Поради батькам.
«Як підвищити працездатність п’ятирічок?»

Як підвищити активність і працездатність дітей під час навчання і зберегти їхнє здоров’я? Поговоримо сьогодні про перевантаження, а ще більш точніше – чому перевтома дуже шкідлива для дітей і як її не допустити.
Хороше фізичне самопочуття і бадьорий настрій необхідні дітям, щоб досягти успіхів у навчанні. Бадьорі, нестомлені діти (як і дорослі) більш життєрадісні, ініціативні, наполегливі, адже в них всі психічні процеси проходять на фоні оптимального функціонального стану кори головного мозку.
Втома і перевтома – це найбільші вороги нашого здоров’я і успіхів у житті.
Утома знижує кількісні і якісні показники роботи. Рухи стомленої людини стають уповільненими, млявими, помітно порушується їх координація. Інколи це призводить до того, що навіть під час ходіння людина починає спотикатись. При втомі спостерігається погіршення психічної діяльності, а також зниження темпу її перебігу. У змореної людини послаблюється ініціатива, активність: сильна втома породжує нерішучість і безвольність. Зовні стомленість виявляється у потягуванні, позіханні, сонливості, внутрішньо - в непереборному бажанні кинути роботу, в неможливості зосередити увагу, послабленні пам’яті і т.д.
Кожна людина втомлюється від роботи, тому що робота без втоми не буває. Але нормально стомлена людина вранці встає бадьорою і здоровою, а перевтомлена - розбитою, з головним болем, з неприємним тягарем у всьому тілі, ніби й не відпочивала, а тому вдень вона працює не на повну силу, багато часу витрачає непродуктивно.
Які ж основні умови підвищення працездатності дітей?
Основна - інтерес до праці. Якщо дитині цікаво працювати, то вона працює легко і довго не стомлюється. Фізіологічний механізм цих явищ знаходиться в підкірці, де зосереджені центри емоцій. Встановлено, що позитивні емоції активізують виділення адреналіну, який підвищує рухливість корковихклітин і посилює в них відновні процеси.
Важливим є також режим дня дитини, особливо на карантині (на чому неодноразово наголошували з екранів телевізорів і у соцмережах). В основі режиму дня лежать ритм і темп життя й діяльності: праця і відпочинок (точно регламентований час підготовки завдань), неспання і сон (достатній сон з установленим часом підйому і відходудо сну), регулярне і повноцінне харчування та ін. Режим дня має першочергове значення у підвищенні працездатності: будь-яка робота сягає успіху, якщо проходить у певному ритмі. А слідкувати за правильною організацією режиму дня дітей в умовах карантину повинні саме батьки.
Відпочинок також допомагає підвищити працездатність. Саме так. Якщо діти доведуть свої фізичні і розумові сили до перевтоми, їм завжди не вистачатиме часу для навчання і праці, вони не зможуть справлятися з навантаженнями. А час, витрачений на підтримання здоров’я і бадьорого самопочуття, окупиться хорошою фізичною і розумовою працездатністю. Систематичні заняття фізичною працею, спортом, підвищуючи фізичну працездатність, тим самим стимулюють і розумову витривалість. Зауважимо, що лежати біля телевізора – це не відпочинок для дітей (до речі, молодшим школярам не слід переглядати телепередачі більше, ніж 40 - 45 хв. в день, а непомірне захоплення телебаченням шкодить читанню і завдає серйозного удару становленню дитини). Але якщо в умовах карантину відпочинок не може бути на свіжому повітрі, то нагадуємо, що він може проходити в активних іграх.  Кращим відпочинком для дітей ослаблених, які часто хворіють, зіслабкою нервовою системою, є півтора годинний денний сон в добре провітреному приміщенні. Це найкраще відновлює працездатність, сприяє розвантаженню опорно – рухового апарату і тому є хорошою профілактикою порушення осанки.
Душевна рівновага є психологічною умовою підвищення працездатності, а переживання позитивних емоцій - важливим фактором розвитку нервової системи. Зайве збудження, квапливість дітей, шум, часті зауваження батьків, їхня нервозність заважають нормальному перебігу розумової діяльності. Все це не дає дітям спокійно зосередитись і працювати тривалий час. А перебування дитини у постійному шумі, за даними фізіологічних досліджень, може призвести навіть до затримки росту і розвитку. Тому у дітей необхідно виробити звичку включати радіо і телевізор вдома тільки тоді, коли в цьому є необхідність чи потреба.
Деякі батьки більш схильні помічати і підкреслювати негативні моменти в навчанні дітей, ніж позитивні, часто використовують покарання, а не допомогу. Внаслідок цього у дітей настає спочатку пригнічений настрій, втрата віри у свої сили, а потім – апатія. Мудрість батьків полягає в тому, щоб зрозуміти, що сааме важко дається дітям і приділити їм стільки уваги, скільки потрібно для того, щоб  дитина досягла хоча б невеликого успіху.
Запам’ятайте, що з маленького успіху дитини
Починаються її великі перемоги.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ :
«СУЧАСНІ ЗДОРОВ ’ ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ
В  ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ».

Сучасні здоров’язберігаючі технології, що використовуються в системі дошкільної освіти відображають дві лінії оздоровчо-розвиваючої роботи:

• залучення дітей до фізичної культури,
• використання розвиваючих форм оздоровчої роботи.
Акцент зміщується від простого лікування і профілактики хвороб на зміцнення здоров'я як самостійно культивованих цінностей, необхідний комплекс ефективних лікувально-профілактичних заходів, система надійних засобів корекції психофізичного розвитку впродовж всього дошкільного дитинства.
Прагнення до комплексності зрозуміло і виправдано, оскільки здорова дитина розглядається як цілісного тілесно-духовного організму, що вимагає індивідуально-диференційованого підходу. Результат повинен полягати в тому, що ефект однієї оздоровчої заходи закріплюється у вигляді стійкого, константно-цілісного психосоматического стану, яке дає початок відтворення у режимі саморозвитку.
З погляду сучасних підходів до педагогіки, спільна творча діяльність дітей і педагога, є внутрішнім підставою єдності тілесного і духовного життя дитини.

Принципи, що лежать у формуванні єдності:
- принцип розвитку творчої уяви - внутрішнє умова оздоровчої роботи, тут дитина умовно постає об'єктом тих чи інших педагогічних і медичних дій. І, як свідчить статистика, завдяки включенню дитиною уяви, можна домогтися істотних результатів у профілактиці та лікуванні багатьох захворювань: ГРЗ, діатезу, ануреза, окремих порушень серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту;
- принцип формування осмисленої моторики - рух може стати довільним і керованим тільки тоді, коли воно буде осмисленим і ощущаемым. Дитині потрібно навчитися слухати, розуміти, поважати і любити своє тіло;
- принцип створення і закріплення цілісного позитивного психосоматического стану при різних видах діяльності, який реалізується завдяки багатофункціональним розвиваючим формами здоровьесберегающей роботи;
- принцип формування у дітей здатності до співпереживання і сприяння.

Форми організації здоров'язберігаючої роботи:
- фізкультурні заняття
- самостійна діяльність дітей
- рухливі ігри
- ранкова гімнастика (традиційна, дихальна, звукова)
- двигательно-оздоровчі фізкультхвилинки
- фізичні вправи після денного сну
- фізичні вправи в поєднанні з загартовуючими процедурами
- фізкультурні прогулянки (в парк, на стадіон)
- фізкультурні досуги
- спортивні свята
- оздоровчі процедури у водному середовищі.

Існуючі здоров’язберігаючі освітні технології можна поділити три підгрупи:
Організаційно-педагогічні технології, що визначають структуру освіти-освітнього процесу, що сприяють запобіганню стану перевтоми, гіподинамії та інших дезадаптаційних станів;
Психолого-педагогічні технології, пов'язані з безпосередньою роботою педагога з дітьми;
Навчально-виховні технології, які включають програми з навчання турботі про своє здоров'я і формуванню культури здоров'я.

Здоров'язберігаючі технології, технології збереження
і стимулювання здоров'я:

Стретчинг - не раніше ніж через 30 хв після прийому їжі, 2 рази в тиждень по 30 хв. з середнього віку в фізкультурному або музичному залах, або в груповий кімнаті, в добре проветренном приміщенні спеціальні вправи під музику. Рекомендується дітям з млявою поставою і плоскостопістю.
Динамічні паузи - під час занять, 2-5 хв., по мірі розвитку дітей. Рекомендується для всіх дітей в якості профілактики стомлення. Можуть включати в себе елементи гімнастики для очей, дихальної гімнастики та інших залежно від виду заняття.
Рухливі і спортивні ігри - як частина фізкультурного заняття, на прогулянці, в груповий кімнаті - малої, середньої та високої ступені рухливості Щодня для всіх вікових груп. Ігри підбираються відповідно до віку дитини, місцем і часом її проведення. У дитячому садку ми використовуємо лише елементи спортивних ігор.
Релаксація - в будь-якому зручному приміщенні, в залежності від стану дітей і цілей, педагог визначає інтенсивність технології. Для всіх вікових груп. Можна використовувати спокійну класичну музику (Чайковський, Рахманінов), звуки природи. У нашому дитячому садку створений спеціальний релаксаційний кабінет.
Пальчикова гімнастика - з молодшого віку індивідуально або з підгрупою щодня. Рекомендується всім дітям, особливо з мовними проблемами. Проводиться в будь-який зручний відрізок часу (в будь-який зручний час).
Гімнастика для очей - щодня по 3-5 хв. в будь-який вільний час в залежності від інтенсивності зорової навантаження з молодшого віку. Рекомендується використовувати наочний матеріал, показ педагога.
Дихальна гімнастика - в різних формах фізкультурно-оздоровчої роботи. Забезпечити провітрювання приміщення, педагогу дати дітям інструкції про обов'язкову гігієні порожнини носа перед проведенням процедури.
Динамічна гімнастика - щодня після денного сну, 5-10 хв.
Гімнастика коригуюча - в різних формах фізкультурно-оздоровчої роботи. Форма проведення залежить від поставленої задачі і контингенту дітей.
Гімнастика ортопедична - в різних формах фізкультурно-оздоровчої роботи. Рекомендується дітям з плоскостопістю і в якості профілактики хвороб опорного склепіння стопи.
Технології навчання здорового способу життя.
Фізкультурну заняття - 2-3 рази в тиждень в спортивному або музичному залах. Ранній вік - в груповий кімнаті, 10 хв. Молодший вік - 15-20 хв., середній вік - 20-25 хв., старший вік - 25-30 хв. Перед заняттям необхідно добре провітрити приміщення.
Проблемно-ігрові - у вільний час можна в другій половині дня. Час строго не фіксоване, залежно від завдань, поставлених педагогом. Заняття може бути організовано не помітно для дитини, за допомогою включення педагога в процес ігрової діяльності.
Комунікативні ігри - 1-2 рази в тиждень по 30 хв. з старшого віку. Заняття будуються за певною схемою і складаються з декількох частин. У них входять бесіди, етюди та ігри різного ступеня рухливості, заняття малюванням, ліпленням і ін.
Заняття з серії "Здоров'я" -1 раз в тиждень по 30 хв. з старшого віку. Можуть бути включені в сітку занять як пізнавального розвитку.
У ранкові години проведення точкового самомасажу. Проводиться напередодні епідемій, в осінній і весняний періоди в будь-який час дня. Проводиться строго за спеціальною методикою. Рекомендується дітям з частими простудними захворюваннями і хворобами органів дихання. Використовується наочний матеріал (спеціальні модулі).
Корекційні технології.
Технології музичного впливу в різних формах фізкультурно-оздоровчої роботи; або окремі заняття 2-4 рази в місяць залежно від поставлених цілей. Використовуються в якості допоміжного засобу як частина інших технологій; для зняття напруги, підвищення емоційного настрою і пр.
Казкотерапія - 2-4 заняття в місяць за 30 хв. з старшого віку. Заняття використовують для психологічної терапевтичної і розвиваючої роботи. Казку може розповідати дорослий, або це може бути групове розповідання, де оповідачем є не одна людина, група дітей, а інші діти повторюють за оповідачами необхідні руху.
Технології впливу кольором - як спеціальне заняття 2-4 рази в місяць залежно від поставлених завдань. Правильно підібрані кольори інтер'єру в нашій групі знімають напругу і підвищують емоційний настрій дитини.
Використовувані в комплексі здоров ’ язберігаючи технології в результаті формують у дитини стійку мотивацію на здоровий спосіб життя.
Загартовування, важлива ланка в системі фізичного виховання дітей. Воно забезпечує тренування захисних сил організму, підвищення стійкості до впливу постійно мінливих умов зовнішнього середовища. Загартовування дає оздоровчий ефект тільки за умови його грамотного здійснення обов'язкового дотримання наступних принципів:
- гартувальні заходи гармонійно вписуються у всі режимні моменти;
- проводяться систематично на тлі оптимального теплового стану дітей, на тлі позитивного емоційного настрою;
- проводяться з урахуванням індивідуальних, вікових особливостей дітей, стану здоров'я, рівня загартованості;
- сила впливу і тривалість оздоровчих процедур поступово збільшується.
Будь-яка загартовуючи процедура дає позитивний результат тільки в комплексі оздоровчих заходів, що проводяться в повсякденному житті ЗДО. Необхідно скласти програму загартовування по кожній групі з урахуванням віку, групи здоров'я дітей, розробити схему індивідуальних програм заливання на рік, де відображається перелік оздоровчих заходів, проведених протягом дня. Програма узгоджується з лікарем дошкільної установи та затверджується завідувачем ДОУ.

З усього багатого вибору існуючих форм загартовування можна виділити найбільш доступні:
- перебування дітей в груповий кімнаті в полегшеної одязі протягом дня;
- проведення ранкової гімнастики на свіжому повітрі протягом року;
- прогулянки на свіжому повітрі. При правильній організації прогулянка є одним з важливих моментів загартовування. Влітку, коли температура повітря досягає в тіні 18 -20 градусів, все життя дітей переноситься на ділянку. У холодну пору року тривалість перебування дітей на повітрі 3.5-4 години в будь-яку погоду в одязі, не що стискує активну діяльність дитини;
- сольове загартовування з молодшого віку (після динамічної гімнастики на доріжки викладаються мокрі ковдри і діти проходять підстрибуючи по доріжці. В яслах проходять по 3 кола, у молодшій групі - 3-4 кола, в середній 4-5 кіл. Перші 5-6 закаливаний вихователь проходить разом з дітьми по доріжці, показуючи яким кроком йти).
- у середньому віці додатково включається застосування повітряного душирования - це ефективний спосіб вироблення стійкості до протягів. В процесі душирования відбувається підвищення працездатності всіх систем, що забезпечують терморегуляцію. Завдяки повітряним процедурам дитина стає більш врівноваженим, спокійним, непомітно зникає підвищена збудливість, поліпшується сон.
- у старшому віці використання гарячого обтирання що проводиться при температурі повітря в приміщенні не нижче 23 градусів м'якою рукавичкою, змоченою водою певної температури.
- при карантинному режимі застосування полоскання горла: водою кімнатної температури 3 рази в день температура води поступово знижується з 36 до 27 градусів.
- у старшый групі введення "ризького методу" - топтання на гальці в соляному розчині.
- у повсякденній роботі використання починаючи з молодшої групи схеми індивідуальних програм загартовування, в яких чітко розписується в яку закаливающую процедуру повинні проводити в певний відрізок часу (вранці, вдень, увечері).
Використання спеціальних форм здоров'язберігаючих технологій із застосуванням розвиває програми оздоровлення, призводить не тільки до збереження, але і до розвитку здоров'я вихованців.
Тільки здорова дитина із задоволенням включається у всі види діяльності, він життєрадісний, оптимістичний, відкритий у спілкуванні з однолітками і педагогами. Це запорука успішного розвитку всіх сфер особистості, всіх її властивостей і якостей.

