мовлення, й досвід утворення казкових світів. Непоганою альтернативою читання може стати прослуховування аудіоказок, але читання все ж залишається в пріоритеті. І вже точно ніякої користі не принесе малюкові заміна казок мультиками, хіба що в якості доповнення до розказаної мамою історії.
• Використовуйте нестандартні техніки в малюванні, ліпленні й інших видах діяльності (долоньками, штампами, з природними матеріалами і т.д.). Дитина, що має в розпорядженні різноманітні інструменти, починає експериментувати, а це перший крок до справжньої творчості.
• Частіше повторюйте «а що, якщо...». А що, якщо місяць упаде в річку? А що, якщо горобчик виросте великим, як слон? А що, якщо до нас у гості прилетить сова? Запитуйте в дитини, що вона думає про ту чи іншу перспективу, вчіть висловлювати свою точку зору. Пробуджуйте в дитині бажання фантазувати й вигадувати.
• Не виправляйте «помилки» в малюнках або поробках малюка, навіть якщо вони здаються вам безглуздими. Взагалі утримайтеся від негативної критики. Запитайте, чому трава на малюнку помаранчева, й ви здивуєтеся, яке фантастичне пояснення він вам дасть. Звичайно ж, він придумав це тільки що, а намалював просто тому, що йому подобається колір, але хіба це важливо? Зелену траву він бачить щодня, а багата фантазія — це дар, який варто примножувати.
• Не заощаджуйте на іграшках, що розвивають креативні навички. Перш за все це конструктори, обладнання для театралізованих і рольових ігор. У віці від 3 років — також усілякі види мозаїки й пазлів.
• І ще одна важлива умова: креативні діти ростуть у сім'ях, де батьки на «ти» з творчістю. Тому не забувайте про себе. Навіть якщо побут затягує, залиште хоча б краєчок свого часу для реалізації особистого творчого потенціалу.

Методичні рекомендації для батьків: «Креативність малюків нашої групи», 

підготувала, вихователь, Гнатюк О.В.

У житті кожної людини час від часу трапляються складні, суперечливі ситуації, коли здається, що виходу не має. У таких випадках хтось впадає у безнадію і відчай, опускає руки, а інший, сприймає труднощі як виклик і обов′язково знаходить правильне рішення. Які ж риси необхідно мати, щоб бути здатним вступати в двобій з життєвими негараздами і виходити переможцем? Насамперед потрібно вміти нестандартно мислити, помічати найдрібніші деталі, логічно розробляти різні варіанти дій, бути впевненим у собі і вільним від стереотипів. Вищезгадані риси є головними характеристиками креативної людини. Що ж таке креативність? Ось одне з визначень цього поняття. Креативність – це творчі здібності індивіда, які допомагають йому продумувати принципово нові ідеї; здатність людини нестандартно розв′язувати будь – які завдання і знаходити ефективні шляхи досягнення мети.

    Ми з вами як педагоги і батьки, звичайно, прагнемо розвивати ці здібності у своїх дітях. Адже людина яка не боїться проблем і може успішно їх розв′язувати, використовуючи як трамплін для нових здобутків, буде більш захищеною від всіляких негараздів у житті  й матиме більше шансів досягти успіху.

      Для розвитку креативності дітей нашої групи ми обладнали такі куточки: «Маленькі куховарики», «Перукарня», «Магазин», «Самостійна художня діяльність», «Пральня», «Вчимося доброти», «Малюкам про природу», «Інтелектуальні ігри»,  і т.д.  Спостерігаючи на протязі дня за дітками нашої групи можна зробити висновок, що кожна дитина є креативною, але в кожної  дитини креативність виражається по іншому.

Наприклад, художні здібності найбільше проявляються у Попової Олександри та Сергійчук Анастасії. Сергійчук Тимофій та Шнайдрук Ангеліна виявляють допитливість, люблять спостерігати за явищами живої та неживої природи. Яковець Нікіта, Босюк Марта та Таборовець Марк  вирізняється своїм вмінням розмірковувати, знаходити відповіді на запитання та вихід з різних складних ситуацій.  Найбільші артистичні здібності мають Здолбіцька Софія, Білотіл Злата та  Батура Мілана. Хомич Михайло та Паньковець Владислав  полюбляють експериментувати. Сосюк Люба та Шункевич Маргарита проявляють свою креативність під час сюжетно – рольової гри. Мойсійчук Матвій обережний, виважений, має чуття безпечної поведінки. Вилимець Кирил проявляє свою креативність під час конструювання.

     І насамкінець  хочу додати, що дорослі мають заохочувати, схвалювати спроби дитини проявляти оригінальність, гнучкість мислення, виробляти самостійні ідеї, робити припущення і т.д., одним словом розвивати креативність.

Консультація для батьків:
«Традиційні забавлянки для дошкільників»
Підготувала: керівник музичний, Васькевич С.М.

Відомо, що українці – музично обдарована нація. Від самого народження ми накопичуємо творчий музичний досвід. Відтак уперше самостійно творити мелодію, володіти ритмом, поєднувати його зі словом, мелодією, рухом, українська малеча має змогу у традиційних забавлянках – невеличких за обсягом музично – поетичних, ритмізованих творах.
       Діти, яких забавляють, у період їх найпотужнішого розумового, психічного і фізичного розвитку, отримують надзвичайно важливий  творчий вишкіл. Адже забавлянки збагачені джерелом словесної, музичної та драматичної творчості, тож мають здатність формувати потужний творчий потенціал, зокрема й музичні здібності. Тому у процесі дитячого виховання забавлянкам треба приділяти якомога більше уваги.
        За допомогою забавлянок дітей можна розважати, збуджувати їхній інтерес до творчості, розвивати у них емоційність, спостережливість тощо. Окрім того,  забавлянки мають і практично-побутове значення – заспокоюють дитину, або  ж навпаки активізують її, викликають бадьорий настрій, почуття радості, любові, фізичного та душевного комфорту.
        Тематика традиційних забавлянок є досить різноманітною, а їхні форма та зміст максимально простими для сприймання та виконання. Тому діти швидко засвоюють їх і з часом можуть самостійно відтворювати.
        Текст забавлянок має віршовану форму, що дає змогу зацікавити дітей, сприяти розвитку їхньої уяви та мислення. Зазвичай їх промовляють ритмічно, не використовуючи сталої мелодичної структури. Утім,  їх можна виконувати на прості мелодії, як пісеньки, поєднуючи з  мімікою, жестами та елементами гри. Це спонукає до імпровізації та сприяє створенню до одного віршованого тексту багатьох мелодійних варіантів.
       Традиційні українські забавлянки можна згрупувати  за віковою спрямованістю:
- Для немовлят;
- Для дітей, які почали сидіти, або ходити;
- Для дітей віком від 3 до 5 років.
Забавлянки, як і народне мистецтво в цілому, одночасно перебувають на високому рівні вживаності й вершинах культури, слугують людині й тішать її. Розвивати музичні здібності дітей, за їх допомогою,  можна у легкій грайливій формі. Тоді потреба дитячого розвитку  набирає небуденних форм і серед буднів виникає свято: «Я росту, я прекрасний, я молодець».
       Отже, забавлянки здатні розвивати у дітей:
- інтонаційний слух;
- тембровий слух;
- відчуття ритму;
- музичну пам’ять.
     Усім виконавцям забавлянок треба пам’ятати,  що це,  насамперед,  маленький театр: перед вами  дуже прискіпливий глядач, який вбирає кожен ваш рух, жест, слово, мелодію, ритм, міміку, тембр голосу. Цим забавлянки дуже важливі не лише для малюків, а й для дітей старшого віку. Якщо спонукати старшу дитину співати малюку, то вона вчитиметься зацікавлювати свого маленького глядача і утримувати його увагу, вправлятиметься подавати увагу інтерактивно. Відтак творчо розвиватимуться і глядач-слухач, і виконавець.
      Тож тіште своїх дітей і співайте їм забавлянки!
Ладушки, ладусі
Плескаючи з дитиною  в долоні
- Ладушки, ладусі,
А де були?
-У бабусі.
- А що їли?
-Кашку.
- А що пили?
- Бражку.
Каша масленька,
Бражка солоденька,
Бабуся старенька.
Гай! Гай! Полетіли,
На головку сіли.

***
Скочив котик ,
Сів на плотик.
Миє ротик і животик.
Він біленький і чистенький, -
Гарний Мурчик мій маленький.

             ***
Кую, кую чобіток,
Подай, мамо, молоток!
Як не даси молотка,
Не підкую чобітка.

             ***
Полетіла пташка – мати
Малюкам жуків шукати.
А малята не літають-
Із гніздечка вмглядають.

Консультація для батьків:
                      «БЕРЕЖІТЬ ДИТЯЧІ ГОЛОСИ»
           Підготувала: керівник музичний, Васькевич С. М.

Голос – це унікальний інструмент, який ми використовуємо, коли розмовляємо, співаємо, кричимо, сміємося чи плачемо. Усім треба пам`ятати, що пошкодивши голос у дитячому віці, можна зіпсувати красу його звучання на усе життя. А це позначиться на загальному рівні розвитку мовлення людини, на її нервово-психічному стані.
    Зазвичай дорослі несвідомо провокують виникнення хвороб голосового апарату у дітей. В закладах дошкільної освіти, вдома, чи на дитячих святах, на вулиці дуже часто просять дітей голосно відповідати, читати вірші, співати, щоб всім було чути! Але багато батьків та педагогів не розуміють, що потрібно запобігати щонайменшому перегріванню голосових зв`язок дітей, слідкувати,  щоб режим дитячої розмови був помірним,  забороняти дітям надто голосно викрикувати, як скоріше заспокоїти дитину, коли вона плаче, або кричить.
Голосовий апарат – це частина нашого організму і за його станом необхідно стежити. Тому треба дотримуватися правил його гігієни та охорони, а саме:
-  уникати крику;
-  не співати під час хвороби;
-  не співати на вулиці у холодну пору року;
-  максимально захистити себе від наслідків різкої зміни температури довкілля;
- обмежувати вживання гострих, солоних, занадто холодних та гарячих страв, газованих напоїв.
На голосову функцію  негативно впливає  хвилювання. Через те, батьки та педагоги повинні подбати  про створення позитивного, психологічного клімату у сім`ї та колективі. Окрім того, треба слідкувати, щоб дитячі голоси не перевтомлювалися: надмірне навантаження травмує м`язи гортані, голос втрачає свіжість звучання та контрольованість. Якщо все ж не вдалося уникнути перевтоми голосу, слід відпочити. Найкращі ліки у цьому випадку – мовчання.
   Уберегти дитячий голос від пошкодження допоможе  дотримання співацького режиму. Відповідно до нього  для дітей дошкільного віку встановлюють тривалість співу не більше  10 хвилин. Гігієна і охорона голосу у дітей – тема, яка потребує пильної уваги з боку дорослих.
Найчастіше причиною порушення функції голосового апарату є гострі запальні захворювання верхніх дихальних шляхів. Мовні навантаження і спів необхідно в цьому випадку припинити до одужання. Для профілактики захворювання  слід уникати переохолодження і гартувати організм. Уразі звороби необхідно звернутися до лікаря.
   Отже, дотримання елементарних правил гігієни та охорони голосу самими дітьми, увага до цієї проблеми з боку дорослих, забезпечить здоров`я голосового апарату у дітей  та красу звучання їхніх дзвінких голосів.

