Консультація «Що таке вакцинація?»

Вакцинація — найефективніший спосіб захисту від інфекційних захворювань. Імунна система реагує навведену вакцину, виробляючи імунітет проти інфекції, і таким чином формує у вашої дитини захист проти хвороби.
В основному, вакцини вводяться в організм у вигляді уколу (ін’єкції). Деякі вакцини, наприклад, „жива” вакцина проти поліомієліту (ОПВ) — у вигляді крапель у рот (орально).

Чому для дитини важливо робити щеплення?

Вакцинація потрібна для захисту вашої дитини. Інфекційні хвороби дуже небезпечні, можуть викликати ускладнення, інвалідність, деякі — смерть.
Вакцинація захищає вашу дитину від інфекцій, запобігає тяжкому перебігу хвороби й ускладненням у випадку інфікування. Загартовування, добре харчування важливі для здоров’я дитини, але, на жаль, вони не захищають від інфекційних хвороб. Ніщо не зможе захистити вашу дитину від небезпечних інфекцій краще за вакцинацію. Альтернатив вакцинації немає. Дитина, яка не отримала щеплення, наражається на великий ризик захворіти й отримати ускладнення. Зокрема, у таких дітей при зараженні гепатитом В розвивається хронічний гепатит В, який призводить до розвитку цирозу і раку печінки. У дітей до 1 року туберкульоз протікає у вигляді генералізованої форми — з ураженням печінки, нирок, кісток. Часто він викликає ураження мозкових оболонок — туберкульозний менінгіт. Гемофільна паличка (Хіб-інфекція) у дітей перших років життя, яким не робили щеплення, призводить до розвитку пневмонії (запалення легенів), гнійного менінгіту (запалення оболонок мозку), сепсису („зараження” крові), епіглотиту (запалення надгортанника, що призводить до задухи) і отиту (запалення середнього вуха), гнійного артриту (запалення суглобів), гнійного остеомієліту (запалення кістки).

Від яких інфекцій дитина отримує захист за календарем щеплень в Україні?

Згідно з календарем профілактичних щеплень в Україні дитина отримує захист від 10 інфекцій: гепатиту В, туберкульозу, дифтерії, кашлюка, правця, поліо мієліту, гемофільної інфекції, кору, краснухи і паротиту (свинки). Необхідні для дитини щеплення проти цих захворювань проводяться у поліклініці безкоштовно.
Що таке безпечність вакцини?

Безпечність вакцини визначається тим, наскільки часто вона може викликати тяжкі реакції. Реакція на вакцину — це зміна стану здоров’я, пов’язана з властивостями самої вакцини, тобто з її компонентами (консервантом, стабілізатором, ад’ювантом, збудником хвороби — живим чи вбитим).

Не всі зміни у стані дитини після вакцинації є реакціями на вакцину. Частіше порушення здоров’я пов’язані із захворюваннями, що збіглись у часі в період після вакцинації. При будь-якому погіршенні стану дитини після вакцинації її має оглянути лікар.

Наприклад, дитина у день вакцинації підхопила грип або іншу вірусну інфекцію у черзі в дитячій поліклініці. Протягом наступних кількох днів у неї з’являться симптоми ГРВІ, але таке погіршення здоров’я настане незалежно від зробленого напередодні щеплення.

Які реакції можуть виникнути після вакцинації?

Реакції можуть бути двох типів:

• місцеві (почервоніння, підпухлість чи болісне відчуття у місці ін’єкції) або легкі загальні (підвищення температури тіла, висип після введення „живої” вакцини проти кору, паротиту, краснухи). Ці реакції минають самостійно за кілька діб.

• тяжкі — виникають вкрай рідко. Наприклад, анафілактичний шок - тяжка алергічна реакція, яка може проявитись у перші 30 хвилин після проведення вакцини в одному випадку на мільйон введених доз. При анафілактичному шоку необхідна правильно і вчасно надана медична допомога.

Які існують протипоказання до вакцинації?

Вакцинація не робиться дитині, в якої є високий ризик розвитку ускладнень, чи при станах, коли імунна відповідь на введену вакцину не сформується.

Важливо пам’ятати, що наявність протипоказань ще не означає, що у разі проведення щеплення виникне ускладнення. Незважаючи на те, що в кожній країні перелік протипоказань до вакцинації може дещо відрізнятись, у більшості країн Європи, в США, Канаді та інших країнах світу перелік протипоказань схожий на протипоказання до вакцинації, визначені Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). А саме — існує лише кілька протипоказань до вакцинації:

1. Гостре захворювання, що супроводжується температурою вище 38,5°С.

2. Серйозна алергічна реакція (анафілактичний шок) на попередню дозу вакцини чи відома алергічна реакція на один із компонентів вакцини (наприклад, на желатин, неоміцин, курячий білок та ін.).

3. Захворювання і стани організму, при яких імунітет після введення вакцини може не сформуватися (наприклад, в умовах хіміотерапії у онкологічних хворих; при вживанні великих доз стероїдних гормонів; при вживанні ліків, що пригнічують імунітет; при СНІДі). Інактивовані вакцини безпечні для таких людей, адже не містять живого вірусу чи бактерії, однак успішне вироблення імунітету після введення вакцини не гарантується.

4. Дітям з неконтрольованою епілепсією не рекомендовано вводити цільноклітинні вакцини проти кашлюка.

5. При вагітності не рекомендоване введення „живих” вакцин (вагітні жінки в багатьох країнах вакцинуються від грипу щорічно інактивованими вакцинами).

В Україні перелік протипоказань ширший. Наприклад, в Україні не можна вакцинувати дітей з підвищеною температурою. Перелік протипоказань визначений наказом Міністерства охорони здоров’я України.

Наявність протипоказань до вакцинації визначається індивідуально для кожної дитини. Протипоказання до вакцинації на тривалий час (до 3 місяців і більше) — так зване „медвідведення від щеплень” — встановлюються імунологічною комісією. Такі комісії існують при кожній лікувальній установі.

Якщо ваша дитина пропустила щеплення через протипоказання, ви можете продовжити курс вакцинації в подальшому за графіком, який визначить ваш педіатр або сімейний лікар.

Про що потрібно сказати лікарю до вакцинації?

Вам обов’язково слід поінформувати лікаря про наступні факти:

• якщо вам здається, що дитина хвора;

• чи є у дитини алергія на медичні препарати, продукти харчування або вакцини;

• чи спостерігалась у дитини серйозна реакція на вакцинацію в минулому;

• чи були у дитини проблеми зі здоров’ям, пов’язані з астмоюхворобами легенів, серця, нирок, метаболічними розладами (наприклад, діабет), хворобами крові;

• чи були у дитини судоми;

• чи приймала дитина препарати, що пригнічують імунітет (кортизон, преднізолон, інші стероїди, препарати для лікування раку), чи проходила променеву терапію;

• чи отримувала дитина переливання крові або продуктів крові, імуно(гамма) глобулін;

• чи приймає вона якісь ліки;

• чи отримувала дитина будь-які вакцини протягом останніх 4-х тижнів.

Використовуйте кожен візит до лікаря, щоб з’ясувати усі питання здоров’я і розвитку дитини, які вас цікавлять.

Що зробить лікар перед вакцинацією?

Перш ніж зробити щеплення, лікар вивчить картку дитини, виміряє їй температуру і проведе загальний огляд. Лікар також надасть вам форму інформованої згоди і оцінки стану дитини для проведення вакцинації. Форма заповнюється одним із батьків або опікунів дитини. Заповнений документ залишається у медичному закладі, в якому проводиться вакцинація. Ця форма затверджена Міністерством охорони здоров’я України і використовується на всій території України.

Крім того, лікар повідомить вам про:

• можливі реакції на вакцину і терміни, в які вони можуть виникнути;

• симптоми, при яких потрібно терміново звертатися за медичною допомогою;

• у якому дозуванні і яке саме жарознижувальне давати дитині;

• коли необхідно зробити наступне щеплення.

Обов’язково задайте перед вакцинацією усі питання щодо неї, які вас цікавцікавлять.

На що звернути увагу після вакцинації?

Іноді щеплення, що захищають вашу дитину від інфекційних захворювань, можуть викликати тимчасовий дискомфорт, наприклад, незначний біль у місці ін’єкції, підвищення температури. З цієї причини дитина може нервувати і плакати, відповідно, після щеплення вона потребує більшої уваги.

Іноді після щеплення у дитини може підвищитися температура. У такому разі дайте дитині жарознижувальне без вмісту аспірину — наприклад, парацетамол. Уважно прочитайте інструкцію і дайте ту дозу, яка відповідає віку дитини. Не одягайте на дитину забагато одягу і не загортайте у кілька ковдр. Температура у кімнаті, де перебуває дитина, повинна становити близько 22°С. Дитина має пити багато рідини. Повідомте лікарю про підвищення температури чи інше погіршення стану дитини.

Коли слід негайно звернутися за медичною допомогою?

Негайно звертайтеся за медичною допомогою, якщо:

• у дитини температура тіла 39°С та вище;

• дитина виглядає незвичайно блідою;

• дитина стала млявою, пасивною і загальмованою;

• дитина безупинно плаче впродовж 3 годин і більше;

• дитина плаче дивним, відмінним від звичайного голосом;

• дитина тремтить, здригається чи у неї почалися судоми;

• дитина відмовляється від їжі, блює.

До приходу лікаря:

• не панікуйте;

• при підвищеній температурі тіла дайте жарознижувальне;

• заспокоюйте дитину;

• підготуйтесь до можливої госпіталізації;

• тримайте під рукою медичну картку дитини (виписки, консультативні висновки, зроблені раніше).

Невакциновані діти не можуть відвідувати школи та дитячі садки!

Консультація «Фізкультура вдома — весело і корисно».

Кожна дитина відчуває природну потребу в активному русі. І дуже важливо, коли в сім’ї зуміють зробити фізкультуру не просто обов’язковим, а й улюбленим режимним моментом малюка. Зрозуміло, що фізкультура в ранньому і дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з веселою грою. Тому потрібно визначити, які саме фізичні вправи дитина виконує із найбільшим задоволенням, і зробити виконання цих вправ основними на перших етапах занять. Потім доцільно вводити нові фізкультурні рухи, але в жодному разі не можна змушувати дитину їх виконувати.
У фізичному вихованні дітей в сім’ї можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами — від простих (ранкова гімнастика) до складних (тренування в окремому виді спорту).
Можна рекомендувати такі форми занять фізичними вправами дітей у сім’ї:

•ранкова гігієнічна гімнастика;
• ранкова спеціалізована гімнастика;
• фізкультхвилинки;
• заняття із загальної фізичної підготовки;
• самостійні тренувальні заняття;
• участь у змаганнях;
• прогулянки (лижні, велосипедні, пішки);
• процедури для загартування;
• туризм;
• рухливі і спортивні ігри.
Основним періодом занять батьків із дітьми є вік від 2 до 6-7 років, хоча і після цього не слід припиняти занять у сім’ї. Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку, ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з татом — все це допоможе досягти значних успіхів у фізкультурних заняттях у школі.
Щоденно приділяючи дитині хоча б декілька хвилин для занять фізкультурою, перш за все потрібно дотримуватись принципу систематичності, щоб дитина поступово звикала до занять, щоб вони стали для неї необхідними щодня.
Тривалість домашнього заняття може бути різною — залежно від віку дитини, від вільного часу батьків, від пори року, від частини доби, а також від того, чим займається дитина до і після заняття (якщо дитина втомилася після тривалої прогулянки, то, отже, і тривалість заняття доречно зменшити).
Під час ранкової гімнастики найкраще використовувати легкі і знайомі вправи. Тривалість ранкових занять — не більше 10 хвилин. Протягом дня дитина повинна до сну і після нього побувати на свіжому повітрі, де можна провести 20-хвилинне фізкультурне заняття, виконавши до нього вправи для великих м’язових груп.
Вправи перед вечерею — найбільш розповсюджена форма занять, адже батьки, як правило, вдома і хоча б один із них може позайматися з дитиною. У цей період є час для опанування акробатичних вправ, проведення ігор і вдосконалення досягнутих результатів. Тривалість занять із дітьми до б років — 20-30 хвилин, а з б-7-річними — до 45 хвилин.

Після вечері займатись із дітьми фізичним вихованням не рекомендується. Адже, після їжі інтенсивна рухова діяльність є шкідливою (в будь-який час доби). І крім того, після фізичних вправ діти важко засинають.
Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою? Добре, якщо дитина сама потребує рухів та із задоволенням виконує нові завдання. Ви повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, спритна і сильна. Збудити інтерес у дитини до занять допоможе також і демонстрація її вмінь перед іншими членами сім’ї або однолітками. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах та бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри і рухи.
Якщо у дитини немає бажання займатись, проаналізуйте причини негативного ставлення до занять, щоб в подальшому створювати більш сприятливі умови.
Чим і як займатись? Кожна вправа, кожна рухлива гра має своє завдання, мету, значення, у зв’язку з чим вони поділяються на п’ять основних груп.
До першої групи входять вправи, що спрямовані на відпрацювання правильної постави, правильного положення голови, плечей, інших частин тіла. Саме ці рухи сприяють правильному фізичному розвитку.
До другої групи входять вправи, які будуть містити елементи акробатики. Вони спрямовані на розвиток спритності, гнучкості, швидкості реакції і виконуються зі страхуванням. Батьки повинні бути дуже уважними й обережними, щоб забезпечити повну безпеку під час виконання цих рухів (перекидання, розгойдування дитини, висіння головою вниз тощо).
Третя група вимагає рухливих ігор, в яких використовується ходьба, біг, стрибки тощо. Для проведення ігор необхідний колектив: дитина грається з батьками, або зі старшими братами і сестрами, або з однолітками.
До четвертої групи входять вправи з використанням різних предметів на свіжому повітрі або в приміщенні. Тут дуже важливою є винахідливість батьків, яка допоможе у звичайних умовах підготувати для дітей різні цікаві перешкоди для перелізання, перестрибування і розгойдування (пролізти під стільцями, перестрибнути через кубики; перелізти через ліжко). У цих вправах важливою є не стільки точність виконання, скільки швидкість пристосування до незвичних, умов.
П’яту групу складають музично-ритмічні вправи, які виховують у дітей граціозність, пластичність, усвідомлене виконання рухів із ритмом віршів, пісень і музики.
Основні правила безпеки, яких потрібно обов’язково дотримуватися, виховуючи у дитини сміливість
1. Піднімаючи дитину, ніколи не тримайте її за зап’ястя—тільки за передпліччя. Найбільш безпечно підтримувати дитину за стегна. Під час виконання акробатичних вправ дорослий повинен оберігати хребет малюка від надмірного згинання, а голову — від невдалого повороту або удару. Всі захвати повинні ґрунтуватися на досконалішому знанні можливостей Вашої дитини.
2. Нову вправу малюк повинен засвоювати в повільному темпі за постійної допомоги дорослого. Тоді з’явиться відчуття впевненості в руках. Темп виконання вправи прискорюють поступово, так само поступово дитину привчають до самостійного виконання. Проте постійно підстраховуйте дитину, будьте готові, за потреби, швидко підхопити її.
3. Вчіть малюка бути уважним на заняттях, щоб він самостійно піклувався про власну безпеку. Складні вправи і стрибки доцільно виконувати тільки на м’якій підстилці (килимку, траві).
4. У ранньому віці не можна довго утримувати складні пози (нахил, тримання рук вгорі, групування), через 1-2 с дитина має повернутися у вихідне положення. Краще кілька разів повторити вправу.
5. Тривалий вис на руках у дошкільному віці є небезпечним, тому що надмірно навантажує суглоби й увесь плечовий пояс. Краще виконувати неповне висіння — дитина легко спирається на ступні чи коліна. Із тих же міркувань не потрібно спонукати дитину розгойдуватися у висінні (наприклад, на кільцях).
6. Не дозволяйте малюкові вилазити по драбині вище того рівня, на якому Ви зможете його дістати. Лише після засвоєння лазіння (наприклад, по похилій драбині), можна дозволити дитині старше 3-х років самостійно вилазити вище.
7. Ніколи не використовуйте для змагань вправи, які можуть спричинити травми. Такі рухи дитина повинна виконувати повільно й зосереджено, не послаблюючи уваги.
8. Уникайте вправ, під час виконання яких дитина дуже вигинається в попереку, адже більшість дітей потребує виправлення цієї частини хребта.
Шановні батьки! Якщо Ви систематично будете займатись зі своїм малюком фізкультурою, то це буде доброю запорукою того, що син чи дочка зростатимуть здоровими, спритними, сильними, матимуть правильну поставу, красиво ходитимуть.
А ще фізкультура допоможе розвинути у дитини такі цінні риси характеру, як дисциплінованість, організованість, звичку дотримуватись правил особистої гігієни

Консультація для батьків:
«Психічний розвиток дитини та психологічний клімат родини».

Людина від моменту народження потрапляє до певного життєвого середовища. Вона розвивається, виховується, навчається в ньому – взаємодіє з ним. Саме тут вибудовується її неповторний особистісний склад, визначаються можливості самостійно втручатися в життєдіяльність цього середовища – часто з намірами його вдосконалити відповідно до своїх переконань чи потреб.
Починаючи з "молочного" віку, дитина у своєму психічному розвитку прагне досягти його вищого рівня. Це відбувається завдяки тому, що мотиви, створювані природними умовами, трансформуються під впливом соціальних мотивів. А ці мотиви залежать, у свою чергу, від складних та мінливих форм життя. Отже, у психічному розвитку дитини перетинаються і взаємодіють фактори біологічного і соціального характеру.
Життєве середовище має широкий спектр параметрів, що впливають на психічний розвиток і функціонування людини. Незаперечна роль найближчого соціального оточення (родина, виховні заклади, коло спілкування тощо). Треба зважати й на специфічне фізичне оточення (умови, в яких живе індивід), соціокультурні обставини. Ці та інші фактори разом з генетично успадкованими утвореннями та конкретно-історичними соціокультурними умовами виховання мають принципове значення для психічного розвитку індивіда.
Психологічний клімат – це емоційно-психологічний настрій, який формується в родині в процесі взаємодії її членів. Настрій з’являється внаслідок того, що при безпосередніх особистих контактах всі зв’язки між людьми набувають емоційно-психологічного забарвлення, яке визначається ціннісними орієнтаціями, моральними нормами та інтересами членів родини. На думку цих науковців, психологічний клімат конкретних родин формується під впливом двох основних факторів: мікро-соціальних умов життєдіяльності родини (її склад, рівень добробуту, соціальний статус) та соціально-психологічного клімату в цілому, основні елементи якого засвоюються внаслідок тісного контакту членів родини.

Морально-психологічний клімат – один з найістотніших елементів загальної системи умов існування і життєдіяльності людини.
Особливе його значення визначається:
• по-перше, тим, що психологічний клімат характеризує найближчі, найбільш неопосередковані умови функціонування.
• по-друге, не менш актуальним є те, що психологічний клімат характеризує не стільки зовнішні стосовно людини, скільки внутрішні психологічні аспекти цього середовища.
Необхідно враховувати, нарешті, й те, що з кліматом родини пов’язується уявлення про найбільш значне в структурі всього способу життя людини.
• всі члени родини спілкуються між собою, вміють слухати і чути одне одного. В суперечках враховується думка кожного;
• відповідальність і обв’язки поділяються між всіма членами родини;
• члени родини підтримують одне одного, можуть виконувати обов’язки іншого у випадку зміни ситуації;
• кожен член родини вірить у себе, має адекватну самооцінку, довіряє іншим;
• члени родини мають спільну систему цінностей, поважають сімейні традиції;
• цінується почуття гумору, приділяється увага духовному життю, виховується позитивне ставлення до будь-яких подій, виділяється час для спільних розваг;
• коаліції між членами родини динамічні й мінливі;
• члени родини створюють умови для особистого зростання, звертаються за допомогою і підтримкою до фахівців у випадку кризи чи виникнення якихось проблем.
Можна виокремити три основні фактори, що визначають формування моделі світу на самому початку життя дитини:
• Перший фактор – вплив "дорослої культури", активними провідниками якого є батьки.
• Другий фактор – особисті зусилля дитини, які проявляються в різних видах її інтелектуально-творчої діяльності.
• Третій фактор – вплив дитячої субкультури, традиції якої передаються від покоління до покоління; вони надзвичайно важливі в психічному та загальному розвитку дитини.
Отже, значення внутрішньо-сімейних відносин у психічному розвитку й становленні індивіда зумовлене як тим, що вони є першим специфічним прикладом суспільних відносин, з якими зустрічається людина від моменту народження, так і тим, що в них ніби фокусується і відтворюється в мініатюрі все розмаїття суспільних відносин, а також створюються можливості для раннього прилучення дитини до їх системи.
Внутрішньо-родинні відносини реалізуються лише у формі міжособистісних стосунків у процесі безпосереднього спілкування. Міжособистісне спілкування – один із соціально-психологічних механізмів розвитку особистості.
Саме в процесі спілкування з дорослими дитина набуває навичок мови і мислення, предметних дій, опановує основи людського досвіду, пізнає і засвоює правила людських взаємостосунків, притаманні людям властивості, прагнення, ідеали. В процесі спілкування з дорослими відбувається те, що можна назвати явищем "розпредмечування" людини і оволодіння на цій основі людським ставленням до світу, бути здатним мати власну думку про події тощо.
Важливо відзначити, що коли на першому році життя для малюка основним об’єктом пізнання є дорослий, то на другому – третьому році, у зв’язку зі зміною провідної діяльності, дорослий стає прикладом правильних дій з предметами, які дозволяють відкривати в них властивості, недоступні для дитини без контактів з дорослими. Спілкування з дорослими вимагає від дітей і вирішення пізнавальних завдань. Тому можна припустити, що воно зумовлене розвитком і більш загальної здатності оперувати образами предметів матеріального світу "в умі", у внутрішньому плані.
Що стосується спільної предметної діяльності дитини з дорослими, то відомо, що дитину дуже цікавлять іграшки, які можуть бути використані в процесі спілкування, бо, поряд зі схильністю до обстеження предметів, діти за допомогою дорослих (а потім і самостійно) люблять поєднувати різні предмети та їх частини в нові комбінації, переносити одні й ті ж дії на різні предмети, замінювати один предмет іншим. Для дітей, які мають вищий рівень спілкування з дорослими, властива й розвиненіша предметна діяльність з елементами уяви і креативності.
Отже, здатність до побудови початкових образів уявлення має свої джерела в ранньому дитинстві. Механізмом впливу і взаємозв’язку спілкування і уяви дитини можна вважати розв’язання комунікативних завдань, що належать до рівня ситуаційно-ділової форми спілкування. Вони вимагають від неї поглибленого спостереження за дорослим, чуттєвої реакції на оцінку ним її дій і потреби відтворювати ці дії.
Батьки користуються багатьма засобами впливу на розвиток дитини: залежно від ситуації, від самої дитини, її поведінки в конкретний момент, від культури, до якої належить родина.
Особлива роль в емоційному і розумовому розвитку дитини, як засвідчують психологічні дослідження, належить спілкуванню з матір’ю, материнській турботі. Якщо погодитися з тим, що приязнь до іншої людини, потреба захищати і піклуватися – атрибути почуття любові, то слід визнати, що любов матері й дитини – це особливий тип любові, від якого залежить сприйняття і відчуття дитиною психологічної атмосфери в родині.
Особливість її проявляється в тому, що вона життєво необхідна дитині, вселяє в неї впевненість, віру у власні сили, розуміння моральної і фізичної підтримки матір’ю. Це добрий ґрунт для розвитку здатності експериментувати у своїх діях, прагненнях, поведінці. Іншими словами, розвиватися творчо, дивергентно мислити, в майбутньому стати креативною особистістю.
.
Необхідно виокремити основні ознаки психологічного клімату, які позитивно впливають на розвиток креативності:
• вимогливість членів родини одне до одного, але водночас і висока міра довіри;
• вільне висловлювання думок при обговоренні питань, що стосуються всієї родини, а також здатність прийняти точку зору іншого;
• ділова, але доброзичлива критика;
• брак надмірного тиску дорослих на дітей, надання дитині права самостійно приймати важливі для неї рішення;
• достатня інформованість членів родини про події, що відбуваються навколо.
На нашу думку, для розвитку креативності оптимальним є середній рівень опору середовища і заохочення таланту; заборони, "табу", соціальні шаблони тільки блокують її виявлення [6].
Аналізуючи відповідну літературу, ми з’ясували, що однією з особистісних властивостей творчої людини є підвищена здатність до поле-незалежної поведінки. Вважаємо, що поява відчуття автономності є значним моментом у психічному розвитку особи. Відчуття ж її зароджується в ситуації терпимості членів родини одне до одного, до поглядів, прагнень чи ідеалів інших тощо.
Заохочування до автономної поведінки особливо важливе для дітей у віці від одного до трьох років. Потреба у такій поведінці на якийсь момент стає провідною. Дитина постійно вдосконалює її, вступаючи в нові відносини із значними близькими та іншими людьми. Оточення, у свою чергу, має сприяти процесові становлення автономності дитини: демонструвати можливості власного тіла, способи управління ним, допомагати закріпити дії самообслуговування тощо. Коли дитина спромагається виконати щось самостійно, то набуває почуття самоконтролю і впевненості. Якщо ж вона постійно зазнає невдач, чує негативну оцінку своїх дій, то починає відчувати сором і сумнів у власних силах. Водночас гіперопіка, брак довіри теж не сприяють розвиткові автономності.
Володіючи особливими можливостями у формуванні емоційного, чуттєвого розвитку дитини, родина тим самим створює передумови для розвитку індивідуальності особи, оскільки ніщо так не виражає її суб’єктивний світ, як почуття. Іншими словами, внесок родини в емоційний розвиток особистості унікальний.
Підсумовуючи, слід зазначити, що психологічний клімат родини є надзвичайно важливою умовою психічного розвитку дитини. Адже родина – це перше середовище, в якому опиняється дитина від моменту народження. Саме стосунки з найближчим оточенням визначають, чи зможе дитина дивергентно мислити, чи складеться вона як особистість.

Консультація "Як говорити про війну та повітряну тривогу з дітьми":
 

Поради психологині
5 порад, як заспокоїти дитину в стресових ситуаціях
Останні події в Україні через повномасштабне вторгнення російських
військ б’ють по психологічному стану дорослих. Що вже казати про дітей,
особливо найменших, які ще не розуміють, що відбувається навколо, але
відчувають тривогу.
Про те, як правильно говорити з дитиною про війну, повітряну тривогу
і як заспокоїти у критичній ситуації - пояснила психологиня Вікторія
Осипенко.
Вона зазначає, що варто дитині розповідати про те, що відбувається у
країні й місті та використовувати слово «війна».
Називати війну – війною
«Потрібно вживати слово «війна». Я б усе таки радила говорити про
війну як війну», - каже Вікторія Осипенко.
Психологиня зазначає, що про війну говорити варто, але не забувати
водночас робити оптимістичні акценти.
«Варто говорити про те, що все буде гаразд. Також обговорювати
плани на майбутнє. Це все дуже важливо. Говорити про те, що напевне
влітку ми поїдемо на море чи збиратимемо полуницю у нас на дачі. Тобто, з
одного боку, подати інформацію, а з іншого - дати позитивне скріплення
плануванням майбутнього», - наголошує Вікторія Осипенко.
За словами психологині, дітям варто говорити про те, що війна – це
тимчасово, що так завжди не буде. Це повинно заспокоїти дітей.
«Так, зараз небезпечно. Так, зараз відбуваються ненормальні речі.
Війна – це ненормально. Говорити: «Мені шкода, що тобі доводиться таке
переживати. Але зараз я теж у такій ситуації. А разом ми сильні, ми
впораємося». Дуже складно пробувати пояснити, немає чітких інструкцій чи
слів, яких би можна було рекомендувати. Адже кожна мама знає свою
дитину краще, ніж будь-який психолог. Іноді ми боїмося дітям щось
говорити, щоб не нашкодити. Але тривога, яку ми транслюємо, травмує
більше, ніж сказати, що це справді війна», - каже Вікторія Осипенко.
Психологиня додає, що батьки повинні пояснити, що відбувається,
адже дитина відчуває тривогу і напруження навколо себе.
«Навіть якщо про тривогу не говорити дітям, вони все одно відчувають її. І
від цього їм стає гірше. Тому варто говорити попередньо дитині про те, що
ми теж боїмося, нам теж страшно», - пояснює психологиня.
«Сирени – це попередження»
Психологиня також радить говорити діткам про те, що хтось із батьків
пішов воювати. Але наголошувати на позитивних моментах.
«Варто говорити, що батько чи мама змушений чи змушена бути не з
нами, але нас захищає. Водночас говорити про оптимістичні прогнози. Про
те, що все буде гаразд», - зазначає психологиня.
Щодо сирен і повітряної тривоги, дитині варто пояснити заздалегідь
про те, що таке може трапитися, а не безпосередньо під час тривоги.
«Потрібно пояснити, що коли лунають сирени, у квартирі чи будинку
перебувати небезпечно. Тому потрібно спускатися в укриття, у безпечне
місце. Алгоритм цей повинен бути відпрацьований раніше, ніж прозвучить
сирена. Про це необхідно говорити не саме у той момент, коли лунає
тривога, а до того. Про це все треба говорити тоді, коли дитина перебуває у
стані спокою. Тоді для неї звук сирени буде просто сигналом, і дитина буде
розуміти, що вона йде у безпечне місце», - пояснює Вікторія Осипенко.
У той момент, коли лунає сирена, діти повинні діяти за чітким
алгоритмом батьків. Вони також мають попередньо пояснювати дітям, що у
цей момент потрібно слухатися.
Що дозволяємо дитині у сховищі
«Отже, звучить сирена, ми йдемо у безпечне місце. У самому сховищі
дітям можна робити все те, що вони роблять зазвичай: гратися, читати
книжки, співати, скакати. Тобто не ставити у сховищі дітям обмеження.
Адже тоді їм не буде ніде безпечно», - каже психологиня.
Якщо дитина у сховищі поводиться бентежно, психологиня радить
виконати наступні 5 кроків, щоб її заспокоїти:
Крок 1. Дотики або обійми
«Найперше - дитину потрібно обійняти. Можливо, мовчки чи зі
словами «я поруч». Але обов’язково повинні бути дотики. Всі діти, навіть
підлітки – тактильні. У момент напруги чи тривоги навіть найколючіший
їжачок-підліток стає тактильним»
Крок 2. Рух
«Поскакати, пострибати, нахилитися у різні боки, щоб цей стресовий
стан із м’язів розігнати»
Крок 3. Дихання
«Для геть маленьких діток пропонують схему квітка-свічка. Коли ми в
лівій руці тримаємо уявну свічку, а в правій – квітку. Спочатку задуваємо
свічку. Довгий-довгий видих. А потім нюхаємо квітку. Адже коли наростає
паніка та тривога, потрібно акцентувати увагу на видихах. Тобто короткий
вдих і довгі видихи»
Крок 4. Позитивні переконання
«Це – те стабілізуюче, що йде від батьків і дозволяє зберегти зону
контролю та безпеки. Звичайні слова, що дитина – розумничка, молодець,
«я поруч». А також «як добре, що ми разом; я є в тебе, а ти у мене». Або
казати, що пишаєтеся дитиною»
Крок 5. Вправа «Метелик»
«Цю вправу часто використовують психологи не лише під час роботи з
дітьми, а й з дорослими. Ми ставимо праву руку на ліве плече і ліву руку -
на праве плече. Тобто обіймаємо себе і плескаємо по плечах. І
супроводжуємо це словами: «Я молодець, я впораюся». Якщо, наприклад,
батьки десь відлучилися, не поруч, дитина завдяки цій вправі може
заспокоїтися».
Також важливо не забувати про рутинні речі і виконувати їх усупереч
обставинам.
«Оці ритуали, які вже сформовані у сім’ї, ми повинні їх виконувати.
Наприклад, якщо ми щодня вчили з дитиною 4 рядочки вірша, то потрібно
продовжувати це робити. Або читати книжки, грати в ігри чи складати

пазли. Рутина – це те, що дозволить нам зберегтися у відносній нормі».