Словник термінів по здоров’язберігаючим технологіям
Технологія - це інструмент професійної діяльності педагога, відповідно що характеризується якісним прикметником-педагогічним.
Сутність педагогічної технології полягає в тому, що вона має виражену етапність (покроково), включає в себе набір певних професійних дій на кожному етапі, дозволяючи педагогу ще в процесі проектування передбачати проміжні і підсумкові результати власної професійно-педагогічної діяльності.
Педагогічну технологію відрізняють:
- конкретність і чіткість мети і завдань;
- наявність етапів: первинної діагностики;
- відбору змісту, форм, методів і прийомів його реалізації;
- використання сукупності коштів у певній логіці з організацією проміжної діагностики для досягнення зазначеної мети;
- підсумкової діагностики досягнення мети,
- критеріальної оцінки результатів.
Найважливішою характеристикою педагогічної технології є її відтворюваність.
Здоров ’ язберігаючі освітні технології (ЗОТ):
1) системно організована сукупність програм, прийомів, методів організації освітнього процесу, що не завдає шкоди здоров'ю його учасників;
2) якісна характеристика педагогічних технологій за критерієм їх впливу на здоров'я учнів і педагогів;
3) технологічна основа здоров'язбережувальної педагогіки.

Здоров'язберігаючи технології у дошкільній освіті - технології, спрямовані на рішення пріоритетне завдання сучасного дошкільної освіти-завдання збереження, підтримки та збагачення здоров'я суб'єктів педагогічного процесу в дитячому садку: дітей, педагогів і батьків.

Мета здоров'язберігаючих технологій у дошкільній освіті.
Стосовно дитини - забезпечення високого рівня реального здоров'я вихованця дитячого саду і виховання валеологічної культури як сукупності свідомого ставлення дитини до здоров'я і життя людини, знань про здоров'я і умінь оберігати, підтримувати і зберігати його, валелогической компетентності, що дозволяє дошкільнятам самостійно і ефективно вирішувати завдання здорового способу життя і безпечної поведінки, завдання, пов'язані з наданням елементарної медичної, психологічної самодопомоги і допомоги.
Стосовно дорослих - сприяння становленню культури здоров'я, у тому числі культури професійного здоров'я вихователів ДОУ і валеологическому освіті батьків
Види здоров'язберігаючих технологій у дошкільній освіті.
• медико-профілактичні;
• фізкультурно-оздоровчі;
• технології забезпечення соціально-психологічного благополуччя дитини;
• здоровьесбережения і здоровьеобогащения педагогів дошкільної освіти;
• валеологічної освіти батьків.

Медико-профілактичні технології у дошкільній освіті - технології, що забезпечують збереження і примноження здоров'я дітей під керівництвом медичного персоналу ЗДО згідно з медичними вимогами та нормами, з використанням медичних засобів. До них відносяться наступні технології: організація моніторингу здоров'я дошкільнят і розробка рекомендацій по оптимізації дитячого здоров'я; організація й контроль харчування дітей раннього і дошкільного віку, фізичного розвитку дошкільнят, загартовування; організація профілактичних заходів в дитячому саду; організація контролю і допомогу в забезпеченні вимог СЕС; організація здоров'я зберігаю чого середовища в ЗДО.

Фізкультурно-оздоровчі технології у дошкільній освіті - технології, спрямовані на фізичний розвиток і зміцнення здоров'я дошкільнят: розвиток фізичних якостей, рухової активності та становлення фізичної культури дошкільнят, загартовування, дихальна гімнастика, масаж і самомасаж, профілактика плоскостопості і формування правильної постави, виховання звички до повсякденного фізичної активності і турботи про здоров'я та ін.
Реалізація цих технологій, як правило, здійснюється фахівцями з фізичного виховання і вихователями ЗДО в умовах спеціально організованих форм оздоровчої роботи.

Здоров'я зберігаючі освітні технології в дитячому садку - технології виховання валеологічної культури або культури здоров'я дошкільнят.

Мета - становлення свідомого ставлення дитини до здоров'я і життя людини, накопичення знань про здоров'я та розвиток вмінь оберігати, підтримувати і зберігати його, набуття валеологічної компетентності, що дозволяє дошкільнятам самостійно і ефективно вирішувати завдання здорового способу життя і безпечної поведінки. Це технологія особистісно-орієнтованого виховання і навчання дошкільників. Провідний принцип таких технологій - облік особистісних особливостей дитини, індивідуальної логіки його розвитку, облік дитячих інтересів та уподобань в змісті і видах діяльності в ході виховання і навчання.

Технології забезпечення соціально-психологічного благополуччя дитини-технології, що забезпечують психічний і соціальне здоров'я дитини-дошкільника. Основне завдання цих технологій - забезпечення емоційної комфортності і позитивного психологічного самопочуття дитини в процесі спілкування з однолітками та дорослими в дитячому саду і родині. До них відносяться: технології психологічного або психолого-педагогічного супроводження розвитку дитини в педагогічному процесі ЗДО.

Технології здоров'я заощадження і здоров'я збагачення педагогів - технології, спрямовані на розвиток культури здоров'я педагогів, у тому числі культури професійного здоров'я, розвиток потреби до здорового способу життя.

Технології валеологічної освіти батьків - завдання даних технологій-забезпечення валеологічної освіти батьків вихованців ЗДО.

Консультація для батьків «Здорові діти-щасливі батьки»

У сучасному світі, коли навколо маленької людини стільки спокус, тільки батьки здатні і повинні захистити її  від шкідливих звичок, неправильного харчування, пасивного, малорухливого способу життя та інших небезпечних факторів скорочуючих людське життя.

Якщо ви, батьки зараз приділите достатньо уваги здоров’ю своєї дитини, то в майбутньому вона обов’язково оцінить вашу турботу і увагу про неї, вона назавжди буде вам вдячна за найважливіший подарунок у житті кожної людини–здоров’я...

   Шановні батьки,не забувайте, що ключ до успіху в зміцненні і збереженні здоров,я вашої дитини - в розумному фізичному, інтелектуально-особистісному розвитку.

   Оздоровлення малюка має включати в себе різні компоненти, сукупність яких можна назвати як «здоровий спосіб життя» дитини. Здоров’я дитини забезпечується за допомогою організації здорового способу життя,
компонентами якого є:

- фізичне здоров,я дитини (загартовування, правильне харчування, режим дня, гімнастика, рухливі ігри, особиста гігієна та ін)

- психологічне здоров,я дитини (інтерес, бажання, потреби, емоційний ко-мфорт)

- соціальне здоров,я (поведінка, спілкування, досвід, практика)

- моральне здоров’я (здоровий спосіб життя, дружба, доброзичливість, співробітництво)

- інтелектуальне здоров,я (навички, знання, здібності, вміння)

   Ось ці всі компоненти потрібно внести в життя дитини, щоб зберегти і зміцнити здоров’я малюка. Раціональна організація рухової активності - важлива умова для росту і розвитку дитячого організму, адже чим активніше працюють м’язи, тим більш життєздатніший організм. Навантажуючи м’язову систему ми не тільки виховуємо дитину сильним і спритним, а й розвиваємо її внутрішні органи, серце, легені, таким чином напружена робота скелетном’язової системb веде до вдосконалення всіх органів і систем, робить організм дитини особливо міцним, а головне здоровим.

   Приділіть увагу психічному здоров’ю - адже щаслива та дитина, якій ком-фортно і затишно.

   Режим дня дитини, повинен бути стабільним, гнучким і динамічним, пови-нен передбачати різноманітну діяльність дитини з урахуванням стану здо-ров’я дітей та вікових особливостей. Батьки та вихователі, ми не повинні забувати, що потрібно створювати такі умови, які б задовольняли дитячу цікавість. У дітей має бути насичене різними подіями життя! І тоді вашому малюкові часу хворіти просто не буде ...

   Обов’язково потрібно приділити увагу ефективному загартовуванню, в шкірі дитини закладено величезну кількість нервових закінчень, вплив на них благотворно вплинуть на всю нервову систему, а через неї і на всі органи. Загартовування допоможе поліпшити діяльність нервової системи, серця, обмін речовин, апетит, організм дитини адаптується до навколишнього оточення, підвищиться опірність до захворювань.

Спорт має стати невід’ємною частиною будь-якої людини яка піклується про своє здоров’я, тому малюк повинен бачити приклад батьків, не варто цілий день проводити за комп’ютером або телевізором, а краще погуляйте з ди-тиною, покатайтеся на велосипеді, або лижах, при нормальному стані дитини можна визначити в спортивну секцію, танці- все залежить від потреб і бажання батьків та дитини. Головне потрібно пам’ятати, щоб ви не вибрали, важливе завдання - підтримувати дитячий організм в нормальному фізичному стані і зберігати здоров’я малюка.

   Турбота про розвиток і здоров’я дитини починається з організації здорового способу життя, як у сімї, так і в закладі дошкільної освіти.
Адже здорова дитина сьогодні – наше успішне завтра!
 

Консультація для батьків: «Безпека вашої дитини на вулиці»

Чому важливо вчити  правила дорожнього руху з наймолодшого віку. Дитяча безпека на дорозі перш за все залежить від нас, дорослих: від того, наскільки якісно ми навчимо дітей правилам дорожнього руху і чи будуть вони уважно ставитися до всіх загроз, котрих так багато навколо. Зрозуміло,  що діти не вміють так, як дорослі, аналізувати рух транспортних засобів по рівню шуму, на око оцінювати відстань, швидкість і напрямок. Тому дуже важливо, щоб дитина знала базові правила поведінки на дорозі задовго до того моменту, коли вона починає гуляти по місцевим та міським вулицям без супроводу дорослих.      Покрокова інструкція: Поясніть дитині, чому потрібно звертати увагу на деякі речі під час перебування на вулиці. Маються на увазі не лише очевидні загрози, як от перевищення швидкості автомобілями, але і такі явні, наприклад, автомобілі, котрі раптово можуть виїхати з-за рогу будинку, або те, що водії завжди зупиняються, навіть коли бачать пішоходів, що рухаються по переході. Пояснюючи причини пильності і наводячи приклади, коли треба бути особливо уважним, ви допомагаєте дитині зрозуміти, чому те, що від неї очікується, важливо і якими можуть бути наслідки нехтування елементарними правилами. Навчайте свою дитину базовим правилам поведінки пішоходів ще тоді, поки ходите разом з нею. Завжди дотримуйтесь дорожніх правил, пояснюйте дитині на прикладі, чому треба робити так чи інакше, як діти повинні поводитися у нестандартних ситуаціях. Таким чином, до того часу, коли дитина стане пересуватися містом без вашого супроводу, ніякі правила і ситуації не мають ставити її у незрозуміле становище. Привийте дитині звичку обов’язково зупинитися перед тим, як перейти дорогу. Щоразу, коли вона зупинятиметься, нагадуйте, що необхідно подивитися на всі боки і прислухатися, чи не наближається автомобіль з зони, яка поза полем зору. В той же час наголосіть, що важливо не тільки покладатися лише на свій слух, оскільки багато сучасних транспортних засобів їздять дуже тихо. Варто використовувати і слух, і зір для перевірки безпеки. Перевіряйте знання дитини: ставте питання, моделюйте ситуації, перевіряючи реакцію і дії дитини на них, корегуйте за потреби. Нехай дитина навчається ловити зоровий контакт з водієм перед тим, як перейти дорогу. Так вона зможе бути впевнена у тому, що водій помітив її присутність. Буває, що це неможливо, так як деякі транспортні засоби занадто затоновані або надто високі для дитини, щоб бачити людину на водійському місті, але все ж це один з методів забезпечення безпеки. Навчіть дитину розуміти, що означають сигнали і кольори світлофора і неухильно дотримуватися цих правил. Роз’ясніть також значення основних дорожніх знаків, коли ви гуляєте разом по вулиці. Що раніше ви почнете навчати дитину цього, тим краще вона запам’ятає і у неї не виникатиме бажання оминути ці правила. Використовуйте ігри з вгадування значення значків. Навчіть дитину бути обережною, проходячи нерегульовані перехрестя, поруч з під’їзними шляхами, поворотами, провулками. Нагадайте про те, що, здаючи назад, водій не бачить людей, котрі переходять вулицю, так само добре, як тих, хто попереду, що іноді водій навіть не уповільнює руху, щоб переконатися у відсутності пішоходів. Наполягайте на тому, що на дорозі завжди важливо бути пильним, навіть, якщо поруч на перший погляд нікого нема. Для пояснення різних ситуацій користуйтеся іграшковими машинками, також можна купити спеціальний набір для гри в дорогу – так в ігровій формі можна освоїти правила поведінки не тільки у типових випадках на дорозі, але і розглянути нестандартні та форс-мажорні ситуації, які можуть виникнути. Переконайтеся у тому, що дитина чітко розуміє небезпеку переходження дороги між припаркованими автомобілями. Поясніть їй, що не можна робити цього, так як у неї нема можливості вчасно побачити автомобіль, котрий може в цей час їхати по дорозі. Також поясніть дитині, що бігати по дорозі, намагаючись перейти її швидше -дуже небезпечно. Навчіть  дитину переходити дорогу тільки на пішохідному переході, навіть якщо перехід далеко. Поясніть, що завжди краще витратити час, але забезпечити свою безпеку, ніж постраждати через непотрібний поспіх.
Будьте обережними на дорогах самі і не забувайте зайвий раз переконатися у безпеці своїх дітей!