Підготувала: керівник музичний,Васькевич С.М.
«Пам’ятка для батьків по музичномувихованню…»

1. Раннійпроявмузичнихздібностей говорить про необхідністьпочинатимузичнийрозвитокдитини як можнараніше. Якщо не закласти з самого початку міцний фундамент, то марнонамагатисяпобудуватиміцнийбудинок: навітьякщовін буде красивийзовні, все одно розвалиться на шматки від сильного вітру і землетрусу », – вважають педагоги
2 Шлях розвиткумузикальностікожноїлюдиниоднаковий. Тому не слідзасмучуватися, якщо у нашогомалюканемає настрою щосьзаспіватиабойому не хочетьсятанцювати, а якщо і виникаютьподібнібажання, то спів, на ваш погляд, здається далеким віддосконалості, а рухисмішні і незграбні. Не турбуйтеся! Кількіснінакопиченняобов’язковоперейдуть в якісні. Для цьогопотрібен час і терпіння.
3. Не «приклеюйте» вашійдитині «ярлик» – немузичний, якщовинічого не зробили для того, щобцюмузикальність у ньогорозвинути.
Музикаволодієсильнимпсихологічнимвпливом на людину. Вона впливає на стан нервовоїсистеми (заспокоює, розслаблюєчи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликаєрізніемоційністани (відумиротворення), спокою і гармонії до занепокоєння, пригніченостіабоагресії). У зв’язку з цимважливозвернутиувагу на те, яку музикуслухаєтеви і вашідіти.
Збудлива, гучнамузика, щовиражаєагресивнийнастрій, позбавляєлюдину (і дорослого, і дитину) стану врівноваженості, спокою, а при певнихумовах (наприклад, на рок-концертах), спонукає до руйнівнихдій. Особливо протипоказанатакамузикагіперзбудливимдітямізслабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативнихвластивостей у поведінцідитини.
Спокійнамузика, щовикликаєвідчуттярадості, спокою, любові, здатнагармонізуватиемоційний стан як великого, так і маленького слухача, а такожрозвиватиконцентраціюуваги. Музикуможнавикористовувати перед сном, щобдопомогтидитинізаспокоїтися і розслабитися. Коли дитиналяже у ліжко, увімкнітьспокійну, тиху, мелодійну, м’якумузику і попросітьїїзакритиочі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду абов будь-якомуіншомумісці, яке викликає в неїпозитивніемоції. Звернітьувагудитини на те, як розслабляється і відпочиваєкожначастинаїїтіла.
Ще з давніхчасів люди помітили, щолюдський голос і звук взагаліволодіютьсильнимвпливом. Так, звук східного духового інструментупанга вводить змію в стан, подібнийгіпнозу. Вібраціїлюдського голосу в одному випадкумаютьлікувальнудію (щоздавнавикористовувалосянароднимицілителями), а в іншому – заподіюютьлюдині шкоду.
Мовалюдини є найсильнішимчинникомвпливу, як на оточуючих, так і на самого мовця. Наш внутрішній стан, наші думки, ставлення до світувиявляються у змістімови і в їїінтонаційномузабарвленні. А те, що ми говоримо і як цевимовляємо, в свою чергувідкладаєвідбиток на психологічний стан слухача, впливає на нашівідносини з ним. Наприклад, грубий, різкийголосдорослогоможевикликати у дитинисильнийпереляк і стан заціпеніння. Постійнороздратований, незадоволений голос мовцяпороджує у слухача відчуття, щойого не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошена спокійним, м’яким, співчуваючим голосом допомагаєдитинілегшепримиритися з незадоволеністюїїбажання.
Залученнядитини до музики
Залученнядитини до музикипочинаєтьсящепід час вагітності, коли малюк і мама є єдинимцілим. Малюквжетодічує звуки і реагує на них. Тому батьки є першими, хтопознайомитьмалюка з музикою і занурить в їїпрекрасний і казковийсвіт. Ось декількапростихпорад як зробитизнайомство з музикоюзахоплюючим і кориснимзаняттям, розвиваючимузичніздібностівашогомалюка.
З перших днівжиттясупроводжуйтедіяльністьмалюкапіснею (роблячидитинімасаж – ритмічнимпогладжуютьрухомабопостукуванням, витягуючийого ручки, повертаючи головку), щобдитинавідчувала – як рухаєтьсяйоготіло в такт пісні і підсвідомозапам’ятовувавритмічнеспіввідношенняслів, рухів і мелодії;
Супроводжуйтеігри та забавидитинипотішками і примовками. Вони прості у виконанні і дужецікаві, допоможутьрозвеселитидитину і зайнятиувагою. Наприклад, відомамайже кожному потішка «Ладушки» і примовка «Тілі-бом, тілі-бом, загорівсякішчиндім»;
Імпровізуйте, складайте на ходу веселіпісеньки – це не тількизахоплює, а й відміннопіднімаєнастрій;
Ваш малюк напевно дуже любить малювати. А малюватипідзвучнумузикуйому буде щецікавіше. Особливо добре включатизапискласичноїмузики. Для дитини старшого вікуможнадатизавданнянамалюватимузику.
Співколисковихвашійдитинізнайоме з перших днівйогожиття. Він до цьоговжезвик. Спробуйтеспіватиколисковуулюбленійляльціабоведмежаті. Якщо ваш малюкщеневиразновимовляє слова – співайте, а він нехай заколихуєіграшку в такт вашомуспіву. Звертайтеувагудитини на те – як різноможезвучатиколискова, залежновід того, хтоїїспіває (Ведмедиця, Зайчиха або Мишка);
Активно використовуйтелічилки. Намагайтеся не просто проговорювати, а наспівувати. Вони добре розвивають не тількивідчуття ритму, а й слух дитини. До того ж легко допоможутьуникнути сварки міждітьми у визначенні того хто водить, хто перший, а хтодругий;
Гуляючи на вулиці, звертайтеувагудитини на звуки природи, на те як співає зозуля («ку-ку» на різних звуках), як шумитьструмочок («ш-ш-ш»), як цвірінькаютьгоробці (наспівуючимелодійно ”чів-чів-чів »), просите повторитипочуте. Цевідміннорозвиваємузичнеувагу, слух і музичнупам’ять;
Грайте з малюком у «Вгадаймелодію». (Дорослийнаспівуєуривокзнайомоїдитиніпісеньки, а після того, як малюкїївпізнав – виконаєтецюпісеньку разом з ним). Організовуючидитячі свята, неодмінноподбайте про музику. Нехай яскраві, веселідитячіпісенькисупроводжуютьігри та спілкування вас з вашими малюками.

Консультація для батьків:

«Створюємо для дитини «ситуацію успіху», підготувала вихователь, Гнатюк О.В.
 

Серед сучасних педагогічних технологій специфічне місце займає технологія створення успіху.

Вона є однією з тих технологій, що дають змогу гуманізувати взаємодію з дітьми.
Досить часто діти висловлюють небажання виконувати завдання, вчитися, пасивні до вимог та прохань дорослих, що їх оточують. Що може змінити цю ситуацію?
Ситуація успіху дарує атмосферу приязні та взаємодопомоги, впевненості і захищеності. Необхідно створити джерело внутрішніх сил дитини, джерело, яке дає енергію для подолання труднощів і формування бажання вчитися та отримувати задоволення від отриманого результату.
Використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної роботи, а також допомогти дитині усвідомити себе повноцінною особистістю і, відповідно, забезпечити успіх у навчанні.
Основою педагогічної технології «Створення ситуації успіху» є особистісно-орієнтований підхід до процесу навчання і виховання.
Типи успіху – неочікувана радість – це почуття задоволення від того, що результати діяльності дитини перевершили його очікування.
Алгоритм створення ситуації успіху:
1.Зняття страху. Допомагає перебороти невпевненість у власних силах. (Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи вирішення проблем).
2.Авансування успішного результату. Допомагає дорослому висловити тверду переконаність у тому, що дитина обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях. (У тебе обов’язково вийде; я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті.)
3.Прихований інструктаж дитини про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання. (Можливо краще почати з…; виконуючи роботу не забудь про…)
4. Внесення мотиву. Показує дитині заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання. (Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись…)
5.Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється. (Тільки ти міг би…; тільки тобі й можу доручити…)
6.Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій. (Ми дуже хочемо розпочати роботу…)
7.Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити не результат в цілому, а якоїсь окремої деталі. (Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі…; найбільше тобі вдалося…)
Створення ситуації успіху – це педагогічна технологія, яка допомагає дитині зрости успішною, відчути радість від подолання труднощів, формує переконання. Що все в житті дається завдяки затраченим зусиллям.
Виховуймо наших дітей успішними!

Консультація для батьків:
                  «Формування національної свідомості дошкільнят»
Підготувала: керівник музичний, Васькевич С. М.

«Найкращий спосіб прищепити дітям любов до Батьківщини  полягає в тому , щоб ця любов була у їх батьків». Сьогодні вислів, що належить перу Шарля Луї Де Монтеск’є є особливо актуальним.
Кожне нове покоління людей живе і розвивається у певному національному середовищі,  життя якого залежить від особливостей державного устрою країни. Дитина від народження перебуває під впливом як соціально-економічних умов, так і національної специфіки: побутового життя, культури, народних звичаїв, традицій. Вона переймає від дорослих багатство рідної мови, відчуття прихильності та симпатії до духовності свого народу.
Формування національної свідомості дошкільнят набуває першочергового значення в умовах розбудови незалежної України.
Саме заклад дошкільної освіти і покликав формувати національну свідомість, починаючи від молодших дошкільнят і завершуючи старшими дітьми. Завдання вихователів і батьків – виховати своїх дітей свідомими громадянами, які б любили Україну, були готові захистити її, дбати про  розкіш народної культури, літератури, історії, шанобливо ставитись до історичних набутків, цінувати традиції українського народу, своїх батьків. Від успішного розв’язання цих завдань залежить наше майбутнє, а отже і зміцнення державної незалежності.
Діти від самого народження повинні «купатися» в рідній народній стихії, оволодівати своєю мовою і, засвоюючи духовно-культурні традиції народу, поступово йти до пізнання і розуміння загальнолюдського.
Тому процес вдосконалення національного виховання дошкільників слід починати з того, щоб прищепити малюкам любов до рідної мови. На жаль, на сьогоднішній день не всі діти досконало володіють державною мовою, тому на це слід звернути першочергову увагу.
Наше суспільство здавна визнає очевидну істину: батьки – головні природні вихователі дитини, й найбільший виховний вплив на неї мають створений з ними порядок, спосіб життя родини, всіх її членів.
Родинне виховання має бути тісно пов’язане із суспільством, яке, в свою чергу, будується так, що родинне життя дитини продовжується і в дитячому садку.  Таким чином, простежується наступність у навчально- виховній роботі. Тому, щоб виховати національно-патріотичні почуття у дітей, батьки повинні самі ними володіти. Виховання прикладом передбачає створення взірця для наслідування з метою оптимізації виховного процесу. Діти копіюють усе підряд: і позитивне, й негативне. Це зобов’язує батьків бути відповідальними обережними у своїх діях. Чесність, правдивість, працьовитість, щедрість, скромність це позитивні взірці для наслідування.
Саме у сім’ї дитина дізнається вперше про народні символи. Народними символамиукраїнців є батьківська хата, хліб, вишитий рушник, верба і калина, сорочка, хрещатий барвінок, писанка. Батьки формують у дітей шанобливе ставлення до державних символів: Гімну, Прапора, Герба України.
Взагалі, чим більше людей буде приймати  участь у виховному процесі  підростаючого покоління, чим більше діти будуть проникати у скарбницю національної матеріальної та духовної культури, осмислюватимуть найвищі досягнення своєї нації, тим глибші у них будуть патріотичні почуття,громадські поривання, буде підвищуватись якість навчання та виховання, трудової діяльності, формуватиметься та розвиватиметься їх національна свідомість.
У зв’язку з цим показниками рівня національної свідомості мають бути:
-знання української мови;
-вміння розрізняти українські народні ігри та грати в них;
-знання національного одягу;
-знання народних традицій та обрядів;
-знання українських народних свят;
-вміння розрізняти національний посуд та обладнання української хати;
-знання свого родоводу;
-розширення знань про свою домівку, свій край.
Отже, спосіб буття дитини у світі завжди передбачає наявність свідомості, яка пронизує її діяльність, бо вона є необхідною умово її організації й відтворення.
Перед нами педагогами та батьками, стоїть завдання надзвичайної ваги – закласти першооснови Громадянина-патріота своєї Батьківщини, культурної, освіченої людини. Яка гідно представлятиме свою державу у всесвітній спільноті.

Консультація для батьків
«Що робити в складних ситуаціях та до кого звертатися за допомогою?»( щодо запобігання протидії булінгу ) підготувала вихователь Жучка К.М.

   Булінг – це вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини , що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.
   Кривдники можуть знайти безліч причин , щоб цькувати дитину : зовнішність , що не вписується у загальноприйняті рамки , поведінка , думки , які не збігаються з думкою більшості, тощо.
   Яскравим прикладом булінгу є словесні образи , навмисне неприйняття дитини до колективу , шантаж та навіть побиття.
    Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям : жертву висміюють , б'ють , залякують, дражнять, псують речі , не приймають в колектив тощо.
    У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує , той, кого переслідують та  , хто спостерігає.
     Якщо булінг відбувся , він може повторюватися багато разів.
     Перше , що треба зрозуміти  батькам бути уважними до своєї дитини. Більше спілкуватися з нею.
    Перше і найголовніше правило , поговорити з дитиною , що якщо є прояви агресії, то про це не потрібно мовчати. Розказати  знайомим чи рідним .
    Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації може бути не пов'язана з цим людина : сусідка, знайома людина.
     Також не слід звинувачувати дитину у тому , що її цькують. Кривдники легко знаходять жертву, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.
    Якщо цькування перетворилося зі словесних на фізичні – слід звернутися до старших та докладно розказати їм про це. Також повідомити про ситуацію батьків.
       Якщо у закладі є психолог , то можна сміливо звернутись до нього, щоб зрозуміти як діяти далі.