Консультація: « Як поводити себе під час епідемії інфекційних хвороб»

Інфекційні захворювання до теперішнього часу є найбільш поширеними захворюваннями в усьому світі. Гострі респіраторні вірусні інфекції, грип, дифтерія, кашлюк, правець, краснуха, пневмококова, менінгококова інфекція, туберкульоз, інфекційний мононуклеоз, скарлатина, коронавірус… Ці та багато інших вірусних чи бактерійних захворювань здатні передаватись від хворої до здорової людини через повітря, тобто так званим повітряно-краплинним шляхом. У більшості випадків такими захворюваннями людина заражується при тісному контакті з вже хворою людиною чи носієм без ознак захворювання. Мікроби й віруси під час розмови, кашлю, чхання потрапляють у повітря з крапельками слини або слизу, а здорова людина заражається, коли їх вдихає. Збудники окремих інфекцій (наприклад, дифтерії, туберкульозу, коронавірусу) є доволі стійкими у зовнішньому середовищі поза організмом людини і довго можуть зберігати життєздатність на різних поверхнях після висушування крапельок рідини у вигляді пилу. Тоді мікроби можуть потрапити із забруднених поверхонь на руки людини, якими вона мимоволі, непомітно для себе, може потерти очі чи носа і таким чином заразитися.
То як знизити ризик зараження інфекціями, що передаються повітряно-краплинним шляхом? Найдієвішим способом профілактики інфекційних захворювань є вакцинація! Це специфічний та високоефективний захист від багатьох інфекційних хвороб. Але сьогодні він, на жаль, існує ще не від усіх захворювань. Для таких випадків існують так звані неспецифічні методи профілактики, ретельне дотримання яких значно знизить шанси мікробів завдати шкоди вам та вашим рідним. Ось основні з них:
• якщо в сім'ї є хвора людина, ізолюйте її від інших членів сім'ї: виділіть їй окремий посуд, предмети догляду, частіше проводьте вологе прибирання із застосуванням дезінфікуючих розчинів і провітрюйте приміщення не менше 3-4 разів на день тривалістю 30-40 хв. щоразу;
• у періоди епідемій вірусних інфекцій уникайте відвідування місць великого скупчення людей. Коли це неможливо, захистіть органи дихання від проникнення збудників крапельних інфекцій за допомогою захисної маски або хоча б хустинки. Також обов’язково застосовуйте такий захист при спілкуванні з хворою людиною;
• частіше та ретельніше мийте руки з милом (не менше 20-30 сек.), це доведений спосіб зниження захворюваності не тільки кишкових, а й повітряно-краплинних інфекцій. Багато мікробів бояться тепла, тому старайтеся мити руки теплою водою (однак комфортною та не гарячою);
• коли немає можливості ретельно помити руки, використовуйте спеціальні антисептики. Зверніть увагу, що не кожен антисептик є дієвим. Користуйтесь антисептиками з вмістом спирту не менше 60-80%. Для обробки рук потрібна достатня (не менше 2-3 мл) кількість розчину. Обробляти нею потрібно усю поверхню шкіри рук не менше 30 сек.;
• дотримуйтесь збалансованого, здорового харчування, яке задовольняє потребу у вітамінах та мікроелементах;
• регулярно займайтесь спортом, загартовуйтесь, одягайтесь відповідно до погоди, забезпечте повноцінний сон. Пам’ятайте, що організм з хорошою імунною системою має менше шансів захворіти, а якщо це станеться, легко впорається із недугою.
Правила користування захисною маскою:
• одягайте маску так, щоб вона щільно прилягала до шкіри та закривала ніс та рот;
• змінюйте маску кожні 4 години, а також після того, як вона стала вологою;
• не торкайтесь руками зовнішньої частини маски, на ній саме збираються всі мікроби; якщо торкнулись – помийте руки милом чи обробіть антисептиком.
Якщо ви все ж захворіли, у жодному разі не займайтеся самолікуванням і негайно зверніться за кваліфікованою медичною допомогою до лікаря.

Групові батьківські збори

Рекомендації для батьків під час воєнного стану

Україна живе у стані війни.  У зв’язку з цим у дорослих виникає питання, як говорити з дітьми на тему війни та й взагалі, чи говорити про це. Психологи запевняють, що говорити про те, що відбувається, з дітьми треба. По-перше, тому що питання, які стосуються життя і смерті, добра і зла, вимагають роз’яснення та підтримки з боку значущого дорослого. По-друге, для того, щоб дитина розуміла, що відбувається і чому звичний життєвий уклад змінився. А по-третє, якщо дитина не почує від дорослих чітких відповідей, вона почне шукати рішення самостійно. І тут вже може нафантазувати все, що завгодно. Внаслідок цього нерідко розвиваються різноманітні фобії. 
Як реагувати на розмови дитини про війну?
Дії можуть бути такі:
• запропонувати подивитися один одному в очі, адже коли ми дивимося в очі іншій людині, це дає більше відчуття безпеки та близькості;
• можна запропонувати сказати одне одному слова підтримки чи просто якесь вітання;
• можемо сказати: «Зараз ми всі переживаємо жахливо складний досвід. Але я так рада бачити тебе. І це означає, що ми справляємося, ми сильні»;
• запропонувати дитині поділитися тим, що їй допомагає вистояти й справитися, поділитися зі своїм досвідом.
Після цього можна запропонувати дитині будь-яку дихальну практику.
Як відповідати на дитячі питання під час війни?
Чому ти плачеш? – Я сумую, бо декому з вояків, які за нас б’ються, зараз боляче.
Говоріть якомога простіше. Пам’ятайте, що дитина збентежиться, якщо побачить, що ви засмучені чи шоковані через жахливі причини, яких вона не здатна зрозуміти. Намагайтесь не виявляти надміру слабкості при дітях!  
Чому люди помирають? – Більшість дитячих реакцій на новини складаються із здогадок. Дитина ще не має достатньо досвіду, щоб зрозуміти взаємозв’язок, очевидний для дорослих. Питання «Що?» породжує безліч питань «Чому?», наприклад, «Чому солдати помирають? Чому на нас напала інша країна?». Намагайтесь відповідати чесно і якомога коротше: «Солдати помирають, бо їх поранив ворог. Люди воюють, аби захистити свою країну. На нас напали, бо хочуть захопити нашу землю». Пам’ятайте, що говорити слід якомога простіше.
Мій тато теж загине? – На подібні питання відповідати важко, особливо якщо батько (чи інший родич) – військовий, медик чи волонтер (або перебуває далеко у небезпечній зоні). Не варто піддаватися бажанню сказати звичне й заспокійливе: «Ні, не загине». Зрештою, чи ми самі у цьому певні? А діти дуже чутливі до неправди. Тому варто сказати щось на кшталт: «Ти хвилюєшся, адже тато зараз допомагає відвойовувати країну, так? Ми всі хвилюємося. Але він не сам. Поруч із ним багато чоловіків та жінок, чия робота – захищати один одного. Ми сподіваємося, що він скоро повернеться. Але зараз має справи».
Навіщо нам їхати з дому? – Іноді порушення звичного життя сприймається дітьми дуже болісно. Переїзд, особливо раптовий, може викликати надмірне занепокоєння. У такому випадку можна сказати: «Ми їдемо, аби опинитися далеко-далеко від небезпеки. Подорож може бути нелегкою. Зрештою ми повернемося. Або у нас буде новий дім, більший та кращий».
Бережіть себе і пам’ятайте, що відповідати на дитячі питання слід щиро і якомога простіше. Будьте чесними і послідовними у своїх відповідях. У вас все вийде, а війна обов’язково закінчиться.

Консультація "Профілактика отруєнь грибами та дикорослими рослинами".

Гострі отруєння рослинами трапляються зазвичай у теплу пору року серед туристів, які вживають незнайомі рослини в їжу, або серед дітей, які відпочивають у літніх таборах, на дачах.

Інколи гострі отруєння рослинами можуть виникати під час самолікування, коли люди вживають екстракти, відвари трав. Де¬які отруйні рослини спричиняють сильні опіки шкіри, слизових оболонок та алергічні реакції внаслідок контакту з ними.
В Україні зустрічаються такі отруйні рослини: беладона, баг¬но, блекота, дурман, лавровишня, паслін та ін.
Профілактика отруєнь рослинами
Потрібно набути добру звичку та навчити своїх дітей:
• ► оминати невідомі рослини;
• ► не вживати невідомих рослин у їжу;
• ► не дозволяти дітям самостійно збирати ягоди;
• ► не вживати екстрактів трав, виготовлених без узгодженні! а лі¬карем;
• ► не збільшувати самостійно дози екстрактів та відварів, призначених лікарем;
• ► вирушаючи в подорож, брати із собою аптечку першої допомоги.
Ознаки та симптоми отруєння рослинами
• ► Отрути рослинного походження сильно пошкоджують органи травлення.
• ► Симптоми отруєння проявляються через 1-2 години.
• ► Виникають нудота, блювота, пронос.
• ► Сильне зневодження організму викликає загальну слабкість.
• ► У разі отруєння ягодами блекоти з’являються запаморочення та галюцінації.
Перша допомога в разі отруєння рослинами
• ► Дотримуйте принципів надання допомоги в разі пероральних отруєнь.
• ► Постраждалому дайте сорбенти, наприклад черствий хліб.
• ► Покладіть постраждалого в ліжко.
• ► Викличте «швидку медичну допомогу».

Обережно — ГРИБИ!

Гриби — це дарунок лісу, але водночас і небезпечний продукт харчування, який може спричинити отруєння, а іноді й смерть. Отруєння організму викликають токсини, алкалоїди та сполучен¬ня важких металів, які містяться в грибах. Прикро, що більшість людей висновки роблять лише на основі свого гіркого досвіду.
Основні причини отруєнь:
• ► вживання отруйних грибів;
• ► неправильне приготування умовно їстівних грибів;
• ► вживання старих або зіпсованих їстівних грибів;
• ► вживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації (навіть білі гриби і підберезники мають своїх небезпеч¬них двійників).
Симптоми отруєння: нудота, блювота, біль у животі, посилене потовиділення, зниження артеріального тиску, судоми, мимовіль¬не сечовиділення, проноси, розвиток симптомів серцево-судинної недостатності.
Щоб запобігти отруєння грибами, ми рекомендуємо вам заходи та правила, яких слід дотримувати. Застерігаємо!
• ► Купуйте гриби тільки у відведених для їх продажу місцях (ма¬газинах, теплицях, спеціалізованих кіосках), особливо уни¬кайте стихійних ринків.
• ► Збирайте і купуйте тільки гриби, про які вам відомо, що вони їстівні.
• ► Не збирайте гриби:
• ♦ якщо не впевнені, що знаєте їх, якими б апетитними вони не здавалися;
• ♦ поблизу транспортних магістралей, на промислових пусти¬рях, колишніх смітниках, у хімічно та радіаційно небезпеч¬них зонах;
• ♦ невідомі, особливо з циліндричною ніжкою, і потовщенням «бульба», оточеним оболонкою;
• ♦ з ушкодженою ніжкою, старих, в’ялих, червивих або ослиз¬лих;
• ♦ ніколи не збирайте пластинчаті гриби, отруйні гриби маску¬ються під них;
• ♦ печериці з пластинками нижньої поверхні капелюшка гриба білого кольору.
• ► Не порівнюйте зібрані чи придбані гриби із зображеннями в різних довідниках — вони не завжди відповідають дійсності.
• ► Не куштуйте сирі гриби на смак.
• ► Ще раз перевірте вдома гриби, особливо ті, які збирали діти. Усі сумнівні викидайте. Нижню частину ніжки гриба, забруд¬нену ґрунтом, викидайте. Гриби промийте, у маслюків та мо¬крух зніміть з капелюшка слизьку плівку.
• ► Гриби підлягають кулінарній обробці в день збору, інакше в них утворюється трупна отрута.
• ► У жодному разі не пригощайте грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок.
• ► Гриби (зеленушка, синяк-дубовик та деякі інші) містять отруйні речовини, які у шлунку не розчиняються. У взаємодії з алкоголем отрута розчиняється та викликає сильне отру¬єння.
• ► Значна кількість грибів, які досі вважали їстівними, містить мікродози отруйних речовин. Якщо вживати їх декілька ДНІЙ підряд, також можна отруїтися.
• ► Суворо дотримуйте правил консервування грибів. Неправильно приготовані консервовані гриби можуть викликати дуже важке захворювання — ботулізм.
УВАГА!
У жодному разі не довіряйте таким помилковим тлумаченням*
• ♦ «Усі їстівні гриби мають приємний смак».
• ♦ «Отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні — приємний».
• ♦ «Усі молоді гриби їстівні».
• ♦ «Личинки комах, черви й равлики не чіпають отруйних грибів ».
• ♦ «Опущена у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби».
• ♦ «Цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні».
• ♦ «Отрута з грибів видаляється після кип’ятіння протягом кількох годин».
• ♦ «Сушка, засолювання, маринування, теплова кулінарна об¬робка знешкоджують отруту в грибах».
Первинні ознаки отруєння (нудота, блювота, біль у животі, пронос) з’являються через 1-4 години після вживання, грибів, залежно від виду гриба, віку та стану здоров’я потерпілого, кількості з’їдених грибів.
Біль та напади нудоти повторюються декілька разів через 6-48 годин, а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.
Перша допомога в разі отруєння грибами
1. Викличте «швидку медичну допомогу».
2. Одночасно, не очікуючи на її прибуття, негайно промийте шлунок: дайте випити 5-6 склянок кип’яченої води або блідо-рожевого розчину марганцівки; надавіть пальцями на ко¬рінь язика, щоб викликати блювоту; дайте активоване вугілля (4-5 пігулок), коли промивні води стануть чистими.
3. Після надання первинної допомоги дайте випити потерпіло¬му міцний чай, каву або злегка підсолену воду, щоб відновити водно-сольовий баланс; покладіть на живіт і до ніг потерпілого грілки.
4. З’ясуйте, хто вживав разом із постраждалим гриби, щоб вжити профілактичних заходів.
Заборонено:
• ► уживати будь-які ліки та їжу, а тим паче алкогольні напої, молоко, — це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишечнику;
• ► займатися будь-якими іншими видами самолікування.

Запам’ятайте: отруєння грибами дуже складно лікувати.

Консультація : "Як батькам поводитися з дітьми під час війни: 5 порад".


 

Діти у сприйнятті світу та життєвих обставин орієнтуються на поведінку батьків.

У Національній службі здоров'я нагадали, як поводитися з дітьми, аби вберегти їхню психіку в умовах війни.

Будь-який прояв негативних емоцій – нормальна реакція в українських реаліях сьогодення, але в НСЗУ наголошують:

"Паніка, крики, сльози батьків викликають у дитини відчуття, що відбувається катастрофа"

Навіть коли довкола відбуваються страшні події, які важко сприймати з "холодною" головою, все одно пам’ятайте:

Спокійні ви – спокійна дитина
Намагайтеся поводитися спокійно принаймні при дитині. Це допоможе їй легше адаптуватися до складних життєвих обставин.

Також важливо дотримуватися звичної для дитини рутини.

Не забувайте про обійми
Намагайтеся якомога частіше обіймати дитину. Вона має відчувати, що ви поруч.

Грайте з дитиною
Живий контакт з батьками допоможе дитині відволіктися. Не залишайте її наодинці з гаджетами.

Раніше Центр громадського здоров'я опублікував перелік простих ігор, за допомогою яких батьки зможуть допомогти своїм дітям зняти напругу.

Транслюйте дитині відчуття безпеки
Проговорюйте дитині, що у будь-якому випадку захистите її від небезпеки.

Пояснюйте, що саме ви робите для її та вашої безпеки: для чого залишаєте квартиру та спускаєтесь в укриття. Якщо доводиться евакуюватися, слід пояснити, чому це життєво необхідно.

Психологиня Світлана Ройз разом з Міністерством освіти і науки також розповідали, як правильно говорити з дитиною, якщо хтось із батьків йде на війну

Варто пояснити дитині, що дорослі її захищають, долаючи ворога. Вона має знати, що життя змінилось не назавжди. Частіше кажіть їй, що колись війна обов'язково скінчиться, але не називайте жодних часових термінів.

Кажіть дитині правду
Важливо бути відвертими з дітьми навіть тоді, коли стається найгірше. Не обов'язково вдаватися до жахливих подробиць, але вона має знати правду.

Також в НСЗУ наполегливо радять не дивитися при дитині відео з вибухами та ненормативною лексикою.

Консультація "СКАЗ".

Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким ушкодженням центральної нервової системи. У разі зволікання з наданням кваліфікованої медичної допомоги смерть неминуча.

У медичній літературі інших країн хвороба відома як рабієс (у тварин) і гідрофобія (у людей).

Причини сказу і шляхи передавання інфекції

Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через:

укус;
подряпину та мікроушкодження шкіри;
потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.
У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж свійської фауни, а в дикій природі — лисиці та вовки.

Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі.

Доведена можливість аерогенно-контактного зараження (у лабораторних умовах, під час відвідування печер, населених кажанами), коли вірус пасивно потрапляє через дрібні пошкодження кон’юнктиви, слизових ротоглотки.

Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!

Симптоми сказу

У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває 1–3 місяці, але може варіюватися від одного тижня до року, залежно від низки факторів:

місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом);
кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;
віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).
Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ.

Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та інколи аерофобія (боязнь протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті кардіореспіраторної зупинки.

На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.

Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.

Початкова стадія (триває до п’яти днів):

наявні сліди від укусів;
гризуть місце укусу;
ласкаві, примхливі, насторожені одночасно;
слабкий апетит;
їдять неїстівне;
слинотеча;
блювота.
Збуджена стадія (2–3 дні):

агресивні;
збуджені;
нападають;
намагаються утекти;
гризуть землю;
їдять неїстівне;
конвульсії;
блювота;
параліч;
косоокість.
Паралітична стадія (2–4 дні):

виснаження;
повний параліч;
смерть.
Лікування сказу

У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути п’ять: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й і 28-й дні.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.

У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, обслинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і людський антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб — це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.

Загалом лікувальні заходи спрямовують на зменшення страждань пацієнта. Хворого кладуть до окремої палати і забезпечують максимальний спокій. Для зниження збудливості призначають наркотичні засоби. Втрати рідини поповнюють шляхом внутрішньовенного введення сольових розчинів, плазмозамінників, розчину глюкози. За потреби здійснюють штучну вентиляцію легень.

Останнім часом у світі обговорюють ефективність лікувального «протоколу Мілуокі», коли хворого під час лікування ввергають у штучну кому і застосовують противірусні препарати.

Медичний персонал має працювати в захисному одязі, щоб запобігти потраплянню слини на шкіру та слизові оболонки.

Профілактика сказу

Для профілактики сказу необхідно:

регулярно вакцинувати свійських тварин;
уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами.
Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.

Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ. Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!

Перша медична допомога після укусу

Якщо вас укусила тварина негайно зверніться до лікаря!

Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус.

Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу.

Обов’язковому щепленню підлягають люди:

яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри;
покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ);
подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки;
які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.
Курс профілактичної імунізації призначають людям, які професійно пов’язані з ризиком зараження сказом.

ПРОФІЛАКТИКА ДИТЯЧОГО ТРАВМАТИЗМУ: ПОРАДИ БАТЬКАМ
Одне із найважливіших завдань батьків при вихованні дитини – забезпечити її здорове зростання. Дитячий травматизм – одна із найпоширеніших причин звернень до медиків, каліцтва дитини, що може залишитися на все життя, а той летальних випадків – і все це через необачність дорослих, несвоєчасне нагадування дітям елементарних правил безпеки.
Побутовий травматизм
Йдеться про ушкодження, які діти можуть отримати вдома, у дворі, саду тощо. Найнебезпечніші з них – опіки полум’ям і хімічними речовинами, падіння з висоти. Залишені у доступному для дітей місці голки, цвяхи, леза бритв можуть стати причиною травми, а іноді — і смерті.
Це стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів. Необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поруччя сходів, несправні велосипеди, неогороджені ділянки, де проводяться ремонті роботи, теж є дуже небезпечними. Часто діти падають з висоти: балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм. До побутового травматизму найчастіше призводить недостатній догляд за дітьми з боку батьків.
Опікові травми
Діти різного віку інколи торкаються неізольованих проводів, оголених контактів електропроводів, вставляють у розетки шпильки, цвяхи, що нерідко призводить до опіків, ушкодження електричним струмом. Для того, щоб уберегти дітей від опікових травм, дорослі повинні дотримуватися наступних правил безпеки:- стежити за тим, щоб під час прийому гарячої рідкої їжі діти не перекидали на себе чашки, тарілки тощо;- переносити посуд з гарячою рідиною в місцях квартири (або дитячих установ) з підвищеною увагою і обережністю;- не дозволяти дітям перебувати поруч під час приготування їжі, миття посуду, прання білизни, прасування;- ховати сірники, запальнички в недоступних для дітей місцях;- зберігати їдкі кислоти, луги та інші отруйні речовини в місцях, недоступних для дітей;- не допускати дітей близько до печі і предметів під напругою (електроплитка, праска, чайник тощо);- не відлучатися від дітей під час їх купання.
Принципи запобігання побутового травматизму різні, але головним з них є постійна турбота старших про безпеку дітей. Дорослі мають виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Не можна залякувати дитину, правильніше час-від-часу розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно насторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, а старшим дітям пояснювати небезпеку, яку несуть в собі необдумані вчинки. Допоможуть батькам у цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.
Автодорожній травматизм
Найтяжчими і з найбільшим відсотком смертності є автодорожні травми. Головними їх причинами є бездоглядність дітей на вулиці, незнання правил дорожнього руху. На вулиці, у транспорті разом з дітьми обов’язково мають бути дорослі, пояснювати їм правила поведінки, переходу через вулицю тощо. І звичайно ж, батьки самі мають чітко дотримуватись цих правил.
Спортивний травматизм
Фізкультура та спорт є запорукою зміцнення організму і фізичного розвитку дітей. Проте це лише при вмілому і правильно організованому занятті спортом. Діти постійно грають у рухливі ігри, катаються на велосипедах, роликах тощо. Проте часто у місцях, не зовсім придатних для ігор, а часто і небезпечних: захаращених дворах, пустищах, біля водойм тощо. Серед причин смертності від спортивного травматизму утоплення посідає одне з перших місць. Це може статися як влітку, так і взимку. Головною причиною утоплення є невміння плавати, незнання дітьми особливостей водойм тощо. Для купання дітей мають бути спеціально відведені для цього місця, але навіть там діти повинні перебувати під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і мати попереджувальні знаки.

Консультація "Профілактика гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь"

Як передаються кишкові інфекції:
через інфіковану воду;
через продукти, овочі, фрукти та страви, які не були термічно оброблені або ретельно вимиті.
контактно-побутовим шляхом, через невимиті руки, посуд, білизну або іграшки;
Які симптоми кишкових інфекцій?
Підвищена температура.
Діарея, яка триває декілька днів.
Блювання, яке не приносить полегшення.
Біль в животі.
Загальна слабкість.
Головний біль
Симптоми гострих респіраторно-вірусних інфекцій.
За появи симптомів, якщо є можливість, потрібно одразу звертатись за медичною допомогою.

Як полегшити симптоми інфекції?

Пити багато води або спеціальних розчинів для регідратації, які можуть замінити воду.
Приймати ентеросорбенти – препарати, які зв’язують і виводять токсини з організму.
Використовувати жарознижувальні препарати при підвищенні температури.
Дотримуватись дієти без смажених та гострих страв.
 

Як уникнути кишкових інфекцій?

Ретельно мийте руки з милом після відвідування вулиці, вбиральні і перед готуванням їжі.
Кип’ятіть воду, яку п’єте, миєте руки чи посуд, якщо маєте сумніви в її якості.
Ретельно мийте овочі та фрукти перед приготуванням, обливайте їх окропом, якщо вживатимете сирими.
Добре проварюйте, тушкуйте чи прожарюйте продукти.
Не їжте незнайомих рослин, ягід, грибів та трав.
Правильно зберігайте продукти і дотримуйтесь термінів придатності.
Тримайте в чистоті кухонні прилади і мийте поверхні.
Не купуйте продукти  на стихійних ринках.
Не беріть в дорогу продуктів, які швидко псуються.
Уникайте плавання в непроточних водоймах та “диких” пляжах, не ковтайте воду з таких водойм.
Мийте та дезінфікуйте іграшки.
Використовуйте індивідуальний посуд.
Уникайте контактів з людьми, які мають ознаки захворювань.

Консультація
«Менінгіт: причини, симптоми, лікування та профілактика».

Менінгіт – це запалення оболонок головного та спинного мозку бактеріального, вірусного чи грибкового походження. Розрізняють гнійний та серозний менінгіт, а також первинний та вторинний (як ускладнення іншого захворювання).
Захворювання розвивається стрімко протягом кількох днів, виняток становить туберкульозний менінгіт. Хвороба приблизно однаково вражає чоловіків і жінок. Але було помічено, що частіше до менінгіту схильні люди зі слабким імунітетом або ті, що мають вади та травми центральної нервової системи.

Причини розвитку менінгіту

У ході діагностики захворювання завжди можна виявити збудника, що призвів до запалення мозкових оболонок:
• віруси (зокрема, ентеровіруси – звичайна причина менінгіту у дітей);
• бактерії (стрептококи, менінгококи, листерії, гемофільна та туберкульозна палички);
• найпростіші – амеби (викликають менінгоенцефаліт);
• грибки (кандида, криптококи).
В організм вони потрапляють через воду, їжу, забруднені предмети, при укусі заражених комах або тварин, при контакті слизових, під час пологів, повітряно-краплинним шляхом.
Вторинний менінгіт може бути спровокований черепно-мозковими травмами, інфекційними ЛОР-захворюваннями (отит, синусит), запаленням легень, цукровим діабетом, цирозом печінки, хронічними хворобами туберкульозом, токсоплазмозом, бруцельозом, саркодіозом, сифілісом), алкоголізмом, тощо.
Тим не менш, менінгіт – це захворювання, яке не часто зустрічається, так як для його розвитку необхідне виконання двох умов:
1. імунітет людини повинен бути суттєво ослаблений;
2. хвороботворний агент повинен проникнути безпосередньо в спинномозкову рідину та тканини мозку.
 

Симптоми менінгіту

Практично у всіх випадках хвороба розвивається стрімко, яскраво виражені ознаки інтоксикації:
• висока температура та озноб;
• головний біль;
• сплутаність і втрата свідомості;
• сонливість;
• м’язова слабкість;
• ригідність потиличних м’язів;
• судоми;
• світлобоязнь, підвищена шкірна чутливість, реакція на звуки;
• кон’юнктивіт;
• втрата апетиту, нудота, блювання;
• шкірний висип (у вигляді зірочок);
• підвищення ЧСС.
Часто провісником менінгіту є ГРВІ, яку і починають лікувати, тоді як насправді вже йде розвиток менінгіту. При підозрі на запалення мозку необхідна термінова госпіталізація, оскільки нелікований менінгіт має серйозні наслідки, які супроводжуватимуть хворого ще кілька місяців, а то й усе життя:
• часті головні болі, що не піддаються лікуванню;
• зниження або втрата гостроти зору та/або слух;,
• судоми і навіть епілептичні напади;
• порушення у роботі серця;
• гормональні збої;
• набряк легенів;
• набряк або водянка головного мозку та супутні захворювання;
• параліч тіла.
У найважчих випадках хвороба викликає або слабку розумову діяльність, або параліч дихальних шляхів, що стає причиною смерті хворого. Особливо небезпечний менінгіт у дітей (і чим молодша дитина, тим небезпечніше захворювання), оскільки може стати причиною затримки психічного та фізичного розвитку, вегетативних розладів тощо.
 

Діагностика менінгіту

Найголовніший та показовий аналіз при підозрі на менінгіт – люмбальна пункція. Дослідження спинномозкової рідини, виявить причину запалення, що дозволить призначити правильне лікування.
Як додаткову діагностику менінгіту призначають розгорнутий аналіз крові, огляд очного дна, рентген черепа, ЕКГ, ЕЕГ та томографію.
 

Лікування менінгіту

Лікування менінгіту проводиться у стаціонарних умовах в інфекційному відділенні. Займається лікуванням лікар-інфекціоніст, консультації проводять невролог та психіатр, рідше: окуліст, ЛОР, фтизіатр. При дитячому менінгіті необхідна консультація педіатра.
Після визначення збудника захворювання призначається відповідне лікування: противірусні чи антибактеріальні препарати (антибіотики). Іноді може знадобитися застосування заспокійливих або протисудомних препаратів. Хворому показаний спокій, постільний режим та багато пити.
Якщо лікування було розпочато вчасно, через 7-10 днів аналіз спинномозкової рідини буде чистим, а поліпшення стану почнеться вже на 3-4 день.
 

Профілактика менінгіту

Від запалення спинномозкових оболонок застрахуватися неможливо, але дотримання деяких заходів профілактики та гігієни суттєво знижує ризик розвитку менінгіту.
• Від деяких форм менінгіту захистить вакцинація. Проводити її можна з півторарічного віку і діє вона 3-4 роки.
• Так як збудники менінгіту часто потрапляють через забруднену воду/їжу, воду вживати тільки кип’ячену (а не просто відфільтровану) або бутильовану, їжу ретельно обробляти термічно.
• Уникати купання в стоячих водоймищах, тому що там бактерії розмножуються дуже активно.
• Дотримуватись особистої гігієни, регулярно мити руки.
• Зміцнювати імунітет: приймати вітамінні комплекси, виконувати фізичні вправи.
• Уникати переохолодження, голодування, недосипання, стресу тощо.
Клініка сучасної неврології «Аксімед» нагадує, профілактика завжди краще лікування, але якщо уникнути хвороби не вдалося, не відкладайте звернення до лікаря. Раннє лікування – запорука повного одужання.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ
«ФІЗКУЛЬТУРА ВДОМА»

Кожна дитина відчуває природну потребу в активному русі. І дуже важливо, коли в сім'ї зуміють зробити фізкультуру не просто обов'язковим, а й улюбленим режимним моментом малюка. Зрозуміло, що фізкультура в ранньому і дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з веселою грою. Тому потрібно визначити, які саме фізичні вправи дитина виконує із найбільшим задоволенням, і зробити виконання цих вправ основними на перших етапах занять. Потім доцільно вводити нові фізкультурні рухи, але в жодному разі не можна змушувати дитину їх виконувати.
У фізичному вихованні дітей в сім'ї можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами — від простих (ранкова гімнастика) до складних (тренування в окремому виді спорту).
Можна рекомендувати такі форми занять фізичними вправами дітей у сім'ї:
• ранкова гігієнічна гімнастика;
• ранкова спеціалізована гімнастика;
• фізкультхвилинки;
• заняття із загальної фізичної підготовки;
• самостійні тренувальні заняття;
• участь у змаганнях;
• прогулянки (велосипедні, пішки);
• процедури для загартування;
• туризм;
• рухливі і спортивні ігри.
Основним періодом занять батьків із дітьми є вік від 2 до 6-7 років, хоча і після цього не слід припиняти занять у сім'ї. Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку, ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з татом — все це допоможе досягти значних успіхів у фізкультурних заняттях у школі.
Щоденно приділяючи дитині хоча б декілька хвилин для занять фізкультурою, перш за все потрібно дотримуватись принципу систематичності, щоб дитина поступово звикала до занять, щоб вони стали для неї необхідними щодня.
Тривалість домашнього заняття може бути різною — залежно від віку дитини, від вільного часу батьків, від пори року, від частини доби, а також від того, чим займається дитина до і після заняття (якщо дитина втомилася після тривалої прогулянки, то, отже, і тривалість заняття доречно зменшити).
Під час ранкової гімнастики найкраще використовувати легкі і знайомі вправи. Тривалість ранкових занять — не більше 10 хвилин. Протягом дня дитина повинна до сну і після нього побувати на свіжому повітрі, де можна провести 20-хвилинне фізкультурне заняття, виконавши до нього вправи для великих м'язових груп.
Вправи перед вечерею — найбільш розповсюджена форма занять, адже батьки, як правило, вдома і хоча б один із них може позайматися з дитиною. У цей період є час для опанування акробатичних вправ, проведення ігор і вдосконалення досягнутих результатів. Тривалість занять із дітьми до 6 років — 20-30 хвилин, а з 6-7-річними — до 45 хвилин.
Після вечері займатись із дітьми фізичним вихованням не рекомендується. Адже, після їжі інтенсивна рухова діяльність є шкідливою (в будь-який час доби). І крім того, після фізичних вправ діти важко засинають.
Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою? Добре, якщо дитина сама потребує рухів та із задоволенням виконує нові завдання. Ви повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, спритна і сильна. Збудити інтерес у дитини до занять допоможе також і демонстрація її вмінь перед іншими членами сім'ї або однолітками. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах та бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри і рухи.
Якщо у дитини немає бажання займатись, проаналізуйте причини негативного ставлення до занять, щоб в подальшому створювати більш сприятливі умови.
Чим і як займатись? Кожна вправа, кожна рухлива гра має своє завдання, мету, значення, у зв'язку з чим вони поділяються на п'ять основних груп.
До першої групи входять вправи, що спрямовані на відпрацювання правильної постави, правильного положення голови, плечей, інших частин тіла. Саме ці рухи сприяють правильному фізичному розвитку.
До другої групи входять вправи, які будуть містити елементи акробатики. Вони спрямовані на розвиток спритності, гнучкості, швидкості реакції і виконуються зі страхуванням. Батьки повинні бути дуже уважними й обережними, щоб забезпечити повну безпеку під час виконання цих рухів (перекидання, розгойдування дитини, висіння головою вниз тощо).
Третя група вимагає рухливих ігор, в яких використовується ходьба, біг, стрибки тощо. Для проведення ігор необхідний колектив: дитина грається з батьками, або зі старшими братами і сестрами, або з однолітками.
До четвертої групи входять вправи з використанням різних предметів на свіжому повітрі або в приміщенні. Тут дуже важливою є винахідливість батьків, яка допоможе у звичайних умовах підготувати для дітей різні цікаві перешкоди для перелізання, перестрибування і розгойдування (пролізти під стільцями, перестрибнути через кубики; перелізти через ліжко). У цих вправах важливою є не стільки точність виконання, скільки швидкість пристосування до незвичних, умов.
П'яту групу складають музично-ритмічні вправи, які виховують у дітей граціозність, пластичність, усвідомлене виконання рухів із ритмом віршів, пісень і музики.