Консультація : «Дитячий травматизм»

Тема дитячого травматизму залишається актуальною завжди. Треба зауважити, що  у виникненні травм у дітей суттєве значення мають вікові, анатомо-фізіологічні та психологічні особливості, їх фізичний та розумовий  розвиток, недостатність життєвого досвіду та підвищений інтерес до пізнання оточуючого світу.
Найменший рівень травматизму спостерігається серед дітей першого року життя. Серед дітей дошкільного віку цей рівень не перевищує 5% від загальної кількості травм, так як вони майже постійно знаходяться під наглядом батьків чи вихователів дитячих закладів. А ось діти шкільного віку отримавши певну свободу та самостійність травмуються значно частіше. При цьому хлопчики серед травмованих складають приблизно 65-70%, що пояснюється їх схильністю до активного відпочинкуі  рухливих ігор.
Можна виділити наступні види дитячого травматизму:
• вуличний (травми, що стаються на вулиці, у дворі, в лісі тощо);
• побутовий (травми, що виникають у домашніх умовах);
• дорожньо-транспортний (об’єднує усі травми, які дитина може отримати від  транспортних засобів,  незалежно від того, перебуває вона  у машині чи ні);
• шкільний (травми, що виникають під час знаходження дитини в ліцеї (школі));
• спортивний (травми, що стаються під час тренування чи спортивних змагань).
І якщо вдома діти зазнають травми приблизно з однаковою регулярністю, то вуличний травматизм має певну сезонність. Найбільший рівень вуличного травматизму відзначається в період зимових та літніх канікул, коли діти мають більше вільного часу і проводять його на вулиці, частіше за все без нагляду дорослих.
Основними причинами дитячого травматизму є:
1.Недостатній контроль за дітьми  по дорозі в ЗДО ( ліцею) та додому.
2.Необережне поводження з електроприладами  (праска, мікрохвильова піч т.п.), газом.
3.Неналежне облаштування житлових та нежитлових приміщень (слабке освітлення, відсутність поручнів на сходах, відсутність віконних решіток в будівлях, вільний вихід на балкони і відкритий доступ на дах тощо).
4.Недоліки ігрових та спортивних майданчиків.
5.Невиконання правил дорожнього руху та поведінки на вулиці або навмисне нехтування цими правилами.
6.Недостатнє охоплення дітей позашкільною навчально-виховною та розважальною роботою і недостатній контроль за дітьми під час їх дозвілля.
Основні методи профілактики дитячого травматизму:
1. Виховання в дитині обачливості  і обережності  (регулярно розповідайте про небезпеку від пустощів на балконах, драбинах сходах, про небезпеку каналізаційних люків, підвалів тощо.)
2. Посилення нагляду та контролю за дітьми, організація їх дозвілля.
3. Навчання дітей правил вуличного руху.
4. Організація місць для дозвілля (безпечн іігрові майданчики, дитячі парки).
5. Охоплення дітей молодшого і середнього шкільного віку позашкільною виховною роботою (спортивні секції, дитячі гуртки).
6. Підвищення контролю за додержанням водіями правил дорожнього руху, контроль за станом доріг (стан світлофорів, дорожні розмітки, дорожні знаки). 
Але, разом з тим батькам не слід забороняти дітям гратися в рухливі ігри, обмежувати їх в спілкуванні та дослідженні навколишнього середовища: все потрібно робити помірковано, дотримуючись правил безпеки.
 

Консультація «ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ ПЕРШОКЛАСНИКА»

Готовність дитини до школи 1. Фізичне дозрівання організму, його стійкість до навантажень, нового режиму життя. Фізіологічна готовність до школи (фізичне здоров’я, сенсорика та координація) передбачає, що на момент вступу до школи дитина має розвинену дрібну моторику (впевнено тримає олівець, володіє ножицями, може гортати сторінки в книзі) та хорошу фізичну координацію (може бігати, стрибати, лазити, грати в м’яч тощо). Здатна за допомогою тактильних відчуттів, зору та слуху досліджувати та пізнавати навколишній світ. До компонентів психологічної готовності дитини до школи також слід віднести навички самообслуговування, коли дитина може сама вмитися, поїсти та прибрати за собою посуд, справити свої природні потреби, одягтися та взутися, прибрати свої іграшки та скласти речі.
2. Інтелектуальна готовність до школи визначається достатнім розвитком мислення, пам’яті, уяви та уваги. Важливою є здатність дитини робити висновки, уважно слухати й чути, ставити запитання, якщо не все зрозуміло. Мовленнєві навички передбачають вміння висловлювати свої думки чи потреби, уважно слухати дорослих та інших дітей, чітко говорити, розуміти, про що йдеться в розповіді. До 6 років запас слів у дитини збільшується до 3500 і більше. Вона активно вживає узагальнюючі слова («одяг», «овочі», «тварини» і тому подібне), називає широке коло предметів і явищ навколишньої дійсності.( Базовий компонент дошкільноїосвіти 2021) Поради батькам майбутнього першокласника • Розмовляйте з дитиною спокійним голосом, правильно вимовляйте слова. Для дитини Ви — зразок мовлення, адже вона вчиться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина буде говорити так, як Ви. Малюк успішніше засвоює мову тоді, коли дорослі слухають його, спілкуються, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. • Щодня читайте дитині. Розучуйте скоромовки, чистомовки. • Працюйте над розвитком пам'яті дитини, її уваги, уяви, мислення. Для цього пропонується багато ігор, головоломок, завдань у спеціальних розвиваючих книжках і посібниках. Або придумуйте цікаві вправи на тренування цих навичок самостійно, використовуючи різні життєві ситуації : пам’ять - запам’ятай, будь ласка, список покупок, розкажи татові що ми бачили сьогодні під час прогулянки, перекажи бабусі казку, яку ми вчора читали; увага – давай ти будеш рахувати всі червоні машини, а я білі, закресли всі літери О на цій сторінці, знайди в кімнаті всі предмети округлої форми( синього кольору тощо), я розвісила у кімнаті 5 зображень ведмедика- знайди їх, будь ласка, пропонуйте дитині шукати відмінності або схожі риси у різних картинках чи предметах; уява – на що схожа ця хмаринка, чим, на твою думку, могла б закінчитись ця казка якби…. , придумай мешканців з іншої планети; мислення- усе що нас оточує можна порахувати, розсортувати за певними ознаками, порівняти ( більше-менше, ближче-далі, м’яке-тверде тощо), грайте в «слова» ( називаємо слова які починаються на певну літеру), розширюйте кругозір дитини: розповідайте про предмети і явища, обговорюйте прочитані книги, аналізуйте поведінку різних персонажів.
3. Комунікативна готовність Соціальна-комунікативна готовність означає, що дитина вміє спілкуватися з дорослими та дітьми адекватно ситуації. Тобто, з однолітками спілкування виглядатиме інакше, ніж з дорослим. Якщо дитина відвідувала дитячий садок хоча б упродовж  року (а дитина, яка часто хворіє – упродовж двох років), то ймовірніше, соціальна готовність буде сформована. Якщо ж ні, то батькам бажано простежити, чи має дитина досить досвіду спілкування з малознайомими людьми у різних ситуаціях. Також до початку шкільного навчання добре вирішити питання сепарації, відокремлення від батьків.
Поради батькам 1. Моделюємо соціальні контакти. Створіть ляльковий клас і вчителя. Програвайте з дитиною різні ситуації від найпростіших … – «Хочу в туалет», і до можливих конфліктних ситуацій. 2. Учіть приймати різниці – формуйте толерантність. Підберіть картинки або фотографії різних шкільних ситуацій від радісних до конфузних і обговоріть з дитиною що відбувається на зображеннях, які емоції переживають люди, дізнайтесь як би ваша дитина вчинила в подібній ситуації. 3. Вольова готовність. Якщо ж пізнавальний інтерес збережено, то вольових зусиль для навчання дитині знадобиться на багато менше. Вольова готовність до школи – це здатність дитини «примусити» себе робити щось, що не викликає великого інтересу  чи негайного задоволення. Воля також відповідальна за можливість дитини всидіти за партою упродовж уроку. Якщо вольова сфера недостатньо сформована, то починати процесс навчання неймовірно важко для всіх. Що можуть зробити батьки для допомоги дитині: • тренувати в дитини вміння чекати (витримувати чергу в крамниці, почекати до дня народження і тільки тоді отримати подарунок, почекати маму, коли вона зайнята тощо); • створювати ситуації, де для досягнення результату потрібно багато витримки та зусиль, і якісно хвалити дитину за її перемоги. 4. Мотиваційна готовність.  Свідченням мотиваційної готовності є наявність у дитини бажання йти до школи і вчитися, сформованість позиції майбутнього школяра. Якщо в дитини сформувалися адекватні уявлення про школу, вимоги до нової поведінки, вона не відчуватиме труднощів у прийнятті нової позиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та поведінки в класі, взаємини з учителем і школярами.  5. Звикаємо до простору. Сходіть з дитиною в школу погуляйте територією. Вдома обговоріть з дитиною що їйсподобалось, що не дуже, попросіть дитину розказати як вона бачить своє перебування в школі. Запропонуйте намалювати класи, коридори, спортивний майданчик. Перегляньте такий альбом кілька разів. 6. Складіть і намалюйте розклад дня і розклад тижня. Проговоріть що і коли буде відбуватись. 7. Обговоріть систему заохочень в залежності від інтересів і потреб дитини. 8. Завчасно привчайте дитину до шкільного ритму. Помалюйте автопортрети на тему «Я- учень» в різних ситуаціях: встаю в школу, снідаю перед школою, йду в школу … і так далі до вечора. 9. Дитин і важливо отримувати досвід, тому помилятися – МОЖНА! Ці знання сприяють розвитку особистості та розширенню меж її потенціалу. Робіть акцент на досягненнях, знайдіть слова заохочення, якщо щось поки не дуже вдається. 10. Покажіть дитині, що таке школа: дивіться і обговорюйте з дитиною фільми про школярів, сходіть до школи, в якій навчалися ви самі, але оптимально – прогуляйтесь із дитиною школою, в якій вона буде навчатися. 11. Намагайтеся уникати власних негативних відгуків про школу, сучасну систему освіти тощо. Дозвольте дитині сформувати власне ставлення. 12. Психологічна готовність Будь-який розвиток відбувається тільки за умови відчуття безпеки і спокою. Психологічна готовність складається з 3 компонентів: - особистісна (або мотиваційна); - інтелектуальна; - соціально-психологічна( комунікативна).

Консультація для батьків: «Фізкультурно-оздоровча робота в закладі дошкільної освіти».

Підготувала вихователь, Камінська Б.П.

Сьогодні батьків та педагогів перш за все цікавить питання, як саме зміцнити здоров'я дітей. Ми всі добре знаємо, що здоров'я кожної людини повинно бути суто особистою справою. Медицина, безумовно, займається цим питанням, але в той момент, коли лю¬дина захворіла. Кажуть, що людина — коваль свого щастя, отже, вона повинна бути і ковалем свого здоров'я. Тому в дитини з дня її народження потрібно формувати навички дбайливого ставлення до свого здоров'я.

Останнім часом спостерігається зниження кількості абсолютно здорових дітей у 5 разів, це становить 10 % від загальної кількості. , Більш ніж у 70 % дітей є функціональні відхилення, у 50 % — хро¬нічні захворювання. Кожна третя дитина має зниження гостроти зору. У зв'язку із цим останнім часом найважливішим напрямом педагогічного процесу є оздоровлення дітей.
Турбота про щастя та здоров'я, фізичне і психічне, закладаєть¬ся саме в дитинстві. Здоров'я дитини, формування характеру, ви¬ховання в неї корисних навичок та вмінь — найважливіші завдан¬ня, що постають перед сучасними педагогами.
Щоб ця робота мала успіх, батьки повинні стати не тільки спо¬стерігачами, але й безпосередніми учасниками.
Дошкільний заклад забезпечує кваліфіковану турботу про зміц¬нення і збереження фізичного та психічного здоров'я дітей. За¬раз я хочу ознайомити вас із основними напрямами фізкультурно-оздоровчої роботи, що спрямована на оздоровлення дітей, сприяє підвищенню опірності організму вірусним інфекціям, запобігає ви¬никненню гострих захворювань.
1. Організація рухової активності.
Перше місце в руховому режимі дітей належить фізкультурно-оздоровчим заняттям. До них належать загальновідомі види рухової активності: ранкова гімнастика, рухливі ігри та фізичні вправи під час прогулянок, фізкультхвилинки на заняттях із розумовим навантаженням і фізкультурні паузи між заняттями.
Друге місце в руховому режимі дітей посідають навчальні заняття з фізичної культури як основна форма навчання рухових навичок і розвитку оптимальної рухової активності.
Третє місце приділяють самостійній руховій діяльності, що виникає з ініціативи дітей.
2. Загартовування.
• Загартовування водою.
• Умивання прохолодною водою обличчя, рук до ліктя.
• Обливання ніг. Рекомендується взимку після денного сну, 1 в теплі пори року — перед денним сном. Температура води — 1 від +20 °С до +18°С.
При обливанні водою контрастних тем¬ператур початкова температура +36 °С, кінцева +25 °С.
Супутні заходи: потупування ногами, згинання і розгинання пальців.
• Вологе обтирання тіла рукавичкою або рушничком (тканину краще просочити відваром м'яти, ромашки, чебрецю, лю¬бистку).
Для дітей від 3 років і більше проводять щодня після ранкової гімнастики або денного сну. Тривалість — 1 хвилина. Температура води — від +34 °С до +23 °С (з поступовим зниженням).
Супутні заходи: різноманітні рухи руками, повороти, нахили тулуба. Обливання тіла. Бажано після ранкової гімнастики або денного сну. Тривалість — 15-35 секунд. Температура +35 °С. Удома гігієнічний душ [двічі на тиждень по 1 хвилині для дітей від 4 до 7 років, температура води взимку: починати з +34 °С, довести до +28°С). Загартовування повітрям.
• Провітрюють кімнати через 1,5-2 години, за холодної пори року впродовж 15-20 хвилин. Теплої пори року діти навча¬ються, граються за відчинених фрамуг, температура в при¬міщенні — не вища ніж +19-20 °С.
Супутній захід: вологе прибирання помешкання.
• Прогулянка на свіжому повітрі. Оптимально — тричі на день (але не менше двох — до і після денного сну).
Супутні заходи: ігри, праця у природі, самостійна рухова діяльність, колективне виконання загальнорозвивальних вправ, рухливих ігор.
Денний сон за відчинених вікон, фрамуг.
Температура в спальні — 14-15 °С.
3. Щоденне проведення загального та точкового масажу.
4. Проведення фітотерапії (полоскання ротової порожнини, про¬мивання носа відваром лікарських трав). Вітамінні коктейлі з використанням цілющих трав, оздоровлювальних напоїв і чаїв із шипшини, м'яти і горобини.
Фітотерапія під час денного сну (використання подушечок з од¬нією з трав).
5. Правильний режим дня і раціональне харчування дитини.
6. Виховання інтересу до активної рухової діяльності та форму¬вання потреби в систематичних заняттях фізкультурою.

Консультація для батьків : «Мінна безпека»

Важливо : мінна безпека. Як розпочати розмову з дитиною. На жаль, ця тема зараз актуальна. І буде ще довго актуальна. Багато родин повертаються із більш безпечних територій в свої домівки. І нам важливо підготувати дитину і самим бути пильними.
Як розпочати розмову з дитиною?
1 Оберіть час , коли дитина не зайнята грою чи мультфільмом.
2 Оберіть місце, де б вам всім було зручно і безпечно. Чим складніша розмова, тим більш стійкою має бути наша поза. Повільніше темп розмови. І тим уважніші до реакції, зміни пози, питань дитини.
3 Скажіть, що зараз ви самі вивчаєте щось нове і дуже важливе. Попросіть дитину вам допомогти запам’ятати цю інформацію.
4 Нагадайте, що зараз всі ми допомагаємо нашій армії. Ворог може завдавати шкоди, навіть, коли ми не бачимо його поруч. Ми зараз  в безпеці. Але нам важливо бути пильними та уважними. І допомагати собі і іншим.
5 «Пам’ятаєш собаку Патрона? Ти знаєш чим він займається? Він допомагає знаходити вибухонебезпечні предмети. Уяви, що ми проходимо підготовку разом із Патроном»
6 « Знаєш, які бувають вибухонебезпечні предмети?» Покажіть зображення з ними і запитайте, чи знає дитина що це. Спочатку необхідно показати ілюстрацію. А потім можна продемонструвати реальне фото.
Запитайте дитину, на що схожий цей предмет. Відповіді можуть бути найрізноманітніші. Вислухайте усі варіанти, а потім додайте,  що цей предмет називається…. І він дуже небезпечний. У ньому захований механізм, що вибухає.
Якщо , коли ви показуєте, дитина намагається  торкнутись вибухонебезпечного предмета, скажіть їй: «Давай звикати – ні в якому разі навіть на картинці, ми не торкаємось. Не чіпаємо»
Спостерігайте за реакцією дитини, якщо ви бачите, що її поза змінилась що м’язи напружились, дитина зачаїла подих- обійміть. І скажіть: «Ми зараз в безпеці. Ми вивчаємо це , щоб наші прогулянки були веселими та безпечними»
7 Розкажіть дитині, де можуть знахолитись міни. Вони можуть сховатись у траві, під деревами, біля будинків та парканів, можуть бути приклеєні до стовбурів дерев чи  бути у лісах, парках, дитичих майданчиках у тих місцях, де велись бойові дії
8 Вивчіть головне правило: «Не підходь. Не чіпай. Дзвони 101»
Для того, щоб закріпити інформацію, не лякаючи дитину, можна використовувати розмальовки, комікси, відео.
Коли ви закінчуєте розмову, щоб зняти напругу, якщо вона виникне, можна ще раз подивитись фото та відео песика Патрона.
Безпеки нам усім!