Консультаціядля батьків:
«Естетичневихованнянайменших засобамимузики та художнього слова»
Підготувала: керівник музичний , Васькевич С. М.

Шлях людини  всвіті прекрасного починаєтьсядуже рано. Дитинавже з перших роківжиттянесвідомотягнеться до всьогояскравого і привабливого, радіє , коли бачитьблискучііграшки, барвистіквіти і предмети. Все цевикликає в неїпочуттязадоволенн, зацікавлення. Слово «гарно» рано входить у життядітей. Уже з першого року життя вони чуютьпісню, казку, розглядаютьмалюнки,  разоміздійсністюмистецтвостаєджереломїхніхрадіснихпереживань. Моваказкимусить бути народна ;цекоштовнамова, якої не дастьніяка книжка. То ж до виборухудожньоготвору для малят, з огляду на виховнезначення сюжету, мови, слідпідходитиобережно, розважливо.
Щодовиявленнядітьмисвоїхестетичнихемоцій, то звісно , вони будутьвідповідатиїхньомувікові і мусять бути цілкомвільні.
Естетичнесприйняттядійсностідітьмиранньоговікумаєсвоїособливості.
Основними є чуттєва форма речей – їхколір, форма, звук. У цьомурозвитокестетичногосприйняттявеликоїсенсорноїкультури.
В перші роки дитина погано реагує на естетичнівраження, її вабить лишеяскраве, пишнікольори. Але потрохумалюнки усе більшевідчуваютьбезпосередню красу і висловлюютьсвоїособистінахили.
Та є таківідтінкипочуттів, якіглибше й повнішеможнавиразитимузикою. Музиказагострюєемоційнучуттєвість. Вона необхіднадитині. Дитинство так само неможливе без музики, як неможливе без гри і казки.
Взагалімузика, розуміннямузичнихтворів,дає людям багато насолоди і освітлюєжиття.
Музичнізаняттятішатьдітей і спонукаютьїх до активності, даютьяскравіхудожні та музичнівраження, розвиваютьздатністьглибшесприймати красу музики.
З вмілого добору матеріалу і правильної методики проведеннямузичноїроботизабезпечуютьсярозвитокрухів і мовидитини, їїестетичневиховання.
Чомудіти  таклюблятьгру?  Чим вона приваблюєїх?Звідки вони берутьенергію, щоббезупиннобігати з м’ячем, годинами будувати замки й мости, бавитися з ляльками ?
Гра для дитини – справжнєжиттязісвоїмирадощами і прикрощами, переживаннями і досягненнями, водночасцевільнадіяльність ,аджедитинаграє без примусу, іззадоволенням.
Найпершацінністьгри у тому, що в нійдитина легко засвоюєрізноманітнізнання, набуваєвмінь, готується  до життя. Тому груберуть на озброєннявихователі і батьки.
Якщомалюкапросто  попроситипосидітиспокійно, цейомувдаєтьсяважко, варто ж йомузапропонувати роль, бажанийспокій на якийсь час забезпечений,відомо, що на кожному віковомущаблідитинствазакладаютьсяякості, якіматимутьдужеважливезнання для особистості в доросломужитті. Градаємалятамвідчуттяєдності з тим, із ким вони грають. І вміннявзаємодіяти, спілкуватисярозвивається у дітейсаме в тих іграх, якіпобудовані на взаємодіїдорослого й дитини.
Різноманітністьнароднихігордозволяєвиділититі, за допомогоюякихможливецілеспрямованеформування в малюківпевноїкомунікативноїповедінки.
Малятаполюбляютьігри,  вякихголовний персонаж виконуєпевнідії.Ціігрирозвиваютьвзаєморозуміння до іншоїдитини, пробуджуютьбажаннязвертатися до однолітка й виконувати за правилами гри, йогопрохання.
Часом забуваємо, щотворчістьдитини – ценеобхідна форма самоутвердження, без якоїїй не вирости в яскравуособистість, чарівнийсвітдитинства повинен бути щасливим і безтурботним.
Найголовнішаумоватакоїзахоплюючоїдіяльності  -наявність у дитинизнань про оточуючіпредмети(їхпризначення, якість , естетичнийвигляд), події і явища реального життя. Але для цьогодітямпотрібномати не лишезнання. І якщо до цих знань і умінь додати «еліксиру»,  фантазії, то діти за допомогою можуть створити чудодійство. Діти прагнуть продовжити свою гру далі й далі, ще більше захоплюючись нею. І якщомалеча не залишитьгру за дверимавчорашнього дня, а бажатимепродовжитиїї, то можнадійснорадіти.
Дітинаскількивживаються в роль своїхгероїв, щонавіть уже не граючись, відчувають себе в ній.
Граготуєдитину до навчання, праці, виховуєповедінку.

Консультація  для батьків.

Взаємозв’язок  закладу дошкільної освіти і родинного виховання 

у розвитку музичних здібностей  дітей дошкільного віку.
Підготувала: керівник музичний
Васькевич С. М.

Сім’я є найважливішим середовищем формування та розвитку особистості: тут дитина народжується, зростає, пізнає світ, соціалізується. Саме в родині розвиваються її почуття, закладаються моральні цінності, формується фізичне та психічне здоров’я.
Мистецтво, художня культура в її найкращих зразках допомагають встановити надійні емоційні контакти між поколіннями. Спільні захоплення батьків і дітей можуть мати характер ігрової, пізнавальної чи трудової діяльності. Ефективним засобом покращення взаєморозуміння  спрямованого на створення сприятливих умов для вихованная дошкільнят, виступають спільні заходи дошкільного закладу та родин вихованців, що мають на меті зміцнити сім’ю, урізноманітнити її життя, зменшити дефіцит соціальних зв’язків та спілкування дорослих з дітьми в сім’ї та поза нею.
Часом діти соромляться говорити на групових заняттях, однак охочіше приєднуються до інших у пісні чи таночку. В багатьох випадках вони супроводжують свій спів активними жестами. Такі групові пісні, коли всі діти співають разом, сприяють залученню тих, хто в іншому разі залишався осторонь. Практика нашої роботи з дошкільниками засвідчує те, що заняття музикою стимулюють розвиток їхнього мовлення. Будь – яке розмовне мовлення є ритмічним, мелодійним, і малята залюбки «граються» з словами. Вихователі використовують природні ігри, щоб привернути увагу дітей до звучання мови. Скажімо, допомагають їм вивчити імена однолітків, відбиваючи в долоні ритм, під який повторюються ці імена .
Дошкільні роки – це час найбільшого нагромадження музичних вражень, інтенсивного розвитку музичного сприйняття. Дитина ознайомлюється зі світом музики, охоче долучається до музичної діяльності, їй цікаві заняття, пов’язані з музикою (співи, танці, ігри).
Успіх музичного виховання, здійснюваного в дошкільному закладі, чимало залежить від того, як організоване виховання в родині. Саме в сім’ї, у її традиціях криються джерела музичного обдарування дитини – вони ще не прокинулись, але чекають відчутного і своєчасного дотику до них. Саме в сім’ї завершується процес закріплення набутого дитиною в дошкільному закладі. Це означає, що за формування дитячого художнього смаку, музичних навичок, як і за формування особистості дитини, відповідальні вихователь, музичний керівник та  батьки.
Саме музика знаходить дорогу до душі дитини, спонукає її до самовираження, знайомить з навколишнім світом. Музика збагачує почуття та уявлення дитини, сприяє виробленню вміння відчувати ритм та мелодійність твору, формуванню здатності адекватно реагувати на них своїм голосом та рухами, розвитку інтересу до різних музичних інструментів та бажанню на них грати. Музична діяльність (співи, музичні рухи, слухання тощо)  –  це не лише засіб забезпечення виконання естетичних та освітніх завдань з музичного виховання, а й важливий засіб укріплення психічного та фізичного здоров’я, розвитку та мовленнєвих здібностей дитини.
Прилучення до музики у нас в садочку розпочинається з раннього віку та поступово вводить дитину в світ музичної культури. Музична практика дитини виявляється через сприймання музики, виконавство та музично- освітню діяльність
Незалежно від природних даних, на музичних заняттях розвивається музичність у всіх дітей, які відвідують садочок. Кожній дитині приділяється належна увага, враховуються її індивідуальні особливості характеру, можливості та бажання. Для того, щоб заохотити до музичної діяльності всіх дітей, добираються різні завдання, прийоми, ролі у святах та розвагах.
Музичні заняття у дошкільному закладі завжди були і залишаються найулюбленішими для малюків. На них дошкільники танцюють, співають, граються, вчаться слухати і розуміти музику, грають на дитячих музичних інструментах, відчувають себе маленькими артистами. За невеликий проміжок часу (15 – 30 хвилин, відповідно до віку дітей) діти змінюють декілька видів музичної діяльності: слухання музики, співи, музично-ритмічні рухи, гра на музичних інструментах, танцювальна та пісенна творчість.
Прилучайте малюка до музики, використовуючи її загально- розвивальні можливості. Це може зробити і людина без музичної освіти.
Найперша порада батькам: співайте! Якщо ви соромитеся свого співу, робіть це, коли ви наодинці з малюком (діти  –  поблажливі й вдячні слухачі). Співайте немовляті із самого його народження. Що співати? Краще  –  дитячі пісеньки, традиційний репертуар яких дуже багатий. Якщо ви не пам’ятаєте жодної пісні, знайдіть касету або компакт – диск і слухайте їх доти, поки не запам’ятаєте слова. Як співати? Виберіть пісню, яка вам найбільше до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній з словами і без слів. Не забувайте, що слова  –  лише доповнення до музики.
Ксилофон. Купіть правильно настроєний ксилофон. Чому саме ксилофон? Тому що це єдиний інструмент, водночас і мелодійний, і ударний, який не розладнується з часом. Грайте на ньому музичну фразу за фразою, але не співайте. Потім зіграйте першу фразу й проспівайте її, називаючи відповідні ноти, наприклад «до», «ре», «мі», «до» або в іншій послідовності. Якщо відчуваєте, що фальшуєте, то не треба співати, краще говоріть. Грайте не окремі звуки, які, по суті, еквівалентні окремим літерам, а короткі музичні фрази, що  є своєрідними музичними словами.

Дитина починає співати. Не хвилюйтеся, якщо цей момент буде дещо відстрочений. Малюк має багато разів почути ту саму пісеньку (якщо можливо, у вокальному та інструментальному варіантах), перш ніж сам її заспіває. Важливо, щоб у його пам’яті  відклалося правильне звучання, інакше він не відчує відмінності між правильним варіантом та своїм власним невпевненим, з багатьма помилками виконанням. Не примушуйте дитину співати. І водночас підтримайте її, коли вона сама почне співати, заохочуйте її.
Імпровізація. Звичку до імпровізаціі доцільно виробляти змалечку. Не обмежуйтеся виконанням пісень, придумуйте музичні фрази, музичні інтонації самі. Не треба бути композитором, щоб скласти якийсь простий мотив. Спробуйте проспівати те, що ви мали сказати дитині. Вона буде у захваті; крім того, ви подасте чудовий приклад. Похваліть  дитину, яка відповість вам так само. Самі складайте й римуйте слова, добирайте до них  різноманітні виразні музичні інтонації. Через якийсь час дитина вибере те, що їй захочеться повторити за вами.
Голосові вправи. Зобразіть звук сирени, тобто на одному диханні спустіться до нижньої межі вашого діапазону, потім підніміться до верхньої. Запропонуйте дитині керувати вами: коли вона піднімає руку, ви підвищуєте висоту звука, а коли опускає – знижуєте. Гра дуже подобається малятам. Потім поміняйтеся ролями: малюк зображає сирену, а ви керуєте ним. Імітуйте сирену пожежників, заводський гудок, сирену поліцейської машини тощо. Зрештою, звук сирени можна придумати самостійно.

Домашній театр. Читайте й розігруйте казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер: комарик говорить тонюсіньким голоском, Баба Яга  –  грубим і низьким, лисичка промовляє ласкаво, розтягуючи голосні тощо.

Не розбуди ляльку. Покладіть ляльку в ліжечко, скажіть малюку, що вона втомилася й заснула, а вам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не розбудити ляльку. Попросіть дитину все робити й розмовляти тихо, але не пошепки.

