Найчастіше діти отримують опіки в побутових ситуаціях: торкаються до гарячих предметів, наприклад, до праски чи каструль на кухні, або вивертають на себе гарячий чай чи суп. Як діяти, коли дитина обпеклася?
Насамперед, важливо визначити ступінь тяжкості опіку. Для першого ступеню характерне почервоніння шкіри, якщо ж було отримано опік другого ступеню — тоді на поверхні шкіри з’являються пухирі. Третій та четвертий ступені тяжкості потребують негайної госпіталізації дитини, адже окрім ураження шкіри відбувається й ураження м’язів і навіть кісток. На щастя, такі опіки трапляються в дітей вкрай рідко.

Невідкладна допомога у разі опіку першого та другого ступенів складається з трьох кроків:
1. Охолодити уражену ділянку шкіри під проточною холодною водою.
2. Дати дитині знеболювальний препарат: «Ібупрофен» або дитячий «Парацетамол».
3. Обробити місце опіку ранозагоювальним та протизапальним препаратом на основі декспантенолу, як-от «Пантенол Спрей».
Якщо опіки значніші — негайно викликайте швидку.

Категорично заборонено:
1. Охолоджувати шкіру проточною водою у разі опіку третього ступеня.
2. Охолоджувати шкіру льодом або льодяною водою.
3. Зривати одяг, який прилип до рани.
4. Проколювати пухирі.
5. Мазати уражену ділянку шкіри будь-якою олією, розчинами йоду, діамантового зеленого, перекисом водню, спиртом.

 

ПАМ`ЯТКА
Перша допомога при ураженні електричним струмом
Заходи першої допомоги залежать від стану потерпілого після визволення його від електричного струму. Для визначення стану необхідно вжити таких заходів:
- покласти потерпілого спиною на тверду поверхню;
- перевірити наявність у потерпілого дихання;
- перевірити наявність у потерпілого пульсу на сонній артерії;
- з'ясувати стан зіниці, широка зіниця вказує на погіршення кровопостачання.
У всіх випадках ураження електричним струмом виклик лікаря є обов'язковим незалежно від стану потерпілого.
Якщо потерпілий знаходиться при свідомості, його треба покласти у зручне положення і до прибуття лікаря забезпечити спокій, обов'язково спостерігаючи за диханням і пульсом. Не можна дозволяти потерпілому рухатись, продовжувати роботу. Якщо лікаря швидко викликати не можна, необхідно терміново доставити потерпілого у медичний пункт.
Якщо потерпілий знаходиться у непритомному стані, його необхідно покласти, розстебнути одяг, забезпечити приплив свіжого повітря, дати понюхати нашатирний спирт, бризнути на нього водою і забезпечити спокій. У той же час потрібно викликати лікаря. Якщо потерпілий дихає погано, рідко і судомно, йому необхідно робити штучне дихання і непрямий масаж серця.
У разі відсутності в потерпілого ознак життя не можна вважати його померлим. Якщо в такому стані потерпілому не буде надано негайну першу допомогу у вигляді штучного дихання і зовнішнього масажу серця, то настане смерть. Оживлення організму, ураженого електричним струмом, може бути проведено кількома способами. Всі вони базуються на штучному диханні. Починати штучне дихання слід негайно після вивільнення потерпілого від електричного струму і проводити безперервно до досягнення позитивного результату. Штучне дихання необхідно робити безперервно, до прибуття лікаря.
Переносити потерпілого до іншого місця треба тільки в тих випадках, коли йому, чи особі, яка надає допомогу, продовжує загрожувати небезпека.