Консультація " Як поводити себе під час війни"

Зараз чимало українців живуть в постійному очікуванні, що війна от-от скінчиться і все повернеться до того, як було раніше. Однак потрібно чесно сказати собі – нікому не відомо, скільки триватиме війна.

І цей фактор повинен дати розуміння, що про себе потрібно дбати та не опускати руки. Не можна дати себе зламати, навпаки, потрібно регулярно відновлювати сили, щоб бути ефективними, працювати, підтримувати своїх близьких, армію, волонтерів тощо.

Як зрозуміти, що пора зупинитися

Якщо не маєте бажання жити, прокидаєтеся вже втомленим, а також відчуваєте постійну тривожність, роздратування, відсутність апетиту та проблеми з пам'яттю. Усі ці симптоми свідчать про те, що ви виснажилися й вам потрібне відновлення*.

*Важливо: у разі появи проблем зі здоров'ям обов'язково потрібно звертатися до лікаря.

Що можна зробити

Додайте у свій розпорядок дня спорт, прогулянки – будь-які фізичні навантаження. Вони допомагають долати стрес, дарують задоволення, а також сприяють виділенню гормонів, що покращують настрій.

Їжте та спіть за графіком – така дисципліна сприяє відновленню організму.

Застосовуйте тілесні практики: дихальні, рухові тощо.

Щоб відвернутися від постійних нав'язливих думок, можна грати в ігри що потребують уваги та концентрації: настільні, на телефоні тощо. Також можна збирати пазли або створювати щось руками.

Спробуйте вести щоденник або писати листи близьким – на письмі простіше структурувати власні почуття та емоції.

Якщо відчуваєте, що не справляєтеся самі – не бійтеся та не соромтеся звертатися до фахівців-лікарів.

Консультація: " Туберкульоз: симптоми, діагностика та профілактика ".

Попри те, що туберкульоз можна попередити та ефективно лікувати, ця інфекційна хвороба входить у десятку інфекцій, що спричиняють смертність в усьому світі.

Туберкульоз – це інфекційне захворювання, що спричиняється мікобактеріями туберкульозу (паличкою Коха). Захворювання має хронічний перебіг. Найчастіше вражаються легені хворого (легеневий туберкульоз або туберкульоз легень), а в разі позалегеневого туберкульозу можуть вражатися інші органи, зокрема, нирки, лімфатичні вузли, кістки, очі, шкіра, головний мозок. На туберкульоз хворіють незалежно від статі, віку, національної приналежності чи соціального становища.

Форми туберкульозу:

Активна форма– може бути відкрита (коли хворий виділяє назовні мікобактерії туберкульозу, наприклад, під час кашлю) та закрита (коли немає виділення мікобактерії назовні, тобто хворий незаразний);
Латентна (прихована) форма.
Найчастіше зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом. Хворий на так звану «відкриту» форму туберкульозу під час кашлю виділяє у повітря разом з крапельками слизу паличку Коха. Людина, що знаходиться поруч та вдихає ці крапельки, може бути інфікована. Найбільшу вірогідність захворіти має людина, у якої під час «зустрічі» з мікобактерією знижений імунітет. Причиною ж ослаблення імунітету може бути перевтома, погане або нераціональне харчування, стрес, наявність інших захворювань, що призводять до порушення роботи імунної системи людини.

Збудник туберкульозу доволі стійкий у навколишньому середовищі: витримує висихання до декількох тижнів, нагрівання до 100* С протягом 5-7 хвилин. Руйнується туберкульозна паличка під дією ультрафіолетового опромінення (УФО), тому в лікувальних закладах, де лікують хворих на туберкульоз, застосування ультрафіолетових ламп обов’язкове.

Ризиком для активацій мікобактерії туберкульозу є такі стани:

інфікування ВІЛ (СНІД);
тютюнокуріння;
кількісне і/або якісне недоїдання, хронічне недоїдання (мальнутріція);
інфікування на туберкульозну паличку за останні 2 роки;
анормальна будова (Х-подібна) грудної клітини;
ослаблена імунна система;
цукровий діабет;
ниркова недостатність;
вживання наркотиків та алкоголю;
ракові захворювання;
імуносупресорна терапія, наприклад, при пересадці органів;
тривала глюкортикоїдна терапія;
ревматоїдний артрит;
хвороба Крона;
псоріаз;
червоний системний вовчак.
Симптоми за яких можна запідозрити туберкульоз:

кашель понад 2-3 тижні;
підвищена температура тіла понад 7 днів, особливо коли підвищення незначне – 37,2-37,5°С
утруднене дихання;
біль у грудях;
поганий ппетит, постійна слабкість;
безпричинна втрата ваги тіла;
підвищена пітливість, особливо вночі;
кровохаркання (наявність крові у мокротинні, що виділяється при кашлі)
При появі даних симптомів необхідно звернутися до сімейного лікаря.

     Діагностика туберкульозу:

флюорографія (або рентгенологічне обстеження) грудної клітки;
стандартні та спеціалізовані аналізи крові;
лабораторне дослідження харкотиння пацієнта;
проба Манту (або Пірке, туберкулінодіагностика, tuberculinskin-test, PPD test) – шкірний тест на наявність специфічної імунної відповіді до мікобактерії туберкульозу шляхом внутрішньо-шкірного введення туберкуліну.
ВООЗ рекомендує використовувати швидкий молекулярно-генетичний тест Xpert MTB/RIF як початковий діагностичний тест для всіх категорій пацієнтів, а особливо ВІЛ-інфікованих з ознаками туберкульозу та дітей. Важливим є те, що тест не лише показує наявність збудника туберкульозу, а й визначає його стійкість до антибіотика рифампіцину, що важливо для вибору тактики лікування.

     Профілактика туберкульозу складається з комплексу різних заходів. Розрізняють специфічну профілактику (вакцинація, хіміопрофілактика), санітарну та соціальну профілактику туберкульозу.

     Соціальна профілактика направлена на:

оздоровлення умов зовнішнього середовища;
підвищення матеріального добробуту населення;
укріплення здоров’я дітей та населення;
поліпшення харчування та життєво-побутових умов;
розвиток фізичної культури й спорту;
проведення заходів по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, палінням та іншими шкідливими звичками.
Головним завданням соціальної профілактики є поліпшення соціально-побутових умов життя всього населення, матеріального благополуччя народу.

     Санітарна профілактика ставить перед собою цілі попередити інфікування мікобактеріями туберкульозу здорових людей, захистити й зробити безпечним контакт з хворим на туберкульоз в активній формі (особливо з бактеріовиділенням) оточуючих його людей в побуті й на роботі. Важливою складовою частиною санітарної профілактики є проведення протиепідемічних заходів у вогнищі туберкульозної інфекції (в сім’ї й оселі та на робочому місці хворого на туберкульоз, який виділяє мікобактерії туберкульозу).

     Специфічна профілактика туберкульозу – проведення вакцинації вакциною БЦЖ, хіміопрофілактика.

Вакцина БЦЖ (лат. BCG) виготовлена з Mycobacterium bovis і вперше використана 1921 року. Вакцина БЦЖ рекомендована дітям та дорослим до 35 років, які перебувають у групі ризику захворіти на туберкульоз.

Вакцина БЦЖ входить до переліку основних лікарських засобів ВООЗ. В Україні, як і в багатьох інших країнах, де розповсюджений туберкульоз, щеплення вакциною БЦЖ є обов’язковим. Вакцинація проти туберкульозу здійснюється на 3-5 добу після народження дитини (не раніше ніж через 48 годин), недоношених дітей вакцинують при досягненні ваги понад 2500 г, згідно з календарем профілактичних щеплень, затвердженого МОЗ України.

Хіміопрофілактику проводять протитуберкульозними препаратами людям, які знаходяться в контакті з хворим на активний туберкульоз та людям з високою чутливістю до туберкуліну.

Групи ризику:

діти, які проживають на територіях із високим рівнем захворюваності на туберкульоз;
особи, які контактують у сім’ї з хворими на туберкульоз;
особи, які живуть та працюють понад 3 місяці з людьми на території з високим рівнем захворюваності на туберкульоз;
працівники системи охорони здоров’я, які мають контакт із хворими, віком понад 35 років (повинні вакцинуватися, якщо вони не були вакциновані, не мають сліду від вакцини чи відповідних документів. Перед вакцинацією проводять пробу Манту. Щеплення проводять при негативному результаті проби Манту).
     Неспецифічна профілактика – Для активного виявлення хворих туберкульозом на  ранніх стадіях захворювання проводять флюорографічне обстеження населення. Профілактична флюорографія дозволяє своєчасно виявити такі небезпечні захворювання легень як: злоякісні новоутворення легень і туберкульоз. Обов’язкове флюорографічне обстеження проводять щорічно населенню старше 14 років. Забороняються ці обстеження вагітним жінкам.

Також пам’ятаймо, що потрібно дотримуватись здорового способу життя, правильного режиму праці та відпочинку, мати збалансоване повноцінне харчування, менше перевтомлюватись, оберігатись від стресів.

Чи можливе повне одужання людини, що захворіла на туберкульоз? Повне одужання людини можливе при умові раннього початку та суворого режиму лікування і рекомендацій лікаря. Головне – вчасно звернутися до лікаря.

Консультація: "Психологічна підтримка для дитини"
 

Війна — це стрес не тільки для дорослих, які все розуміють, але й для дітей. Відчуття небезпеки, тривоги, переривання звичних рутин, постійні зміни та рух — усе це може злякати дитину, викликати нерозуміння і дискомфорт. Основне, що потрібно пам’ятати — якщо батьки поруч і здорові, вони можуть надати дитині психологічну підтримку. Цей розділ містить поради щодо психологічної підтримки для дитини.

Поради батькам

У стані стресу дуже складно звертати увагу на потреби дитини, тож намагайтеся підтримувати якомога кращий баланс для її підтримки. Ось декілька порад батькам:

●       Думайте про майбутнє, а не минуле. Мрійте, плануйте, обговорюйте з важливими людьми, що ви зробите першим після настання миру. Такі міркування і розмови надихають і стабілізують. 

●       Позбавтеся почуття вини. Не звинувачуйте себе в тому, що сталося або що ви зробили щось не так. Ви зробили все, що в той час могли. Крапка. 

●       Пробуйте їсти і спати. Якщо їжа доступна, їжте як завжди, а не просто пробуйте нагодувати дитину. Пробуйте спати, коли це можливо. Ваш фізичний стан — гарантія безпеки вашої дитини.

●       Попросіть допомогу. Якщо вам потрібна допомога або підтримка, попросить її. Просити допомогу не соромно.

●       Говоріть про свої емоції. Спілкуйтеся з важливими для вас людьми, говоріть про свої емоції та досвід. Зателефонуйте родині. Просте «Як ти?» може надихнути і вас, і того, кому ви телефонуєте.

Як батьки можуть підтримати дитину?

1.Складіть із дитиною план дій. Опишіть кілька шляхів до укриття; визначте разом з дитиною послідовність її дій. Говоріть короткими і зрозумілими фразами.

Намалюйте карту укриття, покажіть у ньому потрібні місця, поясніть, що це і де знаходиться, як працює, де вхід і вихід, де ваше місце, де будуть родичі, якщо є (малюйте і пишіть – діти сприймають краще візуально).

2. Спостерігайте за емоційним станом дитини і реагуйте на її потреби. Ставте дитині відкриті запитання, стежте за її емоційною реакцією та рівнем активності. Важливо, щоб дитина говорила, запитувала, показувала свій емоційний стан.

Якщо дитина впала у стан ступору, важливо повернути її до словесної реакції і активності. Поставте три запитання і дочекайтесь відповідей. Це може бути:

1). «Тебе звати Наталя, вірно»?

2). «Ти зараз стоїш, так?»

3). «На тобі червона блуза, так?»

Ви також можете помасажувати дитині кінчики пальців, мочки вух, запропонувати гру або дати завдання щось зробити (принести, подати або ще щось), а також дати води, чаю, поїсти та обійняти.

Реагуйте на потреби дитини, по можливості задовольняйте їх – це поверне дитині відчуття безпеки.

3. Говоріть і показуйте свої емоції. Якщо ваша дитина стурбована або злиться через те, що відбувається навколо неї, слова «не хвилюйся» або «не треба злитись» не заспокоять дитину.

Скажіть: «Я бачу / я розумію, що ти боїшся / злий». Дитина зрозуміє, що не покинута наодинці зі своїми переживаннями.

Заради підтримки ви не маєте давати обіцянки, які від вас не залежать: «все буде добре», «нічого не станеться», краще скажіть: «що б не сталось, головне, що ми є один в одного».

Якщо діти грають або малюють «війну» - не забороняйте. Емоції треба програти, проволати, озвучити, витягти. Це допоможе дітям впоратися з емоціями і зменшить тривожність і стрес.

4. Обіймайте малюка. Тілесний контакт допоможе дитині зменшити стрес і заспокоїтися. Навчіть дитину заспокоюватися за допомогою однієї з вправ:

– «Обійми метелика» – дитина обіймає плечі обома руками і може поплескати себе по плечах.

– «Кокон» – правою рукою дитина обіймає ліве плече, а лівою рукою - живіт.

Важливо стежити за тим, як дитина дихає і чи не затримує дихання. Допомогти вийти зі ступору та зменшити стрес – це відновити стабільне дихання. Можна спробувати таку вправу: вдих через ніс і повільний видих через рот, можна зі звуками «А», «О», кілька разів вдихнути животом. Відновлення стабільного дихання та фізичної активності допоможуть зменшити вплив того, що відбувається, та стресу на тіло.

5. Дотримуйтесь розпорядку, наскільки це можливо. У часи невизначеності важливо відтворити послідовність подій протягом дня – це дасть відчуття контролю над власним життям. Описуйте день із ранку до вечора, згинаючи пальці, промовляючи і відтворюючи послідовність подій протягом дня.

6. Піклуйтесь про себе. Ви краще допоможете своїй дитині, якщо будете піклуватися про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини, і копіює вашу поведінку. Тому важливо, щоб дитина розуміла, що ви спокійні і маєте план дій. Якщо ви стурбовані або засмучені, приділіть час собі; якщо можливо, поговоріть з друзями та родиною. Важливо чути голос інших – це дасть відчуття зв’язку з іншими і зі світом.

Консультація : " Авітаміноз".

Авітаміноз  – це захворювання, спричинене відсутністю в організмі необхідних вітамінів. Як правило, ця недуга вражає людей із настанням весни, оскільки після напруженої боротьби з вірусами та інфекціями організм виснажений та потребує достатньої кількості вітамінів, щоб адаптуватись до нового режиму.

Вітаміни – це дуже важлива група речовин, які не виробляються організмом людини, а потрапляють із їжею. Всього налічується близько 30 вітамінів, але  основними є 13: вітамін С, вітаміни групи В  (В1, В2, В3, В5, В6, В9, В12), вітамін А, вітамін Е, вітамін К, вітамін РР, вітамін Р. 

Авітаміноз здебільшого є наслідком нераціонального харчування та зниження фізичних навантажень протягом тривалого часу. З настанням  зими наш організм ніби перебудовується на існування в режимі «зимової сплячки», тому навесні йому важко працювати у новому режимі.

Симптоми авітамінозу насамперед проявляються на шкірних покривах. Шкіра стає сухою, блідою, млявою, схильною до подразнення. Одночасно страждає волосся, воно тьмяне, сухе, січеться і випадає. На шкірі в куточках губ можуть з’являтися тріщини, що не зникають після застосування кремів, ясна кровоточать, пацієнтів турбують часті застуди із затяжним періодом одужання. Хворі практично постійно почуваються стомленими, роздратованими та апатичними.

При авітамінозі головне не лікування, а профілактика! Щоб запобігти авітамінозу, слід постійно збалансовано харчуватися. Корисні, багаті на вітаміни продукти повинні бути основою раціону кожної людини. Він повинен обов’язково включати свіжі овочі та фрукти, молочні продукти, рибу, м’ясо. Також слід дотримуватися здорового режиму сну, роботи та відпочинку, регулярно займатися фізичними вправами та вдосталь бувати на свіжому повітрі.

Щоб уникнути авітамінозу, слід вживати продукти багаті на вітаміни:

A – червоний перець, зелена цибуля, гарбуз, салат, помідори, печінка.

C – ківі, цитрусові, бузина, малина, картопля, спаржа, цибуля, хрін, печінка, шипшина, барбарис, чорна смородина.

B1 – квасоля, гречка, горіхи, рис, печінка, яйця.

B2 – помідори, ріпа, квасоля, яйця, яловичина, печінка, нирки, мигдаль, капуста, пророщена пшениця.

B3 – овес, жито, кукурудза, ячмінь, квасоля, соя, горох, гриби.

B5 – молоко, горох, арахіс, яйця, соя, сочевиця, фундук, капуста, пшениця, овес, горох, кінза, волоський горіх, риба, фісташки.

B6 – лимони, помаранчі, полуниця, черешні, помідори, капуста, шпинат, картопля, волоські горіхи, ліщина, паростки пшениці.

B9 – молоко, яйця, риба, сир, домашня птиця, свинина, яловичина, баранина, печінка.

B12 – морепродукти, риба, печінка, м’ясо, молоко, яйця, сир, йогурт.

E – соняшникова олія, пророщена пшениця, цільнозернові продукти, горіхи, соняшникове насіння.

K – зелені листові овочі, шпинат, цибуля, зелений чай, капуста, кропива, яйця, картопля, банани, авокадо, ківі, петрушка.

Р – виноград, малина, помідори, абрикоси, ожина, черешня, листовий салат, гречка, зелений чай, чорна смородина, шипшина.

РР – арахіс, білі гриби, риба, м’ясо, яйця, печінка, пшениця, кунжут, соя, горох, гречка, молоко.

Актуальним на цю пору є вживання продуктів багатих на поліненасичені жири, зокрема, Омега 3, а саме насіння гарбуза, лляного насіння, сої, волоських горіхів, ріпакової олії, шпинату, морської капусти, авокадо, морепродуктів тощо.

Одним із джерел надходження вітамінів в організм людини можуть бути полівітамінні комплекси.

Сподіваємося, наші поради допоможуть вам зустріти весну бадьорими, активними і сповненими енергією!

Консультація: "Ангіна у дітей: особливості та підходи до лікування".
 

Ангіна або гострий первинний тонзиліт– це гостре інфекційне захворювання у вигляді гострого запалення піднебінних мигдаликів, та збільшення регіонарних лімфатичних вузлів.

Причини виникнення ангіни у дитини
Безпосередньою причиною виникнення ангін є віруси та бактерії.

Причиною вірусної ангіни є аденовіруси, риновірус, коронавірус, віруси грипу й парагрипу, вірус Епштейна-Барра, вірус Коксакі А.

Вважається, що вірусні форми гострого тонзиліту переважають у дітей до 3 років (70-90%), після 5 років частішають бактеріальні форми (до 30-50%).

Причиною бактерійної гнійної ангіни у більшості випадків у дітей зумовлене Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний стрептокок групи А ).

Джерелом інфікування є хвора людина (рідко — безсимптомний носій), інфікування повітряно-крапельним шляхом та, в окремих випадках, фекально-оральним шляхом (наприклад, у випадку герпетичної ангіни). Хворий, у якого вже є інфекційне чи вірусне захворювання (такі як ГРЗ, ГРВІ і т.д.), може виступати як джерело. Взаємодія з інфікованою особою може спричинити передачу мікроорганізмів, що призводить до різних форм захворювань.

Також існують випадки, коли власні мікроорганізми можуть «активуватися» або «прокидатися» в умовах, описаних вище, і викликати ангіну.

Слід пам'ятати, що ангіна є заразною, тому ігнорування симптомів може мати наслідки як для самого хворого, так і для оточуючих.

Як і чим лікувати ангіну?
Лікування ангіни в дітей вимагає особливої обережності.

При легкому перебігу захворювання хворий лікується вдома (постільний режим).

При тяжкому загальному стані пацієнта необхідно госпіталізувати до інфекційного відділення.

Харчовий раціон повинен складатися з м'якої вітамінізованої їжі, що допоможе уникнути травмування мигдалин.За наявності лихоманки рекомендується рясне пиття.

Консервативне лікування гнійної ангіни середніх і тяжких форм проводять:

Місцево призначають полоскання горла дезінфікуючими теплими розчинами( розчини на основі фурациліну та інших речовин).
Зрошенням глотки і мигдаликів антисептичними і знеболюючими спреями .
Жарознижувальними і знеболювальними ліками. Показаннями для їх призначення є температура тіла вище 38 градусів Цельсія і виражені болі в горлі.
Лікування гнійної ангіни потребує антибіотикотерапії,яка призначається за індивідуальними схемами.Варто наголосити, антибіотики приймати можна, лише після консультації лікаря .Проте в деяких випадках таких як грибкова ангіна,герпангіна антиботикотерапія категорично протипоказанна.
Щоб полегшити своє становище під час захворювання, слід дотримуватися наступних рекомендацій:

Забезпечте собі достатній відпочинок.
Споживайте їжу та напої при комфортній температурі.
Обирайте продукти, які не потребують активного жування, щоб уникнути подразнення горла.
Регулярно полощіть горло щогодини.
Використовуйте фізіотерапевтичні процедури для дітей і дорослих за рекомендацією лікаря.
Забезпечте зволоження повітря у приміщенні.
Чим небезпечна дитяча ангіна
Основними органами-мішенями при тяжкій формі ангіни стрептококового генезу є серце, нирки, суглоби.

Головною причиною виникнення ускладнень є несвоєчасне або неадекватне лікування ангіни.

Консультація " Як впоратися зі стресом під час війни – рекомендації МОЗ" - підготувала, сестра медична старша, Буткевич Г.В.

Психологічний клімат сім’ї – це один із могутніх факторів емоційного впливу на дитину - сестра медична старша, Буткевич Г.В.

 Від атмосфери в сім’ї, морального обличчя батьків великою мірою залежать спрямованість активності дитини, її позитивне або негативне самопочуття, характер особистісних очікувань підростаючої особистості щодо оточуючих людей.

    Під впливом "теплого" сімейного клімату, що базується на особистісній формі спілкування дітей і дорослих, у дітей формується висока сприйнятливість до виховних впливів останніх. Діти, які виховуються в сім’ях із таким кліматом, добре контактують з однолітками, виявляють доброзичливе ставлення до них, правильно реагують на вимоги вихователів у дитячому садку. І навпаки, у поведінці дітей, які виховуються в так званих "неблагополучних" сім’ях, переважають негативні емоції, упереджене, здебільшого недоброзичливе ставлення до оточуючих. Такі діти схильні до афектів, що нерідко призводить до конфліктів з оточуючими.

   Дуже негативно позначається на самопочутті дитини розлад у стосунках між батьками. За таких умов у дітей виникають так звані конфліктні переживання. Останні є наслідком зіткнення у свідомості дитини протилежних за своїм емоційним забарвленням ставлень до близької людини.

   Емоційні фактори важливі не лише тим, що вони посилюють чи послаблюють виховні впливи. У певному емоційному ставленні дорослого до предметів чи явищ закладено для дитини смисл існування цих предметів і явищ, їх ціннісне значення. Те, що дорослі хвалять, оберігають, заради чого витрачають сили, чим захоплюються, через що страждають і т. ін., поступово стає предметом переживань самої дитини. Звідси випливає висновок: від того, що переживатиме дитина в перші роки її життя, якою буде спрямованість її почуттів, залежатиме й соціальна "вартість" її "Я".

ЯК ЗАХИСТИТИ ДИТИНУ ВІД ПОЛІОМІЄЛІТУ

Зараз ми вкрай рідко бачимо навколо себе людей, які живуть із наслідками поліомієліту, — і все це через зроблене колись щеплення. Але недуга повернулася в Україну!

Поліомієліт (поліо) — це дуже небезпечне захворювання. Його спричиняє поліовірус, який вражає нервову систему та може призвести до невиліковного паралічу. У важких випадках до смерті.

Якщо вірус потрапить на побутові предмети чи іграшки, то нещеплена дитина інфікується. Як правило, інфікування починається з брудних рук, через них і потрапляє до рота. Після цього розмножується у кишківнику. Вірус може жити в зараженій слині або калі інфікованої дитини протягом багатьох тижнів. З випорожненням інфікованого маляти вірус заражає воду та розповсюджується далі.

Ліків проти поліомієліту не існує. Але йому можна ефективно запобігти за допомогою щеплення.

Схема щеплень така:

1 доза —  у 2 місяці
2 доза —  у 4 місяці
3 доза — у 6 місяців
4 доза — у 18 місяців
5 доза — у 6 років
6 доза — у 14 років
Всього шість доз вакцини формують імунітет до поліомієліту до кінця життя.

Якщо ж ви з якихось причин пропустили щеплення, якнайшвидше  надолужте їх! Для цього зверніться до свого сімейного лікаря або педіатра.

Зупинимо повернення до часів каліцтв і смертей від цієї недуги разом!

Консультація: "Як уникнути переохолодження в умовах війни?"

Низькі температури та негода знову повернулися в Україну. В умовах війни, коли цивільне населення змушене проводити значну частину доби в холодних підвалах і сховищах, а в деяких населених пунктах – без опалення, газу і електричної енергії, теплої води, підвищується ризик отримати переохолодження. Що слід робити при гіпотермії, а яких дій краще уникати, як убезпечити себе – читайте у нашому матеріалі.

Переохолодження виникає тоді, коли температура тіла людини опускається нижче нормальної 36,6 °C до критичних для життя показників. Найпоширенішою причиною є довготривалий вплив низьких температур навколишнього середовища, а найбільш вразливою групою є зневоднені чи фізично виснажені люди. Тож зараз дуже важливо не лише самим берегтися від переохолоджень, а й допомагати переживати похолодання тим, хто цього потребує.

Ознаки та симптоми переохолодження зазвичай з'являються повільно і можуть включати:

озноб;
зниження фізичної активності;
нечітку мову або бурмотіння;
повільне, поверхневе дихання;
слабке наповнення пульсу;
незграбність або відсутність координації;
сонливість;
сплутаність свідомості або втрату пам'яті;
втрату свідомості;
яскраво-червону/синю, холодну шкіру.
Що робити, якщо у вас переохолодження:

Якщо в місці, де ви перебуваєте, є протяги, перейдіть у місце, де їх немає. Рекомендовано шукати укриття в сухих та теплих місцях. У разі, якщо ж це неможливо, постарайтеся утеплити кінцівки, шию та голову.

Якщо ваші речі змокли, якомога швидше перевдягніться у сухі. Щоб відновити кровообіг, зробіть прості вправи ногами і руками. За можливості випийте теплий солодкий чай, з’їжте багату на білок їжу.

Бажано присісти не на самій землі, а постаратись розмістити під собою дошки або каримати чи покривала.

Чого не варто робити при переохолодженні:

Не намагайтесь зігрітися занадто швидко. Не зігрівайте руки й ноги, розтираючи їх.

Не вживайте алкоголь і тютюн. Перший сприяє посиленій тепловіддачі, а куріння тютюну — звуженню судин, що призводить до посилення переохолодження.

Як уникнути переохолодження?

Варто споживати багато теплої рідини для запобігання зневодненню. Для уникнення переохолодження варто одягатися шарами.

білизна (спідня білизна, шкарпетки, термобілизна);
середній шар (светр, кофта тощо);
верхній одяг (куртка, штани, шарф, шапка, рукавички).
Утім, в умовах війни це не завжди можливо. Тож якщо у вас немає можливості утеплитися одягом, використовуйте ковдри. Якщо і їх нема, попросіть допомоги у сусідів або тих, хто перебуває поруч із вами – у крайніх випадках ви можете грітися один об одного.

Консультація "ЯК НАДАВАТИ ПЕРШУ ПСИХОЛОГІЧНУ ДОПОМОГУ"
Під час воєнних дій психіка людини перебуває в постійному напруженні та стресі. Вони можуть спричинити різні реакції та мати індивідуальні фізичні прояви. І якщо людину, яка знаходиться поряд з вами,  помітно «накрило» емоціями, буде корисним знати мінімальний набір прийомів першої психологічної допомоги. Всі вони залежать від конкретного стану, в якому перебуває людина, але є універсальні загальні елементи першої психологічної допомоги:

1. Залишайтеся поруч із людиною, яка потребує допомоги. Люди в кризовій ситуації тимчасово втрачають почуття захищеності та довіри. Коли ви поряд, ви можете допомогти відновити почуття впевненості та безпеки.

2. Активне слухання. Важливо уважно вислухати людину, щоб допомогти їй пережити травмуючу подію.

3. Поважайте почуття інших. Віднесіться без упередження до того, що вам кажуть.

4. Проявіть турботу та надайте практичну допомогу. Якщо хтось перебуває в кризовій ситуації, в першу чергу корисною буде практична допомога: зв'язатися з кимось, хто може побути з постраждалим і т.д.

Реакціями під час кризової ситуації можуть бути:

• страх

• ступор

• плач

• «істерика»

• панічна атака

• нервове тремтіння

• агресія

СТРАХ.

Як допомогти?

1. Покладіть руку постраждалого на зап'ястя, щоб він відчув ваш спокій. Це буде для нього сигналом, що ви поруч і він не один.

2. Дихайте глибоко і рівно. Заохочуйте постраждалого дихати в одному з вами ритмі.

3. Якщо потерпілий говорить, то слухайте його, виявляйте зацікавленість, розуміння, співчуття.

4. Зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених м'язів тіла.

СТУПОР.

Ознаки ступору:

- різке зниження або відсутність довільних рухів та мови;

- відсутність реакцій на зовнішні подразники (шум, світло, дотик);

- застигання у певній позі, стан повної нерухомості.

Як допомогти:

1. Підійдіть до людини, повільно візьміть за руку і запросіть йти разом з вами. Використовуйте фрази: «Тобі не можна залишатися тут», «Тобі потрібна допомога» тощо.

2. Зігніть постраждалому пальці на обох руках і притисніть їх до основи долоні.

3. Людина, перебуваючи у ступорі, може чути та бачити. Тому говоріть їй на вухо тихо, повільно та чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні). Необхідно будь-якими засобами добитися реакції потерпілого, вивести його із заціпеніння.

ПЛАЧ.

Як допомогти?

1. Не залишайте постраждалого одного.

2. Встановіть фізичний контакт із постраждалим (візьміть за руку, покладіть свою руку йому на плече або спину, погладьте по голові). Дайте відчути, що ви поряд.

3. Застосовуйте прийоми активного слухання: періодично вимовляйте «ага», «так», кивайте головою, повторюйте за людиною уривки фраз, говоріть про свої почуття та почуття постраждалого.

4. Не намагайтеся заспокоїти постраждалого. Дайте йому можливість виплакатися і виговоритися.

ІСТЕРИКА

Ознаки: надмірне збудження, безліч рухів; мова емоційно насичена, швидка; крики, ридання.

Як допомогти?

1. Видаліть глядачів, створіть спокійну обстановку. Необхідно залишитися з потерпілим наодинці, якщо це є безпечним для вас.

2. Несподівано вчиніть дію, яка може сильно здивувати (дати ляпас, облити водою, різко крикнути на людину).

3. Говоріть із постраждалим короткими фразами, впевненим тоном («Випий води», «Умийся»).

4. Після істерики настає занепад сил. Укладіть постраждалого спати.

ПАНІЧНА АТАКА.

Як допомогти?

• Попросіть людину сісти, опустити голову та впертись ногами в підлогу.

• Попросіть постраждалого зосередитися на диханні і дихати повільно.

• Переключіть увагу. Попросіть людину розповісти про те, що вона бачить та чує.

НЕРВОВЕ ТРЕМТІННЯ

Після екстремальної ситуації з'являється неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію).

Як допомогти?

1. Візьміть потерпілого за плечі і сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд.

2. Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад.

3. Не можна: обіймати потерпілого чи притискати його себе; укривати постраждалого чимось теплим; заспокоювати, говорити, щоб він узяв себе в руки.

АГРЕСІЯ.

Як допомогти?

1. Зведіть до мінімуму кількість оточуючих.

2. Дайте людині можливість випустити емоції.

3. Доручіть роботу, пов'язану з високим фізичним навантаженням.

4. Демонструйте доброзичливість.

5. Намагайтеся розрядити ситуацію смішними коментарями або діями

Консультація " Чи потрібна вакцинація? " - сестра медична старша, Буткевич Г.В.

Консультація 

" Фізичне виховання - один із способів покращити здоров"я".

Дуже часто родинне виховання й виховання у дошкільних закладах існують як дві окремі ланки: вдома інколи дитина дістає одні настанови, зразки поведінки, у дитячому садку – інші. Батьки хочуть бачити своїх дітей здоровими. Однак не всі розуміють і знають, як це зробити. Переконані, що тільки єдність вимог здорового способу життя в родині і в дитячому садку сприятиме формуванню у дитини свідомого ставлення до свого здоров’я.