Голоси різного тембру. Поговоріть з дитиною на цю тему. Коли звучить  пісня, запитайте, що вона думає про голос співака, чи подобається, чи схожий цей голос на ваш, у чому відмінність тощо. Порівнюйте голоси різних співаків. Хай дитина знає про різні тембри голосу й відчуває їх. Коментуйте відповіді малюка і відзначайте правильні. Важливо, щоб дитина знала: їй щось вдається і ви це помічаєте.
Терпіння і удачі Вам у музичних заняттях зі своїми дітьми

Рекомендації для батьків:
«Безпека в інтернеті»вихователь , Васькевич С. М.
                                                    
 

Дорогі батьки!

Батьківство — це дивовижний досвід, особливо у сьогоднішньому, цифровому світі! Сучасні діти – це діти цифрових технологій.
Втім, сучасне батьківство супроводжується багатьма запитаннями:
• У якому віці варто починати знайомити дітей з Інтернетом?
• Що робити, якщо в дитини виробляється надмірна залежність від Інтернету та мобільних пристроїв?
• Як навчити дітей безпечної, зрілої поведінки онлайн?
ЩО БАТЬКАМ ТРЕБАЗНАТИ І РОБИТИ
• Встановіть чіткі правила та обмеження часу на користування цифровими медіа. Коли дитина дотримується правил, похваліть за самодисципліну. Всіляко заохочуйте вміння самоконтролю.
• Для молодших дітей складіть графік, хто, коли і скільки часу може користуватися комп’ютером чи телефоном. Що дозволено робити, а що ні (наприклад, дивитися YouTube лише під наглядом батьків).
• Для старших дітей влаштуйте сімейну нараду і разом узгодьте правила використання комп’ютера. Відразу домовтеся про наслідки невиконання правил, щоб дитина відчула себе учасником угоди та відповідальніше до неї поставилася. Наприклад, правило: Ігри дозволені лише після виконання домашніх завдань і не більше ніж ___ хв./год. У разі невиконання: Заборона грати ігри ___ днів.
• Запишіть ці правила на папері та повісьте на видному місці.
• Обоє батьків повинні бути послідовними та діяти згідно узгоджених “штрафів” за невиконання правила.
• Коли дитина протестує та влаштовує істерику через те, що їй заборонено грати, нагадайте їй правило, яке ви обговорили і записали. Ніколи не піддавайтеся на істерики, інакше дитина буде продовжувати використовувати це як вашу слабкість, щоб досягати бажаного. Дайте зрозуміти, що в разі істерики, взагалі забороните використання комп’ютера/телефона.
• Якщо дитина змалку навчиться дисципліни, то у старшому віці вам буде легше контролювати час за іграми та буде менше шансів виникнення залежності від пристроїв.
• Обирайте ігри для двох та більше гравців, аби заохотити спільну гру та перетворити ігри у сімейну активність.
• Встановіть батьківський контроль та паролі, щоб уникнути покупок через ігри.
• Заохочуйте та підтримуйте інші дитячі активності, такі як: спорт, музика, творчість, тощо.
ТЕХНОЛОГІЇ У РУКАХ ВАШОЇ ДИТИНИ
Для дітей від 1.5 до 2 років батькам потрібно уважно обирати якісний медіа-контент і переглядати його спільно з дітьми.
НЕОБХІДНІ НАВИКИ для дитини 2-5 років: Навчитися самостійно заспокоюватися. Якщо ви пропонуєте дитині телефон чи телевізор, коли вона вередує чи засмучена, то не даєте їй змоги навчитися самоконтолю. Не екран має бути стимулом для заспокоєння, а мозок дитини.
РИЗИКИ ЗЛОВЖИВАННЯ: Надто раннє використання цифрових пристроїв сприяє бажанню дитини якомога раніше мати власний смартфон чи планшет, збільшує залежність від пристроїв, зменшує зацікавленість дитини до інших форм гри та розвивальних активностей.
НЕОБХІДНІ НАВИКИ для дитини 5-6 років: Координація тіла, мова, читання, гра. Для розвитку цих навиків мозку необхідні мультисенсорні активності: гратися надворі, будувати, танцювати, стрибати, розфарбовувати, тощо. Пасивне сприйняття інформації та рухи пальцями по екрану не дають такого ефекту.
РИЗИКИ ЗЛОВЖИВАННЯ: Діти стають менш творчими, менш терплячими, їм важче зосередитися на чомусь одному на довший час.
Проблема в тому, що діти не сприймають наших раціональних пояснень. Коли дитина бачить батьків, які постійно сидять за екраном комп’ютера чи телефона, то починає думати, що комп’ютер, телефон, робота, чи той хтось, хто зараз на лінії, є важливішими за неї. Це як завуальована відмова, через яку дитина може почуватися невидимою. Згодом, дитина зацікавиться перевагами та спокусами тих медіа-пристроїв, що так поглинають увагу батьків. І, зрештою, почне користуватися ними на заміну недоотриманій увазі та підтримці від тата і мами. Пам’ятайте про це і знайте, що навчити дитину безпечній та відповідальній поведінці в інтернеті набагато важливіше, ніж просто заблокувати небажані матеріали та сайти. Розмовляйте зі своєю дитиною про небезпеку, що криється в інтернеті. Покажіть, що вам можна довіряти, обґрунтовуйте заборони.

Консультація для батьків :
Значення  музично – пальчикових  ігор для розвитку творчого 

потенціалу  дітей дошкільного віку, керівник музичний, Васькевич С.М.

Рух пальців і кистей рук дитини мають на її розвиток особливий вплив. Як ви пам’ятаєте, у немовлятка кисті завжди стиснуті в кулачки, і якщо дорослий вкладає свої вказівні пальці в його долоні, дитина їх міцно стискає.
Значення хапального рефлексу дуже  важливе і полягає воно у здатності дитини не випускати з рук тих чи  інших предметів. Цей рефлекс перетворюється в уміння хапати і відпускати. Про вплив мануальних (ручних) дій на розвиток мозку було відомо ще в II столітті до нашої ери у Китаї. У цій країні поширені вправи долонь з кам’яними і металевими кульками. Популярність цих занять пояснюється їх оздоровчим і тонізуючим ефектом, яку вони здійснюють на організм. Регулярні вправи з кульками поліпшують пам’ять, розумові здібності дитини, усувають її емоційну напругу, поліпшують діяльність серцево – судинної і травної систем, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, підтримують життєвий тонус.
У Японії широко використовують вправи для долонь і пальців з грецькими горіхами.
Фахівці стверджують, що ігри за участю рук і пальців (на зразок нашої «Сороки – ворони» тощо) сприяють гармонійному розвитку тіла і розуму, підтримують у належному стані мозкові системи.
Талантом нашої народної педагогіки створені дитячі ігри, забавлянки «Ладушки, ладусі», «Сорока – ворона», «Куй, куй чобіток», «Іде коза рогата» та інші, їх значення досі недостатньо осмислено дорослими. Переважна більшість батьків вважають, що ці ігрові заняття лише розважають, а не, скажімо, розвивають, оздоровлюють. Насправді ж, дослідження вітчизняних фізіологів підтверджують зв’язок розвитку рук із розвитком мозку.
Праці  видатних фізіологів довели вплив роботи  рук на функції вищої нервової діяльності, розвитку мовлення. Прості рухи рук допомагають прибрати напругу не лише із самих рук, але й з губ, знімають розумову втому. Вони здатні поліпшити вимову багатьох звуків, а значить — розвивати мову дитини.  Дослідник М. М. Кольцова у  своїй праці вказує, що кожен палець руки має безпосередній зв'язок з корою великих півкуль мозку. Розвиток дрібних рухів пальців рук передує появі артикуляції складів. Завдяки розвитку пальців у мозку формується проекція «схеми людського тіла», а мовленнєві реакції перебувають в прямій залежності від тренованості пальців.
Знайомство з пальчиковою гімнастикою та пальчиковими іграми слід розпочинати із самого раннього дитинства. Їх можна проводити з музикою. Музичні пальчикові ігри розвивають дрібну моторику рук, мову, музичний слух, почуття ритму, допомагають майбутнім школярам оволодіти навичками письма.
Враховуючи оздоровчий вплив на організм кожного з пальців, допомагайте дитині координовано і спритно маніпулювати пальчиками.
Розпочніть роботу з пальчикової гімнастики, а потім переходьте до музичнио- пальчикових ігор.
 

Пам"ятка для батьків, вихователь, Гнатюк О.В.

 «Запитання дошкільникам про Червону книгу»

Консультація для батьків, вихователь, Гнатюк О.В.

Консультація для батьків:   
                                   «Навчання музиці», керівник музичний, Васькевич С.М.

Часто доводиться чути від батьків: «А чи є у моєї дитини музичний слух?»,«У моєї дитини є музичні здібності, і чи можна їй займатися музикою?».
Навчання музиці важливе , але намагатися «виростити» професійного музиканта з кожної дитини не потрібно. А побачити чи є у дитини музичні здібності можна лише у процесі навчання, більш того, саме в процесі навчання відбувається і розвиток музичних здібностей. Заняття музикою потрібні кожній дитині, вони впливають на  її загальний розвиток, допомагають розвинути почуття прекрасного, покращують характер дітей і благотворно впливають на їх психологічний стан.
Кожна дитина – це яскрава індивідуальність, це унікальний світ,єдине у своєму роді поєднання особливостей особи, характеру, темпераменту. Нескінченна різноманітність людських типів – це безцінний дар, яким обдарувала нас природа. Маленька дитина – це особа, вже здатна на оригінальне мислення, на вираження власного «Я», на прояв власної волі. Щоб розвинути і зберегти в дитині особистість, здатну на яскраве самовираження, педагог повинен знаходити до кожної дитини індивідуальний підхід.
Прийнято вважати, що навчання дітей музиці слід починати з 5-6 років. Але існує і інша думка: музичне виховання необхідно починати з внутрішньоутробного періоду. Перш ніж почати навчатися на будь-якому музичному інструменті, той, хто навчається – дитина чи дорослий – повинен вже духовно володіти якоюсь музикою: так би мовити, берегти її у своєму розумі, носити в своїй душі, і чути своїм серцем. Весь секрет таланту генія полягає в тому, що в його думках  вже живе повним життям музика  реніше, ніж він вперше торкнеться до клавіш або проведе смичком по струні; от чому немовля Моцарт «відразу» заграв на фортепіано і на скрипці. Батькам, охочим виховати всесторонньо розвинуту дитину, у тому числі і в музичному плані, необхідно розпочинати її виховання ще у період вагітності. Тобто слухати музику (бажано спокійну і мелодійну) , відвідувати музеї і театри. За спостереженнями вчених, у мам, що захоплюються у період вагітності мистецтвом, часто народжуються діти з добрими здібностями в різних видах мистецтва. Бажано співати мамам  колискові своїм дітям, і дуже важливо співати їх не фальшиво, оскільки саме цим можна порушити у дитини  музичний слух назавжди.
Все вищесказане – лише  підготовчий, пасивний етап навчання музиці. Але, маючи такий внутрішній музично-слуховий багаж, дитині набагато легше буде навчатися музиці надалі.
Тож раджу батькам не втрачати дорогоцінного часу і починати сіяти зернини творчості у своїх дітей уже з раннього віку.
З музикою робити це – суцільне задоволення!

Консультація для батьків:

"Екологічний розвиток дітей дошкільного 

віку через ігрову діяльність".

Навчити дітей бачити красиве – справа складна. Якщо батьки щиро люблять природу і дбайливо ставлять до неї, вони зможуть передати ці почуття дітям. Діти дуже спостережливі і чуйні до слів, настрою дорослого. Вони швидко бачать позитивне і наслідують своєму наставнику. Перебуваючи разом з дітьми в парку, помилуйтесь його красою, погодуйте білочку горішками.
Акцентуйте увагу дітей на тому, що вона жива істота і також хоче їсти. В теплий осінній день, перебуваючи з дітьми біля водойми, зверніть увагу дітей, яка вода в ній — чиста чи брудна? Хто мешкає у водоймі? Зверніть увагу дітей на те, що і рослинам, і тваринам, і птахам, як і людям, вода потрібна чиста.
Завдання полягає в тому, щоб підвести дітей до світоглядних висновків: про єдність і різноманітність природи. Зв’язках і взаємозв’язках між різними об’єктами природи, постійними змінами у природі та її розвитку. Паралельно з цим йде формування у дітей здатність естетично ставитись до світу, сприймати і оцінювати прекрасне, своєю діяльністю множити красу навколишнього.
Задовольнити дитячу допитливість, залучити дитину до активного освоєння навколишнього світу, допомогти їй оволодіти засобами пізнання зв’язків між предметами і явищами дозволить саме гра. Відображаючи враження від життєвих явищ в образах гри. Діти відчувають естетичні та моральні почуття.
Гра сприяє поглибленому, розширенню їх уяви про світ. Чим різноманітніші за змістом ігрові дії, тим цікавіше і ефектніше ігрові прийоми. Гра вимагає від дитини бути уважним учасником спільної гри однолітками, він повинен запам’ятати всі позначення, повинен швидко збагнути. Як вчинити в несподіваній ситуації. З якої треба правильно вийти.
Однак весь складний комплекс практичних і розумових дій, які виконує дитина в грі, не усвідомлюється нею як процес навмисного навчання – дитина вчиться граючись.
Проведення ігор в природних умовах має свої складнощі: діти легко відволікаються, звертають свою увагу на сторонні предмети і т.д. тому в таких іграх доцільно застосовувати наочний художньо оформлений матеріал, придумувати цікаві ігрові моменти, дії. Щоб гра пройшла успішно і мета була досягнута, потрібно, щоб вона супроводжувалась барвистим наочним матеріалом, з яким діти будуть безпосередньо працювати, виконувати завдання тієї чи іншої гри.