Консультація для батьків: «Режим дня дітей – запорука здоров’я».
Підготувала вихователь, Камінська Б.П.

Режим — точно встановлений порядок життя — не вигадка фахівців. У його основі — багатовікове спостереження за розвит­ком природи та фізіологічними процесами людини. На цій основі фізіологи, гігієністи, педагоги розробили науково-обґрунтовані рекомендації з організації життя людини, з розумної зміни видів її діяльності.
Дитині встановлюють постійний режим дня, якого необхідно строго дотримуватися. Це сприяє її правильному розвитку, привчає до дисципліни, формує уявлення про обов'язки.
На науковій основі доведено, що прийом їжі, вкладання спати, прогулянки, ігри — усе це сприяє зросту, зміцненню здоров'я та врівноваженому психологічному стану дитини.
Для дітей правильно організований цілодобовий режим дня — умова не тільки успішного навчання, але й збереження та зміц­нення їх здоров'я.
Основні принципи необхідного режиму дня дитини дошкільного віку: гігієнічно повноцінний нічний та денний сон, достатня рухова активність на свіжому повітрі, чергування різних занять з відпочинком та раціональне харчування.
Істотно важливе значення для нормальної життєдіяльності організму має сон. Під час денного сну організм дитини відпочиває, відновлюється його працездатність. Здорова дитина швидко засинає, якщо вона постійно лягає спати в один і той самий час. Дуже важливо, щоб у дитини виробилася звичка лягати спати і прокидатися о певній годині.
Час перед сном, особливо нічним, дитина повинна проводити в спокійних, не збуджуючих її заняттях. Перед сном дорослі допомагають дітям привести до ладу одяг та взуття, потім малята виконують загальноприйняті правила особистої гігієни. Водні процедури, окрім їх гігієнічного та гартувального значення, добре впливають на нервову систему. їх виконання у певний час перед сном допоможе дитині швидше заснути. Постіль малюка має бути чистою, не надто м'якою, але і не жорсткою. Такі подразники, як шум, світло,звуки теле-, -аудіоапаратури, голосні розмови, заважають нормальному сну. Необхідно також, щоб діти спали в добре провітреній кімнаті.
У холодну пору року температура повітря в кімнаті не повин­на бути нижчою +18 градусів С. Найбільша тривалість нічного сну для дітей старшого дошкільного віку становить 11,5 — 12 го­дин.
Діти дошкільного віку повинні щоденно проводити на свіжому повітрі не менше 4-х годин — це має на організм дитини зміцнювальну дію, поліпшує всі життєві процеси (обмін речовин, функціонування дихальної та серцево-судинної систем тощо), підвищує загартованість організму.
Узимку в морозну погоду час перебування дітей на повітрі скорочується, а влітку потрібно попіклуватися, щоб діти знаходилися на вулиці якомога довше.
День дитини має починатися з ранкової гімнастики. У неї включають фізичні вправи, посильні та цікаві дітям.
Після зарядки проводяться загартовувальні процедури — обтирання або обливання. Дитина одягається, чистить зуби, вмивається, причісується. Завжди пам'ятайте, що у дитини обов'язково повинні бути власний рушничок для обличчя та рук, окремий рушник для ніг, зубна щітка та паста. Чистити зуби слід щоденно вранці та ввечері.
У режимі дня малюка дошкільного віку відводять час для занять з розвитку мовлення, рахунку, малювання, ліплення, конструювання тощо.
Науковцями доведено, що тривалість активної уваги у дітей дошкільного віку становить приблизно 15—20 хвилин. Діти стомлюються, їх працездатність знижується і не відновлюється протягом 10-хвилиного відпочинку. Тому заняття доцільно чергувати з рухливими іграми, прогулянками тощо.
Дитина -«входить в роботу» поступово. Цей період у 80 % випадків у дітей триває від 2 до 7 хвилин. Потім працездатність відновлюється на відносно високому рівні. Така зміна працездатності типова для здорової дитини. У слабких дітей, як правило, відзначаються дуже низька працездатність і досить нестійка увага. Стомлення у здорових дітей з'являється вже після 20-хвилин-ної роботи. Зовнішньо воно виявляється в розгубленості, занепокоєних рухах, у тому, що дитина відволікається на сторонні речі. Проведення маленької «розминки» відновлює працездатність дітей і дає можливість, якщо потрібно, продовжити заняття ще про­тягом 10—15 хвилин.
Суворе дотримання певних гігієнічних вимог під час проведення занять забезпечує повноцінний фізичний розвиток дитини та перешкоджає появі у неї короткозорості і порушень в осанці.
Кімнату перед заняттям провітрюють. Дорослі повинні стежити за правильною поставою дитини, освітленням столу, за яким вона працює. Для занять дошкільнику потрібен спеціальний учнівський столик-парта з висотою, яку можна регулювати. Такий стіл знадобиться дитині, коли вона стане школярем. Висота столу і стільця встановлюються відповідно до зросту дитини.
Якщо для занять пристосовують звичайний стіл, то добре ви­готовити дерев'яну підставку з дошкою, нахиленою під кутом 12—15 градусів. Така підставка забезпечує правильну поставу, що полегшує роботу очей під час малювання, розглядання ілюстрацій тощо.
У режимі дня потрібно відводити вільний час для ігор та занять на власний вибір дитини (бажано після денного сну і обов'язково після занять).
 

Консультація для батьків: «Перша долікарська допомога при ураженні електричним струмом»
 

Електротравма – ураження електричним струмом, а також патологічні зміни в тканинах (зовнішніх покривах, внутрішніх органах, нервовій системі) і психіці, які викликаються в організмі під впливом електричного струму.
Пошкодження залежать від безпосереднього проходження електричного струму через організм і від тієї енергії, в яку струм перетвориться (тепло, світло, звук) при розряді в безпосередній близькості від людини. Загальні і місцеві явища, що викликаються дією струму на організм, можуть варіюватися від незначних больових відчуттів, при відсутності органічних і функціональних змін з боку органів і тканин, до важких опіків з обвуглювання і згоранням окремих частин тіла, втратою свідомості, зупинки дихання , серця і смерті.
Послідовність дій при наданні першої допомоги потерпілому:
• Усунення впливу на організм потерпілого небезпечних і шкідливих факторів (звільнення його від дії електричного струму, гасіння палаючого одягу тощо)
• оцінка стану потерпілого;
• визначення характеру травми, що створює найбільшу загрозу для життя потерпілого, і послідовності дій щодо його врятування;
• виконання необхідних заходів з порятунку постраждалого в порядку терміновості (відновленняпрохідності дихальних шляхів, проведення штучного дихання, зовнішнього массажу серця, зупинка кровотечі, іммобілізація місця перелому, накладання пов’язки і т.д.);
• підтримання основних життєвих функцій потерпілого до прибуття медичного персоналу;
• виклик швидкої медичної допомоги або лікаря , або вжиття заходів для транспортування потерпілого до найближчої лікувальної  установи.
При певних навичках, володіючи собою, надаючий допомогу за хвилину повинен оцінити стан потерпілого і вирішити, в якому обсязі і порядку слід надавати йому допомогу. Якщо потерпілий знаходиться в несвідомому стані, необхідно спостерігати за йогодиханням і у разі порушення дихання через западання язика  висунути нижнюю щелепу вперед.
Для цього чотирма пальцями обох рук захоплюють нижню щелепу ззаду за кути і, упираючись великими пальцями в її край нижче кутів рота, відтягують і висувають вперед так, щоб нижні зуби стояли попереду верхніх. Підтримувати її в такому положенні слід до тих пір, поки не припиниться западання язика.
Якщо потерпілий дихає дуже рідко і судорожно, але в нього прощупується пульс, треба відразу ж почати робити штучне дихання.
Якщо у потерпілого відсутні свідомість, пульс, дихання, шкірний покрив синюшний, а зіниці розширені, слід негайно приступити до відновлення життєвих функцій організму шляхом проведення штучного дихання і зовнішнього массажу серця.

Консультація для батьків : «Перша долікарська допомога при опіках»
 

Домедична допомога при опіках залежить від його різновиду, розміру та ступеня тяжкості. В разі серйозних опіків, які є глибокими і мають діаметр понад 8 сантиметрів, або коли вони на руках, ступнях, обличчі, паху, сідницях, великих суглобах, і виглядають обвугленими, негайно телефонуйте в швидку.
Допомога, коли опік серйозний
До прибуття швидкої потрібно вжити заходи для захисту постраждалої дитини. При хімічних опіках потрібно намагатися обережно видалити хімікат і зняти будь-який забруднений одяг, після чого промити уражену ділянку великою кількістю чистої води.
Якщо постраждалий не дихає, слід розпочати негайно серцево-легеневу реанімацію. Крім цього при важких опіках необхідно зняти всі прикраси, ремені та одяг, які поруч з обпаленими ділянками. Потім на місце опіку треба накласти вологу прохолодну пов'язку або чисту тканину.
Важливо пам'ятати, що великі та важкі опіки не можна занурювати у воду, оскільки це може призвести до переохолодження. Переконайтеся, що дитина зігріта, наприклад, накрита ковдрою, при цьому бажано підняти обгорілу область вище за рівень   серця. Якщо обличчя або очі постраждали, важливо не лежати, а краще сидіти, це допоможе зменшити набряк.
Допомога при легкому опіку
Опік не вимагає невідкладної допомоги, якщо його розмір не більше 8 сантиметрів у діаметрі, а на шкірі є лише поверхневе почервоніння та пухирці.
Щоб надати першу допомогу при легких опіках, потрібно:
• Охолодити опік протягом 20 хвилин, користуючись прохолодною проточною водою. Важливо уникатиз астосування льоду або дуже холодної води, оскільки це може нашкодити. Також не можна наносити крем або жирні речовини, оскільки це може сприяти інфекції. Антибіотики місцевої дії не повинні використовуватися без призначення лікаря. Мочити опік або застосовувати примочки  також не рекомендується.
• Зняти будь-який одяг або прикраси, які поруч з обпаленою ділянкою шкіри. Важливо не видаляти нічого, що прилипло до шкіри.
• Не проколювати пухирі, оскільки вони виконують захисну функцію від інфекції. Якщо пухир сам лусне, ділянку опіку потрібно промити водою.
• Закрити опік стерильною марлевою пов'язкою (не ватою), щоб шкіра могла дихати.
• Приймати знеболювальні засоби, такі як парацетамол або ібупрофен, для зменшення болю.
Після відновлення шкіри після опіку важливо захищати її від сонця, застосовуючи одяг або сонцезахисний крем з SPF 30 або вище. Це допоможе зменшити ризик утворення рубців, оскільки почервоніння від опік уіноді залишається протягом кількох тижнів.

Методичні рекомендації для батьків
«Креативність малюків нашої групи « Віночок»", вихователь, Камінська Б.П.

Сучасні батьки добре розуміють важливість розвитку креативного
потенціалу дитини. У житті кожного знайдеться місце креативу.
Креативність — досить новий термін, не цілком звичний для україномовної людини. Термін новий, а суть його пішла корінням у глибину століть. Раніше цю особливість, що відрізняє людей, здатних до нестандартного мислення, називали кмітливістю.Не будьмо занадто серйозними. Якщо прагнете виховати творчу особистість, дайте волю своїй фантазії й спробуйте подивитися на світ очима дитини!
Самі ж мами й тата не завжди готові пограти з дітьми, не знають як
підтримати дитяче фантазування, рідко пустують і жартують зі своїми
малюками. Водночас саме спільні з близькими ігри і фонтазування
відкривають дитині шлях до творчості. А ще спрямовують налагодженню
взаємин у родині, формуванню довіри, знімають емоційне напруження.
Спостерігаючи за дітьми в перші 5-6 років життя, насамперед
помічаємо їхню надзвичайно високу активність, здатність виокремлювати в
довкіллі непомітні для нас, дорослих, речі, готовність щомиті долучитися до
діяльності з їх пераетворення. Малята постійно перебувають в активному
пошуку та намаганні відповісти на питання: що це, і що із цим можша
робити? Звичні для нас речі перед дитиною постають як особливі, наповнені
таємничими смислами і неймовірними можливостями.
Так звичайне тісто дитина спиймає як дивовижний матеріал з
неймовірними властивостями: воно може набувати певної форми і так само
легко її змінювати, може “протікати” крізь пальці й знову повертатися до
попереднього стану, його можна спробувати на смак, понюхати, воно липне
до рук, але цьому можна легко зарадити. Дитина захоплено мне його, рве,
розкочує, збирає в кульку і знову розкочує. І таких незвіданих і
багатофункціональних речей навколо малюка безмежна кількість!
Дайте дитині можливість експерементувати з різними матеріалами:
тістом, глиною, піском, фарбами, пластиліном, паличками і камінцями.
Кожна дія дитини — креативність. Дитина не народжується з
готовим уявленням про світ, вони є її прижиттєвими надбаннями. Малюк
поступово входить у світ речей. Що постає перед ним як незрозумілий,
мінливий. Намагаючись осягнути світ, дитина користується можливостями,
даними їй від природи: вільно діє, робить спроби, експериментує, комбінує,
тобто творить.
Здається, є багато справ, які дошкільник виконує стереотипно, не
вкладаючи в них творчості, але це лише на перший погляд, адже звичайне
миття рук у будьякий момент може перетворитися на на боротьбу з водною
стихією, а процес одягання — на підготовку до експедиції на Північний
полюс.
Особливе місце в житті дитини має займати гра, і насамперед сюжетно-рольова. Важко переоцінити її роль у розвитку креативного потенціалу. Вона відповідає дитячій природі, й у ній є все, що дає підстави вважати цю діяльність творчою: вільне трактування дитиною реальності та її перетворення на сюжет, вироблення стратегії реалізації ігрових цілей, розвиток рольових відносин, вироблення й дотримання певних правил.
Із моїх спостережень за дітьми та їх діяльністю,можна помітити ,що все чим вони займаються,є своєрідною креативністю. Але в кожного з них,ця риса виражається по своєму: Абрамчук Ярослав, Оверчук Юрій виявляють допитливість,люблять спостерігати за змінами в природі та в середовищі що їх оточує,а також люблять експериментувати. Артистичні здібності має Вілімець Руслана. Котисько Дарина та Паньковець Тимофій полюбляють конструювати та будівельні ігри. Яковець Богдана проявляє себе в логічних іграх,є цілеспрямовано. Хабатюк Катерина та Яцута Злата мають більш виражені художні здібності та полюбляють сюжетно-рольові ігри.
Шановні батьки, у ваших руках безмежний ресурс — любов до
дитини, - і він дає можливість зробити значний внесок у розвиток творчого
потенціалу ваших малюків. Радійте разом з дитиною її відкриттям,
дивуйтеся, різним речам, розкривайте зміст ваших суджень про світ,
спрямовуйте фокус контролю не на кінцевий продукт дитячої діяльності, а на
процес — саме в ньому й народжується творчість та креативність вашого малюка.