Приклад батьків – кращий метод переконання дітей у користі фізичної культури. Якщо дорослі (батько, мати, старші брати та сестри, дідусь)  виконують ранкову гімнастику, показуючи дитині, як правильно робити загально розвиваючі вправи, здійснюючи при цьому загартовуючі процедури, то це краще будь-яких балачок про значення її для зміцнення здоров’я. Дитина переконується в її користі, тому що бачить, що гімнастикою займаються рідні їй люди, яких вона любить.

Фізичні лінощі дорослих, просиджування годинами біля телевізора, звичка до побутового комфорту, міського транспорту, боязкість простуд – все це, як вірус, передається дітям. А потім батьки запитують, чому син або донька такі мляві, бліді, непристосовані до фізичних вправ та навантажень, чому в них часто болить голова, погана постава та ін. Аналіз причин, які призвели до такого стану, свідчить, що діти не завжди бачать у своїх батьках зразок, гідний для наслідування культури фізичної. Серйозний підхід до організації фізичного виховання дитини в сім’ї дозволяє сформувати у неї звичку та потребу до систематичних занять фізичними вправами. Відсутність цієї потреби у людини слід розглядати як значний недолік у її вихованні.

Фізичні вправи в сім’ї з дітьми 2-6 років проводяться у певній системі. Вранці, після підйому, дитина виконує ранкову гімнастику. Вона складається з 4-8 загальнорозвиваючих вправ, які повторюються 6-12 разів (стрибки 12-24 рази) залежно від віку Дітей.

  У теплий період року (весною та влітку) ранкову гімнастику корисно проводити на свіжому повітрі (спортивний майданчик біля будинку або на дворі). Це дає можливість загартовувати організм дитини свіжим повітрям та урізноманітнювати комплекс загальнорозвиваючих вправ бігом та іграми. Під час несприятливої та холодної погоди (восени та взимку) гімнастику проводять у добре провітреній кімнаті. Бажано, щоб температура повітря не перевищувала +17…+16 °С (у дітей 2-4 років) та +5…+14 °С (у дітей 5-6 років). З метою підвищення оздоровчого ефекту гімнастики її поєднують з повітряною ванною. Тому діти виконують вправи в трусиках та босоніж.

Для тих дітей, які відвідують дитячий садок, ранкова гімнастика обов’язкова у вихідні дні. Також необхідно з метою покращання загального фізичного розвитку та попередження порушень постави виконувати цей комплекс відразу ж після денного сну.
Під час прогулянок на свіжому повітрі у першу та другу половини дня дитину вправляють у виконанні основних рухів: ходьба по колоді, яку покладено на землю, або лаві; стрибки в довжину з місця, зістрибування з пеньків; метання м’ячів (шишок, каштанів) у ціль (дерево) та на дальність; біг зі зміною швидкості та ін.

Однією з форм активного відпочинку дітей та зміцнення їх здоров’я є участь разом з батьками у пішохідних та лижних прогулянках. Такі походи виховують у дітей почуття відповідальності та взаємодопомоги, виробляють витримку, наполегливість, витривалість. Вони також дають можливість ознайомити дітей з красою рідної природи.

З дітьми 3-4 років прогулянки плануються з таким розрахунком, щоб перехід в один кінець складав 20-30 хв, для дітей 5-6 років – 35-45 хв. При регулярній участі старших дошкільнят у пішохідних переходах вони можуть долати шлях до 7-8 км.
Прогулянки на лижах доступні дітям з 5 років, якщо вони оволоділи перемінним двокроковим ходом. Добре треновані діти під час походу на лижах з батьками можуть долати відстань до 6-8 км.

Значний інтерес у дітей викликають вправи спортивного характеру. Взимку – катання на санчатах, ковзанах, лижах. Влітку -плавання, катання на велосипеді, гра у бадмінтон та ін. Стимулюючи рухову діяльність дошкільнят та плануючи прогулянки з цікавими вправами та іграми, можна підвищити їх оздоровчу цінність та ефективність впливу на фізичний розвиток дітей.

При відповідному навчанні діти швидко оволодівають основами техніки вищеназваних рухів. Батьки повинні підтримувати інтерес та потяг дітей до занять спортом, допомогти їм у перспективі вибрати спортивну спеціалізацію (записати дитину в спортивну секцію). За образним висловом А. С. Макаренка, батьки повинні «обладнати для дітей спортивний шлях».

Батькам необхідно пам’ятати, що діти, які систематично займаються фізкультурою, стають не тільки більш здоровими, міцними та загартованими, а й самостійними, рішучими, сміливими, більш наполегливими для досягнення поставленої мети, вони легше входять у дитячий колектив і швидше засвоюють трудові навички.

У налагодженні тісних контактів між дошкільною установою та сім’єю у пропаганді засобів та методів фізичного виховання дітей серед батьків провідна роль належить педагогічному колективу та медичним працівникам дитячого садка.
Дитячий садок повинен забезпечити педагогічне керівництво фізичним вихованням дітей в сім’ї, впливаючи як на дітей, так і на їх батьків. Дошкільні та медичні працівники проводять роз’яснювальну роботу з батьками з таких питань: організація правильного режиму дня дитини; формування правильної постави, загартування дитячого організму, дотримання санітарно-гігієнічних вимог у сім’ї, форми фізичної культури з дитиною (ранкова гімнастика, рухливі ігри, вправи спортивного характеру та ін.).

Форми спільної роботи дошкільних установ з батьками різноманітні, вони залежать від конкретних умов роботи дитячого садка та завдань, які поставлено перед педагогічним колективом на даному етапі. Батьківські збори, конференції, лекції, групові консультації та ін. дають можливість пропагувати знання з питань організації та змісту фізичного виховання дітей в сім’ї. Для встановлення тісних контактів з батьками дітей, які потребують особливої уваги у зв’язку зі станом здоров’я, фізичним розвитком та хронічними захворюваннями, застосовують індивідуальні консультації.

Активна участь батьків в обладнанні фізкультурного залу та майданчика дитячого садка, підготовка та участь у проведенні фізкультурних свят значно підвищує їхній інтерес до питань фізичного виховання своїх дітей.

Проводячи «педагогізацію» батьків з питань фізичного виховання, слід звернути увагу на те, що в залученні дітей до систематичних занять фізичними вправами, до регулярного виконання загартовуючих процедур головну роль відіграє особистий приклад старших (батьків, братів та сестер) у сім’ї. Отже, фізичний розвиток дитини, її здоров’я залежать у першу чергу від батьків, їхнього способу життя.

Як говорити про війну та повітряну тривогу з дітьми:

Поради психологині
5 порад, як заспокоїти дитину в стресових ситуаціях
Останні події в Україні через повномасштабне вторгнення російських
військ б’ють по психологічному стану дорослих. Що вже казати про дітей,
особливо найменших, які ще не розуміють, що відбувається навколо, але
відчувають тривогу.
Про те, як правильно говорити з дитиною про війну, повітряну тривогу
і як заспокоїти у критичній ситуації - пояснила психологиня Вікторія
Осипенко.
Вона зазначає, що варто дитині розповідати про те, що відбувається у
країні й місті та використовувати слово «війна».
Називати війну – війною
«Потрібно вживати слово «війна». Я б усе таки радила говорити про
війну як війну», - каже Вікторія Осипенко.
Психологиня зазначає, що про війну говорити варто, але не забувати
водночас робити оптимістичні акценти.
«Варто говорити про те, що все буде гаразд. Також обговорювати
плани на майбутнє. Це все дуже важливо. Говорити про те, що напевне
влітку ми поїдемо на море чи збиратимемо полуницю у нас на дачі. Тобто, з
одного боку, подати інформацію, а з іншого - дати позитивне скріплення
плануванням майбутнього», - наголошує Вікторія Осипенко.
За словами психологині, дітям варто говорити про те, що війна – це
тимчасово, що так завжди не буде. Це повинно заспокоїти дітей.
«Так, зараз небезпечно. Так, зараз відбуваються ненормальні речі.
Війна – це ненормально. Говорити: «Мені шкода, що тобі доводиться таке
переживати. Але зараз я теж у такій ситуації. А разом ми сильні, ми
впораємося». Дуже складно пробувати пояснити, немає чітких інструкцій чи
слів, яких би можна було рекомендувати. Адже кожна мама знає свою
дитину краще, ніж будь-який психолог. Іноді ми боїмося дітям щось
говорити, щоб не нашкодити. Але тривога, яку ми транслюємо, травмує
більше, ніж сказати, що це справді війна», - каже Вікторія Осипенко.
Психологиня додає, що батьки повинні пояснити, що відбувається,
адже дитина відчуває тривогу і напруження навколо себе.
«Навіть якщо про тривогу не говорити дітям, вони все одно відчувають її. І
від цього їм стає гірше. Тому варто говорити попередньо дитині про те, що
ми теж боїмося, нам теж страшно», - пояснює психологиня.
«Сирени – це попередження»
Психологиня також радить говорити діткам про те, що хтось із батьків
пішов воювати. Але наголошувати на позитивних моментах.
«Варто говорити, що батько чи мама змушений чи змушена бути не з
нами, але нас захищає. Водночас говорити про оптимістичні прогнози. Про
те, що все буде гаразд», - зазначає психологиня.
Щодо сирен і повітряної тривоги, дитині варто пояснити заздалегідь
про те, що таке може трапитися, а не безпосередньо під час тривоги.
«Потрібно пояснити, що коли лунають сирени, у квартирі чи будинку
перебувати небезпечно. Тому потрібно спускатися в укриття, у безпечне
місце. Алгоритм цей повинен бути відпрацьований раніше, ніж прозвучить
сирена. Про це необхідно говорити не саме у той момент, коли лунає
тривога, а до того. Про це все треба говорити тоді, коли дитина перебуває у
стані спокою. Тоді для неї звук сирени буде просто сигналом, і дитина буде
розуміти, що вона йде у безпечне місце», - пояснює Вікторія Осипенко.
У той момент, коли лунає сирена, діти повинні діяти за чітким
алгоритмом батьків. Вони також мають попередньо пояснювати дітям, що у
цей момент потрібно слухатися.
Що дозволяємо дитині у сховищі
«Отже, звучить сирена, ми йдемо у безпечне місце. У самому сховищі
дітям можна робити все те, що вони роблять зазвичай: гратися, читати
книжки, співати, скакати. Тобто не ставити у сховищі дітям обмеження.
Адже тоді їм не буде ніде безпечно», - каже психологиня.
Якщо дитина у сховищі поводиться бентежно, психологиня радить
виконати наступні 5 кроків, щоб її заспокоїти:
Крок 1. Дотики або обійми
«Найперше - дитину потрібно обійняти. Можливо, мовчки чи зі
словами «я поруч». Але обов’язково повинні бути дотики. Всі діти, навіть
підлітки – тактильні. У момент напруги чи тривоги навіть найколючіший
їжачок-підліток стає тактильним»
Крок 2. Рух
«Поскакати, пострибати, нахилитися у різні боки, щоб цей стресовий
стан із м’язів розігнати»
Крок 3. Дихання
«Для геть маленьких діток пропонують схему квітка-свічка. Коли ми в
лівій руці тримаємо уявну свічку, а в правій – квітку. Спочатку задуваємо
свічку. Довгий-довгий видих. А потім нюхаємо квітку. Адже коли наростає
паніка та тривога, потрібно акцентувати увагу на видихах. Тобто короткий
вдих і довгі видихи»
Крок 4. Позитивні переконання
«Це – те стабілізуюче, що йде від батьків і дозволяє зберегти зону
контролю та безпеки. Звичайні слова, що дитина – розумничка, молодець,
«я поруч». А також «як добре, що ми разом; я є в тебе, а ти у мене». Або
казати, що пишаєтеся дитиною»
Крок 5. Вправа «Метелик»
«Цю вправу часто використовують психологи не лише під час роботи з
дітьми, а й з дорослими. Ми ставимо праву руку на ліве плече і ліву руку -
на праве плече. Тобто обіймаємо себе і плескаємо по плечах. І
супроводжуємо це словами: «Я молодець, я впораюся». Якщо, наприклад,
батьки десь відлучилися, не поруч, дитина завдяки цій вправі може
заспокоїтися».
Також важливо не забувати про рутинні речі і виконувати їх усупереч
обставинам.
«Оці ритуали, які вже сформовані у сім’ї, ми повинні їх виконувати.
Наприклад, якщо ми щодня вчили з дитиною 4 рядочки вірша, то потрібно
продовжувати це робити. Або читати книжки, грати в ігри чи складати
пазли. Рутина – це те, що дозволить нам зберегтися у відносній нормі».

підсумовує психологиня.

ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ВІЙНУ, 

консультує, сестра медична старша, Буткевич Г.В.
    

     Україна живе у стані війни.  У зв’язку з цим у дорослих виникає питання, як говорити з дітьми на тему війни та й взагалі, чи говорити про це. Психологи запевняють, що говорити про те, що відбувається, з дітьми треба. По-перше, тому що питання, які стосуються життя і смерті, добра і зла, вимагають роз’яснення та підтримки з боку значущого дорослого. По-друге, для того, щоб дитина розуміла, що відбувається і чому звичний життєвий уклад змінився. А по-третє, якщо дитина не почує від дорослих чітких відповідей, вона почне шукати рішення самостійно. І тут вже може нафантазувати все, що завгодно. Внаслідок цього нерідко розвиваються різноманітні фобії. 

Як реагувати на розмови дитини про війну?

Дії можуть бути такі:

запропонувати подивитися один одному в очі, адже коли ми дивимося в очі іншій людині, це дає більше відчуття безпеки та близькості;
можна запропонувати сказати одне одному слова підтримки чи просто якесь вітання;
можемо сказати: «Зараз ми всі переживаємо жахливо складний досвід. Але я так рада бачити тебе. І це означає, що ми справляємося, ми сильні»;
запропонувати дитині поділитися тим, що їй допомагає вистояти й справитися, поділитися зі своїм досвідом.
Після цього можна запропонувати дитині будь-яку дихальну практику.

Як відповідати на дитячі питання під час війни?

Чому ти плачеш? – Я сумую, бо декому з вояків, які за нас б’ються, зараз боляче.

Говоріть якомога простіше. Пам’ятайте, що дитина збентежиться, якщо побачить, що ви засмучені чи шоковані через жахливі причини, яких вона не здатна зрозуміти. Намагайтесь не виявляти надміру слабкості при дітях!  

Чому люди помирають? – Більшість дитячих реакцій на новини складаються із здогадок. Дитина ще не має достатньо досвіду, щоб зрозуміти взаємозв’язок, очевидний для дорослих. Питання «Що?» породжує безліч питань «Чому?», наприклад, «Чому солдати помирають? Чому на нас напала інша країна?». Намагайтесь відповідати чесно і якомога коротше: «Солдати помирають, бо їх поранив ворог. Люди воюють, аби захистити свою країну. На нас напали, бо хочуть захопити нашу землю». Пам’ятайте, що говорити слід якомога простіше.

Мій тато теж загине? – На подібні питання відповідати важко, особливо якщо батько (чи інший родич) – військовий, медик чи волонтер (або перебуває далеко у небезпечній зоні). Не варто піддаватися бажанню сказати звичне й заспокійливе: «Ні, не загине». Зрештою, чи ми самі у цьому певні? А діти дуже чутливі до неправди. Тому варто сказати щось на кшталт: «Ти хвилюєшся, адже тато зараз допомагає відвойовувати країну, так? Ми всі хвилюємося. Але він не сам. Поруч із ним багато чоловіків та жінок, чия робота – захищати один одного. Ми сподіваємося, що він скоро повернеться. Але зараз має справи».

Навіщо нам їхати з дому? – Іноді порушення звичного життя сприймається дітьми дуже болісно. Переїзд, особливо раптовий, може викликати надмірне занепокоєння. У такому випадку можна сказати: «Ми їдемо, аби опинитися далеко-далеко від небезпеки. Подорож може бути нелегкою. Зрештою ми повернемося. Або у нас буде новий дім, більший та кращий».

Бережіть себе і пам’ятайте, що відповідати на дитячі питання слід щиро і якомога простіше. Будьте чесними і послідовними у своїх відповідях. У вас все вийде, а війна обов’язково закінчиться.

ЯК УНИКНУТИ ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ ВЛІТКУ?

Консультація для батьків:
« Обережно сказ. Як убезпечити себе і
оточуючих від сказу», сестра медична старша ,
Буткевич Г.В.

Останнім часом почастішали випадки появи диких тварин зокрема лисиць в населених пунктах району. Це пов’язано із значним збільшенням чисельності  популяції червоної лисиці та забороною полювання на диких тварин на період військового стану. За останніх декілька місяців спостерігається стійке збільшення кількості захворювання на сказ серед диких та домашніх тварин і спостерігається тенденція зростання ймовірності виникнення нових осередків захворювання.

Сказ – особливо небезпечна інфекційна хвороба людей і тварин, яка завжди закінчується смертю. Збудником сказу є вірус, який вражає центральну нервову систему. Вірус виділяється з хворого організму тварини тільки зі слиною. Зараження сказом відбувається через пошкоджені шкірні покрови, або слизові оболонки під час укусу, або при ослиненні. Резервуаром і переносником вірусу в природі є лисиці, але основну загрозу для людей становлять домашні та бездомні тварини, зокрема собаки та коти, які заражаються сказом на природі через укуси диких тварин. Вірус в слині хворої тварини з’являється за 10 днів до появи клінічних ознак захворювання. Ось чому за тваринами, які нанесли укуси людям необхідно проводити ветеринарний нагляд протягом 10 днів з моменту укусу

Як зрозуміти, що у тварини саме сказ?
Просто поглянувши на тварину діагностувати сказ важко, проте вас має насторожити її дивна поведінка. Деякі тварини поводяться збуджено та агресивно, у них сильне слиновиділення, а інші – навпаки, виглядають ніби сором’язливими, ховаються в темному місці не проявляють боязливості і це найбільш розповсюджений тип поведінки хворої тварини.

Дикі тварини, які мають сказ, рухаються повільно, людина може легко наблизитись до них, але це не типово для них, і робити так в жодному разі не варто, здорові дикі тварини як правило, уникають зустрічі з людиною.

Для того, аби захистити себе і оточуючих від сказу, необхідно виконувати кілька простих правил:

Щорічно проводити профілактичне щеплення проти сказу власних собак та котів;

-у випадку отримання укусу, ослизнення, нанесенні навіть незначних ушкоджень шкіри домашніми,  дикими або невідомими тваринами, обов’язково інформувати дорослих  та звертатися за медичною допомогою за місцем проживання або до травматологічного пункту;

- уникати контактів з бездомними та дикими тваринами;
при появі диких тварин на території населених пунктів потрібно вжити всіх запобіжних заходів із забезпечення безпеки себе та  близьких намагатися уникати непотрібних контактів з тваринами, особливо дикими та безпритульними.

- у випадках змін в поведінці домашньої тварини, отримання ним ушкоджень від дикої або іншої тварини, смерті без видимих на те причин необхідно обов'язково звернутися до ветеринарного фахівця для встановлення спостереження або з'ясування причини смерті тварини;

- не слід підбирати в лісі на вулиці диких і безпритульних домашніх тварин або варто знайти можливість у короткий термін показати його ветеринарному лікарю для проведення огляду та вакцинації від сказу;

- тварину яка покусала або подряпала людину необхідно негайно доправити до найближчої ветеринарної клініки для огляду та утримання під наглядом спеціалістів протягом 14 днів

Вакцинація – найкраща профілактика сказу, єдиний і вірний спосіб уберегти домашню тварину від цього страшного захворювання.

Пам’ятайте, що сказ – абсолютно смертельна інфекція, вилікувати сказ не можливо! 
Якщо вдома є тварина, Вам обов’язково потрібно вжити заходів профілактики сказу щорічно проводити профілактичне щеплення проти сказу.  Захищаючи тварину від цього захворювання, людина захищає себе і свою сім’ю.

Бережіть себе! Ваше здоров'я у ваших руках! Дбайте про нього та пам'ятайте про безпечну поведінку з незнайомими тваринами.

Консультація:
«Як батькам поводитися з дітьми під час війни: 5 порад».
Сестра медична старша, Буткевич Г.В.

Діти у сприйнятті світу та життєвих обставин орієнтуються на поведінку батьків.
У Національній службі здоров'я нагадали, як поводитися з дітьми, аби вберегти їхню психіку в умовах війни.
Будь-який прояв негативних емоцій – нормальна реакція в українських реаліях сьогодення, але в НСЗУ наголошують:
"Паніка, крики, сльози батьків викликають у дитини відчуття, що відбувається катастрофа".

Навіть коли довкола відбуваються страшні події, які важко сприймати з "холодною" головою, все одно пам’ятайте:
Спокійні ви – спокійна дитина
Намагайтеся поводитися спокійно принаймні при дитині. Це допоможе їй легше адаптуватися до складних життєвих обставин.
Також важливо дотримуватися звичної для дитини рутини.
Не забувайте про обійми
Намагайтеся якомога частіше обіймати дитину. Вона має відчувати, що ви поруч.
Грайте з дитиною
Живий контакт з батьками допоможе дитині відволіктися. Не залишайте її наодинці з гаджетами.
Раніше Центр громадського здоров'я опублікував перелік простих ігор, за допомогою яких батьки зможуть допомогти своїм дітям зняти напругу.
Транслюйте дитині відчуття безпеки
Проговорюйте дитині, що у будь-якому випадку захистите її від небезпеки.
Пояснюйте, що саме ви робите для її та вашої безпеки: для чого залишаєте квартиру та спускаєтесь в укриття. Якщо доводиться евакуюватися, слід пояснити, чому це життєво необхідно.
Психологиня Світлана Ройз разом з Міністерством освіти і науки також розповідали, як правильно говорити з дитиною, якщо хтось із батьків йде на війну
Варто пояснити дитині, що дорослі її захищають, долаючи ворога. Вона має знати, що життя змінилось не назавжди. Частіше кажіть їй, що колись війна обов'язково скінчиться, але не називайте жодних часових термінів.
Кажіть дитині правду
Важливо бути відвертими з дітьми навіть тоді, коли стається найгірше. Не обов'язково вдаватися до жахливих подробиць, але вона має знати правду.
Також в НСЗУ наполегливо радять не дивитися при дитині відео з вибухами та ненормативною лексикою.
 

Тиждень безпеки дитини

Консультує батьків , сестра медична старша, Буткевич Г.В.

ПРОФІЛАКТИКА  АСКАРИДОЗУ

                           Аскаридоз – це поширена хвороба з групи гельмінтозів, яку спричиняє паразитування в організмі людини аскариди людської.

  Аналізуючи рівень ураженості аскаридами населення нашого регіону за 3 останні роки слід відмітити зниження захворюваності. Так, в 2018 році  було зареєстровано 22 випадки захворювання аскаридозом, із них дітей  13 випадків; в 2019 році – 23 випадки,  дітей - 11; в 2020 році – 15 випадків, дітей – 9. Проте, таке благополуччя оманливе, тому що щорічне обстеження дітей дошкільного віку та учнів 1-4 класів на ураженість гельмінтозами стало необов’язковим,  тому хворі на аскаридоз виявляються, в основному,  при госпіталізації в лікувальні заклади.

Аскарида - круглий черв'як довжиною 15–35 см, паразитує у нижньому відділі тонкого кишківника людини протягом 10-24 місяців. Єдиним джерелом зараження є інвазована (уражена аскаридозом) людина. Механізм передачі  фекально-оральний, який може реалізовуватися харчовим, водним або побутовим шляхами.

  Людина заражається при ковтанні яєць аскарид. У кишківнику із яєць виходять личинки, які проникають в кровоносні судини і  розносяться в печінку, легені, а звідти  до глотки, де знову заковтуються і потрапляють в кишківник. Через 2-2,5 місяці в кишківнику паразит досягає статевої зрілості і  самка аскариди відкладає яйця в кишківнику людини, які з фекаліями потрапляють в навколишнє середовище. За один день самка може відкласти до 250 тисяч яєць. При попаданні в грунт яйця розвиваються до інвазійної стадії і здатні заражати нового хазяїна.

Хвороба розвивається через 6 днів.  Клінічно виділяють дві фази прояву аскаридозу.  

Перша фаза - пов’язана з перебуванням личинок в легенях, що може викликати катаральні явища верхніх дихальних шляхів.  Можливі підвищення температури тіла, кашель з виділенням харкотиння, задишка, біль за грудиною, інколи – астматичний напад. Однак  перша фаза може протікати і безсимптомно.

Друга фаза  -  втрата апетиту, болі в животі, нудота, блювота, неспокійний сон, зниження уваги та працездатності. Також відбувається враження нервової системи: головні болі, запаморочення, дратівливість, слабкість. Захворюваність може супроводжуватись, алергічними реакціями, здуттям живота, закрепом, проносом, зниженням ваги тіла і навіть призводити до зниження фізичного та розумового розвитку дитини.

Для діагностики аскаридозу є два методи – аналіз калу мікроскопічно та аналіз крові на імуноглобуліни. Дослідження  калу проводиться 3 рази з інтервалом у 3–5 днів.

Інфікування відбувається переважно у весняно-літньо-осінній період при проведенні сільськогосподарських робіт, відпочинку. Сприяє розповсюдженню аскаридозу вживання немитих овочів, ягід, фруктів, городини, які забруднені фекаліями з яйцями паразита.

Профілактика аскаридозу полягає в дотриманні правил особистої гігієни:

- вживайте тільки фільтровану водопровідну або кип’ячену воду;

мийте руки  з милом після вулиці, перед приготуванням їжі та її вживанням;
овочі мийте двічі. Холодною водою  перед чищенням і після чищення а потім опустіть  овочі в друшляку на 2-3 секунди в гарячу воду (70–76°С). Після  одразу промийте їх холодною водою;
фрукти, що впали на землю, а особливо полуниці, слід промити під потужним струменем води, а потім на 2-3 секунди, безпосередньо перед вживанням, занурити в крутий окріп;
зелень необхідно замочити на 30-40 хвилин у холодній воді, потім добре промити під проточною водою;
милом і мочалкою мийте дитячі іграшки, обробляйте вимиті іграшки гарячою водою;
регулярно обстежуйте домашніх тварин на наявність гельмінтів, а також проводьте їх дегельмінтизацію;
улаштовуйте дитячі майданчики та пісочниці  на сонячних ділянках, стежте  за відсутністю в них  сміття та фекалій;
не використовуйте фекальні маси для підживлення на присадибних ділянках.
Велике  значення має своєчасне виявлення захворілих на аскаридоз, лікування їх та  проведення профілактичної дегельмінтизації в вогнищах.

Прийшла весна – пора першої зелені, активних земляних робіт, відпочинку виконуйте  правила особистої гігієни. Бережіться і будьте здорові!

Вдома і в садку за розпорядком я живу

Правильно організований режим дня – неодмінна умова нормального фізичного розвитку дитини, зміцнення її здоров’я, підтримання високого рівня фізичної і розумової працездатності. Установлений режимом певний ритм життя сприяє нормальному перебігу всіх фізіологічних процесів в організмі. Потреби дитини у сні, харчуванні, чистоті, зміні видів діяльності, прогулянках на повітрі зумовлюють відповідний режим дня, що має важливе значення для збереження і зміцнення її здоров’я, повноцінного розвитку. Ніщо так не організовує дітей, як правильний розпорядок дня. Якщо з раннього віку привчати їх до режиму, вони швидко до нього звикнуть і дотримуватимуться його. Під розпо­рядком дня розуміємо раціональний розподіл часу протягом доби на сон та неспання.

Для комфортного перебування дитини в умовах до­шкільного закладу батькам слід максимально наблизити розпоря­док дня вдома до розпорядку дня у дошкільному закладі. Також, дуже важливо дотримуватись режиму дня під час карантину, щоб не створювати стресових ситуацій для організму дитини.

Правильний розпорядок дня дає змогу:

– дисциплінувати (сприяє дотриманню у порядку місця для гри, навчання тощо);

– зміцнювати здоров’я;

– формувати культурно-гігієнічні навички;

– формувати навички здорового способу життя.

При формуванні розпорядку дня вдома, батькам важливо звернути увагу на такі аспекти:

–  вікові особливості дитини;

–  виділяти достатньо часу на сон;

– призвичаювати дитину до розпорядку дня ПОСТУПОВО;

– дотримання запланованого розкладу має бути постійним і системним, бажано не порушувати складений розклад;

– до правильного розпорядку дня слід обов’язково включити дотримання санітарно-гігієнічного режиму;

– необхідно достатньо часу проводити з дитиною на свіжому повітрі, створювати умови, що спонукають її до різноманітної рухової активності: допомагати дитині підніматися східцями на гірку та сходити з неї, переступати через перешкоди, вози­ти візочки, іграшкові автомобілі тощо.

Режим харчування вдома

Раціональний режим харчування сприяє зміцненню імунітету ди­тячого організму, нормальному росту та розвитку дитини. Такий режим харчування передбачає суворе дотримання часу прийомів їжі. Меню до­машнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.

Батькам слід привчати дитину:

– перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витира­ти їх індивідуальним рушником, самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;

– під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу;

– відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); –

– самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки, не обливатись;

– після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.

Важливо пам’ятати: коли дитина почне харчуватись у дитячому садку, необхідно буде відкоригувати режим харчування вдома, ура­хувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та часи прийому їжі.

Необхідні культурно-гігієнічні навички

Призвичаювання дитини до розпорядку дня вдома (а потім і в ди­тячому садку) потребує паралельного формування у неї культурно-гі­гієнічних навичок. Слід привчати дитину самостійно надягати колготи, штани, шапку, взуватися, знімати та охайно складати одяг. Необхідно подбати і про вміння малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним. Дитина має вміти користуватись носовичком; проситися на горщик, знати, де він знаходиться та сідати на нього.

Аби дитині було комфортно, обговорюйте з дитиною правила розпорядку, пояснюйте їй, що і як треба робити. При цьому важливо виховувати в дитини культуру поведінки, роз­вивати мовлення, вміння орієнтуватися у навколишньому світі:

– привчати розуміти призначення й основні якості предметів побуту, називати їх (тарілка велика, маленька, глибока, мілка тощо), вчити розуміти і називати дії з предметами (з чашки п’ють, ложкою їдять тощо);

– виховувати слухняність, пошану до дорослих;

– заохочувати висловлювати прохання;

– навчати словам ввічливості, привітанням.

Санітарно-гігієнічний режим вдома

У дитячому садку на дитину чекають умови, що відповідають санітарним нормам. Задля збереження здоров’я дитини батькам варто подбати, щоб і вдома члени родини неухильно дотримувалися санітарно-гігієнічного режиму.

Приміщення, в яких перебуває дитина (зокрема те, в якому вона спить), потрібно щодня добре провітрювати. Слід також регу­лярно проводити вологе прибирання, витирати пил, а іграшки чис­тити або мити з милом, якщо це можливо. Одяг дитини має відпові­дати її віку та погодним умовам.

Важливо, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто ви­митим, їжа свіжою, щойно приготованою. Свіжі овочі та фрукти пе­ред вживанням потрібно обдавати окропом для знищення патоген­них мікроорганізмів.

У разі складної епідеміологічної ситуації в місті, районі, батькам слід обов’язково дотримуватися санітарно-епідеміологічних вимог.

Психологічний клімат у родині

Легкість звикання до нового розпорядку дня багато у чому за­лежить від психологічного клімату вдома, м’якості і тактовності батьків, їхніх наполегливості та вміння заохотити дитину вийти за межі звичного, виконувати щось нове.

Щоб забезпечити емоційно сприятливе перебування дитини у родині, слід:

– розмовляти спокійним тоном та не підвищувати голос на дитину;

– не конфліктувати у присутності дитини;

– спілкуватися з дитиною якомога більше;

– сприяти спілкуванню дитини з однолітками;

– стимулювати пізнавальну активність дитини;

– дотримуватися правил поведінки, культури взаємин та зао­хочувати до цього дитину.

ПРОФІЛАКТИКА ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ МЕДИКАМЕНТАМИ
Щоби не допустити отруєння медикаментами, дотримуйтесь простих правил:

Не займайтесь самолікуванням, приймайте ліки лише після відповідної консультації лікаря
Зверніть увагу, що особливий ризик безконтрольного прийому становлять медикаменти на основі парацетамолу та знеболюючі (нестероїдні протизапальні засоби та опіоїди).

Чітко дотримуйтесь курсу лікування
Не приймайте медикаменти більше рекомендованої денної дози та не перебільшуйте курсову дозу лікування призначеним препаратом.

Якщо у вас є супутні захворювання і ви приймаєте інші препарати, обов’язково повідомте про це лікаря
Це допоможе уникнути можливого ефекту сумації дії та потенціювання ефектів цих ліків.

Зверніть увагу, що при захворюванні печінки (перенесені вірусні гепатити, особливо гепатити В,С, жирові гепатози, цирози печінки тощо) дезінтоксикаційна функція цього органу може бути знижена і тому, навіть при рекомендованих курсах прийому медикаментів можуть проявлятися побічні дії, що у крайніх випадках можуть стати фатальними. Це потребує при призначенні медикаментів додаткових консультацій з фахівцями.