Консультація для батьків:

«Світ загадкових музичних звуків»

Що таке звук?

Звук – це вібрація, яка має вплив на будь-який предмет, живий організм, в тому числі і людський.

Звук переміщується у просторі у вигляді хвиль і має такі основні параметри, як частота звучання (вібрація), інтенсивність звучання (гучність) та тембр.

У фізиці відомий такий дослід: на листок з залізом насипають пісок і діють на нього різними звуками – пісок при цьому починає приймати різні форми, для кожного звуку свої. Чому? Тому, що кожний звук має свої притаманні тільки йому особливості. Вони складають, як у калейдоскопі, різноманітні узори.

Поцим особливостям ми можемо відрізнити один звук від іншого і при необхідності впізнати,виділити із всього звукового різнобарв”я той звук, який для нас важливий і необхідний в даний момент.

Вміння розпізнавати ці особливості, або, як кажуть педагоги, особливості звуку складають основу розвитку музичних здібностей.

Звук впливає на здоров”я людини, її свідомість та поведінку. Терапевтичний ефект музики залежить, зокрема, від частоти її звучання. Учені з”ясували: число обертання ферментів, які беруть участь у процесах обміну речовин людини, співпадають з частотою звуків музичного звукоряду. Ферменти під дією звука, частота якого співпадає з їхніми числами обертання, починають «звучати» - викликати біохімічну руакцію в організмі. Так, шлунок реагує на звуки низького регістру, а органи дихання, навпаки, найчутливіші до високих частот.

Окремої уваги заслуговують так звані високочастотні звуки, якими є, зокрема, деякі звуки природи: спів птахів, скрекотіння коників, голоси дельфінів, різноманітні звуки водної стихії. Діапазон частоти звучання цих звуків – від 5000 герц до 8000 герц, а саме такі частоти найактивніше впливають на процеси формування дитячого мозку.Тому дуже важливо, щоб такі високочастотні, а отже лікувальні звукові вібрації, оточували дітей з раннього віку.

Звук з гучністю 125 децибел викликає больові відчуття в органах слуху людини. Але звук сприймають не лише вони, а й усі інші внутрішні органи. Ось чому надмірне слухання гучної музики може викликати в організмі руйнівні процеси.

Всі оточуючі нас звуки можна розділити на дві важливі групи: шумові (від слова «шум», «шуміти») і музичні ( від слова «музика»).

Із музичних звуків складається будь-яка пісня, будь-який музичний твір, будь-яка мелодія, у таких звуків і назва особлива – мелодійні.

Пам»ятка для батьків :
          «Булінг в освітньому процесі. Що робити,»

Згідно з дослідженнями, 24% українських дітей хоча б раз стикались із цькуванням у школі. З них менше половини розповідало про цей досвід батькам, рідним та друзям. Дуже часто булінг призводить до  непоправних наслідків, а тому останнім часом у світі активно говорять про те, як зупинити шкільне насилля.
Центр інформації про права людини на основі матеріалів ЮНІСЕФ підготував інструкцію для дітей та дорослих, аби правильно та своєчасно реагувати на прояви цькування.
 

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.
Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.
Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.
"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.
Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.
 

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.
У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.
Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.
 

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування , а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.
Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи чи садочка, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують , вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.
Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось дорослому або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.
Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.
 

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄ ВАША ДИТИНА

   Дати дитині зрозуміти, що її дії  завдають  фізичного та емоційного болю іншому, а тому нехай вона подумає, чи дійсно їй цього хочеться ? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.
 

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

   Як зазначалось раніше,  що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування , не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.
Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.

План проведення групових батьківських зборів №2 групи " Ромашка"

План проведення групових батьківських зборів №2 групи " Віночок"

1. Про види художньо – продуктивної діяльності з дітьми молодшого та середнього дошкільного віку в ДНЗ, конспект практичного заняття, вихователь, Жучка К.М.

2.Про вплив художньо – продуктивної діяльності на розвиток дітей дошкільного віку, доповідь, Яковець Л.М.

1. Заняття з художньо – продуктивної діяльності для дітей різновікової групи 

«Ялинка для лісових звірят», вихователь, Жучка К.М.

Завдання : 6-й рік життя:учити дітей моделювати різні ялинки , складати їх зображення з готових трикутних форм методом накладання одну на одну;
5-й рік життя: закріпити поняття «куля», «конус»(загострений овал) ; удосконалювати вміння створювати фігури з пластиліну прийомами скачування й витягування;   
Продовжувати формувати вміння малювати нетрадиційним способом- друкуванням ; розвивати окомір, увагу, розпізнання кольору, форми, ритму; виховувати самостійність, ініціативу, задоволення від своїх поробок .
Матеріал: кольоровий папір, готові трикутники зеленого кольору, аркуш паперу яскравого кольору, пластилін, дощечки для ліплення , стеки, фарби, кришки із фломастерів, склянки з водою, серветки, ілюстрації новорічної ялинки, музичний супровід , іграшки :Дід Мороз та Снігуронька  , фонограма до «Хоровод лісових звірят»                         
 

 Хід заняття

Вихователь читає вірш- загадку.
Що за диво : все село  білим пухом замело,
Дива тут , облиш , нема,то прийшла до нас …(зима).
У вогнях ялиночка в новорічний час,
На гілках ялиночки тисячі прикрас.
( У двері хтось постукав , до кімнати заносять іграшкового Діда Мороза та Снігуроньку)
Вихователь : Дід Мороз із Снігуронькою прийшли до нас по допомогу. Сірий вовчисько знову бешкетував і вкрав у нас ялинку і іграшки. Усі звірі казкового лісу засмутилися , бо скоро свято. Діти , яке скоро свято? І звірята залишилися без ялинки. Давайте допоможемо Діду Морозу і Снігуронці. Ми з вами поділимося на групи і зробимо ялинку і прикрасимо її , щоб і у звірят було свято.
Вихователь : Малята , давайте розглянемо з вами як прикрашають ялинку.(показує картинки із зображенням новорічної ялинки) .
Ми з вами поділимося на групи. Одна група дітей буде робити ялинку із кольорового паперу, інша зробить іграшки із пластиліну на ялинку, ну а потім всі разом  малюватиме гірлянди.
Вихователь показує послідовність і деякі прийоми виготовлення ялинки , нижню частину всіх трикутників надрізаємо ножицями та закручує олівцем, щоб кінчики трішки піднялися догори. Потім, починаючи з нижнього , намащуємо клеєм , нагадуємо яку сторону намастити.
- Беремо зелені трикутники й складаємо з них ялинку , наче збираємо башточку. Перший трикутник треба покласти з самого низу, верхівка вашого трикутника наче дивиться вгору.
- Другий трикутник накладаємо зверху, щоб верхівку першого трикутника перекрити.
- Третій покладемо ще вище.

Група дітей , яка буде робити іграшки з пластиліну  вибирає собі якого кольору буде робити іграшку.

Іграшку ми можемо зробити круглу як куля ( розкачуємо пластилін круговими рухами у долонях), можемо зробити бурульки (розкачуємо на дощечках загострені овали «конуси») На що схожа бурулька? (на морквинку) . А поті ці іграшки прикріпимо на ялинки , які наклеять діти.
- Ну , а потім прикрасимо  ялинку гірляндами.  Ми будемо малювати гірлянди за допомогою ковпачків від фломастерів.
- Беремо ковпачок від фломастера й акуратно вмочуємо у фарбу потрібного вам кольору (діти вибирають кольори самостійно) .
- Ставимо мітку на гілці ялинки . Ось і загорівся ліхтарик.
- Повторюємо ці дії кілька разів , щоб вийшла гірлянда по всій ялинці.
Але перед тим як почати працювати , давайте зробимо фізкультхвилинку «На ялинці»
Ми ялинку ставили, (нахили)
Гілочки розправили.(випростовування рук)
Кульки ,дощик, ліхтарі (обертання кистями рук)
Вішали внизу, вгорі.(імітація з махами рук)
Зверху зірку припасуємо- (потягування)
Добре рік Новий святкуємо! (оплески).
Самостійна робота дітей, індивідуальна допомога вихователя.
(  Поки одні діти клеять ялинку , інші в цей час роблять іграшки із пластиліну, а потім всі разом малюють гірлянди)
Тепер у лісових мешканців буде чудове свято з такими прикрашеними лісовими  красунями. Вони будуть навколо них водити хороводи.
Дід Мороз і Снігуронька віднесуть ялиночки в ліс. І ми з вами  , давайте перетворимося на лісових звірят і затанцюємо хоровод «Лісових звірят» ( дітям одягають маски звірят )

2. Доповідь: «Про вплив художньо-продуктивної діяльності на розвиток дітей дошкільного віку», вихователь, Яковець Л.М.

Консультація для батьків:
«Співайте дітям перед сном!»
керівник музичний, Васькевич С.М.

«Котику сіренький, котику біленький,
Котку волохатий, не ходи до хати.
      Дитя буде спати, котик воркотати.
      Ой на кота воркота, на дитину дрімота.

Скільки любові і ніжності у колискових піснях! Скільки теплих і ласкавих слів знаходить матуся, заколихуючи свою дитину. Малюк, ще не вміючи розмовляти, не розуміючи жодного слова, почувши колискову, одразу затихає, заспокоюється, засинає. Саме колискові пісні вважаються першими музичними творами в житті вашого малюка, вони сприймаються по особливому, тому що співає їх найрідніша в світі людина -  матуся!
Ритм колискових пісень зазвичай співпадає з серцебиттям, ритмом дихання матері і малюка. Вини відіграють важливу роль у духовному розвитку дитини. Саме завдяки колисковим, дитина отримує перші уявлення про навколишній світ:  тварин,  пташок, оточуючі предмети.
Коли дитина підростає, їй співають колискові казкового змісту, в текстах яких вирішуються психологічні питання. В багатьох колискових піснях перед дитиною розвертається перспектива про його майбутню самостійність. Таким чином,  «матусина пісня»  дає дитині уявлення про навколишній світ, знайомить з головними принципами побудови світу.
Але найголовніше в колискових – це матаринська ніжність, любов, що надає впевненості кожній дитині. Пісні показують, що життя прекрасне. В теперішній нелегкий час почуття захищеності для дитини дуже важливе, адже наш світ складний і непередбачуваний.
Дуже важливе і саме спілкування матері і дитини! Чудово, якщо у вашій сім’ї зберігаються такі традиції, як спів колискових, читання казок перед сном, задушевні розмови про головне! А сон, як відомо, дається людині не тільки для відпочинку, а й для глибинної обробки тої інформації, яку отримала ваша дитина на протязі дня.
Довірливі відносини, які виникають в моменти такого спілкування,відіграють важливу роль для дитини не тільки ясельного віку, а й надалі, коли вона подорослішає! Співайте діткам! Не соромтесь! Адже саме ви – найкращий співак і приклад для вашої дитини!
 

Консультація для батьків 

Екологічне виховання дітей в сім'ї , вихователь, Яковець Л.М.