Методичні рекомендації для батьків: 

«Креативність малюків нашої групи», вихователь різновікової групи « Ромашка», Гнатюк О.В.

      У житті кожної людини час від часу трапляються складні, суперечливі ситуації, коли здається, що виходу не має. У таких випадках хтось впадає у безнадію і відчай, опускає руки, а інший, сприймає труднощі як виклик і обов′язково знаходить правильне рішення. Які ж риси необхідно мати, щоб бути здатним вступати в двобій з життєвими негараздами і виходити переможцем? Насамперед потрібно вміти нестандартно мислити, помічати найдрібніші деталі, логічно розробляти різні варіанти дій, бути впевненим у собі і вільним від стереотипів. Вищезгадані риси є головними характеристиками креативної людини. Що ж таке креативність? Ось одне з визначень цього поняття. Креативність – це творчі здібності індивіда, які допомагають йому продумувати принципово нові ідеї; здатність людини нестандартно розв′язувати будь – які завдання і знаходити ефективні шляхи досягнення мети.
    Ми з вами як педагоги і батьки, звичайно, прагнемо розвивати ці здібності у своїх дітях. Адже людина яка не боїться проблем і може успішно їх розв′язувати , використовуючи як трамплін для нових здобутків, буде більш захищеною від всіляких негараздів у житті  й матиме більше шансів досягти успіху.
      Для розвитку креативності дітей нашої групи ми обладнали такі куточки: «Маленькі куховарики», «Перукарня», «Магазин», «Самостійна художня діяльність», «Пральня», «Вчимося доброти», «Малюкам про природу», «Інтелектуальні ігри» тощо.  Спостерігаючи на протязі дня за дітками нашої групи можна зробити висновок, що кожна дитина є креативною, але в кожної  дитини креативність виражається по іншому.
Наприклад, художні здібності найбільше проявляються у Калюша Матвія та Бучинського Кирила. Радкевич Ілля виявляє допитливість, любить спостерігати за явищами живої та неживої природи. Тушич Аделіна та Попов Тимофій вирізняється своїм вмінням розмірковувати, знаходити відповіді на запитання та вихід з різних складних ситуацій.  Найбільші артистичні здібності мають Стрельбицькі Софія та Соломія. Рудичик Нікіта та Шункевич Олександр полюбляють експериментувати. Калюш Максим проявляють свою креативність під час сюжетно – рольової гри. Камінський Дмитро обережний, виважений, має чуття безпечної поведінки. Мартинюк Давид проявляє свою креативність під час конструювання.
     І насамкінець  хочу додати, що дорослі мають заохочувати, схвалювати спроби дитини проявляти оригінальність, гнучкість мислення, виробляти самостійні ідеї, робити припущення і т.д., одним словом розвивати креативність.

Інформація про проєкт з кібербезпеки BRAMA

Кіберполіція оголосила про ребрендинг проєкту MRIYA.  Відтепер в Україні діє новий покращений проект з кібербезпеки BRAMA (БРАМА). Це синергія громадян, приватного та державного секторів у протидії дезінформації та незаконному контенту в інформаційному просторі.
“У зв’язку із тим, що 1 вересня 2023 року Президент України презентував для українських школярів, їхніх батьків і педагогів інноваційний освітній цифровий проект «Мрія», виникла необхідність проведення ребрендінгу  вже існуючого прєкту”,.
Чому БРАМА?
Брама – це ворота, які захищають від небезпеки та закривають нас від негативного впливу.
В історії людства Брама виконувала найважливіші соціальні функції, одна з яких – оборонна, як захищені в’їзди в міста, фортеці, замки, садиби, на мости і шляхи. У середньовіччі Брама уособлювала все місто як захищену спільноту, що відображено в міській геральдиці багатьох українських міст, таких як: Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Рівне, Херсон та інших.

ПРОБЛЕМА
Війна відбувається не лише за територіальну цілісність, а й за інформаційний простір. Російська інформаційна експансія посилилась з початком повномасштабного вторгнення. Тобто, росіяни намагаються досягти власних національних інтересів методом беззбройного проникнення в інформаційну сферу.
Несвідоме споживання інформації та недостатній рівень інформаційної грамотності стали передумовами спільної для всіх українців проблеми – засилля ворожої пропаганди та фейків. Дезінформація в мережі негативно впливає на свідомість людей та хід війни в цілому, тому користувачі мережі Інтернет мають завжди бути обачними та вміти розпізнавати фейки, пропаганду та дезінформацію.
Щоденно, гортаючи стрічку у своїх соціальних мережах та месенджерах ми натикаємось на інформацію, яка на нашу думку є неправдивою або небезпечною. У свідомої людини виникає природнє бажання прибрати таку інформацію із медіа простору або заблокувати її поширення.
УНІКАЛЬНІСТЬ
Кіберполіцейські перейшли від мрій до дій, та вирішують проблему кількісно та якісно.
КІЛЬКІСНО зменшують медіаприсутність росіян. Ініціатив, які б вирішували проблему протистояння пропаганді, немає. В 2022 існували подібні проєкти в Telegram та Facebook, але, на жаль, припинили свою діяльність. Наша унікальність – це наявність бази ворожих ресурсів, можливість виявлення осередків пропаганди та їх блокування.
ЯКІСНО вони вчать виявляти і недовіряти ворожому контенту.
“Ми не займаємось ДДОС атаками, або іншими діями які потребують спеціальних знань та навичок, або спеціалізованого програмного забезпечення. Наразі є подібні ініціативи, але ми вважаємо за потрібне підсилити їх. Освітня частина проєкту спрямована, перш за все, на задоволення потреб учасників нашої спільноти та утримання їх мотивації на систематичне виконання дій з блокування”.
Для того, щоб бути частиною проєкту, користувачам достатньо мати мобільний телефон або компʼютер, та трохи часу, який користувач готовий приділити для важливої справи.
РІШЕННЯ
БРАМА – це синергія громадян, приватного та державного секторів у протидії дезінформації та незаконному контенту в інформаційному просторі.
Цінності БРАМИ:
 прозорість;
 компетентність;
 незалежність;
 результативність
Місія:
 очищення інформаційного простору від російської пропаганди та дезінформації, знищення осередків незаконного поширення протиправного та забороненого контенту
Цілі:
 Знищення російських осередків в Інтернеті
 Зменшення рівня булінгу та цькування в мережі
 Протидія наркотикам та шахрайству
 Навчання та тренінги з кібергігієни
 Просвіта населення щодо інформаційної гігієни
 Залучення та мотивація громадян до активної громадянської позиції
Для блокування того чи іншого джерела необхідно надсилати скарги і чим більше буде скарг, тим більша вирогідність того, що джерело буде заблоковано. Саме із цією метою кіберполіція пропонує користувачам стати частиною проєкту «BRAMA».
Діяльність проєкту направлена на захист медіа простору від російської пропаганди, блокування каналів поширення дезінформації, протиправного та забороненого контенту. Також, метою проєкту є покращення медіа-грамотності українців, зменшення впливу пропаганди на суспільство та популяризація безпечного поводження в мережі інтернет.
Що пропонують учасникам:
1. можливість повідомити про джерело неприйнятного контенту, для подальшого масового надсилання скарг спільнотою та подальшим блокуванням такого джерела;
2. допомогти заблокувати джерело неприйнятного контенту, шляхом долученості до масового надсилання скарг;
3. отримати поради щодо медіа та кіберграмотності;
4. бути поінформованим про небезпечні схеми шахрайств, які ширяться мережею;
5. бути обізнаним, щодо фейків, які просувають вороги у наш медіапростір.
“Також, ми пропонуємо нашим учасникам розважальний контент, який дозволить трішки відволіктись від виконання завдань та порадіти разом із нами успіхам українських військових та недолугим вчинкам нашого спільного ворога”.
ДОСЯГНУТІ РЕЗУЛЬТАТИ
На сьогодні в рамках проєкту функціонує Телеграм бот, який накопичує лінкі на джерела що необхідно заблокувати, телеграм канал де публікуються лінки для блокування спільнотою, Вайбер спільнота, та сторінки в соціальних мережах Фейсбук та Інстаграм.
З початку діяльності нашого проєкту, користувачі надіслали понад 140 тис. лінків на джерела, які на думку користувачів необхідно заблокувати.
Станом на січень 2024 року учасниками спільноти заблоковано понад 26 тисяч джерел поширення неприйнятного контенту. Як видно із статистики – роботи ще дуже багато і ми потребуємо допомоги нових небайдужих і активних учасників.
ЯКЩО ТИ НЕ МОЖЕШ ДОНАТИТИ СВОЇМИ СИЛАМИ АБО ФІНАНСАМИ, ТО МИ МОЖЕШ ДОНАТИТИ СВІЙ ЧАС!
Наразі в розробці знаходяться два веб сайти та додаток:
Веб сайт «Кібер Брама» – спеціальний веб-сайт, спрямований на підвищення рівня онлайн-безпеки серед українських користувачів з різних соціальних груп та вікових груп. Веб-сайт допомагає користувачам ідентифікувати ознаки загрозливого контенту або ситуацій в Інтернеті, а також надає рекомендації щодо того, як реагувати на них, щоб уникнути небажаних наслідків.
Веб сайт «Чатові онлайн». Сайт, який  об’єднує декілька напрямків діяльності для більшого зацікавлення та залученості користувачів.
Перший напрямок діяльності сайту – це блок, який  частково дублює діяльність телеграм каналу із більш зручною навігацією, а також можливістю відслідковувати свій прогрес із блокування. Надає можливість обирати джерела, які користувач буде блокувати, а також бачити результат по джерелам, в блокуванні яких користувач брав участь.
Другий – це освітній блок, в якому  розміщено лекційні матеріали та тестові завдання до них. Кожен користувач матиме особистий кабінет для можливості відслідковування свого прогресу, а за результатами успішного складання тестових завдань, отримуватиме сертифікат про успішне проходження того чи іншого модулю. Наразі планується 5 освітніх блоків, що у подальшому будуть оновлюватись та доповнюватись.
Мобільний додаток «Брама» – що функціонує як телеграм бот, тобто прийматиме та видаватиме лінки на блокування, але буде більш зручним в користуванні. Зазначений мобільний додаток може бути актуальним після блокування Телеграм на території України, або для тих хто за своїм внутрішнім переконанням не бажає використовувати месенджер Телеграм.

Консультація для батьків «Адаптація до навчання в ліцеї», вихователь, Камінська Б.П.

Консультація для батьків щодо запобігання та протидії булінгу
«Що робити в складних ситуаціях та до кого звертатися за допомогою», вихователь, Гнатюк О.В.

Булінг (цькування) є груповим явищем, і впливає на поведінку і почуття кожного із сторін. Булінг не має стати нормою поведінки  і не має лишатися позаувагою. Протидія булінгу полягає в плануванні та реалізації  ряду заходів, способів, методів, спрямованих на відновлення та нормалізацію психологічного клімату після випадку булінгу та уникнення повторного випадку . Булінг може проявлятися як тиск: психологічний та фізичний. Часто діти застосовують і психологічний і фізичний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.
Психологічні особливості 4 -7 років. У цьому віці діти мають особливості саморегуляції, мають труднощі з тим, щоб контролювати свої вчинки , схильні до емоційних проявів та реакцій.  Також у дітей лише формується вміння розуміти причини власних дій та реакцій інших. Булінг в середовищі менших дітей виникає як спосіб виразити роздратування, образу, показати зверхність. Якщо такі прояви не забороняються, то така поведінка  може стати систематичною. І навпаки, якщо  діти чують лише заборони, а натомість не навчаються по – іншому виражати свою злість прийнятним способом, то цькування стає прихованим.
Навіть серед дітей дошкільного віку можна помітити поведінку з ознаками булінгу. Провідною діяльністю для дітей цього віку є гра, то ж булінг  найчастіше проявляється саме в процесі гри. Наприклад, дівчинку в групі дитячого садка щодня не приймають до гри інші діти через домовленість, або просто через те, що так вирішили діти, які є популярними в групі. Кожного дня дівчинка звертається до інших дітей, а ті щоразу їй відмовляють у спільній грі. Надалі їй можуть дозволити грати, але лише у тій ролі, що обере група. Зазвичай, це непривабливі ролі (наприклад, домашньої  тварини у грі в сім’ю замість іншої ролі, яку б хотіла зіграти дитина.
Зазвичай ознаки булінгу мають такі ігри, які жорстко приписують дитині поведінку, мають риси приниження або висміювання та не дозволяють заявити про свої бажання.
Дорослі мають зважати на подібні ситуації, помічати та вчасно реагувати на них наступним чином:
- Вчити дітей говорити «ні», коли їм не приємно;
- Створити правило, як зупинити тих хто тебе ображає (сказати «стоп»,  але не вдарити;
- Вводити правила, як реагувати на «ні» або «стоп»;
- Звертати увагу на скарги дітей, навіть якщо вони здаються не значними;
- Не ігнорувати пошкодження речей, або тілесні ознаки булінгу ;
- Заохочувати дітей говорити, якщо вони бачать, коли когось ображають;
- Планувати ігри так, щоб у них мали змогу взяти участь всі діти, в тому числі діти, які за якимись ознаками відрізняються від решти. Адаптувати ігри, щоб вони були інклюзивні і доступні для всіх.
- Говорити з дітьми про булінг простими прикладами. Наприклад, про те , що всі діти різні, і не можна ображати того, хто просто відрізняється від тебе; про те, що в кожного є межі і не можна торкатися іншої дитини, якщо вона проти цього; проте , що може відчути дитина, коли її образили.
Булінг серед дітей старшого дошкільного віку можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо: дорослий :
- Зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;
- Ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;
- Глузує із зовнішнього вигляду дитини;
- Образливо висловлюється про дитину чи її батьків;
- Проявляє огиду щодо фізичної  або фізіологічної особливостей дитини.
- Б’ють та ображають дитину вдома;
- Принижують дитину у присутності інших дітей;
- Проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;
- Ставляться до дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Усі діти потребують підтримки дорослих – батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками.

Консультація для батьків «Як виховати справжнього патріота?», 

вихователь, Б.П.Камінська.