Припиніть прийом препаратів і зверніться до лікаря, якщо спостерігаєте незвичні реакції
Існують генетично зумовлені реакції ідіосинкразії (тобто підвищеної чутливості) до терапевтичних доз медикаментів, тому, особливо при тривалому прийомі ліків, при перших ознаках висипки, підвищеної втоми, потемніння сечі, жовтяниці тощо – слід припинити прийом медикаментів і негайно отримати консультацію спеціаліста.

Ознайомтесь з інструкцією препарату
При прийомі медикаментів завжди слід прочитати всі перестороги та зауваження, що містяться на етикетці та у анотації.

Не користуйтеся простроченими ліками
Ці ліки мають бути вчасно утилізовані.

Тримайте медикаменти в оригінальних упаковках, щоб не переплутати при вживанні
Якщо ви приймаєте ліки вночі, обов’язково вмикайте світло, щоб не переплутати медикаменти і їх дозу.

​Ніколи не поєднуйте прийом ліків з алкоголем та/або з наркотичними речовинами

ЯК ВБЕРЕГТИ ДИТИНУ ВІД ОТРУЄННЯ МЕДИКАМЕНТАМИ
Міри, що зменшують можливість помилкового вживання медикаментів дітьми молодшого віку:

Не називайте таблетки та пігулки при дітях «цукерками», щоб у них не сформувалася хибна уява про ліки як про «солодощі».

Зберігайте медикаменти у недоступних для дітей місцях.

По можливості слід вибирати медикаменти (якщо вони у флаконах), обладнані спеціальними кришечками/ковпачками, що суттєво утруднюють відкриття цих ліків дітьми.

Якщо ви зібралися прийняти медикаменти, виклали їх з флакончика, але раптом щось вас відволікло (телефонний дзвінок тощо) – заберіть ці ліки з собою, щоб дитина випадково не потягнула їх до рота у вашій відсутності.

При підозрі, що дитина проковтнула пігулки за вашої відсутності, але в цьому ви точно не впевнені – доставте дитину до стаціонару для огляду спеціаліста.

ЯК НАДАТИ ПЕРШУ ДОПОМОГУ ПРИ ОТРУЄННІ МЕДИКАМЕНТАМИ
Допомога при отруєннях у домашніх умовах:

Перевірте, чи людина у свідомості, визначте наявність пульсу (на сонних артеріях), дихання. Огляд не повинен перевищувати 10 – 15 секунд. У разі відсутності пульсу або дихання, якщо вмієте, негайно розпочинайте реанімаційні заходи (непрямий масаж серця). Одночасно з оглядом слід покликати допомогу і викликати бригаду екстреної допомоги допомоги – зателефонувати 103.

Якщо потерпілий з отруєнням дихає і має пульс, необхідно зв’язатися з диспетчером служби невідкладної допомоги/медицини катастроф і повідомити про випадок. При цьому важливо надати інформацію, чим можливо отруїлась людина (слід перевірити наявність порожніх флакончиків, блістерів з-під медикаментів, порахувати їхню кількість і дозу, йомвірний час прийому).

Якщо людина у свідомому стані і здатна пересуватися, до приїзду швидкої допомоги можна дати випити їй води (500 – 1000 мл для дорослого) і шляхом подразнення кореню язика та/або задньої стінки глотки викликати блювання. Зверніть увагу, що це протипоказано для людей з пригніченою свідомістю.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ГРВІ ТА ГРИПУ У ДІТЕЙ
 

Профілактичні заходи:

  Дотримання правил гігієни, яке передбачаює наступне:

- режим дня;

- уникнення переохолодження або перегріву;

- регулярне та ретельне миття рук з милом;

- використання індивідуальних предметів особистої гігієни;

- користування носовою хусткою під час кашлю або чхання.

  Регулярне провітрювання і прибирання у дитячій кімнаті і житловому приміщенні в цілому.(до 10 хв)

  Загартовування дитячого організму.

  Профілактика захворювань простудного характеру за допомогою спеціально призначених лікарських засобів.

У разі перших симптомів хвороби необхідно:

- обмежити спілкування хворого з іншими членами сім’ї;

- звернутися за допомогою до фахівця(сімейного лікаря або педіатра);

- не відправляти дитину в школу або дитячий сад.

Пам’ятайте, раннє розпізнавання небезпечних ознак  є надзвичайно важливим.  Саме тому для постановки діагнозу необхідно звернутися до лікаря, який призначить лікування та буде контролювати стан вашого здоров’я чи здоров’я вашої дитини.

Телефонуйте 103, якщо з’явились небезпечні ознаки:

- задишка, кровохаркання;

- висипи на шкірі, синюшний висип на шкірі;

- блювання та пронос; 

- біль в грудях, сповільнений пульс, зниження артеріального тиску;

- аритмія;

- порушення свідомості, судоми.

Консультація:

УДАР ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ: ПЕРША ДОПОМОГА, НАСЛІДКИ ПІСЛЯ УРАЖЕННЯ

сестра медична старша, Буткевич Г.В.

Небезпека ураження струмом може чекати людину як вдома, так і на вулиці. Виявити пошкоджений або оголений провід, що знаходиться під напругою дуже важко – ні за звуком, ні за запахом, ні візуально провід під напругою не відрізняється від того, який не заживлений у мережі. Тому вкрай необхідно пам’ятати правила електробезпеки, щоб уникнути травматизму. Але що робити, якщо людина уже потрапила під дію струму?

Як зрозуміти, що людина перед вами піддається дії струму?

Людина, яка піддається дії струму, не може покликати на допомогу та самостійно звільнитись від предмету, через який її ударило струмом. Дотик до струмопровідних частин у більшості випадків призводить до судом м’язів, які обмежують здатність рухатись чи говорити. Як правило, про те, що людина у небезпеці свідчить її несподіване падіння на вулиці або неприродне відкидання від джерела струму невидимою силою, раптова втрата свідомості, судоми, яскраво виражене мимовільне скорочення м’язів, опіки на тілі з різко окресленими межами.

Які перші дії для допомоги потерпілому від ураження струмом?

При ураженні електричним струмом в першу чергу потрібно звільнити потерпілого від струмопровідних частин обладнання. Необхідно швидко відключити від мережі ту частину електрообладнання, до якої доторкається людина. Будь-яке зволікання при наданні допомоги призводить до загибелі людини, яка знаходиться під дією струму. При звільненні потерпілих від струмопровідних частин або проводу вимикають струм, використовуючи сухий одяг, палицю, дошку, шапку, сухі рукавиці, рукав одягу, діелектричні рукавиці. Провідники перерізають інструментом з ізольованими ручками, перерубують сокирою з дерев’яним сухим топорищем.

Як захистити себе, відтягуючи потерпілого від джерела струму?

Потерпілого можна відтягнути від струмопровідних частин за сухий одяг. При цьому, людина, яка відтягує потерпілого повинна уникати дотику до навколишніх металевих предметів та до відкритих частин тіла потерпілого. Відтягуючи потерпілого за ноги, не можна торкатися його взуття, оскільки воно може бути сирим і стає провідником електричного струму. Той, хто надає допомогу, повинен одягнути діелектричні рукавиці або обмотати руки  шарфом, натягнути на них рукав піджака або пальта. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку тощо.

Як надати першу медичну допомогу ураженій струмом людині?

Після звільнення потерпілого від дії струму потрібно відразу ж надати йому першу медичну допомогу.

Негайно сповістіть службу екстреної медичної допомоги.

Почніть серцево-легеневу реанімацію у будь-якої людини, що не подає ознак життя.

Якісний непрямий масаж серця (якомога швидше починайте виконувати непрямий масаж серця, виконуйте натискання у нижній половині грудини («в центрі грудної клітки»), натискайте на глибину не менше 5, але не більше 6 см, натискайте на грудну клітку зі швидкістю 100–120 натисків/хв з якомога меншою кількістю переривань, дайте грудній клітці повністю випрямитися після кожного стиснення; не спирайтеся на груди (грудну клітку); виконуйте натискання на грудну клітку на твердій поверхні.

Штучне дихання (чергуйте 30 натискань та 2 вдихи;якщо ви не можете забезпечити штучну вентиляцію легенів, виконуйте безперервне натискання на грудну клітку).

Автоматичний зовнішній дефібрилятор (як тільки АЗД надійде (буде доступний), або якщо такий вже є на місці, де наявний постраждалий з зупинкою серця, увімкніть його; прикріпіть електродні прокладки (наліпки) до оголеної грудної клітки постраждалого відповідно до положення, вказаного на АЗД або на прокладках (наліпках); дотримуйтесь голосових (та/або візуальних) підказок АЗД).

            У яких випадках потрібно викликати лікаря?

Лікаря необхідно викликати незалежно від того чи притомний потерпілий. Номер телефону швидкої допомоги – 103. Якщо потерпілий після звільнення від дії електричного струму і надання медичної допомоги прийшов до тями, його не слід самого відпускати додому. Над таким потерпілим встановлюють спостереження у лікарні, так як наслідки від впливу електричного струму можуть проявитися через кілька годин і призвести до більш важких наслідків.

Комплекс цих заходів, виконаних вчасно та якісно, дозволить врятувати життя людині, яку вразило струмом. Але краще все таки не допускати ураження струмом. Для цього важливо пам’ятати, що краще триматись осторонь електрообладнання та ліній електропередач у дощову погоду, не намагатись самостійно ремонтувати домашню електромережу, не користуватися зламаними електроприладами. Бережіть себе!

Консультація для батьків: "Гострі кишкові інфекції у дітей" , 

сестра медична старша, Буткевич Г.В.

 

Мало знайдеться тих батьків, хто жодного разу не стикався з такою проблемою як гостра кишкова інфекція у дітей.
Це група захворювань з великою кількістю різних збудників: вірусів, бактерій і найпростіших. Причому ці мікроорганізми присутні в житті малюків завжди. АЛЕ! Давно встановлено, що захворювання розвивається при вживанні заражених продуктів, потрапляє в організм через брудні руки від хворого або носія. Найнебезпечніші джерела зараження для малюків — дорослі люди, хворі легкими формами кишкових інфекцій або бактеріоносії.

Як діти заражаються гострими кишковими інфекціями?
У більшості випадків не дотримується просте правило — брати їжу вимитих руками;
Вживання неякісних продуктів. Несвіжі салати, риба, супи і все інше, що шкода викинути (особливо після свят), НЕ МОЖНА давати дітям!

Зараження дітей сальмонельозом
Сирі пташині яйця (навіть найкорисніші, перепелині і страусині) містять величезний ризик зустрічі з збудником сальмонельозу. Тобто яйца в дитячому меню повинні бути тільки термічно оброблені. Багато батьків віддають перевагу дитячому харчуванню в баночках, не забувайте перевіряти терміни придатності, цілісність упаковки, і при найменших сумнівах не давайте таку їжу своєму малюкові.

Шляхи зараження дітей гострою кишковою інфекцією
Шлях зараження у такої інфекції — фекально-оральний:

через брудні руки,
воду
продукти харчування
забруднені іграшки
дверні ручки та інші предмети побуту.
Збудники поширюються в колективі: сім’ї, в дитячому садочку, на роботі, в громадському транспорті, на майданчиках.
Не секрет, що співробітники будь-якого харчоблоку в кафе, ресторані, дитячому садку та школі часто стають причиною спалаху гострої кишкової інфекції.
Контроль здоров’я цих людей має величезне значення для профілактики кишкових розладів.

Бактеріальні кишкові інфекції
Причиною гострих кишкових інфекцій може бути велика кількість різних бактерій:

золотистий стафілокок,
кишкова паличка та інші ешерихії,
шигели (викликають дизентерію),
клостридії та безліч інших ентеробактерій.
Симптоми бактеріальних кишкових інфекцій
При попаданні в організм малюка цих мікробів в критичній кількості починається захворювання на гостру кишкову інфекцію, яка супроводжується наступними симптомами:

підвищення температури у дітей до 38-39 градусів;
біль в животі, нудота, багаторазова блювота;
рідкий стілець, часто зловонний, з домішками (причому досвідчений лікар знає, що колір і наявність домішок у калі відрізняється при різних збудниках).
Загальне самопочуття дитини порушується через розвиток інтоксикації:
діти мляві, примхливі, відмовляються від їжі і пиття;
часто розвивається ацетонемічний синдром як результат порушення дезінтоксикаційних процесів.

Кишкові інфекції, викликані вірусами
Гостру кишкову інфекцію у дітей можуть викликати ротавіруси, ентеровіруси: Коксакі, адено- і астровіруси і безліч інших.

Симптоми вірусної кишкової інфекції у дитини
Для цих станів часто характерні симптоми респіраторної інфекції (нежить, червоне горло) в поєднанні з симптомами:

загальна слабкість нудота і блювота;
рідкий водянистий частий
багаторазовий пронос, через який дітки швидко втрачають рідину і «в’януть».
Допомога дитині при гострії кишковій інфекції
Не панікувати. Якщо почалася блювота — виконуємо нескладні рекомендації, які ви знайдете тут.
Одночасно узгоджуємо огляд дитини лікарем. Це важливо!
Підозра на кишкову інфекцію — не жарт.
Після огляду малюка, пальпації живота і оцінки загального стану фахівець (педіатр або дитячий інфекціоніст) прийме рішення, де лікувати: у відділенні лікарні або можна залишити дитину вдома. Якщо малюк млявий, недостатньо п’є рідини і мало мочиться – вирішується питання про внутрішньовенному краплинному введенні рідини для наповнення об’єму циркулюючої крові і зменшення інтоксикації. Дуже часто при кишкових інфекціях необхідна госпіталізація в боксоване відділення з метою спостереження дитини в динаміці, особливо при зневодненні у дітей.

Консультація для батьків:
«Перша допомога при опіках – важливий захід, від якого багато в чому буде залежати стан потерпілого» , сестра медична старша, Буткевич Г.В.
Опік – один з найпоширенішихвидів травм у побуті та на виробництві. Опікиможуть бути викликанітермічними, хімічними і фізичними агентами.
В залежностівідтемпературиушкоджувального агенту (при термічнихопіках), йогообсягу, часу і площі контакту з ділянкоютіла, ушкодженняможуть бути різними по тяжкості. Опікипершогоступеняхарактеризуютьсялишепочервонінням і печіннямураженоїділянки. При опіках другого ступеня на травмованійділянціз’являютьсяпухирі , а при опікутретьогоступенявідкриваються рани. Опіки четвертого ступеняхарактеризуються великими ділянкамиураження, щоуражаютьглибокішари тканин. Нерідкотакітравмипризводять до смертіпотерпілого.
При опікахвкрайважливовчаснонадатиадекватну першу допомогу. Від того, як швидко і правильно винадастедопомогусобіабопостраждалому, залежатимеподальший стан потерпілого.
Як надати першу допомогу при опіках
Усуньтеджерелоопіку
В першучергупотрібноусунутуджерелоопіку, і чимшвидшевицезробитетимкраще. Якщо на потерпіломугоритьодяг, потрібнойого як найшвидшезняти, абонакинути на людинуковдру, плащ або будь яку іншу тканину, щобперекрити доступ кисню до полум’я. Якщо у вас немаєпідходящогоматеріалу, потерпілогоможнаоблити водою.
Післяусуненняджерелаопікунеобхіднозвільнитипошкоджуючиділянкивідодягу і гарячихчастинок. Протені в якомуразі не відривайтеприлиплі до тілачастиниодягу і предметів. Видаляйтетількитіелементи, якізможете без зусилля.
Охолодженняураженихділянок
Якщо у потерпілогоопікпершогоабо другого ступеня, ушкодженуділянкупотрібнопідставитипідструміньхолодної води на 15-20 хв. При цьому не рекомендуютьвикористовуватилід, остількиви можете тількипогіршитиситуацію. Охолодження не дозволить опікупоширитися в глибокішариураженоїділянки.
Якщомоваіде про опіки 3 або 4 ступеня, то в якостіохолоджуючого агента потрібновикористовуватизмочену у воді тканину, яку потрібноприкласти на ушкодженуділянку.
Закриттяопіковоїповерхні
Післяохолодженняопіковуповерхнюпотрібнозакрити для обмеженняїї контакту з навколишнімсередовищем. Так визнизитевірогідністьрозвиткуінфекційногопроцесу, особливо якщо на ушкодженійділянцівідкрилась рана.
Для закриттяушкодженоїділянкиможнавикористатибинтово-марлевупов’язку (як суху, так і обробленуантисептичнимрозчином). Такіпов’язки не повинніподразнювати рани і посилюватибольовівідчуття.
Знеболення.Якщо у вас є знеболюючіпрепарати, можнадатиїхпотерпілому. В даномувипадкуможнавикористати як таблетовані, та і ін’єкційніформизнеболюючихпрепаратів. Для цихцілейпідійдутьнестероїдніпротизапальніпрепарати, наприклад, кеталгин, диклофенак, німесулід ,дексалгін, парацетамол і інші.
Транспортування хворого
Потерпілогопотрібно як найшвидшедоставити в найближчестаціонарневідділенняхірургічногоаботравматичногопрофілю. В медичнійустановіпроведутьвсінеобхідні заходи, направленні на попередженнярозвиткуінфекційногопроцесу і якнайшвидшезагоєнняураженоїділянки.
Чого не слідробити
Найбільшрозповсюдженняпомилка при опіках  -цезмазуванняушкодженоїділянки маслом, кремом, маззю, яєчнимбілком і іншимиподібнимизасобами. Це категорично не можнаробити, оскількитакізасоби утворюютьплівку на поверхнішкіри, щотількипогіршитьтеплообмін, а значить, опікпоширитьсявглиб тканин.
Крім того не можнавідриватиприлиплу до рани одяг і проколюватиутвореніпухирі.

Профілактика та перша допомога при укусах комах
До 5% людей мають схильність до загальних реакцій на укуси комах. Організм людини може бути дуже чутливим до ядів комах, і в таких людей можуть виникати алергічні реакції, які можуть впливати на весь організм – систематичні (вони найнебезпечніші для здоров’я) або локальні – проявлятися лише у місці укусу.
Місцеві симптоми: свербіж, припухлість та почервоніння шкіри, діаметер почервоніння більше 10 см і більше.
Перша допомога:
прикласти холод на місце укусу, не менш ніж на 10 хв;
нанести протиалергічну мазь (Феністил гель, Псилобальзам, гідрокортизонова мазь 1%);
дати антигістамміний препарат загальної дії відповідно віку;
якщо після нанесення мазі немає ніякого ефекту, доцільно використати гормональний протизапальний засіб.
Загальна, системна алергічна реакція: місцева реакція, сильний свербіж, висип по всьому тілу, набряк шкіри та слизових оболонок, утруднене дихання.
Укус бджоли
Отож, укус бджілки є дуже хворобливим. Укус цих комах може викликати алергію частіше, ніж від інших представників даного виду. До того ж, бджоли ніколи самі не нападають, поки їх не потривожити. Саме в такому смугаста випадку комаха починає захищатися за допомогою жала. Причому жальце у цих працьовитих бджілок зазубрене, тому бідолахи не можуть витягнути їх після укусу, й відривають від нього нижню частину тільця. Саме тому бідаки швидко гинуть.
Оси ж бувають агресивнішими за бджіл, особливо, коли відчувають голод. Різниця жала оси порівняно із бджолиним є великою, адже жальце у цієї гладке. Саме тому вона може вжалити людину аж кілька разів поспіль. Окрім цього, оси навіть частіше, ніж бджоли переносять різноманітні інфекції. Це відбувається тому, що їхньою їжею є продукти харчування в смітниках, різноманітні відходи. Якщо вас чи дитину вкусила бджола чи оса – після цього на місці укусу утворюється припухлість, вона стає червоною, нерідко – багровою, завжди болісною, з’являється свербіж. Отож, необхідно акуратно видалити жало нігтем, проте не можна видавлювати його. Далі промити ранку водою або протерти її спиртом. Також необхідно прикласти до місця укусу холодний компрес або шматок льоду.
Проте, якщо людину вкусило кілька бджіл, або ще гірше – ос, тоді може з’явитися реакція на токсини. Потерпілий скаржиться на нудоту, слабкість в усьому тілі, навіть може блювати. Схожа реакція виникає, якщо людина страждає на алергію від укусу. Тоді потрібно негайно випити протиалергійні препарати, не чекати, поки постраждалому стане гірше. І якщо симптоми не минають, місце укусу розпухає, людині стає важко дихати, потрібно терміново звернутися до лікаря, можна навіть викликати екстрену медичну допомогу.
Укуси комарів – це, мабуть, найменш шкідливі ураження із всіх перелічених, проте й вони додають не меншого дискомфорту. З’являється свербіж, почервоніння. Тому варто помастити місце укусу спиртом або будь-яким іншим антисептиком, можна його намилити (часто використовують господарське мило) або ж нанести спеціальний аптечний засіб після укусу комах. Часто використовують розчин питної соди. Важливо пам’ятати: дитина не повинна розчісувати ранку, щоб туди не потрапила інфекція.

Як же вберегтися від неприємного комариного дзижчання і не менш набридливих укусів?
Захиститись від комарів просто:
користуватися фумігаторами, причому використовувати цей засіб можна й тоді, коли в кімнаті присутня дитина. Проте такий вид захисту необхідно застосовувати тоді, коли на вікні є москітна сітка, щоб повітря краще циркулювало і не зовсім корисні речовини швидко вивітрювалися;
під час прогулянки із дитиною не варто вдягати яскраві сукенки, бо такі кольори завжди приваблюють комарів. Також треба уникати квіткових парфумів, бо вони також звертають увагу комарів;
часто на вікнах вміщують москітну сітку, яка оброблена спреєм для відлякування комах;
від кровопивць стають у нагоді репеленти. Якщо ви боїтеся і вагаєтеся, чи вік Вашої дитини дозволяє користуватися цими кремами, гелями а чи спреями – почитайте інформацію у додатку до засобу. Саме там зазначений вік дитини, з якого цими спреями можна користуватися. Треба стежити, щоб засіб не потрапив у очі малюку. Обов’язково необхідно прослідкувати, яким чином дитина нанесла крем, або ж використати крем чи гель по призначенню самому, не залучаючи маля.
не варто розпилювати спреї в авто чи в транспорті.
кровопивці бояться запаху лаванди, чайного дерева, евкаліпту, базиліку. Тому можна змочити хусточку олійкою із цих засобів та покласти її на підвіконня;
коли крилаті ненажери дошкуляють вам у лісі, розведіть багаття і вкиньте у нього ялинові шишки чи гілки ялівця і побачите: комарі відступлять.
Антикомарина аптечка
Крем “Спасатель”, “Боро плюс”. У їхньому складі немає речовин, які можуть бути протипоказані немовлятам або вагітним жінкам. Зате вони містять термальну воду та мікроелементи, такі як цинк, купрум та інші, які знімають свербіж, запобігають інфікуванню і сприяють загоєнню.
Ще один цілком безпечний, але дієвий варіант – гомеопатичні креми, але фахівці попереджають: купувати їх треба не на ринку, а в аптеці, і бажано, після консультації з лікарем.
Найпоширеніші дитячі засоби від комарів та після їхніх укусів, якими користуються мами:
Ледум, Настойка Календули, Феністил, Сила бальзам, Непоседи, Некусайка, Москитол. Але не забувайте підбирати репелент тільки відповідно до віку дитини і користуйтеся ним виключно за інструкцією.
– Для грудних дітей найбезпечніший захист від комах – москітні сітки – на ліжечко, на коляску, на вікна в дитячій.
– Відмінний варіант – браслети від комарів, які виготовляються з еластичної полімерної тканини і просочуються натуральними гіпоалергенними рослинними складами, що відлякують комарів, але не містять токсичних речовин, а тому безпечним навіть для грудних дітей, вагітних і жінок, що годують. Дітям від року надягайте їх на ручку, а тим, хто молодший – вішайте на коляску, зовні, по одному з кожного боку – їх запах буде, відлякувати комах.
– У приміщенні можна використовувати фумігатори з дитячими рідинами або пластинами від комарів. Якщо дитині більше року – ставте їх на пару годин, а потім виймайте з розетки, якщо дитина старше трьох – фумігатор можна спокійно залишати і на всю ніч. А ось в кімнаті немовлят краще тримати пристрій не тримати. Години за три до відходу до сну включаєте, знищує комах, потім виключаєте. І через годину можете класти малюка спати.
– Дітям від року найкраще користуватися репелентами у формі крему, молочка, гелю або бальзаму – вони легко наносяться на шкіру, залишаючи на ній захисний шар. До того ж багато дитячих репеллентние креми і гелі (а молочко особливо) не тільки відлякують комах, але також захищають від сонця і доглядають за шкірою малюка.
– У дитини може виникнути місцева алергія на деякі репеленти, тому перш ніж використовувати якийсь новий засіб, обов’язково спробуйте його на невеликій ділянці шкіри.
– Користуючись будь-якими дитячими репелентами стежте, щоб дитина не пхала руки в рот, і не злизувала мазь з інших частин тіла.
– Не варто застосовувати репеленти в формі спреїв, оскільки у деяких дітлахів вони при вдиханні можуть викликати астматичні напади. Якщо так сталося, що інших засобів під рукою не виявилося – користуйтеся «пшикалкою» з обережністю. Розпилювати засіб здалеку, уникаючи попадання в обличчя, і краще наносити його не на шкіру, а на одяг дитини.
Відпочивайте, насолоджуйтесь літом, проте не забувайте брати із собою спреї чи гелі, які відлякують комах. Саме тоді відпочинок не зіпсує настрій, а навпаки – зарядить позитивом та енергією на увесь рік.
 

Менінгіт у дітей: причини, симптоми, профілактика, сестра медична старша, Буткевич Г.В.
 

Менінгіт - важке запальне ураження оболонок головного і спинного мозку, яке здебільшого спричиняється бактеріальними та вірусними інфекціями.

Менінгіт можна сплутати зі звичайною застудою. Причиною захворювання стає будь-яка вірусна інфекція. Менінгіт виникає як самостійне захворювання або як ускладнення іншого. Захворіти на нього можна в будь-якому віці. Найчастіше хвороба характеризується раптовим і несподіваним початком.
Нерідко батьки думають, що дитина застудилася, і не надають цьому значення. Менінгіт може розвиватися раптово та миттєво, а симптоми можуть з'явитися протягом 3-7 днів після зараження. Пізніше можуть розвиватися і такі небезпечні симптоми менінгіту, як судоми чи кома. Через бездіяльність хворобу можна запустити до такої міри, що медики не зможуть допомогти

Цифри і факти
• Епідемії менінгіту відзначаються по всьому світу, особливо в країнах Африки на південь від Сахари.
• Збудниками менінгіту можуть бути багато мікроорганізмів, зокрема бактерії, віруси, грибки та паразити.
•  Залежно від збудника інфекційні менінгіти поділяють на бактеріальні та вірусні. Бактеріальний менінгіт частіше протікає у важкій формі й призводить до значних ушкоджень нервової системи, а інколи й до летального результату. Від цього типу менінгіту помирають  10% хворих, а в кожного п'ятого розвиваються важкі ускладнення. Вірусні менінгіти зазвичай протікають більш сприятливо і не викликають важких ускладнень.
•  Менінгіт вражає людей різного віку, проте найбільшому ризику піддаються діти раннього віку. Новонароджені схильні до найбільшого ризику зараження стрептококом групи В, діти раннього віку - менінгококом, пневмококом і haemophilus influenzae.
• Щороку в світі реєструють близько 300 000 – 500 000 випадків менінгококової інфекції, зокрема 30 000 – 50 000 летальних випадків. Найвищий рівень захворюваності — серед дітей до 1 року. Зокрема, у 2019 році в Україні було зареєстровано 299 випадків менінгококової інфекції (50 — у дітей до 1 року).
• Найпоширеніша менінгококова інфекція в Африці, на південь від Сахари, на території від Сенегалу до Ефіопії. В окремих країнах цього «менінгітного поясу» в роки епідемічних підйомів захворюваність досягала 200–500 на 100 000 населення.

Зараження та симптоми  менінгіту
Джерелом інфекції може бути хвора людина і носії менінгокока. Шлях передачі інфекції - повітряно-крапельний (під час кашлю, чхання, розмови), контактно-побутовий, харчовий і водний.
Перебіг бактеріальних і вірусних менінгітів може відрізнятися. Наприклад, бактеріальні менінгіти часто супроводжуються судомами і специфічним темним   висипом на шкірі. Вірусні менінгіти можуть розвиватися на тлі звичайних застудних захворювань   (нежитю або  кашлю), а також інфекцій із висипом іншого характеру - червоним або рожевим.
Характерні симптоми хвороби:
• підвищення температури;
• неприродна блідість шкіри;
• головний біль розпираючого характеру, що локалізується в потиличній ділянці і віддає в шийний відділ хребта;
• озноб і судоми;
• відсутність апетиту;
• тонічне напруження м'язів кінцівок і тулуба;
• підвищена чутливість до звуків і світла (хворі лежать із заплющеними очима і прагнуть уникати розмов);
• зміна ритму дихання;     
• блювота, не пов'язана з прийомом їжі, що з'являється при зміні положення або при загостренні головного болю;
• втрата свідомості;
• ущільнення тім'ячка у немовлят.
    Пам'ятайте! У разі  появи найменших подібних симптомів захворювання треба швидко викликати лікаря.

Якими є  наслідки перенесеного захворювання?
Близько 20%  пацієнтів, які перенесли  бактеріальний менінгіт, можуть мати довгострокові ускладнення захворювання. До них відносяться втрата слуху, судоми, слабкість у кінцівках, порушення зору, мовлення, порушення пам'яті, труднощі в спілкуванні, а також шрами і наслідки ампутації кінцівок у разі сепсису.
Вакцинація – дієвий спосіб профілактики хвороби
  Профілактикою менінгіту є зміцнення імунної системи: дотримання правил особистої гігієни, ведення  здорового способу життя, правильне харчування, заняття фізкультурою, отримання достатнього заряду енергії без перевантажень, прогулянки на свіжому повітрі, пробіжки. 
  Одним з способів запобігання менінгококовій інфекції  у дітей є вчасно проведена вакцинація.  В Україні наявні вакцини проти чотирьох видів менінгококів,  зареєстровано три вакцини різних виробників. Зазвичай дітям до двох років потрібна більша кількість доз вакцини, ніж старшим дітям та дорослим.  Вакцинацію можна починати із 6 тижнів життя. Дуже важливо захистити дитину від інфекцій до того, як вона почне активно контактувати з іншими дітьми в дитячому садку або на дитячому майданчику. Щепити маля можна у сімейного лікаря чи педіатра, придбавши вакцину власним коштом.

Консультація для батьків: «Як організувати заняття фізкультурою вдома», сестра медична старша, Буткевич Г.В.

Дуже важливо, коли в сім'ї зуміють зробити фізкультуру не просто обов'язковим, а й улюбленим режимним моментом малюка.   Зрозуміло, що фізкультура в ранньому і дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з веселою грою. Тому потрібно визначити, які саме фізичні вправи дитина виконує із найбільшим задоволенням, і зробити виконання цих вправ основними на перших етапах занять.   У фізичному вихованні дітей в сім'ї можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами - від простих (ранкова гімнастика) до складних (тренування в окремому виді спорту). Можна рекомендувати такі форми занять фізичними вправами дітей у сім'ї:
-ранкова гімнастика (до 5-10 хв);
-фізкультхвилинка (1-2 хв); заняття із загальної фізичної підготовки (від 10 до 30 хв залежно від віку);
-самостійні тренувальні заняття; участь у змаганнях;
-прогулянки (лижні, велосипедні, пішки);
-загартовувальні процедури (сонцем, повітрям, водою);
- нетрадиційні методи оздоровлення (ходіння босоніж по підлозі, росяній траві, піску, гальці, воді, глині, болоті, камінчиках);
-різні види самомасажу рук та ніг, крапковий самомасаж обличчя тощо;
-туризм; рухливі і спортивні ігри.

Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку, ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з татом і мамою - все це допоможе досягти значних успіхів у фізкультурних заняттях. Приділяючи дитині хоча б декілька хвилин для занять фізкультурою, перш за все потрібно дотримуватись принципу систематичності, щоб дитина поступово звикала до занять. Тривалість домашнього заняття з фізкультури може бути різною - залежно від віку дитини, від пори року, від частини доби, а також від того, чим займається дитина до і після заняття (від 10-15 хв до 25-30 хв щоденно). Під час ранкової гімнастики найкраще використовувати легкі і знайомі вправи. Тривалість ранкових занять - не більше 10 хвилин. Протягом дня дитина повинна до сну і після нього побувати на свіжому повітрі, де можна провести 20-ти хвилинне фізкультурне заняття, виконавши до нього вправи для великих м'язових груп. Вправи перед вечерею - найбільш розповсюджена форма занять, адже батьки вдома і хоча б один із них може позайматися з дитиною. Після вечері займатися із дітьми фізичним вихованням не рекомендується. Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою? Ви повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, спритна і сильна. Якщо у дитини немає бажання займатись, проаналізуйте причини негативного ставлення до занять, щоб в подальшому створювати більш сприятливі умови. Та найкращим для дитини є приклад батьків, які щоденно займаються ранковою гімнастикою та заняттями фізкультурою і спортом.

Консультація для батьків:»Туберкульоз у дітей: причини, симптоми, методи лікування», підготувала, сестра медична старша, Буткевич Г.В.
 