В дошкільній педагогіці з'явився новий напрямок виховання - екологічне виховання. Екологія - це  все живе, що нас оточує, чим ми дихаємо і живемо. З перших років життя у дітей формулюється початок екологічної культури. Діти бачать вдома, як мама доглядає за квітами, кішкою або собакою. Вони тягнуться до всього живого, їм хочеться погладити тварину і помилуватися красивими квітами. Підростаючи, дізнаються, що кожна істота має свій «будинок», в якому є все для її життя. Екологічне виховання - це і є пізнання живого, яке оточує дитину в своєму середовищі проживання, і наше головне завдання - навчити дітей охороняти і берегти те, що вони бачать. Потрібно доступно пояснювати їм, що ламати гілку дерева не можна, особливо взимку. Зверніть увагу дитини на їхню красу, які дерева гарні в інеї. Взимку вони сплять і у них тільки ми - захисники. Потрібно коріння вкрити снігом, пояснюючи, що так ми допомагаємо їм вижити взимку. А буваючи з дітьми взимку в лісі, зверніть увагу на тишу, її красу і як добре дихається в лісі. Навесні природа перетворюється і ми радіємо кожній новій травинці і новому листочку. Починається робота на дачі і діти мають привчатися допомагати вам нехай зовсім мало, але нехай тягнуться до праці і бачать, з яким задоволенням цим займаєтеся ви.    Ми всі тягнемося до природи, щоб відпочити, подихати свіжим повітрям, послухати дзюрчання струмочка. Ми збираємо квіти і лікарські трави - нарвіть  стільки, скільки вам потрібно, і намагайтеся не рвати з корінням. Збираючи в лісі гриби та ягоди, беріть тільки ті, які ви знаєте, а інші не чіпайте. Вони потрібні тваринам - вони ними харчуються і лікуються. Як, наприклад, гриб мухомор, він такий гарний, помилуйтеся ним, але не чіпайте його, прийде лось і він йому знадобиться для лікування. Щоб гриби не зникали з нашого лісу, не порушуйте грибницю, поясніть дітям, що гриби потрібно зрізати ножем, після чого тут виросте новий гриб. Діти часто поводяться жорстоко з природою і в усьому цьому винні ми, дорослі. Не змогли навчити бачити красиве і піклуватися про те, щоб все, що оточує нас, тільки радувало. Разом з дітьми нагодуйте птахів, повісьте годівницю за вікном або на балконі. Дитина сама буде класти туди корм. Хочете порадувати дитину, заведіть йому папужок або щигля, черепаху або хом'ячка. Поясніть і навчіть, як правильно за ними доглядати, і дитина буде щаслива. У багатьох дітей є мрія мати друга поруч – маленьке кошеня або щеня. І якщо ви завели собі тварину вдома, не викидайте її на вулицю, коли вона підросте, адже тварини довіряють людям. Побажання для всіх батьків! Виховуйте у дітей почуття милосердя і співчуття, вчіть бачити і примножувати красу навколишнього світу - і це не пройде даремно: дитина навчиться дбайливо ставиться до всього  і буде уважною не тільки до навколишнього світу, а й до своїх батьків.

Консультація для батьків:

Консультація для батьків: Що таке художньо-продуктивна діяльність в ДНЗ ?

Ефективним шляхом всебічного гармонійного розвитку особистості є залучення дошкільників до художньо-продуктивної діяльності, яка включає образотворчу, музичну, театралізовану, художньо-мовленнєву діяльність. Ці види діяльності виконують функцію позитивно-емоційного збагачення, викликають емоції радості, захоплення, натхнення, витісняють тривожність, напругу, почуття безпорадності. Художньо-продуктивна діяльність задовольняє гостру потребу дітей у самовиявленні і є одним із найулюбленіших занять дошкільників. У цьому виді діяльності дошкільники виявляють високу зацікавленість і, що важливо, невелику стомлюваність. Ці фактори позитивно впливають на емоційний стан, загальний психічний розвиток дитини і разом з тим ця діяльність - є засобом всебічного розвитку дитини. Одним із центральних завдань виховання дітей у художньо-продуктивній діяльності є розвиток у них елементів творчості. Творчі здібності формуються у дітей поетапно. На початковому етапі здійснюється нагромадження знань та художніх вражень, набуття вмінь та навичок на заняттях, що є необхідним для самостійної художньої діяльності. І лише на подальшому етапі стає можливим виникнення творчого задуму, пошуку художніх засобів. Позитивні емоції посилюються, якщо вихователь організує практичне застосування дитячих робіт. Знання того, що краща робота може стати прикрасою, подарунком малюкам, експонатом виставки, стимулює дітей виявляти ініціативу, старанність, викликає бажання принести користь людям. У розвитку творчої активності велику роль відіграє предметне середовище, що оточує дітей. У збагаченні дітей художніми враженнями вихователю допомагають картини, діафільми, друковані посібники, твори прикладного, декоративного мистецтва, фотоальбоми тощо. Ця група матеріалів потребує обов'язкової участі дорослого на тому етапі, коли дітей знайомлять з ними. Навіть старші дошкільники не можуть самостійно сприймати особливості колориту, композиції, правильно визначати художню цінність предметів, що розглядаються.  Крім того, дорослий, ознайомлюючи дітей з творами мистецтв, захоплююче розповість про історію димківської іграшки, зверне увагу на багату уяву опішнянських і петриківських майстрів. Одночасно педагог викличе у дітей бажання самим створити щось красиве для себе та інших. У старшому дошкільному віці, коли вже є певний багаж навичок художніх дій, у предметне середовище слід увести матеріали, які діти зможуть використовувати самостійно (мозаїка, музичні інструменти, різні види театру, матеріали для образотворчої діяльності, природний матеріал, маски-наголівники, елементи костюмів та декорації). Перераховані матеріали повинні відповідати віку дітей. Дуже важливо розмістити посібники в доступному для дітей місці, оскільки бажання займатись якимось видом художньої діяльності може виникнути в них у будь-який вільний від занять час. Специфіка цього виду діяльності полягає в тому, що саме під час вправляння в художніх уміннях діти реалізують індивідуальні творчі задуми. Це необхідно враховувати в організації самостійної художньої діяльності дітей. Правильно спланувати види художньої діяльності дітей, підготувати необхідні матеріали вихователю допоможуть індивідуальні бесіди з дітьми. Напередодні її проведення дорослий має поцікавитися, чим би хотіла зайнятися завтра кожна дитина. Доцільно використати методичний прийом нагадування (- Яке чудове свято нещодавно було! Як красиво співали і танцювали діти! А хто не танцював на святі, а хотів би? Хто хотів би заспівати? Або: згадайте діти, в якій галереї  ми були? Що вам запам'яталося? Хто хотів би розмалювати глиняні іграшки?).Такий підхід відновлює в пам'яті дітей художні враження, викликає прагнення творити прекрасне. Для того, щоб у дітей з'явилося бажання займатися художньою діяльністю, необхідно створити творчий настрій. Це досягається відповідним розташуванням меблів та стимулюючих матеріалів. Створюючи атмосферу для художньої діяльності, слід виходити з основної мети її організації - розвитку індивідуальних нахилів та здібностей дитини.   Основний принцип - атмосфера повинна сприяти художній діяльності та забезпечувати вільний вибір, без цього творчий процес неможливий. Не менш важливим є налаштовування дітей на якість кінцевого результату та повідомлення про те, де і як він буде використаний. Після того, як діти вибрали вид художньої діяльності за своїми інтересами, необхідно їх спонукати до творчого підходу її здійснення. Наприклад, вихователь може звернутися до дітей: «Намагайтесь вигадати та зробити з природного матеріалу таку іграшку, яку ми ще не робили. Ми виберемо найцікавіші та розмістимо на виставці  «Сім кольорів дитинства». Або «Вигадайте візерунок та розфарбуйте серветки так, як ми ще цього не робили. Найоригінальніші серветки одержать у подарунок працівники кухні, які завжди турбуються про нас. Їм буде дуже приємно. Пофантазуйте!» Такий прийом активізує творчу уяву дошкільників, викликає позитивні прагнення принести радість людям. Серед принципів індивідуального підходу до дитини важливе місце посідає застосування заохочень.  Розв'язанню основного завдання - розвитку художньо-творчих здібностей - допомагає правильна оцінка вихователем результатів дитячої діяльності. На відміну від оцінки, що дається на заняттях, основний акцент тут робиться не на охайності, правильності використання технічних прийомів, а на наявності в роботі елементів нового, творчого початку. Тому, під час оцінювання дитячих робіт дуже важливо виділити такі, які вирізняються оригінальністю, нехай навіть незначною. Як уже було зазначено, цим роботам необхідно знайти практичне застосування. Проте не можна забувати про інших дітей - усіх слід похвалити, у кожній роботі знайти позитивне. Прагнення дошкільників до художньої діяльності формується двома шляхами: по-перше, коли батьки свідомо впливають на виникнення інтересу до прекрасного, на формування у дитини відповідних умінь та навичок,і, по-друге, коли дорослі своїм прикладом надихають малюка, спонукають брати участь у спільній діяльності. Велику радість і багатство вражень здатні принести дошкільникам творчі виставки робіт, що виконані спільними зусиллями батьків і дітей. Роль гідів на таких виставках можуть виконувати самі діти. На перегляд бажано запросити батьків і дітей, які не брали участі в оформленні виставки. Це допоможе залучити їх до художньої діяльності. Існує два основних підходи до вирішення вихователем такої ситуації, коли дитина відмовляється брати участь у СХД. Перший - авторитарний, коли вихователь примушує дитину виконувати те, чого їй в даний момент не хочеться робити. Другий - демократичний: педагог дозволяє дитині вибрати ту діяльність, яка приваблює її. Такою діяльністю звичайно буває гра. В разі авторитарного тиску на дитину її художня діяльність втрачає творчий момент, адже прояви художньої творчості неможливі в атмосфері відсутності свободи вибору; у дитини може остаточно зникнути інтерес до примусової діяльності. Щодо демократичного підходу, то звичайно він більше враховує індивідуальний стан, потреби дитини, проте не сприяє залученню її до художньої діяльності, тобто педагогічна мета цього специфічного моменту в загальній системі виховної роботи в дошкільному закладі не досягається. Однак вихователь, враховуючи актуальний психічний стан дитини, може використати й третій варіант підходу до розв'язання зазначеної проблемної ситуації - творчий. Насамперед, необхідно з'ясувати причини, через які дитина відмовляється від образотворчої діяльності, адже, як відомо, діти її дуже полюбляють. Для цього необхідно розібратися у деяких моментах психології художньої діяльності.  Відсутність бажання займатися художньою діяльністю може виникнути в тих випадках, коли дитина напередодні мала певний досвід незадоволення своїх потреб у цьому виді діяльності або не впевнена у своїх можливостях щодо успішного її виконання. Так може трапитись, якщо дитина з певних причин тривалий час не відвідувала дитячий садок та відстала від інших дітей групи у засвоєнні художніх умінь та навичок. Це могло призвести до того, що дитина була незадоволена своєю роботою на фоні робіт інших дітей, або ж вихователь необережно аналізував роботи цієї дитини, не врахувавши ситуації. Тобто причиною небажання займатися художньою діяльністю є тимчасове переживання неуспіху. У таких випадках можна застосувати такий прийом, як спільна художня діяльність вихователя й дитини. Наприклад, вихователь пропонує: « Давай з тобою удвох зробимо красиву аплікацію на рушничок. Якщо він буде красивим, а я на це дуже сподіваюсь, ми подаруємо його працівникам кухні». Діти, як правило, живо відгукуються на будь-яку можливість спільних із вихователем дій. До того ж, дитина знає: вихователь завжди прийде на допомогу, коли щось не виходитиме. Надалі з такою дитиною необхідно розвивати систему індивідуальної роботи з метою надолуження нею пропущеного, використання прийомів заохочення. Ще однією причиною відрази дитини до художньої діяльності може бути перевтома, погане самопочуття, як фізичне, так і психічне. Тому дитині більше хочеться погратися, адже саме гра оптимізує настрій, загальний стан малюків. У такому випадку доцільно використати прийом включення художньої діяльності у гру. Наприклад, дитина розпочала гру «Сім'я». Педагог може спрямувати сюжет таким чином, ніби сім'я чекає гостей, тому необхідно накрити стіл красивою скатертиною. Але виявляється, що скатертини у шафі нема. Вихователь запевняє дитину, що та може сама її виготовити з квадратного аркушу паперу (розмалювати його). Таку пропозицію малюки приймають як елемент гри та охоче включаються в художню діяльність. При цьому педагог підкреслює, що треба постаратися для того, щоб скатертина сподобалася гостям. Безумовно, після того, як дитина закінчить художню діяльність, слід продовжити гру та помилуватися новою скатертиною від імені «гостей». Або ж можна порадити дитині, щоб вечір для «гостей» пройшов приємно, заспівати для них свою улюблену пісню. Звичайно, не існує готових методичних «рецептів» на всі випадки життя, проте якщо вихователь буде уважним до психічного стану дитини, її настрою, потреб, інтересів та виявить при цьому педагогічну винахідливість, можна сподіватися на успішне розв'язання будь-якої проблемної ситуації у виховному процесі. А художньо-продуктивна діяльність забезпечує ефективність педагогічного процесу та сприяє всебічному розвитку дітей.