Останні кілька років патріотичне виховання залишається одним з провідних напрямів діяльності закладів дошкільної освіти. Почуття патріотизму є в душі у кожної людини, але необхідно його просто пробудити, зуміти достукатися і поставити правильні життєві пріоритети. Саме цим і повинні займатися батьки, які хочуть виховати патріота в сім’ї.
Поняття патріотизму у всіх викликає досить змішані почуття і емоції. Для одних – це дуже важливо , для інших – нічого особливого, треті – поняття не мають, про що йде мова. Але все ж для багатьох постає обов’язковим бути самому патріотом, і так само виховати своїх дітей.
Найпошириніша асоціація про людину – патріота – це людина у формі, особливо у військовій. Але для того, що б бути патріотом не обов’язково бути військовозобов’язаним, носити форму, і складати присягу на вірність Батьківщині. Патріотизм полягає в нашій поведінці, у повазі до предків, шанування традицій, дотриманні свого як фізичного, так і морального здоров’я, створенні міцної сім’ї, і вихованні дітей на тих же засадах.
Поки в дитини ще не сформована цілісна система знань, а отже, оцінне  ставлення до доброго, корисного і поганого та шкідливого неглибоке, поки вона не усвідомлює себе частиною свого народу, не може бути і мови про дієвий патріотизм. Складні моральні почуття не є вродженими. Їх треба розвивати та виховувати у сім’ї, закладі дошкільної освіти, школі. Патріотичні почуття належать до найскладніших, тож їх іще не можна повністю сформувати в дошкільному дитинстві. Але саме в цьому віці закладаються їх основи.
Сьогодення багате на яскраві факти, події, які справляють на дітей велике враження.Важливо щоб дорослі (батьки, вихователі) правильно пояснювали ці факти, керували процесом спостереження й допомагали дітям осмислювати свої враження. Патріотизм (грец. Patris — батьківщина) — це любов до Батьківщини,відданість їй і своєму народу. Почуття патріотизму таке багатогранне за змістом, що не може бути визначено кількома словами. Це і любов до рідних місць, і гордість за свій народ, за його культуру, і  відчуття своєї нерозривності з оточуючим, бажання зберігати і примножувати багатства своєї країни. Почуття Батьківщини починається із захоплення тим, що бачить перед собою малюк, чому він дивується і що викликає відгук у його душі. І хоча багато вражень ще не усвідомлені їм глибоко, але, пропущені через дитяче сприйняття, вони грають величезну роль у становленні особистості патріота.
Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.
Особистісні якості та риси характеру, притаманні свідомому громадянину й патріоту
- повага до батьків, свого родоводу,
- традицій та історії рідного народу;
- працьовитість;
- висока художньо-естетична культура.
- патріотична самосвідомість та громадянська відповідальність , готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;
- повага до Конституції, законів Української держави;
- досконале знання державної мови.
Завдання патріотичного виховання:
- Формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім’ї, дитячого садка).
- Почуття власної гідності як представників свого народу.
- Виховання любові, поваги до своїх національних особливостей.
- Формування духовно-моральних взаємин.
- Формування любові до культурного спадку свого народу.
- Толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни. Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.
У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни. Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади старших. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі багатств рідної землі, а її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність зберігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квітучих дерев та кущів в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:
- разом з дітьми посадити біля свого будинку квітники, дерева
- доглядайте за ними разом з дітьми
- частіше розповідайте дітям про видатних людей України
- знайомте дітей зі звичаями та традиціями рідного краю.
А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співайте , читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і письменників.
Якщо ви щиро бажаєте виростити дитину патріотом, не кажіть при ньому погано про ту країну, де ви живете. Адже Батьківщину, як і батьків не вибирають. У кожній країні є свої проблеми, свої труднощі і з екрана телевізора нам їх ніхто не показує. Всі хочуть, щоб про них думали тільки добре. Тому не допускайте при дитині вираження великого невдоволення про вашу Батьківщину, говоріть більше позитивного.
Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю!

Поради для батьків : «Безпека дітей в інтернеті»
Підготувала: вихователь, Васькевич С. М.

Internet може бути прекрасним місцем для навчання дітей, їхніх розваг, спілкування з друзями або просто місцем, де вони можуть розслабитися чи досліджувати щось. Але так само, як і в реальному світі, всесвітня павутина може бути небезпечною для дітей. Перш ніж ви дозволите своїй дитині виходити в онлайн без вашого нагляду, переконайтеся, що ви встановили набір правил, дотримуватися яких ви усі погоджуєтесь. Рекомендуємо деякі з них:
1.Будьте другом своїй дитині. Проявляйте зацікавленість її захопленнями і обговорюйте проблеми, що виникають. Якщо Ви зможете стати тією людиною, якій ваша дитина довіряє, їй не доведеться шукати підтримки у віртуальних друзів.
2.Установіть комп’ютер в місці, доступному всім членам родини. Це значно полегшить контроль за його використанням.
3.Складіть правила безпечної поведінки в Інтернеті, в яких будуть перераховані вимоги, що стосуються користування Інтернетом, а також алгоритм дій дитини при зіткненні з небезпечним незнайомцем .
4.Напишіть ці правила на папері і прикріпіть біля комп’ютера!
5.Попросіть вашу дитину нікому не повідомляти особисте: ім’я, вік, номер телефону, домашню адресу, навчальний заклад. Поясніть, що не слід висилати свої фотографії людям, з якими вона познайомилась в Інтернеті.
6.Попросіть вашу дитину відразу ж розповідати вам про неприємні ситуації під час спілкування в Інтернеті, підкресливши, що Ви не будете сердитися, про що б вона не розповідала.
7.Переглядайте інформацію, що міститься в комп’ютері вашої дитини. Це допоможе вам контролювати її спілкування в мережі. Але пам’ятайте, що дитина може користуватися Інтернетом не тільки вдома, але і родичів, у друзів.
8.Нагадуйте дитині про те, що всі правила безпеки в Інтернеті залишаються в силі й тоді, коли вона користується комп’ютером і не вдома.
9.Не пропустіть симптоми інтернет-залежності. Замисліться над тим, чи не позначається використання Інтернету на успішності дитини, її здоров’ї, стосунках із членами сім’ї та друзями. Визначте, скільки часу вона проводить в онлайні.
10. Не бійтеся звертатися по допомогу. Якщо в дитини проявляються ознаки інтернет-залежності, зверніться до фахівців за консультацією. Маніакальне використання Інтернету може бути симптомом інших проблем, зокрема депресії, озлобленості, низької самооцінки.
11. Проаналізуйте власні звички. Чи немає у вас проблеми з контролем перебування в Інтернеті? Пам’ятайте, що для дитини ви є основним прикладом у житті.
12. Встановіть баланс. Заохочуйте та підтримуйте бажання дитини займатися іншими справами, особливо спортивними іграми.
13. Допомагайте дітям спілкуватися з іншими в реальному житті. Якщо дитина сором’язлива, віддайте її на заняття з набуття навичок спілкування. Заохочуйте дитину до справ, які сприяють її спілкуванню з іншими дітьми.
14. Слідкуйте за тим, що роблять діти в Інтернеті. Використовуйте програми, які дійснюють моніторинг та обмежують використання Інтернету, зокрема засоби батьківського контролю.
15. Пропонуйте альтернативи. Якщо вам здається, що дитину цікавлять лише онлайн відеоігри, спробуйте призвичаїти її до онлайнових «замінювачів» улюблених ігор. Наприклад, якщо дитині подобаються рольові ігри у стилі фентезі, заохочуйте читати чи переглядати  книжки з фентезі.
Подбайте про безпеку ващої дитини в Інтнрнеті, адже крім вас цього зробити ніхто не зможе.

Консультація для батьків: «Показники компетентності здобувачів освіти 

середнього дошкільного віку щодо формування математичних уявлень».

П’ятий рік життя є періодом інтенсивного росту і розвитку організму дитини: посилюються прагнення дітей до самостійності та збільшуються можливості їх реалізації в різних видах діяльності. У дошкільника формується довільна увага; він стає здатним виокремлювати об’єкти, які відповідають виконуваним завданням, і вміє спеціально на них зосереджуватися. Мимовільна увага не зникає , вона набуває більшої стійкості . Тому необхідно у дітей середнього дошкільного віку формувати здатність виявляти інтерес до математики, віддавати перевагу новим завданням, радіти в разі їх вирішення, використовувати раніше почуте і побачене.
Показники компетентності дитини:
- Групує та систематизує предмети;
- Переміщується у просторі за заданим  напрямком;
- Розрізняє частини доби, оперує поняттям «доба»;
- Називає певні геометричні фігури та просторові геометричні форми;
- Виокремлює з групи предметів предмети із заданими властивостями;
- Знаходить відповідні геометричні фігури та просторові геометричні форми в предметах навколишнього середовища;
- Розуміє, що останній числівник при лічбі відноситься до всієї групи перелічуваних предметів;
- Розуміє просторове розміщення предметів , часові відношення на основі побутових прикладів;
- Розкладає предмети за вказаною ознакою в порядку зростання або спадання;
- Володіє прийомами накладання, прикладання;
- Лічить в межах 5 кількісною та порядковою лічбою.

Консультація для батьків:
«Булінг в ЗДО – міф чи реальність?»
Підготувала: вихователь, Васькевич С. М.

Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу?
Видибулінгу в ЗДО
Булінг(від англ. tobull— переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.
Булінг у ЗДО може проявлятися як тиск:
– психологічний
– фізичний.
Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиттяпід час ігор.
Хто провокує булінг в дитсадку Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починаютьцькуватидитинучидітей, якщо:
педагог абопомічниквихователя:
– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі – ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки
– глузує із зовнішнього вигляду дитини;
– образливо висловлюється про дитину чи її батьків;
– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливості дитини.
батьки або члени сім’ї:
– б’ють та ображають дитину вдома;
– принижують дитину у присутності інших дітей;
– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;
– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Усі діти потребують підтримки дорослих— батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.
Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО
Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина вдома:
– не хоче одягатися вранці;
– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;
– просить батьків забрати її іздитячого садка раніше;
– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;
– не контактує з однолітками у дворі;
– грає наодинці на вулиці,
в дитячому садку:
– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;
– усамітнюється при будь-якій нагоді;
– часто губить свої іграшки або  речі;
– бруднить чи псує одяг;
– грає поламаними іграшками;
– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театралізації чи грі;
– не маєдрузів у групі.
Чому важливо вчасно відреагувати ?
Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.
Ті, хто піддаються булінгу:
• втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
• відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань; втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
• втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяки хвипадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчування, емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).
Ті, хтобулять:
• частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються норми поведінки;
• частіше беруть участь у бійках.
Ті, хто вимушені спостерігати:
• часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
• потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати заклади освіти.
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід,що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.
Психологи визначають декілька основних причин:
• Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
• Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитинузвикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька .Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати  навколо себе таку ж атмосферу і в закладі освіти.
• Атмосфера в групі. Бувають колективи, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукала слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.
Що робити батькам
• У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
• Дайте відчути,що випоруч, готові підтримати та допомогти ,вислухати та захистити.
• Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
• Пам’ятайте, що дитині може бути неприємного ворити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
• Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
• Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
• Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку що до когось учителю або принаймнідрузям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга.
• Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
• Пам’ятайте, що ситуації фізичног насилля потребують негайного втручання з боку батьків..
• Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
• Обговоріть, до кого по допомогу дитина можезвертатися у закладі.
• Важливо усвідомити, чому сааме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
• Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
• Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, про те весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Як допомогти дитині-агресору
Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо:
• Відверто поговоріть з дитиною про те, що  відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”.
• Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
• Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопчики завжди будуть хлопчиками” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства”.
• Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитиниа бо підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
• Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І що далі цезаходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
• Дайте зрозуміти дитині, що її агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
• Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
• Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється відпочутті в іншої людини.
• Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся з дитячим психологом.
Наслідки
Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше — це замкнутість, психологам доводиться працювати з антисоціальними дітьми, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнімсвітом. Доводиться пояснювати, що світ не такий  страшний, яким був до цього. Це може тривативід 2 до 3 років. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найбільший страх — це суїцидальні думки.
Перш за все, батьки мають під тримати дитину. Часто вони думають, що  це саме собою минеться,  ал еце не так.
НЕ МОЖНА РОБИТИ ВИГЛЯД, ЩО ЦЬОГО НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ.

Пам «ятка для батьків :
« Булінг в освітньому процесі.
    Що робити батькам?»
                                                  Підготувала вихователь Яковець Л.М.
 

Що таке булінг?

Відповідно до пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» булінгом (цькуванням) є діяння (дія або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
До булінгу (цькування) в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, душовими кімнатами, їдальнею тощо) та (або) за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.
Важливо! Слід відрізняти булінг від конфлікту. Для булінгу характерною є систематичність, тобто вчинення у різних формах насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, в тому числі за допомогою засобів електронної комунікації) двічі і більше разів стосовно однієї і тієї ж особи.
Куди звернутися по допомогу ?
До керівника закладу освіти
Керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень забезпечує створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти, вільного від насильства та булінгу Повідомлення про випадок булінгу(цькування) може бути подано керівнику закладу освіти в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.
Відповідно до Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), затвердженого наказом Міністерством освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646, керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):
• невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);
• за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
• повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;
• повідомляє центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;
• скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.
Важливо відмітити, що до складу комісії входять педагогічні (науково-педагогічні) працівники, у тому числі практичний психолог та соціальний педагог (за наявності) закладу освіти, представники служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
До участі в засіданні комісії за згодою залучаються батьки або інші законні представники малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування), а також можуть залучатися сторони булінгу (цькування), представники інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.
Варто наголосити, що неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 гривень) або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку.
До Національної поліції України
Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – зверніться в поліцію з відповідною заявою, на підставі якої складається протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Справа передається до суду і розглядається протягом 15 днів з дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Куди я можу звернутись для отримання безоплатно консультації і роз’яснення з правових питань?
Безоплатно консультацію і роз’яснення з правових питань ви можете отримати:
• звернувшись до місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (контакти: https://www.legalaid.gov.ua/tsentry);
• написавши в Телеграм-чат: https://legalaid.gov.ua/telegram.html або Вайбер-чат: https://legalaid.gov.ua/viber.html;
• скориставшись мобільними застосунками «Безоплатна правова допомога» або «Твоє право (завантажуйте з GooglePlay чи AppStore: https://bit.ly/3hwwgqR або https://bit.ly/3iorbkEт);
• зателефонувавши на Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги − 0 800 213 103.
Важливо! Якщо дитині необхідна психологічна допомога – звертайтеся на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111.
За булінг як і за будь-яке правопорушення передбачена відповідальність
Закон України від 18 грудня 2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» запровадив адміністративну відповідальність за булінг (цькування) учасника освітнього процесу.
Так, відповідно до статті 1734 Кодексу України про адміністративні правопорушення за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, − до винної особи може бути застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 гривень) або громадські роботи від 20 до 40 годин.
За вчинення булінгу групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення законодавством передбачено накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 гривень) або громадські роботи від 40 до 60 годин.
У разі цькування малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років, відповідальність будуть нести їх батьки або особи, які їх замінюють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 гривень) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин, а у випадку вчинення таких дій групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, − у вигляді штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 гривень) або громадські роботи від 40 до 60 годин.

Консультація для батьків: « Математичні інновації в дошкіллі »
Підготувала: вихователь , Васькевич С. М.