Туберкульоз – це інфекційне захворювання, яке відоме з давніх часів, але, на жаль, і сьогодні залишається небезпечним. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, від туберкульозу помирає більше людей, ніж від усіх інших інфекцій і паразитарних хвороб разом узятих.

Туберкульоз, викликається мікобактеріями з групи Mycobacterium tuberculosis complex –  M. tuberculosis, M. bovis i M. africanum. Мікобактерія також відома як паличка Коха, за ім’ям великого науковця, Нобелівського лауреата, який відкрив даного збудника – Роберта Коха.
Мікобактерією туберкульозу інфіковано близько третини населення планети. Однак у більшості з них ніколи не розвивається захворювання. Це відбувається лише у людей з ослабленою імунною системою, коли мікобактерії туберкульозу долають захисні бар’єри організму, розмножуються і викликають захворювання. Всесвітня організація охорони здоров’я визнала туберкульоз глобальною небезпекою людства.
Основним джерелом туберкульозу є хвора людина, яка виділяє мікобактерії туберкульозу повітряно-крапельним шляхом при диханні й особливо при кашлі. Відомо, що хворий з відкритою формою туберкульозу виділяє у зовнішнє середовище від 20 млн. до 6 млрд. мікобактерій. Під час кашлю, голосної розмови палички Коха розповсюджуються від хворої людини на відстань від 1 до 5 метрів. Заразитись можна будь-де та зовсім не обов’язково в результаті тісного контакту з хворою людиною. Туберкульозна паличка потрапляє в дихальну систему, і там виникає перший осередок зараження. Після цього збудник інфікує в лімфатичні вузли і може поширюватися далі по організму. Існують й інші шляхи зараження.
За аліментарного механізму передачі мікобактерія потрапляє в стравохід з продуктами харчування (наприклад, молоком від інфікованих корів). У кишечнику або шлунку формується первинне туберкульозне вогнище. У медичній літературі описані випадки контактного шляху передачі (через шкіру та слизові оболонки), а також внутрішньоутробного(від зараженої матері до дитини).
Однак багато дітей є носіями палички Коха, але при цьому не виявляють жодних ознак хвороби.
Це відбувається через те, що імунні механізми контролюють збудника і не дає йому поширитися. Нажаль, у старшому віці підлітки часто схильні до негативного впливу зовнішнього середовища та соціуму. Куріння, наркоманія, недостатнє харчування та інші причини призводять до активізації туберкульозної палички, ослаблені механізми імунного захисту втрачають контроль над інфекцією, тому в дитини розвиваються різні форми хвороби.
Прямих ознак хвороби у дітей немає, тому діагноз встановити не так просто. Найбільш уразливі до хвороби малюки від народження до 3 років, це пов’язано з анатомо-фізіологічними  особливостями, незрілістю імунної системи, діти які мають ферментопатії, вроджені вади та спадкові захворювання. Велике значення має догляд за дитиною та її годування. У зоні ризику діти з родин, де батьки зловживають алкоголем та наркотиками, де батьки ВІЛ-інфіковані. Від часу потрапляння мікобактерій в організм до дебюту захворювання може пройти від декількох місяців до 2-х і більше років. Туберкульоз має властивість повертатися до тих, хто вже перехворів. У дітей немає прямих ознак туберкульозу, лише проба Манту дає належну інформацію. Також допомагає рентген-діагностика. А головне – епіданамнез, чи не було контакту з хворим на туберкульоз.
Туберкульоз може маскуватися під різні хвороби. Однак є деякі ознаки, що дозволяють запідозрити туберкульоз.
До них відносяться: постійна слабкість, підвищена втомлюваність, погіршення або відсутність апетиту, втрата ваги, тривала лихоманка (частіше з невисокими показниками температури діла до 37-37,5оС), пітливість (переважно вночі), тривалий кашель (протягом 3-х тижнів і більше), задишка, кровохаркання.
Як вчасно виявити туберкульоз у дитини?
Сьогодні проба Манту – це єдиний діагностичний тест, що дозволяє виявити туберкульоз у дитини ще на стадії інфікування, раннього періоду первинної туберкульозної інфекції. Дуже часто батьки дитини запитують: а чи можна замінити пробу Манту іншим методом обстеження, наприклад, рентгенологічним? Слід зауважити, що лише діагностична туберкулінова проба Манту дозволить своєчасно виявити у дитини латентну туберкульозну інфекцію, що при своєчасно проведеному лікуванні дозволяє попередити захворювання на туберкульоз.
Проба Манту проводиться щорічно тільки здоровій дитині. При виявленні позитивної проби Манту дитина обстежується у фтизіатра. Поряд з іншими методами обстеження проводиться рентгенологічне, що дозволяє своєчасно виявити хворобу на ранній стадії захворювання. За відсутності змін на рентгенограмі органів грудної клітки дитині призначається профілактичне лікування, яке, за бажанням батьків, проводиться вдома або в умовах спеціалізованих санаторіїв (лікування проводиться безкоштовно). Якщо дитина хворіла, то пробу Манту роблять не раніше, ніж через місяць після повного одужання. Підліткам, крім проби Манту, з 15 років щорічно, з метою раннього виявлення туберкульозу, проводиться флюорографічне обстеження органів грудної клітки.
Лікування дітей, хворих на туберкульоз, доволі складне і тривале, особливо у когорті дітей, які мають супутні захворювання (рахіт, ферментопатії, ВІЛ). Лікують дітей у профільному відділенні, тривалість лікування не менше шести місяців, а у випадку мультирезистентної форми (нечутливої до антибіотиків) не  менше двадцяти, двадцяти чотирьох місяців. Найголовніше під час лікування – суворо дотримуватися усіх призначень та рекомендацій лікаря і в жодному випадку не переривати розпочате лікування. Туберкульоз не розрізняє соціального статусу і однаково небезпечний для усіх. Існують програми боротьби з туберкульозом і ефективні ліки. Лікування туберкульозу необхідно розпочинати якомога раніше, аби швидше і легше досягти результату. В Україні лікування протитуберкульозними препаратами безкоштовне.
Запобігти захворюванню на туберкульоз можна! Імунізація-вакцинація і ревакцинація БЦЖ все ще залишається одним із основних методів специфічної профілактики туберкульозу. Доведена висока захисна дія вакцини БЦЖ. Якісне проведення імунізації запобігає не тільки розвитку захворювання, а й інфікуванню на туберкульоз. Також необхідно підвищувати захисні сили організму, забезпечити дитині раціональне харчування, загартування організму, дотримання особистої гігієни, бувати на свіжому повітрі. Категорично уникати підліткам можливості залучення до шкідливих звичок (паління, вживання або вдихання токсичних речовин).
Негайно звертатись до лікаря при виявленні симптомів, подібних на туберкульоз, або в разі контакту з хворим на туберкульоз.
Своєчасно виявлений туберкульоз виліковується без залишкових змін! Небезпека криється у краплях рідини, яка виділяється під час кашлю хворого на туберкульоз. Інфекційні часточки заразні, поки залишаються в повітрі. Провітрювання – дуже хороша звичка, вона сприяє зменшенню концентрації бактерій у повітрі. Цим простим способом ви зменшуєте імовірність зараження як на туберкульоз, так і на інші інфекційні захворювання.

АВІТАМІНОЗ У ДІТЕЙ: СИМПТОМИ І ПРОФІЛАКТИКА
Як зробити так, щоб діти не відчували дефіциту вітамінів.

Вітаміни — біологічно активні речовини, необхідні людині для повноцінного життя. Вони підтримують імунітет, беруть участь в обмінних процесах, стимулюють ріст і розвиток організму у дітей.

Дитина, недополучающий вітаміни, погано розвивається як розумово, так і фізично, а наші діти відчувають дефіцит вітамінів практично цілий рік. Винятком може бути тільки літній період.

Симптоми авітамінозу у дітей

Симптомом авітамінозу в ранньому віці може бути будь-яке відхилення від норми, але все ж наведемо найбільш поширені прояви.
Недостатні темпи зростання, погана прибавка маси тіла.
Швидка стомлюваність, плаксивість, млявість.
Часті простудні захворювання.
Болі в кінцівках.
Запізнення термінів прорізування зубів.
При нестачі вітаміну А — суха шкіра і слизові оболонки.
При нестачі вітамінів групи В — різні порушення в роботі нервової системи, поганий сон, головні болі, втрата апетиту.
При нестачі вітаміну С — кровоточиві ясна, погане загоєння ран.
При нестачі вітаміну D — підвищена пітливість, неправильне формування кісток і інші прояви рахіту.

Причини авітамінозів

Причини дитячих авітамінозів можна умовно розділити на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні причини авітамінозу пов’язані з недостатнім надходженням вітамінів з їжею. Як правило, в цьому випадку дитина недоотримує вітаміни всіх груп. Це може бути пов’язано з дефіцитом овочів і фруктів на зимово-весняний період, незбалансованим раціоном, наприклад годуючих матерів і дітей після півроку, пізнім введенням прикорму.

Такі авітамінози легко піддаються корекції. Досить дати мамі рекомендації по правильному харчуванню дитини певного віку і пояснити, коли і чим заповнювати недолік вітамінів в організмі.

Внутрішні причини пов’язані з тими чи іншими захворюваннями. В основному це захворювання травної системи з порушенням всмоктування деяких речовин і захворювання обміну речовин. Найчастіше в такій ситуації мова йде про недостатньому надходженні (всмоктуванні) конкретного вітаміну.

Такі авітамінози складніше піддаються терапії і залежать від перебігу основного захворювання.

Де взяти вітаміни
Щоб малюк не страждав від гіповітамінозу, потрібно збалансоване харчування.

Щодня в раціоні дитини повинні бути присутніми злаки, овочі (картопля), фрукти, молочні продукти, м’ясо, а два рази в тиждень — риба і яйце. Хліб краще давати чорний або з борошна грубого помелу, оскільки він багатий вітамінами групи В. щодня в їжу потрібно додавати рослинне масло: в ньому присутні жиророзчинні вітаміни Е і А.

У літній період процентний вміст фруктів і овочів в раціоні має бути збільшено до 80%. Це допоможе зміцнити імунітет і створити певний запас на зиму.

В кінці осені, взимку та навесні потрібно пити вітаміни курсами по 15-20 днів (1 раз в кожен сезон). Для дітей існують вітаміни з приємним смаком, щоб дитина приймав їх із задоволенням.

При наявності будь-якого захворювання, що перешкоджає нормальному всмоктуванню вітамінів, необхідно лікування, в яке, крім основних засобів, що також будуть входити і вітамінні комплекси.

Пам'ятка батькам дітей, які часто хворіють.
 

Для забезпечення здоров’я своїх малюків батькам необхідно забезпечити деякі оздоровчі заходи вдома, обов’язково порадившись з лікарем дитини –це загартовуючі заходи, збалансоване харчування,профілактичні заходи, прогулянки круглий рік, відповідний одяг дитини у приміщенні.

І. Загартовування
1. Рухова гімнастика щоранку замість зарядки - 5 вправ
«Годинничок» (руки вперед і назад)
«Півень» (поплескати руками по стегнах - кукуріку)
«Паровоз» (поперемінне рух рук - чих-чих)
«Насос» (руки вздовж тулуба з нахилами в сторону )
«Вирости великий» (руки вгору і добре підтягнутися на носках)
2. Обтирання шиї мокрим рушником після ранкового вмивання.
3. Масаж крил носа щоранку після вмивання.
4. Полоскання рота водою з-під крана після їжі.
5. Як можна більше перебувати на свіжому повітрі.
6. Не кутати дитину.
7. Часто провітрювати кімнату, особливо перед сном.
8. Мити ноги перед сном прохолодною водою щодня (почати з температури води 28-30 С, поступово знижуючи до 18 С і нижче).
II. Харчування
Яблука, чорнослив, родзинки, курага, чорна смородина, капуста свіжа і квашена, цибуля, часник, буряк, шипшина.
III. Профілактика частих ГРЗ протягом 2-3 тижнів навесні і восени
1. Зрошення зіву настоєм часнику: 2 зубчики часнику заливають 1 склянкою кип'яченої води, настоюють добу, проціджують через подвійний шар марлі, зрошують за допомогою балончика для клізми через 20-30 хвилин після їжі 2 рази в день протягом 2-3 тижнів.
2. Зрошення зіву настоєм евкаліпта - 1 столова ложка на 1 склянку води - 1 раз на день - 2-3 тижні.
3. Лікувальні трави (суміш):Валеріана, собача кропива, звіробій, м'ята, шавлія: по 1 ч.л. кожної трави змішати, взяти 4 ч.л. суміші, залити 0,5 л. кип'яченої води (киплячій), настояти 20-30 хвилин, процідити, давати по 1 ч.л. 3 рази на день протягом 3-х тижнів (можна до 2 місяців).При анемії додати кропиви, при болях в животі - ромашки, при алергії - череду.
4. Лікувальні ванни (загальнозміцнюючі) з додаванням трав:ромашки, череди, дубової кори, хвої - через день, 2 рази на рік навесні і восени.
5. Масаж спини 1 раз в день після перенесеного ГРЗ протягом 3-4 тижнів.
6. У кімнаті, де знаходиться дитина, добре мати кімнатну квітка Герань, яка виділяє речовини, що вбивають мікроби і віруси.
Будьте здорові!

Менінгіт у дитини: його небезпека та заходи профілактики

Менінгіт у дитини – це саме небезпечне інфекційне захворювання, яке проявляється запальним процесом оболонки головного мозку малюка. Основною причиною розвитку менінгіту у дитини є віруси і бактерії, які активізуються і провокують виникнення запального процесу. Збудником бактеріального менінгіту у дитини виступає менінгокок.

Найпоширенішою схемою зараження є наступна: мікроорганізми (віруси або бактерії) розмножуються в носоглотці і потрапляють в кров дитини, після чого опиняються в оболонці мозку, де і відбувається запалення.

Оскільки захисні бар’єри в організмі дитини дуже слабкі, то більше 50% хворих на менінгіт є діти до п’яти років.

Віруси і бактерії потрапляють в організм дитини при контакті з хворою людиною при розмові, кашлі або чханні.

Небезпека менінгіту для дитини полягає в тому, що це захворювання може мати симптоми інших менш небезпечних хвороб. Точний діагноз «менінгіт у дитини» можна поставити тільки після проведення спинномозкової пункції, при якій за зовнішнім виглядом спинномозкової рідини, можна зробити висновок про характер хвороби та її причини.

Оскільки при проведенні пункції відбувається видалення частини рідини, то ця процедура є ще й лікувальною, так як допомагає полегшити стан дитини і значно знизити внутрішньочерепний тиск.

На відміну від дорослих, у яких хвороба проходить у легкій формі, у дитини, в більшості випадків, розвивається важка форма менінгіту, яка за відсутності своєчасного та ефективного лікування може бути дуже небезпечною для здоров’я дитини.

Менінгіт найчастіше розвивається дуже швидко і стрімко, і якщо вчасно не надати дитині допомогу, то хвороба може поставити під загрозу його життя.

І ще, ні в якому разі, не намагайтеся займатися самолікуванням цього захворювання, оскільки існує високий ризик того, що дитина залишиться інвалідом.

Найнебезпечнішою формою менінгіту у дитини є блискавична форма, при якій відбувається різке підвищення температури, потім з’являється висип по всьому тілу, а також зміни свідомості малюка.

Зміна свідомості може проявлятися маренням дитини, апатією, ступором або комою. Крім цього, у дитини буде спостерігатися сильний головний біль і неможливість зігнути або повернути голову.

У цьому випадку, потрібно негайно викликати швидку допомогу, оскільки рахунок може йти не на години, а на хвилини.

Після перенесеного менінгіту у дитини може тривало час зберігатися стомлюваність і дратівливість, плаксивість і примхливість.

Найкращим методом профілактики менінгіту у дитини є зміцнення та підвищення імунітету. У цьому дуже добре допомагають регулярні прогулянки на свіжому повітрі, проведення загартувальних процедур, а також правильне і збалансоване харчування.

Вченими доведено, що бактерії, що провокують виникнення менінгіту у дитини, гинуть під впливом ультрафіолетових променів. Саме тому, дуже важливо для профілактики менінгіту у дитини забезпечити в кімнаті малюка хороше освітлення. Дитяча кімната повинна регулярно провітрюватися і прибиратися.

Вірусні менінгіти, на відміну від бактеріальних менінгітів, мають більш сприятливий і легкий перебіг. Але вірусні менінгіти у дитини зустрічаються дуже рідко. Вірусним менінгітом можна заразитися через воду. Тому з метою профілактики вірусних менінгітів у дитини необхідно пропонувати малюкові тільки кип’ячену воду.

Ще одним методом профілактики менінгіту виступає щеплення від менінгіту. Мінусом цього методу профілактики є те, що менінгіт може провокуватися різними збудниками, тому універсальний засіб захисту від цих збудників підібрати досить важко.

Найчастіше, щеплення робиться відразу від декількох збудників менінгіту, але це не дає стовідсоткової гарантії захисту від хвороби. Але, перебіг хвороби у щеплених дітей буде набагато легше, ніж у не щеплених.

Захворювання менінгіт лякає всіх, у кого є діти. При цьому дуже важливо пам’ятати, що своєчасне звернення за допомогою до лікаря допоможе уникнути важких наслідків, небезпек і ускладнень у дитини.
 

"Як запобігти харчовим отруєнням", сестра медична старша, Буткевич Г.В.
 

Щоб запобігти інфекційним захворюванням та харчовим отруєнням, дотримуйтесь таких простих правил:

- Ретельно мийте усі овочі і фрукти перед тим, як подавати до столу сирими.

- Прищеплюйте дитині любов до чистоти. Привчайте її мити руки з милом перед вживанням їжі, після відвідування туалету, повернення з прогулянки.

- Мийте руки з милом перед приготуванням їжі.

- Не зберігайте разом продукти, що їдять сирими, і ті, що підлягають кулінарній обробці.

- Ніколи не кладіть бутерброди, пиріжки, сир, ковбасу, печиво у пакет, де побували овочі, фрукти, ягоди чи яйця, навіть якщо цей пакет здається абсолютно чистим.

- Дбайте про те, щоб їжа для дитини була щойно приготованою, свіжою. Не готуйте їжу «із запасом».

- Не купуйте продукти, якщо не впевнені у їхній якості, з простроченими термінами зберігання, пошкодженою упаковкою. Дотримуйтесь умов та строків зберігання продукту, зазначених на його упаковці.

- Не купуйте продукти харчування на стихійних базарах. Ви маєте право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку продуктів.

- Не вживайте незнайомі гриби, ягоди, трави. Смертельно небезпечними можуть бути старі або зіпсовані гриби. Не готуйте страви з грибів дітям.

- Не беріть у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, які потребують зберігання у холоді).

- Не використовуйте для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з річок, озер, незнайомих підземних джерел тощо.

Фізичне виховання в сім’ї: консультація для батьків.

Кожна дитина відчуває природну потребу в активному русі. І дуже важливо, коли в сім’ї зуміють зробити фізкультуру не просто обов’язковим, а й улюбленим режимним моментом малюка. Зрозуміло, що фізкультура в ранньому і дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з веселою грою. Тому потрібно визначити, які саме фізичні вправи дитина виконує із найбільшим задоволенням, і зробити виконання цих вправ основними на перших етапах занять. Потім доцільно вводити нові фізкультурні рухи, але в жодному разі не можна змушувати дитину їх виконувати.

У фізичному вихованні дітей в сім’ї можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами – від простих ( ранкова гімнастика) до складних ( тренування в окремому виді спорту).

Можна рекомендувати такі форми занять фізичними вправами дітей у сім’ї:

-  ранкова гімнастика;

-  ранкова спеціалізована гімнастика;

-   фізкультхвилинка;

-  заняття із загальної фізичної підготовки;

-  самостійні тренувальні заняття;

-  участь у змаганнях;

-  прогулянки ( лижні, велосипедні, пішки);

-  процедури для загартування;

-  туризм;

-  рухливі і спортивні ігри.

Основним періодом занять батьків дітьми є вік від 2 до 6 – 7 років, хоча і після цього не слід припиняти занять у сім’ї. Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку, ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з татом – все це допоможе досягти значних успіхів у фізкультурних заняттях у школі.

Щоденно приділяючи дитині хоча б декілька хвилин для занять фізкультурою, перш за все потрібно дотримуватись принципу систематичності, щоб дитина поступово звикала до занять

Тривалість домашнього заняття можна бути різною – залежно від віку дитини, від вільного часу батьків, від пори року, від частини доби, а також від того, чим займається дитина до і після заняття.

Під час ранкової гімнастики найкраще використовувати легкі і знайомі вправи. Тривалість ранкових занять – не більше 10 хвилин. Протягом дня дитина повинна до сну і після нього побувати на свіжому повітрі, де можна провести 20-хвилинне фізкультурне заняття, виконавши до нього вправи для великих м’язових груп.

Вправи перед вечерею – найбільш розповсюджена форма занять, адже батьки вдома і хоча б один із них може позайматися з дитиною. У цей період є час для опанування акробатичних вправ, проведення ігор і вдосконалення досягнутих результатів. Тривалість занять із дітьми до 6 років – 20-30 хвилин, а з 6-7-річними – 45 хв.

Після вечері займатися із дітьми фізичним вихованням не рекомендується.

Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою? Добре, якщо дитина сама потребує рухів та із задоволенням виконує нові завдання. Ви повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, спритна і сильна. Збудити інтерес у дитини до занять також і демонстрація її вмінь перед іншими членами сім’ї або однолітками. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах та бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри і рухи.

Якщо у дитини немає бажання займатись, проаналізуйте причини негативного ставлення до занять, щоб в подальшому створювати більш сприятливі умови.

Чим і як займатися? Кожна вправа, кожна рухлива гра має своє завдання, мету, значення, у зв’язку з чим вони поділяються на п’ять основних груп.

До першої групи входять вправи, що спрямовані на відпрацювання правильної постави, правильного положення голови, плечей, інших частин тіла. Саме ці рухи сприяють правильному фізичному розвитку.

До другої групи входять вправи, які будуть містити елементи акробатики. Вони спрямовані на розвиток спритності, гнучкості, швидкості реакції і виконуються зі страхуванням. Батьки повинні бути дуже уважними й обережними, щоб забезпечити повну безпеку під час виконання цих рухів ( перекидання, розгойдування дитини, висіння головою вниз тощо).

Третя група вимагає рухливих ігор, в яких використовується ходьба, біг, стрибки тощо. Для проведення ігор необхідний колектив: дитина грається з батьками, або зі старшими братами і сестрами, або з однолітками.

До четвертої групи входять вправи з використанням різних предметів на свіжому повітрі або приміщенні. Тут дуже важливою є винахідливість батьків, яка допоможе у звичайних умовах підготувати для дітей різні цікаві перешкоди для перелітання, перестрибування і розгойдування.

П’яту групу складають музично-ритмічні вправи, які виховують у дітей граціозність, пластичність, усвідомлене виконання рухів із ритмом віршів, пісень і музики.

Основні правила безпеки, яких потрібно обов’язково дотримуватися, виховуючи у дитини сміливість:

Піднімаючи дитину, ніколи не тримайте її за зап’ястя – тільки за передпліччя. Найбільш безпечно підтримувати дитину за стегна. Під час виконання акробатичних вправ дорослий повинен оберігати хребет малюка від невдалого повороту або удару. Всі захвати повинні ґрунтуватися на вдосконалішому знанні можливостей Вашої дитини.

Нову вправу малюк повинен засвоювати в повільному темпі за постійної допомоги дорослого. Тоді з’явиться відчуття впевненості в руках. Темп виконання вправи прискорюють поступово, так само поступово дитину привчають до самостійного виконання. Проте постійно підстраховуйте дитину, будьте готові, за потреби, швидко підхопити її.

Вчіть малюка бути уважним на заняттях, щоб він самостійно піклувався про власну безпеку. Складні вправи і стрибки доцільно виконувати тільки на м’якій підстилці ( килимку, траві).

У ранньому віці не можна довго утримувати складні пози ( нахил, тримання рук вгорі, групування), через 1 – 2 с дитина має повернутися у вихідне положення. Краще кілька разів повторити вправу.

Не дозволяйте малюкові вилазити по драбині вище того рівня, на якому Ви зможете його дістати. Лише після засвоєння лазіння ( наприклад, по похилій драбині), можна дозволити дитині старше 3-х років самостійно вилазити вище.

Ніколи не використовуйте для змагань вправи, які можуть спричинити травми. Такі рухи дитина повинна виконувати повільно й зосереджено.

Уникайте вправ, під час виконання яких дитина дуже вигинається в попереку, адже більшість дітей потребує виправлення цієї частини хребта.

Шановні батьки! Якщо Ви систематично будете займатись зі своїм малюком фізкультурою, то це буде доброю запорукою того, що син чи донька зростатимуть здоровими, сильними, матимуть правильну поставу, красиво ходитимуть.
А ще фізкультура допоможе розвинути у дитини такі цінні риси характеру, як дисциплінованість, звичку дотримуватись правил особистої гігієни.

Шановні батьки!!!

Піклуючись про фізичний розвиток, оздоровлення та загартування Вашої дитини вдома, користуйтесь низкою наданих порад:

-          Привчайте дитину до дотримання вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних та культурно-гігієнічних вимог.

-          Виконуйте щоденно разом з дитиною ранкову гімнастику, проводьте загартувальні процедури, виходьте на прогулянку.

-          Облаштуйте вдома спортивний куточок.

-          Розвивайте вміння виконувати вправи з основних рухів - вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, утриманні рівноваги, виконанні вправ із м'ячем.

-          Грайте з дитиною в рухливі та спортивні ігри, які сприяють розвитку гнучкості, швидкості, спритності, зокрема на свіжому повітрі.

-          Організовуйте у вихідні дні пішохідні прогулянки, туристичні походи.

-          Катайтесь разом з дитиною на санчатах, ковзанах, лижах, велосипедах, роликах, грайте в бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей, в ігри з м'ячем, стрибайте через скакалку тощо.

-          Плавайте та грайте разом у воді в теплу пору року, а також привчайте  дитину приймати літній душ - це сприяє загартуванню організму та зміцненню нервової системи.

-          Піклуйтесь про забезпечення дитячого організму необхідними вітамінами, зокрема у весняну пору року. Вводьте до щоденного раціону дітей сезонні овочі та фрукти.

-          Беріть участь разом з дитиною у святах, розвагах, Днях здоров'я, які проводять у дошкільному закладі.

Антропометричні показники здобувачів освіти групи "Віночок" ( 3,4,5 рік життя)

Антропометричні показники здобувачів освіти групи "Ромашка" ( 5,6 рік життя)

Консультація для батьків: " Туберкульоз та його профілактика", сестра медична старша, Буткевич Г.В.

Туберкульоз – це хронічне інфекційне захворювання, збудником якого е мікобактерії туберкульозу, або палички Коха.

Основним джерелом інфікування є хвора людина.

Мікобактерії туберкульозу зберігаються в навколишньому середовищі від 3-4 до 8-12 місяців. Збудник хвороби стійкий до дії кислот, спирту, низьких температур, тривалий час зберігається у висушеному харкотинні, на постільній білизні, посуді та особистих речах хворого, в сирому молоці хворої на туберкульоз корови. Не переносить мікроб дії сонячного опромінення, активного хлору, дезінфектантів.

В навколишньому середовищі існує досить великий резервуар туберкульозної інфекції, що обумовлює напружену епідемічну ситуацію.

Симптоми туберкульозу:

Кашель, частіше сухий, що продовжується більше ніж 2-3 тижні;
Кровохаркання(наявність крові у мокроті, що виділяться при кашлі);
Підвищення температури більше 5-7 днів;
Задуха;
Погіршення або відсутність апетиту;
Раптове схуднення.
При виявленні подібних симптомів у себе або у своїх близьких необхідно негайно звернутись до дільничного терапевта або сімейного лікаря.

Своєчасне виявлення туберкульозу є вирішальним фактором для ефективного лікування та попередження поширення його серед людей.

Рання діагностика виявляє початкові форми туберкульозу.

Чим раніше виявлено захворювання, тим більше шансів на повне одужання при умові ефективного лікування. Для діагностики в Харківській міській поліклініці №19 використовуються загальноприйняті методи виявлення туберкульозу:

періодичне флюорографічне обстеження (1 раз на рік)
рентгенографія органів грудної порожнини за медичними показаннями.
лабораторні методи: обстеження харкотиння на наявність мікобактерій у осіб, які кашляють більше 2 тижнів, бактеріоскопічне дослідження біологічних субстратів(мокротиння, сечі та ін.) за медичними показаннями.
СКЛАДОВІ ПРОФІЛАКТИКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Здоровий спосіб життя: відмовитись від алкоголю і паління. Наркоманія та токсикоманія значно підвищують ризик захворювання.
Дотримуватись правил особистої гігієни, особливо при спілкуванні з хворими людьми.
Вживати здорову збалансовану їжу з достатнім вмістом білків,жирів, вітамінів. Уникати вживання консервів та різноманітних концентратів.
Займатись спортом або фізичними вправами, якомога більше перебувати на свіжому повітрі.
Регулярно 1 раз на рік проходити профілактичні медичні огляди з флюорографічним обстеженням.
При будь яких проявах погіршення стану здоров`я негайно звертатися до лікаря.
Специфічна профілактика – це вакцинація і ревакцинація вакциною БЦЖ.

Будьте здорові!

Консультація для батьків: "Профілактика авітамінозу у дітей", 

сестра медична старша, Буткевич Г.В.

 

З авітамінозом – недостатньою кількістю поживних речовин у організмі - після зими стикається чи не кожен дорослий та малий. В період холодів у нас є набагато менше можливостей додавати у раціон свіжі фрукти й овочі, що може помітно впливати на загальний стан здоров’я. В цій статті спробуємо розібратись, якими є симптоми авітамінозу і як діяти аби уникнути їхньої появи.

Як проявляється авітаміноз у дітей?
Кожен вітамін виконує важливу функцію для справної роботи організму. Якщо бодай одного з компонентів є недостатньо – механізм біохімічних процесів дає збій.

Одними з найбільш помітних зовнішніх проявів авітамінозу у малюка є бліда шкіра та швидка стомлюваність. Ці симптоми – «крик» організму про недостачу вітаміну С. Взимку та міжсезоння поповнити ним організм допоможуть відвари з шипшини, чорної смородини, вживання цитрусових плодів.

Помітили у свого чада ламкість нігтів, посічене волосся, поганий стан шкіри? Це може бути проявами недостатньої кількості вітаміну А. аби покращити ситуацію, збагатіть раціон малюка овочами, зокрема морквою, яйцями, не забудьте про вершкове масло.

Якщо дитина почата скаржитись на поганий сон, стала вередливою й має низький рівень активності впродовж дня, то, скоріше за все, вітаміну В їй точно недостатньо. Житній хліб, грецькі горіхи, різноманітні крупи, зокрема рис, - ось те, чого потребує організм вашого сина чи доньки.

Профілактика авітамінозу

Профілактика авітамінозу
Всі вище вказані продукти повинні бути включені в раціон дитини у будь-якому разі. Однак при появі найменших симптомів авітамінозу, слід якомога швидше переглянути список продуктів харчування малюка й за потреби звернутись до спеціаліста аби відкорегувати його відповідно до потреб дитячого організму.

Крім того, не варто забувати й про такі складові здорового способу життя, як:

1. Правильний режим дня.

Якщо організм буде загартований та дисциплінований, то боротись з міжсезонними змінами йому вдаватиметься набагато простіше й він буде більш стійким до недостачі поживних речовин. Намагайтесь привчити малюка до прокидань та засинань в один й той самий час, не забувайте про зарядку й за можливості включіть в розпорядок дня бодай годину денного сну. Так організм зможе краще та швидше відновитись.

2. Фізична активність.

Регулярні тренування допоможуть не лише покращити загальний стан тіла, а й настрій на весь день. Займатись спортом можна будь-де у будь-яку пору року: гімнастикою вдома разом всією сім’єю, різними видами спорту в спортивному залі з однолітками чи просто проводити час на свіжому повітрі з друзями.

3. Сонячне світло.

Сонячні ванни – найкраща профілактика недостачі вітаміну D. Тож прогулянки надворі у гарну погоду будуть не лише приємним, а й корисним способом провести вільний час.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ГРВІ ТА ГРИПУ У ДІТЕЙ

Профілактичні заходи:

  Дотримання правил гігієни, яке передбачаює наступне:

- режим дня;

- уникнення переохолодження або перегріву;

- регулярне та ретельне миття рук з милом;

- використання індивідуальних предметів особистої гігієни;

- користування носовою хусткою під час кашлю або чхання.

  Регулярне провітрювання і прибирання у дитячій кімнаті і житловому приміщенні в цілому.(до 10 хв)

  Загартовування дитячого організму.

  Профілактика захворювань простудного характеру за допомогою спеціально призначених лікарських засобів.

У разі перших симптомів хвороби необхідно:

- обмежити спілкування хворого з іншими членами сім’ї;

- звернутися за допомогою до фахівця(сімейного лікаря або педіатра);

- не відправляти дитину в школу або дитячий сад.