Консультація для батьків з музичного виховання:

"Обережно: захворювання дитячих голосових зв'язок"

В дитячому садочку, вдома, чи на дитячих святах (днях народження), на вулиці. дуже часто просять дітей голосно відповідати, читати вірші, співати, щоб всім було чути! Але багато батьків та педагогів не розуміють, що потрібно запобігти щонайменшому перегріванню голосових зв’язок дітей, слідкувати, щоб режим дитячої розмови був помірним, заборонити дітям надто голосно викрикувати! Як скоріше заспокоїти дитину, коли вона плаче, або кричить.
Голосовий апарат – це частина нашого організму і за його станом необхідно стежити. Тому треба дотримуватися правил його гігієни та охорони, а саме:  уникати крику, тривалого мовлення; не співати під час хвороби; не співати на вулиці у холодну пору року;обмежувати вживання гострих, солоних, занадто холодних та гарячих страв, категорично заборонити  вживання газових напоїв дітям дошкільного віку.
На голосову функцію дуже впливає хвилювання. Через те, батьки  повинні подбати про створення позитивного, психологічного клімату у сім’ї !
 

Матеріали загальних батьківських зборів № 1 2020-2021 навчального року.

Завдання діяльності педколективу ДНЗ на новий 2020 - 2021 навчальний рік.

Поради батькам, щодо розвитку музичних здібностей дітей

 Шановні батьки! Якщо ви хочете, щоб серце вашої дитини прагнуло до добра, краси, людяності - спробуйте її навчити розуміти і любити музику.

· Разом з дитиною слухайте музику (у «живому» виконанні, у записах, радіо- та телепередач);

· Змалечку співайте колискові, розважальні пісні, розігруйте забавляночки;

· Наспівуйте дитині танцювальні мелодії, заохочуйте дитячу танцювальну ініціативу;

· Спільно музикуйте і співайте із застосуванням іграшкових і справжніх музичних інструментів та оригінальних пристосувань (кришки від посуду, ложки тощо);

· Підтримуйте дитячу ініціативу у створенні музично-ігрових ситуацій (гра в музичне заняття, концерт, театр тощо);

· Діліться з дітьми власними вміннями і талантами (улюблені пісні тата і мами, бабусі і дідуся);

· Створюйте мистецьке середовище вдома шляхом придбання дитячих музичних іграшок-інструментів (брязкалець, дзвоників, сопілки, барабана, бубна тощо), збирання музичної фонотеки для слухання й танцювально-ігрової діяльності (музично- ілюстровані казки, дитячі пісні, класична ,сучасна, естрадна музика тощо);

· Відвідуйте професійний театр разом з дитиною, обмінюйтеся враженнями;

· Беріть активну участь у музично-театралізованих святах, що проводяться в дошкільному закладі;

· Поєднуйте у сімейному побуті музичну діяльність дитини з іншими видами творчої діяльності.

Батькам про права дитини
Всі люди на Землі мають рівні права та свободи - ці права закріплені Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 році. Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права! Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, що проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року.

Кожна дитина має право:

- на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

- на захист здоров’я та медично-санітарне обслуговування;

- на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків, або тих, хто забезпечує за ним догляд;

- на захист від жорстоких, нелюдських або принижуючих достоїнство людини видів поводження чи покарання;

- на захист від будь-якого покарання;

- на захист від сексуальних домагань;

- на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;

- на вільне віросповідання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;

- на свободу думки, совісті, віросповідання;

- на особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції

Правила дитини порушуються

- коли не забезпечена її безпека для життя та здоров’я;

- коли її потреби ігноруються;

- коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження;

- коли порушується недоторканість дитини;

- коли дитину ізолюють;

- коли дитину залякують;

- коли вона не має права голосу при прийнятті важливого для сім’ї рішення;

- коли вона вільно не може висловлювати свої думки і почуття;

- коли її особисті речі не є недоторканими;

- коли її використовують в конфліктних ситуаціях з родичами;

- коли дитина стає свідком приниження достоїнства інших людей.

ДІТИ В СУСПІЛЬСТВІ НАЙБІЛЬШ УРАЗЛИВІ. ДІТИ, ПРАВА ЯКИХ ПОРУШУЮТЬ, ЧАСТО СТАЮТЬ СОЦІАЛЬНО І ПСИХОЛОГІЧНО ДЕЗАДАПТОВАНИМИ.

Як реагує дитина на порушення прав.

- Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона губить, блазнює, б’ється, замикається в собі і т.д.). Її турбує особиста безпека і любов до неї. Вона часто буває в поганому настрої, може втекти з дому. Може приймати наркотики або алкоголь. Може робити спроби суїциду (замах на своє життя).

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

- Пам’ятати, що дитина – це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.

- Забезпечити її фізичну безпеку.

- Навчити її казати "Ні”, навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

- Негайно припинити фізичну і словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

- Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями і власними думками.

- Пам’ятати про її вік та проте, що вона має особистості особливості.

- Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

- Залучати дитину до створення сімейних правил.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися.

Батьківські збори групи " Ромашка"

Батьківські збори групи " Віночок"

Про адаптацію дошкільнят до умов

перебування в дошкільному закладі.

Де починається соціалізація маленької дитини? Насамперед у родині. Але набагато ширше соціальний розвиток дитини відбувається у дитячому садку. Саме там вона набуває досвіду спілкування з незнайомими людьми-дорослими й дітьми, засвоює норми та правила поведінки, навчається жити у суспільстві. Від того як пройде звикання дошкільника до нових умов, залежить його фізичний і психічний розвиток, подальша життєдіяльність у дитячому садку і родині. Нажаль нерідко цей процес протікає важко і болісно. Дитина може відмовлятися від їжі, сну, спілкування з однолітками й дорослими, у неї з”являються небажані звички. Негативна емоційна реакція батьків на поведінку дитини в цей період часто ускладнює ситуацію. Не знаючи, як правильно реагувати на дитячі вередування й сльози, як ліпше вчинити, мама з татом не можуть допомогти своєму малюку.

 Для кожної родини гострий період адаптації є індивідуальним. Він може мати різну тривалість. Психологи розрізняють три ймовірні варіанти перебігу цього періоду:

- легка адаптація-поведінка дитини нормалізується протягом 10-15 діб;

- адаптація середньої тяжкості — протягом місяця;

- важка адаптація-триває від 2 до 6 місяців.

Для того щоб адаптаційний період пройшов легше на майбутнє радимо відвідувати наш консультативний пункт для батьків майбутніх дошкільнят І-ІІІ вівторок місяця. Де вам нададуть різноманітні консультації, аби полегшити процес адаптації.

Коли дитина приходить до дошкільного закладу вперше, відразу видно на скільки батьки дитини зацікавлені в її перебуванні в ДНЗ. Якщо батьки прагнуть всебічного розвитку для дитини, виховання, врешті-решт з самого народження займаються навчанням дитини, хочуть щоб у їхньої дитини  якомога в меншій мірі були розвинуті якості егоїста, або навпаки “дитини вулиці” , то адаптувати таку дитину до умов ДНЗ набагато легше. Адже і в дома вона знає межі дозволеного і не дозволеного. І з раннього дитинства їй розповідають про садок і готують перш за все морально. І якщо батьки вважають навпаки, адаптація в цьому випадку довга і болісна не тільки для дитини, а й для батьків, а найбільше для персоналу ДНЗ.

Важко заперечити, що однією з умов успішної адаптації дитини у перші дні відвідування ДНЗ є присутність найрідніших людей — мами й тата. Ця ситуація викликає значну кількість запитань і суперечок як із боку педагогів, так і з боку батьків. Насамперед зазначимо, що підстав для відмови батькам у спільному перебуванні з дитиною протягом перших кількох днів у групі для успішної її адаптації до нових умов, у адміністрації дошкільного закладу немає. ДНЗ є відкритою установою, а батьки- рівноправними партнерами у освітньому процесі. Батьки поруч з малюком у найскладніший етап його життя не просто “ модні інновації ” чи примха малюка і його сім”ї. Це - потреба маленької людини, яка вперше так кардинально розширює межі соціального та предметного простору і вперше переживає зміни такого маштабу у своєму житті.

Усім, хто скептично ставиться до такої потреби маленьких дітей, варто пригадати власну ситуацію зміни місця роботи або вступу у навчальний заклад тощо. Навіть доросла людина у подібних ситуаціях не почувається стовідсотково комфортно. Питання на кшталт: “як мене приймуть у колективі?”, “як я влаштуюся на новому місці?”, “чи знайду я там друзів?”, “як до мене поставляться колеги?” турбують, зауважте дорослу людину не один день до того. Але ж у дорослих подібного досвіду значно більше:ми йшли до школи, вступали на навчання, уперше влаштовувались на роботу. Доросла людина має досвід встановлення контакту з незнайомими, налагодження стосунків з іншими. Уникнення або ж розв”язання конфліктних ситуацій тощо. Проте дитина , яка вперше приходить до ДНЗ, нічого цього не знає і не вміє. Умови її проживання вдома з батьками, до яких вона призвичаєна, які є для дитини зрозумілими, змінюються вперше в її житті. А життя в групі дітей значно відрізняється від звичних умов дитини. І гідно пережити ці зміни допомагають дитині, насамперед, батьки, з якими безпечно і комфортно.

Для кожного малюка початок відвідування дошкільного закладу-стрес. Будь-яка дитина розгубиться, вперше потрапивши в зовсім незнайоме оточення, де немає мами, яка завжди захистить і допоможе, де багато чужих дітей, деякі з них плачуть, де чужі дорослі, яких треба слухатись, де чужий посуд незвичайна їжа, де немає улюбленої іграшки…                                                                                                                                                                           Період звикання до дитсадка спеціалісти називають-адаптацією. Він може проходити легко і швидко, а може важко і досить довго. Для деяких дітей процес адаптації перетворюється на справжню трагедію, яка може тягнути за собою порушення поведінки, затримку розвитку, різке погіршення здоров'я аж до психологічних та неврологічних розладів. І саме від дорослих залежить як дитина адаптується у  дитсадку.                                                                                                                                                                   Протягом тижня варто приймати не більше 1-2 новачків. Адже емоційний стан дитини дуже нестабільний. Дитина, яка легко плаче, легко викликає сльози і в інших. Крім того діти чутливо реагують і на стан дорослих, які їх оточують. Та чи можна вихователю зберегти спокійний,доброзичливий настрій , коли ридають одночасно кілька малюків, а то і вся група? Дуже важливо правильно провести адаптацію. Дитина повинна поступово звикати до дитсадка. В перші дні малюк повинен залишатися на 2-3 години, щоб вона емоційно звикла до дітей,вихователя…                                                                  У деяких сім'ях дитину довго вважають маленькою. Виконують все за дитину, а вона лиш розкриває рот перед протягнутою ложкою, вередливо підставляє ногу, щоб на неї одягли черевичок. Такі діти звикають до надмірної опіки, і в дитсадку почуваються безпорадними і самотніми. Отже якими навичками має володіти дитина трьох років:    - акуратно та самостійно їсти, ретельно пережовувати їжу, не проливати суп, виходити з-за столу після закінчення їди, дякувати;

-закачувати рукава під час вмивання , мити руки і обличчя. Не розбризкуючи води, користуватися милом, витирати рушником руки, вішати його на місце;

- своєчасно користуватися носовою хустинкою, туалетом, усувати недоліки і неохай-ність в одязі самому чи з допомогою дорослих;

-самостійно або з допомогою дорослих одягатися, намагатися застібувати ґудзики, зав'язувати шнурівки, самостійно знімати одяг і взуття, акуратно складувати його;

- після сну допомагати дорослим застеляти ліжко.

      Якщо дитина опанує ці навики з раннього дитинства, вона буде виконувати надалі їх без зайвих нагадувань.

    Важливим питанням у процесі входження малюка в нові умови є те, якою мірою дитина готова до розлуки з мамою, до встановлення контактів з незнайомими людьми, до прийняття і дотримання складних і не завжди зрозумілих правил і норм поведінки. Ці питання батьки не беруть до уваги.

      Діти , які звикли до спілкування з батьками , мають певні труднощі у звиканні до дитсадка. Дитина боїться інших дорослих, сумує за мамою, плаче і проситься додому…

      Нерідко від батьків у перші місяці відвідування дитсадка можна почути: «Доки дитина вдома була-майже не хворіла.» Справді, у період звикання до умов дитсадка, деякі діти хворіють значно частіше, ніж вдома. Часто хворіють діти, які не можуть звикнути до нових умов, і тут до них «липнуть» хвороби. Крім того ,в групі малюк не один - група дитсадка-це велика кількість контактів. Хтось кашляє, у когось починається нежить. Отож навіть легке почервоніння ротової порожнини, невеликий нежить-це все протипоказання для відвідування дитсадка.