Інноваційні технології  - це комплекс форм і методів навчання, виховання та управління , які відповідають сучасним вимогам, є новаторськими та оригінальними.
Педагогічна інновація – це кінцевий результат інноваційної педагогічної діяльності у формі удосконаленого , модернізованого  або нового освітнього процесу  й продукту ( в широкому значенні ), який має якісні переваги порівняно з традиційним при проектуванні і впровадженні в практику.
Інноваційні технології дошкільної освіти являють собою радикально нову чи істотно удосконалену систему  організації освітнього процесу, яка містить мету, завдання, зміст, методи , форми і засоби й суттєво поліпшує умови й результати освіти.
Перед педагогами нашого закладу  сьогодні стоїть завдання – організувати таку діяльність, яка б ставила дитину перед необхідністю спрямувати свої розумові зусилля на пошук і вибіркове використання наявних у неї знань і вмінь для розв’язання нового конкретного завдання. Педагоги  нашого ЗДО широко використовують інноваційні технології , цікаві  нетрадиційні методики на всіх заняттях з дошкільниками. Сьогодні хочу вас узагальнено ознайомити з інноваційними технологіями, що сприяють розвитку логіко-математичної компетентності малюків.
Логічні блоки, розроблені  угорським психологом і математиком Дьенеша, розроблені для  підготовки мислення дітей до засвоєння математики .
Ще одна освітня технологія «Кольорові палички Кюїзенера» розроблені бельгійським учителем початкової школи Дж. Кюїзенером. Методика сприяє розвитку дитячої творчості, розвитку фантазії та уяви, а також  пізнавальної активності. У дітей розвиваються соціальні навички та вміння : вони вчаться працювати в коле навчаються бути соціально активними,
Існує цікавий прийом – ейдетика. , що використовується в процесі  ознайомлення дітей з цифрами і числами. Мета полягає в тому, щоб через систему спеціальних завдань, вправ , ігор з ейдетики розвивати і формувати у дітей  асоціативно-образне мислення . Використання прийомів ейдетики сприяють покращенню процесу навчання, підвищують інтерес, зацікавлюють. Залучаються всі аналізатори, що допомагають не лише побачити, а й  подати новий матеріал через добре знайомі дітям образи.  Для кращого запам’ятовування цифр , можливе порівняння їх з певними предметами чи символами.  Наприклад: 3- нагадує морську хвилю, вуса; 5- схожа на  корабель , змію. Цифри можуть бути схожі не лише на предмети, а й нагадувати людей, їхній зовнішній вигляд, ходу. Вихователь використовуючи  у своїй роботі прийом ейдетики, а саме використання образів і образних асоціацій по ознайомленню дошкільників із  цифрами і числами, відкриває нові можливості для розвитку пам’яті, творчого мислення і уяви дітей, зацікавлює їх заняттями, викликає інтерес дізнаватись щось нове.
«Цифрообраз» - це прийом при якому цифрову інформацію, що запам’ятовується, асоціативно пов’язують з певними образами  або системами образів. Коли ми переходимо до методики вивчення  складу числа, то на першому етапі , за допомогою прийому «цифрообраз» вихователь пояснює і погоджує з дітьми, що цифри перетворюються у веселі та цікаві для дитячого сприйняття  образи.
Наприклад: цифрі  1 -  відповідає образ олівця, цифрі 2 – турботлива ластівка, 3- лисичка-сестричка, 4 – затишної хатинки, 5 – запашного яблука, 6- голосного чайника, 7 – працьовитого молотка, 8 – швидкісної машини, 9 – веселого кита, 0 – яскравого сонечка. Обов’язковим моментом ефективного засвоєння складу числа є рефлекторне перетворення цифр у дані образи.
Кола Луллія (авт. Р. Луллія ) називають середньовічним комп’ютером чи геометричним комп’ютером. Кола містять на спеціальному планшеті, де є два кола, вони різного діаметру на одному стрижні.
Робота з колами: для індивідуальних, групових логопедичних та  розвиваючих занять, для занять з розвитку мовлення , математики, логіки, граматики; для ігрової діяльності на заняттях; для самостійної роботи дітей.
«Формування інформаційно-ігрової творчості» Н.В.Гавриш, О. Безсонової, що спрямована на стимулювання пізнавальної активності дошкільників засобами коректурних таблиць.
Коректурні таблиці – це інформаційно – ігрове поле, з різною кількістю клітинок, заповнених предметними картками. Картинки добирають за змістом тематично. Тематична палітра коректурних таблиць може бути досить широкою. Вона майже не змінюється в різних вікових групах, розширюється лише змістове наповнення та урізноманітнюються   зв’язки між елементами теми.
Основне завдання коректурних таблиць – завдяки уважному слуховому сприйняттю і зосередженому розгляданню таблиці знайти правильну відповідь, назвати правильне слово. Дати відповідь на запитання чи виконати завдання діти мають, використовуючи спеціальні фішки( геометричні фігури, дрібні предмети, якими діти накривають картинки- відповіді) , а потім прокоментувати результат виконаного завдання.
Методика Нікітіна сприяє  повноцінному розвитку дітей, базується на різноманітних іграх з кубиками, цеглинками, квадратами, конструкторами. Методика грунтується на тому, що гальмувати і прискорювати розвиток дитини не можна, слід лише стежити , як розвивається дитина, і допомагати їй у цьому. Перша умова успішного розвитку – ранній початок. Безліч завдань дитина вирішує сама.
Для дітей молодшого дошкільного віку пропонують гру «Куточки». Для гри використовують 27 різнокольорових кубиків, склеєних по три так, що утворюється куточок певного кольору. З цих деталей можна використати моделі й фігури, контури букв, цифри. Можна влаштувати змагання , хто швидше складе певну фігуру. Придумувати свої споруди , фігури.
В роботі з логіко – математичного розвитку дошкільників важливо, щоб кожна гра  приносила дітям не тільки радість і задоволення , а ще й користь. Щоб граючись діти розвивались і навчались.

Консультація для батьків «Охорона рослин, охорона тварин», вихователь, Гнатюк О.В.

З перших років життя у дітей формується початок екологічної культури. Діти бачать вдома, як мама доглядає за рослинами, за свійськими тваринами. Вони самі тягнуться до всього живого, їм хочеться погладити тварину і помилуватися красивими квітами.
Підростаючи, діти дізнаються, що кожна істота має свій «будинок»,  в якому є все для її життя. Екологічне виховання – це і є пізнання живого, яке оточує дитину, в своєму середовищі проживання, і наше головне завдання навчити їх охороняти і берегти те, що вони бачать. Потрібно доступно пояснити дитині, що ламати гілку  дерева не можна, особливо взимку. Зверніть увагу дитини на красу, які гілки дерев гарні в інії. Взимку вони сплять і у них тільки ми захисники . Потрібно коріння вкрити снігом, пояснюючи, що ми допомагаємо їм вижити взимку. Буваючи взимку з дітьми в лісі, зверніть увагу на тишу в лісі, її красу і як добре дихається в лісі.
Навесні природа перетворюється, і ми радіємо кожній новій травинці і новим листочкам. Починається робота на городі і діти дуже хочуть допомагати вам, нехай зовсім мало, але вони тягнуться до цього, бачачи, як цим займаєтесь ви. Ходіть на прогулянки до  лісу. Ми всі тягнемося до природи, щоб відпочити, подихати свіжим повітрям. Ми дорослі збираємо квіти і лікарські трави, нарвіть стільки, скільки вам потрібно, і намагайтеся не рвати з корінням, і таким правилам навчайте дітей, розповідаючи про наслідки для рослин, якщо їх не правильно зірвати.
Збираючи в лісі гриби так ягоди, беріть тільки ті, які ви знаєте, а інші не чіпайте. Вони потрібні тваринам, вони ними харчуються і лікуються. Як, наприклад, гриб мухомор, він такий гарний, помилуйтеся ним. Щоб гриби не зникли у нашому лісі, не порушуйте грибницю, поясніть дітям, що гриби потрібно зрізати ножиком, що тут виросте новий  гриб.
Діти часто поводяться жорстоко з природою і в усьому цьому винні ми дорослі. Не змогли навчити бачити красиве, і піклуватися про те, що нас оточує та приносить естетичне задоволення.
Нагодуйте птахів, повісьте годівницю за вікном. Дитина сама буде класти туди корм. Хочете порадувати малюка заведіть йому папужку чи хом’яка. Поясніть і навчіть, як правильно за ними доглядати і дитина буде щасливою. У багатьох дітей є мрія мати мати  друга поруч, кошеня або щеня. І якщо ви завели тварини вдома, не викидайте їх на вулицю, коли вони підростуть, адже тварини довіряють людям.
Добрі поради:
- Вчіться розуміти природу, станьте її другом і захисником.
- Навчіться бачити красу природи і розкрийте її дітям. Візьміть за правило: жодного дня без милування природними явищами. Радійте красі природи, не зашкодьте їй своїм недбалим ставленням.
- Якомога більше бувайте на лоні природи. На лоні природи поводьтеся тихо і непомітно: дивіться, слухайте, не галасуйте.
- Любіть своє природне довкілля, бережіть його. Нехай  ваша рука ніколи не підніметься, щоб знищити красу.
- Хай милосердним буде серце до братів менших. Будьте другом усіх живих істот; не мордуйте і не вбивайте тварин.
- Користуйтеся будь – якою нагодою, щоб зробити  для природи що небудь корисне.
- Стежте за чистотою природного середовища і не залишайте після себе слідів перебування у ньому.
Виховуйте в дітей почуття співчуття, вчіть бачити красу навколишнього світу, якщо дитина буде дбайливою ставитися до всього – ваше виховання не пройде даром. Діти будуть уважні не тільки до навколишнього світу, ай до вас дорослих.

            Консультація для батьків:
       «Здорові діти -щасливі батьки», вихователь, Яковець Л.М.

Усі батьки воліють, щоб їхня дитина росла здоровою, сильною міцною, але часто забувають, що  розвиток фізичних якостей малюка залежить насамперед від  них самих. Саме тому турбота про розвиток рухових умінь і навичок дитини повинна стати першорядним завданням батьків буквально з перших років життя людини.
Здорова, моторна дитина сама відчуває потребу в русі, охоче виконує різні  завдання, слід вчасно підбадьорити  малюка, подивуватися з того, який  він міцний, спритний, сильний, як добре виконує вправи. Так поступово розвиватимуться  впевненість у своїх силах, бажання вчитися опанувати нові, більш складні вправи та ігри.
Стан здоров’я дітей – наша головна турбота, наш біль, бо за даними статистики він бентежить своїм безперервним зростом захворюваності.
Практично в будь-якому масовому дошкільному закладі  65-85%  дітей мають різні проблеми у здоров’ї.
Причинами хвороб є:
10% – спадковість;
20% – вроджені;
20%  – несприятливе довкілля;
50%  – спосіб життя.
Спостерігаючи за дітьми, дійсно можна переконатися, що той спосіб життя, який ми ведемо, не може не руйнувати дитину. І це роблять самі дорослі.
Хронічне  перегрівання  дитини. Як одягнені наші діти? Це хвороба всіх батьків, надмірно закутана дитина не здатна рухатися, а якщо їй вдається впоратися з вантажем одягу, то вона швидко перегрівається. Перегрівання –  річ небезпечна. У малюка генетично закладена здатність  легше переносити  холод, а ніж спеку. Але батьків переконати в цьому неможливо.
Неправильне  харчування. Здоров’я багато в чому залежить від того, що ми і як їмо. А батьки годують дітей в основному солодким, жирним,  стравами з борошна. Одні дітлахи страждають  від ожиріння, а інші – від відсутності апетиту.
Гіподинамія. Діти ростуть в русі – це їхній нормальний стан. Щоб дитина росла здоровою вона повинна зробити 14-15 тисяч кроків за один день – це її природна потреба. Стримування рухів викликає м’язову слабість, порушення обмінних процесів. А дорослі часто намагаються стримувати дитячу активність:  „Не  бігай,” „не лізь”,  „вдаришся”, тощо.
При найменшому нездужанні дорослі вдаються до лікарських препаратів, забуваючи що ліки, особливо антибіотики, руйнують імунну систему організму.  Малюк починає частіше хворіти.  А ще здоров’я, звичайно, залежить від стану психіки. Подавлена психіка позбавляє дитину душевного комфорту, викликає  тривожність, страх тощо.  Аналіз хвороб дітей 5-6 років життя з появами підвищеної агресивності, тривожності свідчить  про те, що 11-15%  з них мають хвороби шлунка: гастрити, коліти, і навіть виразки.
Здоровий сон. Для денного та нічного сну дошкільнятам корисні маленькі, плоскі, помірно тугі  подушки.
Взуття. Взуття повинно  відповідати  формі та розміру стопи, мати  припуск 5-7 мм,  який враховує  збільшення стопи під  час ходьби під впливом  навантаження. Висота  каблука не повинна перебільшувати  5-10 мм.  Підошва повинна бути гнучкою. Взуття повинно відповідати  своєму  призначенню.
Фізичне виховання дітей дошкільного віку спрямоване на зміцнення їх здоров’я,  всебічний розвиток,  формування  рухових  навичок, загартування  організму, розвито к інтересу до наступних дітям видів ріхової діяльності.
В деяких  родинах дітям купують дорогі, але зовсім непотрібні для розвитку іграшки. Зробіть краще спортивний куточок, виховуйте у дитини вміння насолоджуватися вільним активним рухом, виграє здоров’я!
Родино! Турбуйся про своє здоров’я, оберігай, загартовуй його і всі ви будете здоровими, міцними, усміхненими, радісними, щасливими.
„Гімн  здоров’я”
Здоров’я – основа усього на світі.
Здоровими бути бажають всі діти.
Для цього потрібно щоденно вмиватись,
Робити зарядку, нормально вдягатись.
І їсти  усе, що на стіл подають,
Бо страви здоров’я  і сил додають,
І солодко спати з відкритим віконцем,
Себе гартувати водою і сонцем.
І.Фостій

Дитячий рюкзак безпеки: що покласти — рекомендації ЮНІСЕФ, вихователь, Яковець Л.М.

У надзвичайних ситуаціях у кожного члена родини має бути свій рюкзак безпеки. Нині це особливо актуально для громадян України. 
"В дитячому рюкзаку є місце для важливої інформації, поживних смаколиків, а також речей, що поліпшать психологічний комфорт для дитини", — йдеться у повідомленні.

 Так, до такого рюкзаку треба покласти:

1. Фото з батьками (із зазначенням телефонів родичів, повною адресою, ПІБ дитини та групою крові).
2. Дві пляшки води.
3. Шоколадки, цукерки.
4. Сухофрукти.
5. Лікарські препарати, лейкопластир, антисептики, захисна маска для обличчя.
6. Серветки (вологі та сухі).
7. Невеликий рушник, зубну пасту та щітку, мило.
8. Ліхтарик.
9. Улюблені іграшки дитини (одна-дві для психологічної підтримки).
10. Комплект змінного одягу.
11. Телефон, якщо дитина вміє користуватися.
12. Трохи грошей.

Консультація для батьків: «Дитячий травматизм»
Підготувала:  вихователь, Васькевич С.М.