Пам’ятайте, раннє розпізнавання небезпечних ознак  є надзвичайно важливим.  Саме тому для постановки діагнозу необхідно звернутися до лікаря, який призначить лікування та буде контролювати стан вашого здоров’я чи здоров’я вашої дитини.

Телефонуйте 103, якщо з’явились небезпечні ознаки:

- задишка, кровохаркання;

- висипи на шкірі, синюшний висип на шкірі;

- блювання та пронос; 

- біль в грудях, сповільнений пульс, зниження артеріального тиску;

- аритмія;

- порушення свідомості, судоми.

Консультація для батьків

Пам’ятка батькам дітей, які часто хворіють.

Для забезпечення здоров’я своїх малюків батькам необхідно забезпечити деякі оздоровчі заходи вдома, обов’язково порадившись з лікарем дитини – це загартовуючи заходи, збалансоване харчування, профілактичні заходи, прогулянки круглий рік, відповідний одяг дитини у приміщенні.

I. Загартовування
1. Рухова гімнастика щоранку замість зарядки – 5 вправ:·
«годинничок» (руки вперед і назад);
«півень» (поплескати руками по стегнах – кукуріку);
«паровоз» (поперемінний рух рук – чух-чух);
«насос» (руки вздовж тулуба з нахилами в сторону – сої!);
«вирости великий» (руки вгору і добре підтягнутися на носках – ЧХХ!).
2. Обтирання шиї мокрим рушником після ранкового вмивання.
3. Масаж крил носа щоранку після вмивання.
4. Полоскання рота водою з-під крана після їжі.
5. Як можна більше перебувати на свіжому повітрі.
6. Не кутати дитину.
7. Часто провітрювати кімнату, особливо перед сном.
8. Мити ноги водою перед сном прохолодною водою щодня (почати з температури води 28-30 С, поступово знижуючи до 18 С і нижче).

II. Харчування
Яблука, чорнослив, родзинки, курага, чорна смородина, капуста свіжа і квашена, цибуля, часник, буряк, шипшина.
III. Профілактика частих ГРЗ протягом 2-3 тижнів навесні і восени

1. Зрошення зіву настоєм часнику: 2 зубчики часнику заливають 1 склянкою кип’яченої води, настоюють добу, проціджують через подвійний шар марлі, зрошують за допомогою балончика для клізми через 20-30 хвилин після їжі 2 рази на день протягом 2-3 тижнів.
2. Зрошення зіву настоєм евкаліпта – 1 столова ложка на 1 склянку води – 1 раз на день – 2-3 тижні.
3. Лікувальні трави (суміш): Валеріана, собача кропива, звіробій, м’ята, шавлія: по 1 ч.л. кожної трави змішати, взяти 4 ч.л. суміші, залити 0,5 л. кип’яченої води (киплячій), настояти 20-30 хвилин, процідити, давати по 1 ч.л. 3 рази на день протягом 3-х тижнів (можна до 2 місяців). При анемії додати кропиви, при болях у животі – ромашки, при алергії – череду.
4. Лікувальні ванни (загальнозміцнюючі) з додаванням трав: ромашки, череди, дубової кори, хвої – через день, 2 рази на рік навесні і восени.
5. Масаж спини 1 раз на день після перенесеного ГРЗ протягом 3-4 тижнів.
6. У кімнаті, де перебуває дитина, добре мати кімнатну квітку Герань, яка виділяє речовини, що вбивають мікроби і віруси.

Прогулянки в зимовий період
Малюків до 3 років виводять гуляти взимку в безвітряну погоду при температурі повітря на вулиці не нижче -15 ° С. Дітям від 4 до 7 років дозволяються прогулянки до -18 ° С.
У холодну пору року тривалість перебування дітей на повітрі в значній мірі залежить від правильної організації їх діяльності, від створення необхідних умов для фізичних вправ, веселих ігор та розваг.
Для стрибків, вправ на рівновагу необхідно зробити снігові вали, для метання – намальовані мішені. Спробувати зробити снігові фігури, які допомагають закріпити рухові вміння хлопців: лисиці або ведмедеві дати в лапи корзину, в яку закидають сніжки, між ногами передбачити деяку відстань, щоб дитина могла проповзати. Вправи на крижаних доріжках цікаві дітям, розвивають у них почуття рівноваги при ковзанні, вміння керувати своїм тілом під час таких рухів.
Хокей. Навчання елементам цієї гри проводиться на сніговій майданчику, обнесеній невисоким сніжним валом. Дітей навчають деяким елементам хокею: вести шайбу клюшкою, не відриваючи її від шайби; прокатувати шайбу клюшкою один одному, затримувати її, обводити шайбу клюшкою навколо предметів і між ними.
Катання з гірки одне з улюблених і корисних для дітей розваг. Неодноразово піднімаючись в гору, хлопці тренують серце і легені. З’їжджаючи з гори, вони можуть проробляти багато додаткових рухів, які розвивають спритність, кмітливість, рішучість, мужність, координацію рухів. Діти повинні вміти падати при необхідності на бік.
Правила катання по крижаній доріжці:
• кататися в одному напрямку;
• кататися з інтервалом;
• швидко йти з доріжки після ковзання;
• не перебігати крижану доріжку.
Правила катання з гірки:
• не кататися на ногах;
• кататися по черзі;
• з’їжджати вниз з інтервалом, тільки тоді, коли внизу нікого немає;
• швидко йти з доріжки після того, як з’їхав з гірки;
• гальмувати в разі несподіваної появи перешкод.

Вимоги до одягу дітей 3-7 років у приміщенні групи або вдома
При температурі 18-20 градусів на дитину одягають бавовняну білизна, плаття з напіввовняної або товстої бавовняної тканини, колготи, для старших дошкільнят гольфи, на ногах туфлі. При 21-22 градусів – бавовняна білизна, плаття (сорочка) з тонкої бавовняної тканини з коротким рукавом, гольфи, на ногах легкі туфлі або босоніжки. При 23 і вище градусі-тонку бавовняну білизну або без неї, легке плаття, сорочку без рукавів, шкарпетки, на ногах босоніжки.

Консультація для батьків: " Чи потрібна вакцинація?". 

сестра медична старша, Буткевич Г.В.

Останнім часом багато дискусій ведеться навколо питання доцільності планової імунопрофілактики. Дуже часто з`являються незрозумілі фільми, які не мають наукового підґрунтя і публікації проти щеплень з порадами, так званих, фахівців.
Особливо прикро, коли такі поради дають лікарі-гомеопати, знахарі, травники, які ніколи не працювали у клініці і не бачили, до прикладу, дітей із дифтерією. Часто ці люди взагалі не мають ліцензії на такий вид діяльності.
Це спричинило те, що батьки дезорієнтовані і практично не знають, як правильно себе повести. У багатьох випадках вони відмовляються робити щеплення дітям раннього віку. Це надзвичайно небезпечно, бо саме вони є найчутливішою групою населення.
Робити чи не робити своєму малюку щеплення - це основне питання, яке постає перед кожною молодою мамою, тим паче, що останнім часом вони все частіше чують про можливість відмовитись від цієї маніпуляції.
Впродовж останніх років значно побільшало батьків, які побоюються, а то й відмовляються робити будь-які щеплення своїм дітям. Проте, профілактична вакцинація досі вважається одним із найбільших досягнень медицини.
Якщо ж батьки відмовляються від щеплень, то інакше, як прояв безвідповідальності це не можна трактувати.
Метою проведення щеплень є створення умов несприйнятливості до інфекційних хвороб шляхом їхньої імітації. Для цього в організм малюка вводять ослаблений збудник хвороби. У відповідь на це організм починає виробляти захисні реакції й перемагає штучну хворобу, а «пам`ять» про неї залишається.
Деякі вакцини вже з першого разу забезпечують організму стійкий імунітет. До них належать щеплення від кору та свинки.
Рекордсменом за терміном дії імунного захисту можна вважати щеплення проти правця – понад 20 років.
Нині наша держава забезпечує вакцинацію проти десяти недуг:
• туберкульозу,
• дифтерії,
• правця,
• кашлюка,
• поліомієліту,
• гепатиту В,
• гемофільної інфекції,
• кору,
• краснухи і паротиту.
Всі ці щеплення — безкоштовні.
Раніше ми використовували російські вакцини, а тепер все більше ті вакцини, які використовує вся Європа.
Всі закуплені державою вакцини відповідають встановленим в країні вимогам.
Якщо взяти для порівняння інші країни, то, окрім передбачених українським календарем щеплень там ще проводять щеплення проти пневмококової інфекції, у деяких — щеплення проти менінгококової інфекції. Але ці щеплення там не безкоштовні.
Надзвичайно важливо зробити щеплення вчасно, згідно з національним календарем щеплень.
Якщо перебіг вагітності у матері був без ускладнень, дитина народилася доношеною і в неї немає інших протипоказань до щеплень, то перше щеплення зазвичай робиться ще в пологовому будинку. Це вакцина проти туберкульозу, яку вводять дитині на 3-5-й дні після народження. Якщо в дитини є певні протипоказання до щеплення, то його виконують пізніше, через 2-3 тижні.
Профілактичні щеплення – єдиний надійний засіб профілактики інфекційних захворювань.
Незважаючи на те, що вакцинація давно стала визнаним у всьому світі способом профілактики інфекційних захворювань, далеко не всі батьки ставляться до вакцинації без упередження.
Насамперед немотивована відмова від щеплень свідчить про низьку санітарну культуру населення.
• Часто люди не прислухаються до порад медичних працівників – людей компетентних, а діють лише відповідно до власних переконань, що найчастіше свідчить про недостатнє розуміння проблеми.
• Інша причина – релігійні переконання. Існують навіть спеціально розроблені буклети для роботи з релігійними людьми.
Саме завдяки вакцинації в Україні немає спалахів епідемії на хвороби, проти яких проводяться профілактичні щеплення.
1. Дану ситуацію можна пояснити існуванням колективного імунітету. Це коли 95-97% населення країни мають щеплення проти тієї чи іншої хвороби.
2. Якщо колективний імунітет менший за 95%, то рано чи пізно кількість хворих наблизиться до епідеміологічного порогу.
3. І це ще раз підкреслює надзвичайну важливість планової імунопрофілактики.
4. Ті, хто відмовився від вакцинації, живуть поки що за рахунок тих, хто щепився. Якщо дітей, які не щепляться, стане більше, розплачуватися доведеться нам усім.
5. На жаль, багато людей зараз вважає, що краще, аби дитина перехворіла інфекційним захворюванням в дитячому віці, ніж зробити щеплення.
6. Така думка — помилкова. Для організму це дуже серйозне випробування. Навіть при легкій формі захворювання можуть з`явитися ускладнення. І вони виникають не через день-два, а через рік і навіть багато років. Людина навіть не здогадуватиметься, що це наслідки перенесеної колись у дитинстві хвороби.
МІФИ ПРО УСКЛАДНЕННЯ
Введення будь-якої з вакцин викликає у відповідь реакцію організму, яка іноді має клінічні прояви.
• Це так звані звичайні або нормальні вакцинальні реакції, які означають зміни в організмі, що стаються після введення тієї чи іншої вакцини.
• У більшості дітей виникає фізіологічна реакція на щеплення: почервоніння та затвердіння на місці введення вакцини, які швидко минають, може підвищитися температура тіла до 37-38,5 градусів за Цельсієм.
• Така реакція цілком природна і не потребує ніякого втручання. Якщо ж у дитини дуже висока температура тіла (вище 39 градусів), судоми, гострий напад головного болю, надмірна збудженість тощо, – це свідчить про ускладнення, і варто звернутись до лікаря.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПІДГОТОВКИ МАЛЮКА ДО ВАКЦИНАЦІЇ
Щоб вакцинація відбулась успішно, батькам потрібно:
1. Насамперед відвідати лікаря, що спостерігає дитину, аби впевнитись, що малюк повністю здоровий.
2. Можливо педіатр вирішить проконсультувати малюка у невролога, імунолога, або скласти індивідуальний план імунізації.
3. Для повноти інформації мамі потрібно спостерігати за дитиною декілька днів до щеплення, звернути увагу на її сон, настрій, апетит, стілець, температуру тіла тощо. Наприклад, якщо протягом цього часу батьки відмічатимуть неспокійний сон, поганий апетит, зміни у випорожненнях свого немовляти, то щеплення слід трохи відстрочити.
4. В день запланованої вакцинації не слід вводити нові продукти харчування, а якщо дитина на грудному вигодовуванні, матері потрібно відмовитись від прийому «нових» продуктів.
5. Потрібно намагатись обмежити контакт з хворими дітьми, аби запобігти захворюванню на респіраторні інфекції.
6. Свою домашню аптечку необхідно поповнити жарознижуючими засобами.
Більшість батьків, відмовляючись від щеплень, мотивують свої дії страхом перед ускладненням вакцинації. Але ми забуваємо, що небезпечними можуть бути будь-які медикаменти та і продукти харчування також, але ця небезпека є мінімальною, особливо в порівнянні з небезпекою самого захворювання.
То невже завжди батьки виключно дбають про безпеку своїх малюків, чи відмова від щеплень є не що інше, як дань моді?
 Безумовно, коли ми не проводимо щеплення, ми в незрівнянно більшій мірі ризикуємо і їх здоров`ям, та навіть життям.
 Вибрати мінімальний ризик – це мудрість, це значить слідувати здоровому глузду та бути нормальними, відповідальними батьками.
Відмовитись від щеплень – означає паразитувати на тих, хто щеплений, на тих, хто своєю свідомістю не допустив епідемії того чи іншого небезпечного захворювання.

Антропометрія
Станом на вересень 2021 року, група " Ромашка"

№ п/п

П. І. П дитини Вік (повних років, місяців) Довжина тіла в см Маса тіла , кг Об»єм грудної клітки

1.  Гришкевич Поліна  5р8м 121 19.5 55

2.  Батура Мілана 5р3м 115 24 61

3.  Гришкевич Мирослава 5р8м 113 16.5 53

4.  Здолбіцька Софія 5р6м 113 21 58

5.  Тушич Артур  5р7м 116 19 60
6.  Мойсійчук Матвій 5р6м 116 20 62

7.  Паньковець Владислав 5р4м 115 22 62

8.  Сусід Інна 5р7м 108 15.5 53
9.  Сергійчук Анастасія 5р9м 124 23.4 59

10.  Сергійчук Тимофій 4р7м 114 18 56
11.  Сосок Любов 5р 112 22 58

12.  Хомич Влалислав  5р8м  121 33 73

13.  Бондар Валентина  5р5м 110 19.5 57
14.  Радчук Андрій  5р9м 115 20 58
15.  Яковець Анастасія 5р1м 105 15 52
16. Ковальчук Карина 5р2м 101 13 54

Антропометрія
Станом на вересень 2021 року " Віночок"

№ п/п

П. І. П дитини Вік (повних років, місяців) Довжина тіла в см Маса тіла , кг Об»єм грудної клітки

1. Абрамчук Олександр 4р11м      109  18 57

2.  Білотіл Маргарита 4р1м 103 14 53

3.  Буткевич Артем  4р10м 107 17.5 58

4.  Костецький Богдан  4р9м 106 15.5 56

5.  Шадюк Владислав  4р4м 103 16 56
6.  Попова Софія 4р6м 107 14.5 54

7.  Оверчук Любов  4р7м 108 19 57

8.  Попов Тимофій  2р8м 93 12.5 52
9.  Тушич Ірина  4р8м - - -

10.  Бучинський Кирил  2р5м 100 13.5 55
11.  Яцута Злата 3р1м 98 14,5 56

12.  Хабатюк Катерина 3р1м 96 12 52

13.  Камінський Дмитро 2р8м 96 14 57
14.  Хавтура Ілля 4р1м  102 15 56
15.  Вілімець Руслана 3р6м 103 15 58
16.  Яковець Богдана 3р3м 95 12.5 50
17.  Радкевич Каміла 4р1м 99 15 53
18.  Мойсюк Діана  2р6м 85 9,5 49
19.  Абрамчук Ярослав  3р3м 97 13 53
20.  Гарбарчук Арсен  4р 104 16 55

Консультація для батьків:

Як поводитися під час пандемії COVID-19?, сестра медична старша, Буткевич Г.В. 

Важливі аспекти превентивних заходів
Основним правилом попередження розповсюдження інфекції є дотримання соціальної дистанції. Наступним важливим аспектом є миття рук. Чому це важливо? Тому що люди торкаються поверхонь, на яких осідає вірус. Руки необхідно мити під проточною водою з милом. Бажано не менше 20 с. Якщо немає можливості помити руки, то слід скористатися дезінфектантом для рук. К. Булавінова робить особливий акцент на тому, що необхідно відмовитися від використання спільних рушників. Для того щоб витерти руки, варто користуватися сушарками або паперовими рушниками. Такий підхід актуальний не тільки для громадських місць, а й для домашніх умов.

Також важливо звернути увагу на найбільш забруднені поверхні, з якими люди контактують найчастіше. Серед них можна виділити мобільні телефони, планшети, робочий стіл, клавіатуру, комп’ютерну мишку. Такі поверхні необхідно часто протирати дезінфікуючим розчином. У даному контексті варто розуміти, що у багатьох людей немає такої автоматичної звички. Тож це є питанням дисципліни.

Стосовно обробки продуктів, наприклад фруктів, К. Булавінова зауважила, що не потрібно використовувати жодних додаткових заходів безпеки (обдавати окропом та інше). Досить помити фрукти в проточній воді, попередньо, звичайно, вимивши руки.

У разі якщо хтось із членів сім’ї захворів, експерт наголошує на необхідності частого провітрювання приміщення (кожні 2 год).

До групи ризику входять не тільки особи літнього віку
Необхідно пам’ятати, що до групи ризику входять не тільки дорослі і «дуже» дорослі, а й особи будь-якого віку, які мають хронічні захворювання. Наприклад, цукровий діабет, бронхіальна астма та інші тяжкі хвороби. Звичайно, люди, які входять до групи ризику, повинні приділяти особливу увагу дотриманню соціальної дистанції.

Небезпечна симптоматика COVID-19
На думку експерта, наразі до будь-якої людини з мінімальним проявом респіраторних симптомів варто ставитися як до потенційно інфікованої COVID-19. Коли мова йде про небезпеку цього захворювання, варто звертати увагу на появу симптомів, які пов’язані з потенційною дихальною недостатністю. Це необхідно для того, щоб не пропустити момент, коли пацієнту необхідна киснева підтримка. Серед небезпечних симптомів К. Булавінова виділила такі: частий і нав’язливий кашель, задишка, висока температура тіла, яку важко знизити (або ситуація, коли після зниження температури тіла стан людини не покращується), біль у ділянці грудної клітки.

Пояснення для дітей
К. Булавінова зазначає, що на фоні ситуації, що наразі склалася, важливо навчити дітей мити руки. Також варто пояснити малечі, що таке поверхня і як вона співвідноситься із процесом зараження. Адже цей процес є досить неочевидним навіть для дорослих. Крім цього, наразі дітей можна навчити кашльового етикету. Для того щоб зацікавити дітлахів, експерт рекомендує використовувати мультфільми.

Тестування на COVID-19 необхідне для управлінських та епідеміологічних рішень
К. Булавінова пояснила, що на сьогодні достовірними тестами на COVID-19 вважаються тести полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), які визначають наявність самого вірусу в забраному матеріалі.

Швидкі тести на COVID-19 є неточними, і вони не рекомендовані Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). Дані тести у великому відсотку випадків показують або хибнопозитивний, або хибнонегативний результат, що створює плутанину і додаткові ризики як для пацієнтів, так і для медичних працівників.

Також існують тести на визначення антитіл до COVID-19, проте на даний момент в Україні їх ще немає.

Крім цього, експерт зазначила, що загалом тестування має велике значення для управлінських та епідеміологічних рішень. Наприклад, якщо ви головний лікар лікарні і у вас захворів хтось із лікарів — вам обов’язково необхідно розуміти, чи заражений він COVID-19, щоб дослідити весь ланцюжок його контактів. Проте тести не стосуються клінічних рішень лікаря з приводу того, як вести конкретного пацієнта.

Тому якщо у людини підвищилася температура тіла, їй необхідно залишатися вдома в самоізоляції і контактувати зі своїм лікарем у телефонному режимі. На даному етапі застосовується симптоматична терапія (зниження температури тіла, рясне пиття, постільний режим і т.ін.). Немає необхідності заради тестування пересуватися містом, ставити під загрозу себе та оточуючих.

Важливо розуміти, що при COVID-19 найбільш небезпечним станом є вірусна пневмонія. Якщо говорити дуже спрощено, то легені потрібні для того, щоб «качати» кисень у крові. К. Булавінова відмічає, що наразі багато людей забувають про цей механізм і «бігають» за тестуванням замість того, щоб турбуватися про показник насиченості крові киснем, який можна виміряти за допомогою пульсоксиметра. Також з цією метою можна застосувати спеціальний додаток для телефонів.

К. Булавінова підкреслює, що при зниженні рівня кисню в крові існує ризик розвитку поліорганної недостатності. Саме тому питання кисневої підтримки є першочерговим.

Некоректна практика використання масок
Некоректна практика використання масок зумовлює більше ризику, ніж користі. Пояснюючи цей важливий аспект, К. Булавінова проілюструвала найбільш розповсюджену ситуацію. Тож, заходячи до магазину, людина дістає свою чергову маску з кишені або з сумочки. Далі надягає її на себе та робить покупки. На виході з магазину людина знімає маску, при цьому не миє руки і знову кладе її в кишеню або сумку. Така хибна практика застосування масок містить високий ризик.

Якщо мова йде про одноразову хірургічну маску, то важливо розуміти, що після використання її необхідно відразу викинути й обробити руки.

Некоректна практика використання медичних рукавичок
Як відомо, у лікувальних закладах рукавички використовуються під час проведення різних маніпуляцій з пацієнтом. У даному контексті дуже важливо, щоб медичний персонал вмів правильно знімати рукавички, і щоб їх відразу ж утилізували. Інакше відбуватиметься перенесення інфекції від одного пацієнта до іншого.

На думку К. Булавінової, коли людина виходить із дому і надягає рукавички, це створює для неї відчуття помилкової безпеки, при якій ризик поширення інфекції тільки підвищується.

Якщо людина вирішує відвідати магазин у медичних рукавичках, то варто очікувати, що, виходячи з магазину, вона правильно їх зніме (для цього можна подивитися різні навчальні відео), відразу ж викине їх у спеціальну урну та вимиє руки або обробить їх санітайзером. У іншому разі використання медичних рукавичок може бути небезпечним.

Утилізація використаних масок і медичних рукавичок у домашніх умовах
Для цих цілей К. Булавінова рекомендує поставити додаткове відро для сміття, вкладати в нього сміттєві пакети і в них викидати використані медичні рукавички та маски. Бажано, щоб відро для сміття було з педалькою і кришкою.

Консультація для батьків:

Купання – шкідливо чи корисно?

Медичні проблеми купання не дозволяють дати уні¬версальні рекомендації, оскільки багато в чому визна¬чаються вихідним станом здоров'я конкретної дитини. Підкреслимо, що сам факт купання у відкритій водоймі (тобто відповідь на запитання «дозволити чи не дозволити купатися?») найменше пов'язаний із темпе¬ратурою води й визначається бажаннями самої дитини. Інша справа — санітарний стан водойми, наявність об¬ладнаних місць для купання, ваша впевненість у тому, що дитина не ковтатиме цю воду. Саме тут рішення ціл¬ком визначається здоровим глуздом батьків.

До питання про тривалість купання слід сказати та¬ке. Особливості дитячого організму (актив¬ніше вироблення тепла) мають і свій зворотний (нега¬тивний) бік. Справа в тому, що енергетичні запаси ор¬ганізму дитини є помітно нижчими, ніж у дорослого, їх виснаження, звісно, відбувається швидше, отже, оче¬виднішим є підвищений ризик переохолодження.
Важливе правило: краще купатися часто (цілком при¬пустимо — дуже часто), але обмежувати тривалість вод¬них процедур, щоб попередити посиніння й клацання зубами.
Це не буде педагогічною проблемою, якщо дитина твердо переконана в тому, що наступного купання не доведеться чекати кілька годин.
Проте, і сам факт можливого переохолодження, і по¬трапляння води (зазвичай не дуже чистої води) у ніс і ву¬ха помітно підвищує ризик активізації хронічних запаль¬них процесів у носоглотці й вухах (хронічні тонзиліти, аденоїди, отити, гайморити). Власне кажучи, переліче¬ними хворобами, мабуть, і обмежується список хвороб, що вимагають обережності під час купання. Для хво¬роб бронхів і легенів, кісток і суглобів купання — фактор лікувальний. У той же час, якщо ваша дитина має кон¬кретне захворювання, то потрібно порадитися з вашим лікарем саме з приводу проблеми купання.Якщо у вашої дитини є хронічні запальні процеси в носоглотці, або якщо вона часто хворіє на ангіну — прісна вода нерідко ушкоджує (дратує) збуджені ткани¬ни, а солона (морська), навпаки, лікує. Висновки оче¬видні.
І останнє, що насправді є першим. Купання дитини у відкритій водоймі є небезпечним (цілком можливо, найнебезпечнішим) для дитячого життя задоволенням. Ризик купання дітей безпосередньо пов'язаний із роз¬судливістю дорослих.
Ми не читатимемо лекції про правила поведінки на воді, але нагадати про деякі дуже важливі «не можна» все-таки необхідно. Попередньо, однак, підкреслимо, що є два основних шляхи профілактики водних непри¬ємностей — своєчасне навчання дітей плавання й еле¬ментарна дисципліна.
Отже:
не можна, щоб діти купалися без догляду, навіть якщо вони вміють плавати. Дуже важливо при цьому, щоб до¬рослий, який за ними наглядає, не був напідпитку;
• слід категорично забороняти дитині пірнати, якщо во¬на не вміє плавати;
необхідно суворо карати за ігри з елементами «Тону!»;
• яким би вільним не був режим купання, будь-який рух дитини в напрямку до води повинен бути погоджений із дорослими.

Консультація для батьків:

ПРОФІЛАКТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ СЕРЕД ДІТЕЙ

Серед соціальних та медичних проблем суспільства туберкульоз посідає особливе місце. Туберкульоз супроводжує людство з часів його появи. Туберкульозом хворіють і продовжують хворіти в усіх країнах світу. Нажаль, не тільки хворіють від нього, але й помирають.

Зросла кількість важких і занедбаних форм туберкульозу, з’явились нові проблеми – розвиток резистентних форм туберкульозу та поступове збільшення кількості хворих на туберкульоз і СНІД. Залишається актуальною проблема великої кількості хворих туберкульозом, які відносяться до соціально дезадаптованої категорії населення.

Лікування туберкульозу є тривалим та довговартісним.

Туберкульоз - важке інфекційне захворювання, збудником якого є туберкульозна паличка. Основне джерело інфекції – людина, хвора на туберкульоз. Основний шлях зараження – повітряно-крапельний.

Початковий туберкульоз розвивається в 5 – 7% заражених, а у решти – виявляється тільки при зміні туберкулінових реакцій.

Вторинний туберкульоз проявляється у вигляді різних клінічних форм і характеризується запальним процесом різної тривалості, нерідко з видозміненням легеневої тканини, її розпадом, утворенням порожнини

(каверни).

Основними методами, що дозволяють поставити діагноз туберкульозу, є: мікробіологічні, рентгенологічні, для дітей – туберкулінодіагностика ( проба Манту ).

У дітей переважають позалегеневі форми туберкульозу, а саме: туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів та туберкульоз шкіри. Однак ускладнює ситуацію той факт, що особливістю захворюваності на сухоти серед дітей, на відміну від дорослих, є співвідношення ураження легень та позалегеневого туберкульозу. І тут показники далеко не втішні. Статистика свідчить, що у структурі захворюваності дітей на позалегеневий туберкульоз 74% складає туберкульоз органів дихання і 26% - туберкульоз інших органів. В останньому випадку найбільш поширені ТБ кістково-суглобової системи та периферичних лімфатичних вузлів. При цьому у дітей ТБ кістково -суглобової системи зріс на 14%.

Для профілактики туберкульозу у дорослих проводяться флюорографічні обстеження, у дітей - вакцинація на 3 – 5 день від народження та ревакцинація ( повторне введення вакцини ) - в 7 років. Для визначення напруги імунітету та інфікованості щорічно проводиться проба Манту, починаючи з 1 року до 18 років.

Як виявляють туберкульоз серед дітей?

У зв’язку з тим, що флюорографічне обстеження проводять серед дітей і підлітків лише з 15-ти років, для раннього виявлення інфікованості серед дітей і підлітків використовують щорічні постановки туберкулінових проб Манту. Постановка проб Манту використовується з метою відбору контингенту серед дітей і підлітків для ревакцинації проти туберкульозу; для раннього виявлення початкових і локальних форм туберкульозу у дітей і підлітків; для визначення інфікованості дитячого і підліткового населення.

Якщо через 48-72 години на шкірі передпліччя, де була проведена проба Манту, не з’являється почервоніння, це свідчить про те, що дитина не заражена туберкульозною паличкою, проба в такому випадку вважається негативною. Поява почервоніння і припухлості на місці туберкулінової проби Манту у дитини, свідчить про інфікованість туберкульозом , проба в такому випадку вважається позитивною.

Чи шкідливі протитуберкульозна вакцина та проба Манту?

Всі батьки повинні знати, що туберкулінові проби і протитуберкульозна вакцина не шкідлива для здоров’я дітей. Це підтверджується тривалим періодом застосування цих процедур. Протитуберкульозні щеплення оберігають дітей від захворювання.

Інколи батьки відмовляються від проведення щеплень проти туберкульозу та постановки проб Манту. Альтернативи цим заходам немає, адже вони є найбільш результативними для діагностики та профілактики туберкульозу.

Щороку в Україні хворіє до 35 % дітей, які не були щеплені. При аналізі випадків туберкульозного менінгіту встановлено, що 82 % захворілих на цю недугу дітей були або не вакциновані, або вакцинація у них була не ефективною.

Туберкульоз і діти

У віковій структурі захворюваності дітей на туберкульоз помітне підвищення відсотка дітей раннього віку з ускладненим перебігом хвороби, при цьому найчастіше спостерігається прогресування прогресу з розвитком менінгіту, міліарного туберкульозу та казеозної пневмонії. Особливо це стосується дітей грудного віку, в котрих імунна система є недосконалою і не має ефективного захисту від туберкульозу. Значну кількість дітей, які захворіли на туберкульоз, становлять особи дошкільного віку. З року в рік зростає число померлих від туберкульозу дітей. Вмирають не лише діти раннього віку, які є найчутливішими до туберкульозної інфекції, а й є випадки смерті дітей старшого віку.

Наукові дослідження показали, що обсяг і якість профілактичних заходів, в тому числі раннє виявлення туберкульозної інфекції та ефективність специфічної профілактики БЦЖ в Україні, особливо останніми роками, були недостатніми.

Вивчаючи причини несвоєчасного виявлення туберкульозу, встановлено недостатню настороженість педіатрів щодо цієї недуги, їх необізнаність з питань раннього та діагностики хвороби. Не налагоджено співпрацю між педіатрами і фтизіатрами. Про це свідчить тривале (від одного місяця до 1.5 року) помилкове лікування дітей, хворих на туберкульоз, нерідко у кількох лікарнях з приводу інших хвороб.

Після проведення туберкулінодіагностики не контролюється своєчасність обстеження на туберкульоз дітей з інтенсивними та гіперергічними реакціями на туберкулін. До того ж, значна кількість джерел інформації не виявляється або несвоєчасно виявляється, внаслідок цього багато дітей з невідомих вогнищ інфекції, які повинні спостерігатися фтизіатром, не знаходяться на диспансерному обліку і профілактичні протитуберкульозні заходи серед них не проводяться.

На основі багаторічних наукових досліджень розроблено заходи щодо організаційних форм виявлення та запобігання туберкульозу в дітей в умовах епідемії туберкульозу. Розроблені заходи щодо організації раннього та своєчасного виявлення туберкульозу відрізняються від існуючої тактики виявлення посиленням протитуберкульозних заходів у групах ризику, оскільки майже всі хворі на туберкульоз діти були з цих груп ризику, оскільки майже всі хворі на туберкульоз діти були з цих груп, а туберкулінодіагностика серед цього контингенту дітей проводиться нерегулярно. Другою особливістю є обов’язкове проведення туберкулінодіагностики дітям, котрі звернулись у поліклініку чи стаціонар з приводу будь-якої хвороби, за винятком протипоказаної. Це спричинено тим, що більшу кількість дітей, яких виявили при зверненні за медичною допомогою, тривало помилково лікували з приводу інших хвороб

Основними протитуберкульозними заходами серед дітей вважаються:

профілактичні, до яких відносяться: вакцинація і ревакцинація;
хіміопрофілактика;
ізоляція дітей із мікобактеріального вогнища;
оздоровлення дітей у дитячих колективах та сім’ях;
санітарно-освітня робота серед населення;
вакцинація і ревакцинація;
хіміопрофілактика;
ізоляція дітей із мікобактеріального вогнища;
оздоровлення дітей у дитячих колективах та сім’ях;
санітарно-освітня робота серед населення;
раннє виявлення туберкульозу;
організація диспансерного спостереження: педіатром за дітьми груп ризику щодо туберкульозу;
фтизіатром за дітьми, які живуть в умовах контакту з хворим на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу (МБТ) та дітьми, хворими на туберкульоз;
педіатром за дітьми груп ризику щодо туберкульозу;
фтизіатром за дітьми, які живуть в умовах контакту з хворим на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу (МБТ) та дітьми, хворими на туберкульоз;
організація лікування хворих на туберкульоз дітей до їх одужання.
Протитуберкульозні заходи серед дітей здійснюються загальною медичною мережею, протитуберкульозною і санітарно-епідемічною службою.