   Дехто з батьків, послухавши це все, може подумати : навіщо мучити дитину? Хіба не краще її залишити вдома під наглядом бабусь , дідусів…Адже крім іншого  дитсадок –це і додаткові витрати, які далеко не всім здаються дрібними.

   Та все ж, дитячі психологи стверджують, що діти, які відвідують дитсадок, є фізично і психологічно стійкішими за своїх «домашніх» однолітків, і значно швидше розвиваються.  І одного дня ви, прийшовши, до дитсадка побачите, що ваша дитина не плаче в куточку, а весело грається разом з іншими дітьми. Це означає , що малюк пройшов перший урок виживання і в майбутньому він буде швидко адаптуватися до нових умов протягом усього життя. А найголовніше - в дитсадку діти вчаться спілкуватись з однолітками, звикають жити і працювати у колективі.

Не потрібно забувати той факт, що батьки і вихователі повинні діяти в цей момент як одне ціле. Батьки, бажання яких заключається в тому, щоб їхні діти відвідували дошкільний заклад повинні пам”ятати про те, що саме вихователям, а не комусь іншому, вони віддають найдорожче, що у них є, а тому саме з ними на момент перебування дитини в ДНЗ, вони повинні стати близькими людьми, які разом виховують дитину. Нажаль стереотип сьогоднішніх більшості батьків далекий від ідеалу, адже батьки дозволяють собі не зовсім хороше ставлення до вихователів. Зовсім забуваючи про те, що саме вони цілий день піклуються про діток, доглядають їх, вчать, ложать спати, часо-густо почесуючи спинку та голівку, коли треба по материнськи пригортають і розповідають тільки добре і хороше про людей, оточення, всесвіт. Саме вони є опорою дітей на більшу частину дня. Завдання батьків -  гідно виконувати всі правила і вимоги щодо роботи дошкільного закладу. А приказку “Правила існують для того щоб їх порушувати...” в ті моменти життя, що стосуються дітей, застосовувати ні в якому разі не можна. Коли батьки усвідомлять все як потрібно, тоді і адаптація буде проходити легко і цікаво, і ми не будемо забувати про те, що саме вихователь встановлює правила поведінки у групі, адже на нього покладено відповідальність за всіх дітей. Тож давайте, шановні друзі, на всіх етапах адаптації та перебування наших дітей в садку   будемо пам”ятати , що саме позитив у відносинах, нашій поведінці та діяльності принесе хороші плоди у розвитку, вихованні та навчанні наших малюків. Коли ми бачимо хоч маленьке небажання йти до садочка, знайте причина лише одна, там треба працювати, слухатися, жити за правилами колективу. Наше завдання позбуватися цих проявів не бажання відразу у доброзичливій формі. Ні в якому разі не поглиблювати цю ситуацію. В іншому разі розвитком, вихованням і навчанням дитини  повинні займатися батьки вдома. 

Що потрібно знати батькам про коронавірусу інфекцію COVID-19

Міністерство освіти і науки України разом з Міністерством охорони здоров’я України розповідають 5 основних речей, які мають знати батьки про коронавірусну інфекцію COVID-19 та про те, як реагувати, щоб убезпечити свою родину від хвороби.

ПЕРШЕ. Інфекція передається переважно повітряно-крапельним шляхом від зараженої людини або через дотик до забруднених поверхонь.

ЩО РОБИТИ: 

• попросити дітей не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар;
• нагадувати дітям про обов’язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук);
• попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та інші снеки), куди багато людей занурюють руки;
• просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується;
• посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об’єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення;
• важливо уникати місць масового скупчення людей.

ДРУГЕ. Симптоми інфекції: кашель, біль у горлі, риніт, лихоманка, утруднене дихання, сухий кашель, чхання, біль у грудині; у деяких випадках – діарея або кон’юнктивіт. У складних випадках інфекція може викликати пневмонію. У деяких випадках ця хвороба може бути смертельною, однак переважно це відбувається з людьми середнього чи похилого віку, що мають супутні захворювання. 

ЩО РОБИТИ: у разі підвищеної температури дитина має залишитися вдома до повного одужання та одразу отримати консультацію сімейного лікаря.

ТРЕТЄ. Як правильно поводити себе в умовах поширення вірусу?

• мити руки щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук;
• під час кашлю або чхання прикривати рот і ніс паперовою хустинкою, яку потім необхідно викинути; чхати також правильно у згин ліктя;
• не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар, уникати будь-якого тісного контакту з ними;
• не споживати сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження.

ЧЕТВЕРТЕ. Маски не допомагають убезпечити себе від вірусу, вони допомагають лише в тому разі, коли маску носить хвора людина.

П’ЯТЕ. Наразі не існує жодних ліків для лікування чи запобігання коронавірусу. Будь-які пропозиції в Інтернеті про вакцини чи ліки – неправда.

Робота з батьками

Спортивне свято " Тато, мама і я - спортивна сім"я".

День відкритих дверей

«Туристичний похід до лісу

із залученням батьків»

Підготували та провели : керівник музичний, Савчин М.В.

 вихователі Гнатюк О.В. та Яковець Л.М.

Завдання: 1. Розвивати спостережливість, увагу. Формувати вміння долати перешкоди під час туристичного походу.

              2.Виховувати вольові якості, естетичні почуття, дружні стосунки, колективізм, прагнення охороняти та збільшувати лісові насадження.

              3. Організувати тур стичний похід до лісу із залученням батьків. Сприяти згуртуванню колективу;

 Закріпити знання дітей, про характерні зміни ознаки осені, вміння класифікувати рослини за видами; удосконалювати фізичні якості дітей – спритність, швидкість, витривалість; вправляти дітей у безперервній ходьбі протягом 20-25 хвилин, з активним відпочинком між переходами.

 

4р.ж. Ознайомити малюків із правилами туристичного походу та безпечної поведінки у лісі, розповісти про характерні зміни в природі осінню, вчити класифікувати рослини за видами.

5р.ж.Формувати знання дітей про правила туристичного походу та безпечної поведінки у лісі. Сформувати знання дітей  про характерні зміни ознак осені., удосконалити вміння дітей класифікувати рослини за видами.

6р.ж.Закріпити знання про туристичний похід та безпечну поведінку у лісі. Закріпити знання про характерні зміни в природі з настанням осені, закріпити вміння класифікувати рослини за видами.

Обладнання: м′яч.

Підготовка до туристичного походу: продумати маршрут, і визначити місця зупинок, провести з дітьми бесіду про правила поведінки в лісі.

Література: журнал «Вихователь методист» №10; 2011р., журнал «Дошкільне виховання» №5; 2012р.

І – підготовча частина

Вихователь 1. Діти, ви помітили яка сьогодні гарна погода. Так і хочеться кудись помандрувати.

Вихователь 2. Годі лише мріяти – будемо ми діяти!

                            До лісу мандрувати,

                            Пригоди шукати.

Готові, тоді ставайте один за одним, і вирушаємо до лісу на пошук пригод.

(Діти стають парами, один за одним вихователь повідомляє маршрут та правила поведінки на маршруті.)

Вихователь 1.

• Не можна виходити на дорогу;
• Бути уважними на дорозі;
• Рухатися тротуаром;
• Не штовхатись;
• Не наступати на ноги один одному;
• Не виходити із строю.

(Діти починають рух у середньому темпі. На початку шляху турпоходу озвучують девіз прогулянки.)

Хто крокує так в рядок?

Наш дитячий дитсадок!

Всі бадьорі, смілі, дужі,

Всі до спорту не байдужі!

(Туристи приходять на галявину, зручно розташовуються.)

1. Спостереження за змінами в природі:

Вихователь 2: Туристи, подивіться на вкруги, скажіть, яка зараз пора року?

Вихователь 1: А тепер зверніть увагу на красу осіннього пейзажу, на яскраве забарвлення листя дерев. Що ви відчуваєте? (відповіді дітей) Що змінилося у природі восени порівняно з літом. (Діти називають ознаки осені). Діти, чим пахне ліс восени? Чи може ліс розмовляти? Прислухайтесь до його шепоту, про що він вам розповість. (Діти слухають, а потім розповідають, що почули.)

Вихователь 2: А зараз давайте ми з вами вишикуємося в колону по одному, і прогуляємось нашим осіннім лісом. ( Ходьба у колоні одне за одним по пересічній місцевості. Один вихователь іде у голові колони задаючи напрям, а другий – позаду, контролюючи рух дітей у колоні. Після ходьби виходять на галявину і стають у коло. Виконують комплекс ЗРВ.)

2. Комплекс загально-розвиваючих вправ:

1. «Тягнемось до сонечка» - в.п. ноги разом, руки на поясі; 1-руки до плечей, 2- руки в гору, 3-до плечей, 4- на пояс. (5-6 р.)
2. «Вітаємось з мешканцями лісу» - в.п. ноги на ширині плечей, триматися за руки з іншими дітьми, які стоять у колі; 1- нахил тулуба вперед, руки вперед, 2- повернутись у вихідне положення, взятись за руки. (3-4 рази)
3. «Переступимо мухомора» - в.п. – стоячи, руки на поясі; 1- правою ногою виходимо крок в перед, 2 – повернутись у вихідне положення, 3-4 – повторити те саме з лівої ноги. (3-4 – рази.)
4. «Стрибаємо разом із зайчиками» - в.п. ноги разом, у колі одне за одним, руки на плечах у дитини яка стоїть по переду. 1-8 – стрибати на обох ногах просуваючись вперед, із чергуванням ходьби.
5. Вправа на відновлення дихання «Вітерець хитає деревце» - в.п. ноги разом, руки вгорі. 1- набрати повітря нахилитись у перед, 2 – видихнути повітря, стати у вихідне положення.

ІІ – основна частина

1. Розповідь вихователя на тему: «Ліс в житті людини»

Вихователь 1: Діти, ми знаходимось з вами у лісі, де росте багато дерев та кущів, живуть безліч тварин, птахів, комах. Ліс відіграє велике значення в житті людини, тому що він є легенями планети. Дерева дають людям чисте повітря, захищають землю від засухи, люди збирають у лісі гриби, горіхи, ягоди, лікарські рослини.

Вихователь 2: (Уточнює з дітьми поняття поверхи лісу трава-кущі-дерева.)

2. Гра «Поверхи лісу»

Вихователь промовляє:

• «дерева» - діти махають руками над головою;
• «кущі» - діти присідають, ховаються за кущі;
• «трава» - діти м’яко тупотять ногами.

Вихователь 1: Молодці, з цим  завданням ви справились, а зараз ми подивимось як ви справитесь з іншим завданням.

3.Малорухлива гра з музичним супроводом «Моя зарядка»

 

4.Гра «Пригадай і назви»

(Кидання м′яча від грудей)

Діти стають у коло, вихователь у центрі. Вихователь кидає дітям по черзі м′яч. Коли вихователь каже – дерево, дитина називає назву дерева і повертає м′яч вихователю. І т.д. квітка, пташка, кущ, комаха.

ІІІ – заключна частина

Вихователь 2: Молодці, а на останок давайте пограємо у гру, яка є найулюбленішею в нашому народі. З давна українські малюки виходили на широке роздолля, обирали лічилкою ведучого, промовляючи: Тікав заєць через міст,

                             Довгі вуса, куций хвіст.

                             А ти далі не тікай,

                              Сам ловити починай!

                               Не просися і не плач,

                               Все одно ти будеш квач!

Діти, здогадалися, що це за гра? Давайте і ми обемо квача.

1. Народна рухлива гра «Квач»

(Великої рухливості)

Діти пригадують правила гри, за допомогою лічилки обирають «квача», тікають від нього, «квач» наздоганяє.

Вихователь 1: Як цікаво і гарно у лісі, але нам час повертатися. То ж на останок ще раз поглянемо довкола, послухаємо, як співають пташки, як шумить листячко на деревах. Відчуємо як вітерець лагідно лоскоче наші щічки, вдихнемо приємні запахи лісу…

2. Вправа на дихання «Нюхаємо квіточки» - в.п. – ноги на ширині плечей, руки вздовж тулуба. 1 – нахилитися, рухи тягнуться до землі, але не торкаються, одночасно виконати короткий і шумний вдих; 2- піднятися і видихнути. (повторити 4 рази)

Вихователь 1: Молодці, ви сьогодні були спритні, уважні витривалі. Вам сподобалась наша подорож до ліс? Що найбільше запам′яталося? Що було важко? (діти відповідають, шикуються парами в колону, і повертаються до садочка.