Одне із найважливіши завдань батьків при вихованні дитини – забезпечити її здоровее зростання. Дитячий травматизм – одна із найпоширеніших причин звернень до медиків, каліцтва дитини, що може залишитися на все життя, а той летальних випадків – і все це через необачність дорослих, несвоєчасне нагадування дітям елементарних правил безпеки.
Побутовий травматизм
Йдеться про ушкодження, які діти можуть отримати вдома, у дворі, саду тощо. Найнебезпечніші з них – опіки полум’ям і хімічними речовинами, падіння з висоти. Залишені у доступному для дітей місці голки, цвяхи, леза бритв можуть стати причиною травми, а іноді — і смерті. Це стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів. Необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поруччя сходів, несправні велосипеди, неогороджені ділянки, де проводяться ремонтні роботи, теж є дуже небезпечними. Часто діти падають з висоти: балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм. До побутового травматизму найчастіше призводить недостатній догляд за дітьми з боку батьків.
Опікові травми
Діти різного віку інколи торкаються неізольованих проводів, оголених контактів електропроводів, вставляють у розетки шпильки, цвяхи, що не рідко призводить до опіків, ушкодження електричним струмом.
Для того щоб уберегти дітей від опікових травм, дорослі повинні дотримуватися наступних правил безпеки:
– стежити за тим, щоб під час прийому гарячої рідкої їжі діти не перекидали на себе чашки, тарілки тощо;
– переносити посуд з гарячою рідиною в місцях квартири (або дитячих установ) з підвищеною увагою і обережністю;
– не дозволяти дітям перебувати поруч під час приготування їжі, миття посуду, прання білизни, прасування;
– ховати сірники, запальнички в недоступних для дітей місцях;
– зберігати їдкі кислоти, луги та інші отруйні речовини в місцях, недоступних для дітей;
– не допускати дітей близько до печі і предметів піднапругою (електроплитка, праска, чайник тощо);
– не відлучатися від дітей під час їх купання.
Принципи запобігання побутового травматизму різні, але головним з них є постійна турбота старших про безпеку дітей. Дорослі мають виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Не можна залякувати дитину, правильніше час-від-часу розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно насторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, а старшим дітям пояснювати небезпеку, яку несуть в собі необдумані вчинки. Допоможуть батькам у цьому вдалопідібрана література, кінофільми, телепередачі.
Автодорожний травматизм
Найтяжчими і з найбільшим відсотком смертності є автодорожні травми. Головними їх причинами є бездоглядність дітей на вулиці, незнання правил дорожнього руху.
На вулиці, у транспорті разом з дітьми обов’язково мають бути дорослі, пояснювати їм правила поведінки, переходу через вулицю тощо. І звичайно ж, батьки самі мають чітко  дотримуватись цих правил.
Спортивний травматизм
Фізкультура та спорт є запорукою зміцнення організму і фізичного розвитку дітей. Проте це лише при вмілому і правильно організованому занятті спортом.
Діти постійно грають у рухливі ігри, катаються на велосипедах, роликах тощо. Проте часто у місцях, не зовсім  придатних для ігор, а часто і небезпечних: захаращених дворах, пустищах, біля водойм тощо.
Серед причин смертності від спортивного травматизму утоплення посідає одне з перших місць. Це може статися як влітку, так і взимку. Головною причиною утоплення є невміння плавати, незнання дітьми особливостей водойм тощо. Для купання дітей мають бути спеціально відведені для цього місця, але навіть там діти повинні перебувати під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і мати попереджувальні знаки. Взимку дороги, придатні для переїзду через річку, чи озеро, теж повинні позначатися. Дорослі зобов’язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі.
Дитячі заняття зимовими видами спорту повинні обов’язково супровожуватися дорослими. Потрібно пам’ятати, що місця для катання на ковзанах, санках, лижах обов’язково мають бути далеко від проїзжджої частини. Дітям варто нагадувати, що під час забав та ігор небезпечним є виконання різних трюків (катання із зав’язаними очима, катання спиною вперед, на одній нозі тощо). Небезпечно прив’язувати санки одні до одних, особливо небезпечно – до транспортних засобів. Порушення цих правил піддає смертельному ризику не лише життя і здоров’я дитини, а й оточуючих. Тому батькам бажано якомога раніше залучати дитину до занять у спортивних секціях, товариствах, стадіонах, де вона постійно перебуває під наглядом інструктора. Цим вони не лише загартують дитину, а й вбережуть її від страшної небезпеки.
Шановні батьки! Життя та здоров’я дитини залежить в першу чергу від вас! Щодня нагадуючи дитині елементарні правила безпеки, ви застерігаєте її від можливих травм. Пам’ятайте про це!

Консультація : "Ви повинні навчити цих речей своїх дітей для їхньої ж безпеки!"

1. Ніколи не залишайте дитину вдома саму, хоча б до 10-12 років. Пам’ятайте: може трапитися усе що завгодно, і достатньо тільки однієї фатальної випадковості, щоб потім пам’ятати про неї все життя. Будь-яка квартира містить масу небезпек для дитини. Їх спектр величезний: від мимоволі включеного газу або випадкової пожежі, що сталася в результаті короткого замкнення електропроводки, — до цілеспрямованого вторгнення чужої людини. Усе це може спричинити непоборні наслідки.
2. Ніколи не випускайте дитину саму на вулицю після 21 години, навіть улітку. Не залишайте дитину саму біля входу в магазин, у аптеку, відділення зв’язку, у дворі, навіть біля власного під’їзду. Також на дачі дитина ніколи не повинна сама гуляти за межами вашої ділянки. І тут може трапитися всяке, достатньо тільки однієї фатальної випадковості.
3. Наполягайте на тому, щоб ваша дитина на все життя чітко засвоїла: треба з підозрою ставитися до чужих людей. Увесь світ для дитини повинен жорстко ділитися на «своїх» і «чужих». Чужому не можна відкривати двері. З чужим нема про що розмовляти в дворі. Від чужого на вулиці не можна приймати подарунки. Із чужим не можна нікуди йти, сідати в автомобіль, виїжджати на автобусі і т. і. Із чужими людьми ніколи не можна сідати в один ліфт.
4. Виховуйте в дітей спостережливість. Повірте, вона буде корисна як для них, так і для вас. Дитина повинна вміти уважно дивитися на всі боки й помічати все, що відбувається навколо. Діти часто помічають те, що ми, дорослі, пропускаємо «поза очима». Навчіть дитину не просто спостерігати, а ще й розповідати вам про все, що вона помітила незвичайного у дворі, на вулиці, навкруги, на дачі. Не виключено, що її дитячі спостереження приведуть вас до серйозних висновків.
5. Дитина повинна знати: усе, необхідне для неї, вона одержує від вас – батьків. У крайньому випадку, від когось, але у вашій присутності і, обов’язково, за вашим схваленням. Значить, нічого не можна підбирати на вулиці — ні яскравої іграшки, ні гарного папірця. Значить, ніколи й нічого не можна брати в незнайомих людей — ні морозива, ні тістечка, ні напоїв, ні цигарки, ні шприца.
6. Дитина не повинна приносити в будинок нічого з того, що вона все-таки може знайти у дворі або на дачі. Ні кинутої кимось іграшки, ні забутої авторучки, ні яскравої бляшанки, ні симпатичної пляшки, ні знайденої на лавці книги, ні викинутого кимось конверта з рідкісною маркою, ні бездомного собаки, ні приблудної кішки. Усе це може бути джерелом реальної або потенційної небезпеки.
7. Ніякі дитячі сльози ніколи не повинні стати мотивом для того, щоб ви послабили пильність. Ваше слово завжди повинно значити саме «ні», а не «мабуть». Дитина повинна твердо знати й розуміти слова «можна» і «не можна». Усе, що ви визнаєте припустимим для дитини (нова іграшка, собака, кішка), повинне пройти через ваші руки, бути перевірено вами й відповідним чином оброблено.
8. Навчіть дитину не розповідати «першому зустрічному» про ваш сімейний статок, місце роботи й посади батьків.
Діти – це батьківська відповідальність. Будьте пильними!

Методичні рекомендації для батьків «Як підвищити працездатність п’ятирічок?»,

Консультація для батьків «Психологічний портрет першокласника», вихователь, 

Б.П. Камінська.

Батьки, педагоги мріють мати дитину, з якою легко було б працювати. Що характерно для психологічного портрету ідеального першокласника? Якщо узагальнити погляди різних психологів і педагогів, можна намалювати такий портрет.
1. Педагогічна готовність:
- навички читання;
- навички лічби;
- навички письма;
- навички малювання;
- звукова культура мовлення (чисте мовлення);
- уміння розгорнуто відповідати на запитання;
- великий словниковий запас;
- загальна обізнаність.
2. Інтелектуальна готовність:
- диференційованість сприймання як основа мислення;
- планомірність сприймання (спостережливість);
- розвинена уява;
- уміння орієнтуватись у просторі й часі;
- розвинене наочно-образне мислення (вміння виділяти суттєве в явищах навколишнього середовища, порівнювати їх, бачити подібність і відмінність);
- розвинена дрібна моторика (володіння олівцем, пензлем, ручкою, ножицями);
- гарна пам’ять;
- розвинена регулююча функція мови (вміння виконувати словесні інструкції);
- інтелектуальна активність (уміння перетворити навчальне завдання на самостійну мету діяльності);
- передумови абстрактно-логічного мислення (здатність розуміти символи, формулювати запитання, самостійно розмірковувати, знаходити причини явищ, робити прості висновки).
3. Мотиваційна готовність:
- вираженість пізнавальних інтересів;
- намагання засвоїти роль школяра (бажання ходити до школи), прийняття системи вимог, які ставить школа і вчитель.
4. Емоційно-вольова готовність:
- уміння керувати своєю поведінкою;
- збереження працездатності упродовж одного уроку і навчального дня;
- емоційна стійкість (регуляція емоцій);
- довільна регуляція уваги (її концентрація, стійкість, переключення);
- вміння стримувати свої імпульси (наприклад, не перебивати інших під час розмови);
- вміння продовжувати дію, докладаючи до цього вольові зусилля.
5. Комунікативна готовність:
- Бажання спілкуватися з дорослими та дітьми;
- уміння встановлювати контакт з учителем;
- збереження дистанції;
- здатність до особистісного контакту з дорослим (на противагу ситуативному);
- вміння встановлювати контакт з однолітками;
- вміння увійти в дитячий колектив і знайти своє місце в ньому;
- вміння виконувати роботу разом;
- вміння підтримувати рівноправні стосунки з однолітками.
Причини відставання.
Педагогічна занедбаність обумовлена:
-умовами життя і виховання дитини;
-тривалим дефіцитом інформації у дитини;
-відсутністю психічної стимуляції в сензитивні періоди (коли найкращерозвиваються ті чи інші психічні якості людини).
 

Інформація :
«Як говорити з дітьми про війну?»
                                                        Підготувала сестра медична старша,
                      Галина БУТКЕВИЧ

Війна приносить в життядітейвтрату, невизначеність, активізує страх та тривогу. Дітивтрачаютьзвичнуповсякденність та впорядкованістьжиття. Зазвичайвідчуттябезпеки та захищеностідітишукають у своїхбатьків.
Пропонуємокількапорадщодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.
1. Надавайте інформаціювідповідно до вікудитини та подбайте, щоб вона не ретравмуваладитину.
Діти з найменшого, дошкільноговіку, мають право знати, щовідбувається у їхнійкраїні, але дорослітакожмаютьвідповідальністьубезпечитиїхвіднебезпечного контенту. Говоріть з дітьмизрозумілоюїммовою, через казки та історії, де наприклад, козакиборолисяпроти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”, “Чарівніісторії про козаків” тощо). Під час розмовистежте за реакціямидитини та будьте чутливими до їїрівнятривоги. Це нормально, якщовидужепереживаєте через те, щовідбувається, але пам’ятайте, щодітисприймаютьемоційнісигналивіддорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтесятримати контроль над емоціями. Нагадайте, щобагато людей наполегливопрацюють не лише в Україні, а й у всьомусвіті, щобзакінчитивійну.
2. Дбайте про медіагігієну та медіаграмотністьвашоїдитини в умовахвійни.
Будьте уважними до того, яку інформаціюотримуютьдіти, прислухайтеся до їхніхрозмов, аналізуйтеїхнізапитання до вас. Дітиможутьотримуватиінформацію з різнихджерел, тому важливоуточнювати у вашоїдитини, звідки вона дізналася ту чиіншуінформацію і якщо вона неточна або неправдива - виправитице. Можнапочати з таких запитань: «Цецікава думка. Розкажи, чомути так думаєш?», «Меніважливопочути твою думку про це…», «Як тидумаєш, де ми можемоотриматибільшеінформації про це?». Навчітьдитину тому, щотакемедіаграмотність та критичнемислення, розкажіть про те, як і для чогоможутьпоширюватисяфейки. Саметоді, коли дитиназапитує, висуваєгіпотези, шукає причини - вона мислить, важливоскеровуватидитину та вчитиперевірятизнайденуінформацію у різнихджерелах, яківважаютьсядостовірними. Нагадайте дитині, що вона можепоговорити з вами чиіншимзначимимдорослим, коли захоче.
3. Обмежтепотік новин.
Подумайте про те, щобвимикатиновини при дітяхдошкільногоабомолодшогошкільного віку. Новинний контент наразі є травмуючим для них, можевикликатибагатозанепокоєння та підсилюватитривогу і страх. З дітьмисередньогошкільноговіку та підліткамиви можете використовувати перегляд новин як можливістьобговорити, щовідбувається в країні та у вашійгромадізокрема з використаннямвищезазначенихпорад. Також подумайте, як і щови говорите про ситуацію з іншимидорослими, особливо коли дитинаможецечутиабо бути присутньоюпід час розмови. Намагайтеся, наскількицеможливо, ввечері, замість перегляду новин з дітьми, робити з ними релаксаційнівправи, грати в ігри, дивитисямультфільмиабочитатиказки разом.
4. Зосередьтеувагу на допомозі.
Дітямважливо знати, що люди допомагаютьодне одному. Розкажіть, до прикладу, про роботу волонтерів, якінадаютьпідтримкувсім, хтоїїпотребує, або про те, щоробитьтериторіальна оборона. Якщодошкільняабодитинамолодшогошкільноговікузахочепідтримати тих, хтодопомагає, намалювавшималюнок, плакат або написавши вірш - підтримайтеїї у цьому. Підліткиможутьвиявитибажанняприєднатися до роботи у гуманітарномуштабічиіншійдіяльності. Розкажітьїм, як цезробити, і пам'ятайте, щобезпекавашогопідлітка - понад усе. Відчуття того, що ми всіробимощось для наближення перемоги, надаєвідчуттяєдностіта  приноситьстишення і психологічний комфорт.
5. Слідкуйте за станом дитини.
Оскількивійнатриває і новини про воєнніподіїоточують нас звідусіль, триваючи  нон-стоп, важкозосередитися на чомусьіншому. Водночасви - батьки, найбільшзначимі люди та орієнтир для своєїдитини, а їйвкрайважливо, щобвицікавилися й новинами ізїїжиття. Продовжуйте спостерігати за станом дитини, запитуйте час від часу: «Як у тебе справи?», «Як типочуваєшся?», «Що в тебе нового? Читизнаєш, як справи у …(ім’я друга/подруги дитини?«, «Чи є у тебе питання, які б тихотіла/хотівобговорити?».
6. Подбайтепро себе.
Обмежтесвоєперебування в мережі та читання новин, наскількицеможливо. Натомістьзосередьтеся на якомусьважливомузавданніаборобіть те, щодопомагаєрозслабитися та відновитися. Дітизрозуміютьреакціюдорослих на новини, тому якщовисправляєтеся з ситуацією - цедопомагає і дітям.

Тиждень безпеки дитини

Консультація для батьків : «Мінна безпека»
Підготувала : вихователь, Васькевич С.М.

Групові батьківські збори № 3 групи " Ромашка"

І питання: Консультація

«Про формування основних математичних понять у ЗДО», вихователь, Гнатюк О.В.