Підкреслено, що для раннього та своєчасного виявлення туберкульозу в умовах епідемії хвороби протитуберкульозні заходи слід спрямовувати у таких напрямках:

серед здорового контингенту дітей;
груп ризику, що знаходяться на диспансерному обліку в дитячих поліклініках;
груп ризику, що спостерігаються в протитуберкульозному диспансері;
контингентів, що є під наглядом фтизіатра у протитуберкульозному диспансері (виявлення загострень процесу).
Дотримуючись розробленої методики організації протитуберкульозних заходів серед дітей в умовах епідемії туберкульозу, ефективність раннього виявлення туберкульозної інфекції підвищується у 2,8 раз. Запропонована методика у перспективі підвищить настороженість педіатрів щодо туберкульозу, налагодить співпрацю між педіатрами та фтизіатрами.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!Щоб не захворіти на туберкульоз необхідно повноцінно харчуватися, не мати шкідливих звичок, вести здоровий спосіб життя, своєчасно проводити щеплення!

Консультація для батьків: "Авітаміноз "

сестра медична, Буткевич Г.В.

  Що ж таке авітоміноз і чому він з’являється?

Авітаміноз — це хронічна нестача певного вітаміну або мінералу в організмі людини. Вітаміни та мінеральні речовини необхідні організму для нормального обміну речовин, відновлення тканин, біохімічного забезпечення всіх функцій організму, вони грають роль каталізаторів різних ферментних систем. Взагалі, авітомінозом хворіють дуже рідко, адже авітаміноз — це коли в організмі повністю відсутній якийсь вітамін. Для того щоб дійти до такого, треба довго голодувати або задовольнятися бідним раціоном. Насправді ж, організм частіше наздоганяє гіповітаміноз — понижений в порівнянні з потребами нашого організму вміст вітамінів. Виникає авітаміноз через неправильне харчування.

Як людина може визначити, що вона страждає від авітомінозу?
Кожний вітамін – маленька складова злагодженого функціонування нашого організму. Тому нестача необхідної кількості вітамінів помітно відчувається. Одними з основних симптомів авітомінозу є регулярна втома, неуважність, дратівливість, зниження імунітету, щоденна млявість та сонливість. Від нестачі вітамінів може бути навіть депресія. Крім того, проблеми зі шкірою, випадіння волосся та ламкість нігтів – також можуть бути ознаками авітамінозу.

Як потрібно харчуватись, щоб відновити необхідний баланс вітамінів в організмі?
Все залежить від того, якого вітаміну потребує організм. Наприклад, на нестачу вітаміну А вкажуть проблеми із шкірою та зором. Джерелами цього вітаміну є молочні та м’ясні продукти, яйця, морква, апельсини та мандарини. Нестача вітаміну В1 супроводжується стомлюваністю, відчуттям тяжкості в ногах, головними болями та зниженням тиску. Отримати цей вітамін можна вживаючи вироби з житнього та пшеничного борошна, горох та свинину. Часто зниження апетиту, слабкість, головний біль, різь в очах, часті кон’юнктивіти та свербіж шкіри тісно пов’язані з нестачею вітаміну В2. Щоб запобігти цьому потрібно вживати молочні продукти, крупи, лисички, цільнозерновий хліб, брокколі, печінку, яєчний жовток, сир. Коли організму не вистачає вітамінів В3 і РР можуть виникнути хвороби травної системи, нервової системи та шкіри. Джерела вітаміну В3 і РР: свіжа риба, хліб, бобові, горіхи, білі гриби, індичка. За відсутності вітаміну В6 може виникнути підвищена дратівливість, безсоння, загальмованість, стоматит, відсутність апетиту, дерматити та анемія. Його можна знайти в овочах, дріжджах, молоці, рибі, бананах та волоських горіхах.

Чи можливо уникнути стану, при якому організму не вистачає поживних речовин?
Для всіх найкраща профілактика авітамінозу — це здорове харчування. Ніякі вітамінні препарати та біодобавки, навіть найдорожчі та якісні, не будуть настільки ж ефективні, як регулярне вживання продуктів, у яких є високий вміст цінних поживних речовин. Тим, хто належить до групи ризику і переймається своїм здоров’ям, варто звернутися до лікаря та отримати консультацію.
І не забувайте про ранкову зарядку, контрастний душ, помірні фізичні навантаження. Це відмінно тонізує організм, допомагає боротися з втомою, нормалізує сон.

На що варто зважати при виборі комплексу вітамінів?

На аптечних полицях можна побачити безліч препаратів: для поповнення одного з вітамінів чи їх комплексів, покращення імунітету, підвищення опірності організму, просто від того чи іншого захворювання. На усіх препаратах в анотаціях можна знайти: покази, протипокази, рекомендовану норму споживання, але кожна людина особлива (індивідуальна), необхідно враховувати її фізіологічний стан, стать, вік, зріст, умови праці і навіть середовище проживання.
Вітамінні комплекси в даний час випускаються для різних захворювань, якщо у Вас є дефіцит одного з вітамінів, краще порадьтеся з фахівцями. Не забувайте про те, що небезпеку становить не тільки недостача але й надлишок вітамінів, у всьому необхідно дотримуватися почуття міри!

Бажаю Вам міцного здоров’я.

Консультація для батьків:

Що таке ангіна?

Види захворювання

Ангіна за формою

Причини ангіни

Консультація для батьків: ГРВІ.

На сучасному етапі розвитку медицини все ще зберігається актуальність питань, пов’язаних із захворюваністю інфекційними захворюваннями, що відносяться до групи ГРВІ або ГРЗ. У нашій країні щорічно, приблизно 30 мільйонів чоловік піддаються простудних інфекцій. Слід зазначити, що так само в цей період, поряд з вже існуючими вірусами, виникає близько двох тисяч нових вірусів, що викликають недуги, які відносяться до ГРВІ або ГРЗ. Найбільшому ризику піддаються діти. Крім повітряно-крапельного шляху зараження, в педіатрії виділяється ще і контактно-побутовий, який сприяє проникненню вірусних мікроорганізмів в дитячий  організм.

ЯК ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ГРВІ У ДІТЕЙ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ
Характерними ознаками гострих респіраторних вірусних інфекцій у немовляти виступає гострий початок, якому притаманне швидке підвищення температури тіла вже протягом декількох годин з початку хвороби.

Для дітей молодшого віку відмінністю виступає більш явний прояв синдрому інтоксикації, який характеризується млявістю, анемією, погіршенням апетиту.

Проявами даного синдрому у дитини більш старшої вікової групи виступають головний біль, зниження активності, блювання і навіть менінгеальні знаки (при важкому перебігу захворювання).

Найбільша активність інфекції в дитячому організмі виражається через прояв катарального синдрому, для якого характерно покашлювання, невелике відділення слизу з носових шляхів, незначна гіперемія слизових оболонок ротової порожнини і глотки, виникнення «зернистості» на стінках глотки.

Грип характеризується гострим початком вже через дванадцять годин – дві доби по проникненню збудника в організм дитини. Найчастіше проявляється різким підвищенням температури до 38-40 градусів, виникненням сухого кашлю. Поряд з цим можлива поява нежитю, кон’юнктивіту, почервоніння горла, фарингіту, тонзиліту або тонзилофарингіту. Крім вище перерахованих ознак, починає проявлятися токсичне ураження, яке виражається в:

- слабкості;

- нездужанні;

- головному болю;

- млявості;

- м’язовому болю;

- хворобливих відчуттях в органах зору.

Тривалість хвороби коливається у відповідності з індивідуальними особливостями кожного окремого малюка.

ПРОФІЛАКТИКА ГРВІ ТА ГРИПУ В ДИТЯЧОМУ САДУ
Для дитячого садка характерно час проведення в колективі та вчинення всіх дій разом, що і провокує масовий характер захворюваності відвідувачів дитячого садка.

Для зміцнення імунітету дитини в дитячому садку необхідно дотримуватися ряду рекомендацій:

- створення гарного настрою і бадьорого духу, впевненість у готовності малюка до відвідування закладу;

- процедура обробки по приходу з дитячого саду. У якості профілактичних заходів можливо змазування пазух носа оксоліновою маззю, або промивання носоглотки 1% сольовим розчином;

-дотримання гігієни. Утримання в чистоті приміщень, де перебувають діти. Періодичне провітрювання кімнат;

- загартовування організму і прищеплення інтересу до занять спортом;

-систематичне перебування на свіжому повітрі;

- забезпечення дитячих садків спортивним інвентарем;

- здійснення вітамінізації. Включення в раціон дитячого харчування продуктів з вітаміном с, фруктів.

ВАКЦИНАЦІЯ ПРОТИ ГРИПУ: ОСОБЛИВОСТІ, ЕФЕКТИВНІСТЬ
Питання протигрипозної вакцинації все ще залишається спірним, і має як прихильників, так і супротивників.

Головна спрямованість даного способу профілактики хвороби полягає у формуванні особливого імунітету до конкретного збудника за рахунок впровадження в організм комплексу антигенів (елементів збудника).

Багато батьків бояться щепити дітей, побоюючись того, що після щеплення дитина обов’язково захворіє на грип.

Насправді, якість вакцини від грипу, яке було 10-20 років тому, суттєво відрізняється від сучасних ін’єкцій. Раніше при створенні вакцин від грипу використовувалися так звані живі, але ослаблені віруси. При використанні таких вакцин ймовірність мати помірні симптоми захворювання суттєво зростають.

Коли мова йде про сучасних вакцинах, при їх створенні використовуються інші технології, що дозволяють не використовувати живий вірус. Інактивовані вакцини включають в себе фрагмент вірусу, відповідального за вироблення імунітету. Такі вакцини лише у 10% дітей дають місцеві реакції.

Слід бути обізнаними в кількох особливостях вакцинації:

Вироблення імунітету відбувається лише через 10-14 діб за здійснення вакцинації.

  До складу сучасних вакцин входить не 1, а 3 збудника, що спрямовано на попередження зараження при першій і другій хвилі епідемії.

  Для досягнення необхідного ефекту від вакцинації слід брати до уваги:

- особливості власне вакцини;

- індивідуальні особливості кожного організму;

- вплив зовнішніх факторів.

  У разі дотримання всіх правил ефект від вакцинації становить 75-90%.

  Щорічно на утримання вакцин вносяться зміни, що обумовлено здатністю грипу до мутацій.

У медицині виділяють два види вакцин проти грипу, представлені:

- живими (у складі – живі вірусу, ослаблені);

- інактивованими (у складі – мертві вірусні мікроорганізми або їх частини).

Якісні характеристики вакцини визначає її:

- реактогенність (провокування побічних ефектів).

- імуногенність (адекватність та достатність по силі відповіді для створення особливого імунітету).

Коли мова йде про грип, то таке поняття, як перехресний імунітет взагалі не існує.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ГРВІ ТА ГРИПУ У ДІТЕЙ
Профілактичні заходи, які необхідно виконувати батькам для попередження зараження дитини простудними захворюваннями, представлені:

  Дотриманням правил гігієни, які полягають у:

- режим дня;

- уникнення переохолодження або перегріву;

- регулярне та ретельне миття рук з милом;

- використання індивідуальних предметів особистої гігієни;

- користування носовою хусткою під час кашлю або чхання.

  Регулярним провітрюванням і прибиранням у дитячій кімнаті і житловому приміщенні в цілому.

  Загартовуванням дитячого організму.

  Профілактикою захворювань простудного характеру за допомогою спеціально призначених лікарських засобів.

У разі перших симптомів хвороби необхідно:

- обмежити спілкування хворого з іншими членами сім’ї;

- звернутися за допомогою до фахівця;

- не відправляти дитину в школу або дитячий сад.

Пам’ятайте, раннє розпізнавання небезпечних ознак  є надзвичайно важливим.  Саме тому для постановки діагнозу необхідно звернутися до лікаря, який призначить лікування та буде контролювати стан вашого здоров’я чи здоров’я вашої дитини.

Телефонуйте 103, якщо з’явились небезпечні ознаки:

- задишка;

- висипи на шкірі;

- кровохаркання;

- синюшний відтінок шкіри;

- блювання та пронос;

- біль в грудях;

- зниження тиску;

- сповільнений пульс;

- аритмія;

- порушення свідомості;

- судоми.

Консультація для батьків:
Психічний розвиток дитини та психологічний клімат родини.

Людина від моменту народження потрапляє до певного життєвого середовища. Вона розвивається, виховується, навчається в ньому – взаємодіє з ним. Саме тут вибудовується її неповторний особистісний склад, визначаються можливості самостійно втручатися в життєдіяльність цього середовища – часто з намірами його вдосконалити відповідно до своїх переконань чи потреб.
Починаючи з "молочного" віку, дитина у своєму психічному розвитку прагне досягти його вищого рівня. Це відбувається завдяки тому, що мотиви, створювані природними умовами, трансформуються під впливом соціальних мотивів. А ці мотиви залежать, у свою чергу, від складних та мінливих форм життя. Отже, у психічному розвитку дитини перетинаються і взаємодіють фактори біологічного і соціального характеру.
Життєве середовище має широкий спектр параметрів, що впливають на психічний розвиток і функціонування людини. Незаперечна роль найближчого соціального оточення (родина, виховні заклади, коло спілкування тощо). Треба зважати й на специфічне фізичне оточення (умови, в яких живе індивід), соціокультурні обставини. Ці та інші фактори разом з генетично успадкованими утвореннями та конкретно-історичними соціокультурними умовами виховання мають принципове значення для психічного розвитку індивіда.
Психологічний клімат – це емоційно-психологічний настрій, який формується в родині в процесі взаємодії її членів. Настрій з’являється внаслідок того, що при безпосередніх особистих контактах всі зв’язки між людьми набувають емоційно-психологічного забарвлення, яке визначається ціннісними орієнтаціями, моральними нормами та інтересами членів родини. На думку цих науковців, психологічний клімат конкретних родин формується під впливом двох основних факторів: мікро-соціальних умов життєдіяльності родини (її склад, рівень добробуту, соціальний статус) та соціально-психологічного клімату в цілому, основні елементи якого засвоюються внаслідок тісного контакту членів родини.

Морально-психологічний клімат – один з найістотніших елементів загальної системи умов існування і життєдіяльності людини.
Особливе його значення визначається:
• по-перше, тим, що психологічний клімат характеризує найближчі, найбільш неопосередковані умови функціонування.
• по-друге, не менш актуальним є те, що психологічний клімат характеризує не стільки зовнішні стосовно людини, скільки внутрішні психологічні аспекти цього середовища.
Необхідно враховувати, нарешті, й те, що з кліматом родини пов’язується уявлення про найбільш значне в структурі всього способу життя людини.
• всі члени родини спілкуються між собою, вміють слухати і чути одне одного. В суперечках враховується думка кожного;
• відповідальність і обв’язки поділяються між всіма членами родини;
• члени родини підтримують одне одного, можуть виконувати обов’язки іншого у випадку зміни ситуації;
• кожен член родини вірить у себе, має адекватну самооцінку, довіряє іншим;
• члени родини мають спільну систему цінностей, поважають сімейні традиції;
• цінується почуття гумору, приділяється увага духовному життю, виховується позитивне ставлення до будь-яких подій, виділяється час для спільних розваг;
• коаліції між членами родини динамічні й мінливі;
• члени родини створюють умови для особистого зростання, звертаються за допомогою і підтримкою до фахівців у випадку кризи чи виникнення якихось проблем.
Можна виокремити три основні фактори, що визначають формування моделі світу на самому початку життя дитини:
• Перший фактор – вплив "дорослої культури", активними провідниками якого є батьки.
• Другий фактор – особисті зусилля дитини, які проявляються в різних видах її інтелектуально-творчої діяльності.
• Третій фактор – вплив дитячої субкультури, традиції якої передаються від покоління до покоління; вони надзвичайно важливі в психічному та загальному розвитку дитини.
Отже, значення внутрішньо-сімейних відносин у психічному розвитку й становленні індивіда зумовлене як тим, що вони є першим специфічним прикладом суспільних відносин, з якими зустрічається людина від моменту народження, так і тим, що в них ніби фокусується і відтворюється в мініатюрі все розмаїття суспільних відносин, а також створюються можливості для раннього прилучення дитини до їх системи.
Внутрішньо-родинні відносини реалізуються лише у формі міжособистісних стосунків у процесі безпосереднього спілкування. Міжособистісне спілкування – один із соціально-психологічних механізмів розвитку особистості. 
Саме в процесі спілкування з дорослими дитина набуває навичок мови і мислення, предметних дій, опановує основи людського досвіду, пізнає і засвоює правила людських взаємостосунків, притаманні людям властивості, прагнення, ідеали. В процесі спілкування з дорослими відбувається те, що можна назвати явищем "розпредмечування" людини і оволодіння на цій основі людським ставленням до світу, бути здатним мати власну думку про події тощо.
Важливо відзначити, що коли на першому році життя для малюка основним об’єктом пізнання є дорослий, то на другому – третьому році, у зв’язку зі зміною провідної діяльності, дорослий стає прикладом правильних дій з предметами, які дозволяють відкривати в них властивості, недоступні для дитини без контактів з дорослими. Спілкування з дорослими вимагає від дітей і вирішення пізнавальних завдань. Тому можна припустити, що воно зумовлене розвитком і більш загальної здатності оперувати образами предметів матеріального світу "в умі", у внутрішньому плані.
Що стосується спільної предметної діяльності дитини з дорослими, то відомо, що дитину дуже цікавлять іграшки, які можуть бути використані в процесі спілкування, бо, поряд зі схильністю до обстеження предметів, діти за допомогою дорослих (а потім і самостійно) люблять поєднувати різні предмети та їх частини в нові комбінації, переносити одні й ті ж дії на різні предмети, замінювати один предмет іншим. Для дітей, які мають вищий рівень спілкування з дорослими, властива й розвиненіша предметна діяльність з елементами уяви і креативності.
Отже, здатність до побудови початкових образів уявлення має свої джерела в ранньому дитинстві. Механізмом впливу і взаємозв’язку спілкування і уяви дитини можна вважати розв’язання комунікативних завдань, що належать до рівня ситуаційно-ділової форми спілкування. Вони вимагають від неї поглибленого спостереження за дорослим, чуттєвої реакції на оцінку ним її дій і потреби відтворювати ці дії.
Батьки користуються багатьма засобами впливу на розвиток дитини: залежно від ситуації, від самої дитини, її поведінки в конкретний момент, від культури, до якої належить родина.
Особлива роль в емоційному і розумовому розвитку дитини, як засвідчують психологічні дослідження, належить спілкуванню з матір’ю, материнській турботі. Якщо погодитися з тим, що приязнь до іншої людини, потреба захищати і піклуватися – атрибути почуття любові, то слід визнати, що любов матері й дитини – це особливий тип любові, від якого залежить сприйняття і відчуття дитиною психологічної атмосфери в родині.
Особливість її проявляється в тому, що вона життєво необхідна дитині, вселяє в неї впевненість, віру у власні сили, розуміння моральної і фізичної підтримки матір’ю. Це добрий ґрунт для розвитку здатності експериментувати у своїх діях, прагненнях, поведінці. Іншими словами, розвиватися творчо, дивергентно мислити, в майбутньому стати креативною особистістю.
.
Необхідно виокремити основні ознаки психологічного клімату, які позитивно впливають на розвиток креативності:
• вимогливість членів родини одне до одного, але водночас і висока міра довіри;
• вільне висловлювання думок при обговоренні питань, що стосуються всієї родини, а також здатність прийняти точку зору іншого;
• ділова, але доброзичлива критика;
• брак надмірного тиску дорослих на дітей, надання дитині права самостійно приймати важливі для неї рішення;
• достатня інформованість членів родини про події, що відбуваються навколо.
На нашу думку, для розвитку креативності оптимальним є середній рівень опору середовища і заохочення таланту; заборони, "табу", соціальні шаблони тільки блокують її виявлення [6].
Аналізуючи відповідну літературу, ми з’ясували, що однією з особистісних властивостей творчої людини є підвищена здатність до поле-незалежної поведінки. Вважаємо, що поява відчуття автономності є значним моментом у психічному розвитку особи. Відчуття ж її зароджується в ситуації терпимості членів родини одне до одного, до поглядів, прагнень чи ідеалів інших тощо.
Заохочування до автономної поведінки особливо важливе для дітей у віці від одного до трьох років. Потреба у такій поведінці на якийсь момент стає провідною. Дитина постійно вдосконалює її, вступаючи в нові відносини із значними близькими та іншими людьми. Оточення, у свою чергу, має сприяти процесові становлення автономності дитини: демонструвати можливості власного тіла, способи управління ним, допомагати закріпити дії самообслуговування тощо. Коли дитина спромагається виконати щось самостійно, то набуває почуття самоконтролю і впевненості. Якщо ж вона постійно зазнає невдач, чує негативну оцінку своїх дій, то починає відчувати сором і сумнів у власних силах. Водночас гіперопіка, брак довіри теж не сприяють розвиткові автономності.
Володіючи особливими можливостями у формуванні емоційного, чуттєвого розвитку дитини, родина тим самим створює передумови для розвитку індивідуальності особи, оскільки ніщо так не виражає її суб’єктивний світ, як почуття. Іншими словами, внесок родини в емоційний розвиток особистості унікальний.
Підсумовуючи, слід зазначити, що психологічний клімат родини є надзвичайно важливою умовою психічного розвитку дитини. Адже родина – це перше середовище, в якому опиняється дитина від моменту народження. Саме стосунки з найближчим оточенням визначають, чи зможе дитина дивергентно мислити, чи складеться вона як особистість.

Консультація для  батьків:
« Заходи для дітей, що часто хворіють».

Для забезпечення здоров'я своїх малюків батькам необхідно забезпечити деякі оздоровчі заходи вдома, обов'язково порадившись з лікарем дитини – це загартовуючі заходи, збалансоване харчування, профілактичні заходи, прогулянки круглий рік, відповідний одяг дитини у приміщенні та на вулиці.
ЗАГАРТОВУВАННЯ
1. Рухова гімнастика щоранку (не меньше 5 вправ на різну групу мязів).
2. Обтирання шиї мокрим рушником після ранкового вмивання.
3. Масаж крил носа щоранку після вмивання.
4. Полоскання рота водою кімнатної температури після кожного прийому їжі.
5. Якомога більше перебувати на свіжому повітрі.
Прогулянки на відкритому повітрі повинні проводитися не рідше 2 разів на день. Оптимальний час перебування на відкритому повітрі - 3,5-4 години на день з достатньою руховою активністю. Основними причинами скорочення тривалості перебування на свіжому повітрі є погіршення самопочуття, порушення стану здоров`я дітей, ускладнення метеоумов.(Санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів, розділ VI).
6. Не кутати дитину (одягати відповідно пори року та погодних умов з метою уникнення перегріву або переохолодження організму).
7. Часто провітрювати кімнату, особливо перед сном.
За відсутності дітей приміщення повинні періодично провітрюватися. Ефективним є наскрізне або кутове провітрювання. Тривалість провітрювання залежить від температури зовнішнього повітря, напрямку вітру та ефективності роботи опалювальної системи. Наскрізне провітрювання має проводитися кожні 1,5-2 години з тривалістю не менше 10 хвилин. У спальнях наскрізне провітрювання здійснюється до та після сну дітей.
У холодну пору року провітрювання повинно бути закінчене не пізніше ніж за 30 хвилин до приходу дітей із занять або з прогулянки і за 30 хвилин до сну. Під час сну може бути забезпечено доступ свіжого повітря з одного боку приміщення, але за 30 хвилин до підйому дітей його припиняють.
У теплу пору року в приміщеннях із постійним перебуванням дітей забезпечується широкий доступ свіжого повітря, а саме через однобічну аерацію приміщень у присутності дітей. Денний і нічний сон має бути при відкритих вікнах, фрамугах, кватирках за відсутності протягів.
8. Мити ноги перед денним сном прохолодною водою щодня (почати з температури води 28-30°С, поступово знижуючи до 18°С і нижче).

Консультація для батьків:

Батькам про роботу ДНЗ ( ясла – садок)

« Сонечко» села Любиковичі на період карантину у зв’язку з поширенням короновірусної хвороби (СОVID-19)

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ  БАТЬКІВ

 Перед виходом із дому проведіть термометрію у дитини.

1. Оцініть стан здоров’я дитини та стан здоров’я самого себе.
2. Пам’ятайте, що в разі виявлення підвищеної температури та ознак респіраторних захворювань вхід на територію закладу буде заборонено.
3. При гарному самопочутті Вас та Вашої дитини, температурі тіла не більше 37,2 °С зберіться до дошкільного закладу:

•  
  • одягніть захисну маску (респіратор) так, щоб були покриті ніс та рот;
  • візьміть взуття і одяг дитині на випадок дощової погоди;
  • візьміть довідку від лікаря у разі перенесеного інфекційного захворювання;
  • візьміть заповнену і підписану Інформаційну згоду (на початку відвідування дитиною закладу).

5. Не забутьте проінформувати вихователя про стан здоров’я дитини.
6. Пам’ятайте про те, що медичний працівник закладу повинен бути ознайомлений батьками з особливостями перебігу хронічних хвороб у дитини, щоб надати відповідну невідкладну медичну допомогу в разі необхідності.
7. Пам’ятайте про власну персональну відповідальність за правдивість інформації про стан здоров’я дитини.
8. У разі погіршення самопочуття дитини відмовтеся від відвідування дитиною закладу дошкільної освіти, зверніться по консультацію до лікаря, повідомте про причину відсутності вихователя.
9. У разі виникнення необхідності залишити дитину дома з інших причин повідомте вихователя напередодні
10. У разі тимчасової відсутності дитини не через хворобу та бажання відновити відвідування дитиною закладу, повідомте вихователя напередодні у зв’язку з організацією харчування Вашої дитини.
11. На території закладу освіти дотримуйтесь соціальної дистанції.

ІНФОРМОВАНА  ЗГОДА  БАТЬКІВ

Я__________________________________________, батько (мати)

                                               ^(ПІБ)

  ___________________________________________вихованця (нки)

                                      ^{(ПІБ дитини)}

свідомо розумію, що заклад дошкільної освіти не несе відповідальності за розповсюдження інфекції COVID-19, яка може бути занесена до закладу дошкільної освіти будь-якою особою (дитиною, її батьками або іншими членами родини, працівниками) з безсимптомним (субклінічним) характером перебігу захворювання (не визначається температурним скринінгом та візуальним оглядом).

_________             _____________________   

дата                                підпис (прізвище, ініціали)

Одне з основних завдань дошкільного навчального закладу - вчити дошкільнят бути здоровими.

Обов"язкова документація сестри медичної нашого дошкільного закладу:

Особливу увагу необхідно приділяти організації харчування  та розвитку культурно-гігієнічних навичок дошкільнят. Для цього у закладі розроблено  два меню: на літньо-осінній та зимово- весняний періоди.

Орієнтовне двотижневе меню
ДНЗ «Сонечко» на літньо - осінній період
Вага однієї порції (г) для дітей
1-3 роки 3-6 років
Перший тиждень
Понеділок
Сніданок
1. Сирники 105 120
2. Кавовий напій 160   200
3. Фрукти свіжі (11.00) 70 70
Обід
1.Салат зі свіжих огірків 50 65
2. Суп круп'яний (макаронний) 170 200
3. Капуста тушкована 100                110
4.Кури відварні 55 90
5. Компот зі свіжих яблук 150 180
6. Хліб (житній) 30 50
Вечеря
1. Каша молочна пшоняна 180 220
2. Чай 150 200
3. Батон з маслом. 30/5 40/5
Вівторок
Сніданок
1. Омлет 30               60
2. Каша пшенична з маслом   90/2 160/5
3. Кисіль зі сушених фруктів 180             180
4. Печиво 15               20
5. Яблуко (11.00) 70               70
Обід
1. Борщ з буряка зі сметаною 160/3 230/5
2. Тюфтєлі м'ясні                  45    90
3. Каша гречана з маслом                100/5 120/5
4. Сік                 70               100
5. Хліб (пшеничний) 30 40
Вечеря
1. Суп молочний з макаронними виробами 200     250
2. Чай 150 200
3. Батон з маслом 30/5 40/5
Середа
Сніданок
1. Млинці з повидлом яблучним 65/15 75/20
2. Кавовий напій на згущеному молоці 150 180
Обід
1. Борщ український зі сметаною                  180/3     250/6
2. Котлета рибна                   70                    130
3. Рис відварний                  100                  150
4. Компот із свіжих яблук 150                   180
5. Хліб (житній) 30   50
Вечеря
1. Каша молочна манна                  180                 220
2. Чай                   150    200
4. Батон з маслом 30/5    40/5
Четвер
Сніданок
1. Каша молочна пшоняна 180                  220
2. Кавовий напій                    160     200
3. Батон з маслом, сир твердий 30/5/5 40/5/10
Обід
1. Салат зі свіжої капусти та моркви 45  60
2. Суп гречаний                   200    250
3. Печеня по-домашньому 100 150
4. Чай 150 200
5. Хліб (пшеничний) 30 40
Вечеря
1. Вареники ліниві 110 135
2. Компот із свіжих яблук 150 180
П»ятниця
Сніданок
1. Оладки з повидлом                    70/10 100/20
2. Чай                    150 200
    3. Яблуко (11.00) 70  70
Обід
1. Суп гороховий 200    250
2. Риба тушкована з овочами 30/20 75/50
3. Картопляне пюре з маслом 110/2   150/5
4. Компот зі сушених фруктів 180 180
5. Хліб (пшеничний) 30 40
Вечеря
1.Яйце варене 20 40
2.Каша гречана з маслом 100/5 120/5
3. Кавовий напій 160 200

4. Батон з маслом 30/5 40/5
Другий тиждень
Понеділок
Сніданок
1. Салат зі свіжої капусти та моркви 45 60
2. Омлет 30 60
3. Каша ячмінна з маслом 100/2                  160/5
4. Чай 150                  200
5. Печиво 30 40
Обід
1. Борщ з буряка зі сметаною 160/3 230/5
2. Гуляш м’ясний   40 80
3. Вермішель з маслом 90/5 100/5
4.. Сік    70    100
5. Хліб (житній)    30     50
Вечеря
1. Фрукти свіжі 70 70
2. Сирно-манна запіканка    100      125
3. Кавовий напій на згущеному молоці 150                   180
Вівторок
Сніданок
1. Оладки з повидлом 70/10      100/20
2. Кавовий напій на згущеному молоці 150                   180
3. Фрукти свіжі 70 70
Обід
1. Розсольник по-домашньому                       160                   230
2. Тюфтелі м'ясні   45 90
3. Пюре картопляне з маслом.  110/2                  150/5
4. Компот із свіжих яблук   150 180
5. Хліб (житній)   30  50
Вечеря
1. Каша молочна пшоняна 180 220
2.Чай 150                   200
2. Батон з маслом, сир твердий 30/5/5 40/5/10
Середа
Сніданок
1. Суп молочний з макаронними виробами 200                  250
2. Кавовий напій 160                 200
3. Батон з маслом, сир твердий  30/5/5 40/5/10
Обід
1. Суп гречаний 170 200
2. Риба тушкована з овочами                      30/20  75/50
   3. Рис відварний                       100   150
4. Хліб (пшеничний) 30 40
5. Компот зі свіжих яблук 150 180
Вечеря
1. Овочеве рагу  125  150
2. Чай  150     200
3. Печиво                      30 40
Четвер
Сніданок
1.Млинці з повидлом яблучним 65/15 75/20
2.Кавовий напій на згущеному молоці 150 180
Обід
1. Борщ з капусти зі сметаною 200/3 250/5
2.Кури відварні 50 90
3.Каша гречана з маслом 100/5 120/5
4.Компот із сушених фруктів 180 180
5.Хліб (житній) 30 50
Вечеря
1.Каша молочна манна 180 220
2.Чай 150 200
3.Батон з маслом 30/5 40/5
П»ятниця
Сніданок
1.Оладки з повидлом 70/10 100/20
2.Кавовий напій 160 200
3.Фрукти (11.00) 70 70
Обід
1. Суп овочевий зі сметаною 160/3 200/5
2.Котлета рибна 70 130
3.Картопляне пюре з маслом 110/2 150/5
4.Компот із сушених фруктів 180 180
5.Хліб (житній) 30 50
Вечеря
1.Каша молочна рисова 180 220
2.Чай 150 200
3.Батон з маслом 30/5 40/5

Для дотримання вимог санітарного регламенту у закладі має бути складений , затверджений завідувачем та погоджений з постачальниками продуктів харчування, графік завозу продуктів харчування.