 

 

                      Отруєння у дитини — перша допомога

Обережно – літо!
Симптоми отруєння з’являються у малюків раптово. Погане самопочуття може бути викликано немитими ягодами, рослинами або неякісними продуктами.
Але, які б причини не викликали розлад травлення, ознаки однакові:
 Болі в животі.
 Рідкий стілець.
 Млявість і слабкість.
 Зміна кольору губ.
 Блювота.
 Прискорений пульс.
 Підвищена температура.
При отруєння медичними препаратами симптоми у молодшого покоління схожі з вище переліченими. Часто батьки застають дітей тоді, коли вони вживають отруйні речовини, або знаходять порожні упаковки від ліків.
Ознаки отруєння можуть бути непередбачуваними:
 Млявість і сонливість, або навпаки — напруженість і збудження.
 Розширені зіниці.
 Рясне потовиділення.
 Бліда або почервоніла шкіра.
 Рідкісне і глибоке дихання.
 Порушення координації руху, нестійка хода.
 Знижена температура тіла.
 Сухість у роті.

При будь-якому отруєнні варто негайно викликати лікаря! Взаємодіючи один з одним в організмі, ліки призводять до летального результату. І навіть, якщо дитина з’їла звичайні вітаміни, передозування страшна
Ознаки при отруєнні від медикаментів і отруйних хімічних речовин схожі.
Однак варто додати ще кілька симптомів:
 Порушення серцебиття.
 Слабкий пульс.
 Шумне дихання.
 Можливі галюцинації.
 Втрата свідомості.
 Підвищення або зниження артеріального тиску.

 Перша допомога при отруєнні дитини молодшого дошкільного або шкільного віку — інструкція
Діти від 3 років і старше — більш самостійні. Вони можуть поскаржитися на нездужання, розповісти, що їли в школі. Як тільки ви запідозрили симптоми отруєння, слід звернутися до лікаря.

А потім обов’язково дотримуйтесь інструкції:
 Промийте шлунок дитини. Якщо це харчове отруєння, необхідно викликати блювоту. Давайте дитині кип’ячену воду, краще маленькими порціями — по склянці кілька разів. Кількість рідини залежить від віку: від 3 до 5 років слід пити 2-3 літри води, від 6 до 8 — до 5 літрів, дітям від 8 років і старше варто випивати від 8 літрів. Процедуру промивання слід повторити 2-3 рази.
 Застосування ентеросорбентів — речовин, які виводять мікроби і токсини з організму. Це найперший засіб, яке потрібно дати малюкові. Якщо це активоване вугілля в таблетках, то краще розвести його у воді. Ви повинні слідувати інструкції препаратів і розраховувати правильно дозування.
 Третє — уникаємо зневоднення організму. Дитині слід випити глюкозо-сольовий розчин або злегка підсолену воду, також їх можна замінити рисової або негазованої водою, неміцним чаєм, настоєм шипшини.
При отруєння медикаментами або отрутами ні в якому разі не слід займатися самолікуванням. Терміново слід викликати «Швидку допомогу», а потім треба допомогти дитині промити шлунок.

 

Гострі  кишкові інфекції

Гострі  кишкові інфекції (ГКІ) є однією з найбільш актуальних проблем сучасної світової медицини. За даними  ВООЗ у світі протягом останніх 10 років щорічно реєструються біля 1,5 млрд випадків діареї. Серед захворівших на кишкові інфекції  важливу частку складають діти. Кишкові інфекції є однією з основних причин інфекційної захворюваності і смертності дітей в Україні.
По-перше, треба дотримуватись елементарних правил особистої гігієни . Привчіть малюка якомога частіше мити руки, вмиватися, не брати до рота іграшки, предмети догляду, не облизувати пальці рук; перед прийманням їжі вдягніть дитині «слинявчик» - тому що кишкові інфекції передаються через рот (з їжею, водою, немитими овочами та фруктами, некип’яченим молоком, солодощами.
Викликають гострі кишкові інфекції і віруси: рота віруси, норо віруси, астровіруси, ентеровіруси, коронаровіруси гепатиту А і бактерії, такі як сальмонела, дизентерійна та кишкова палички, стафілококкі, а також холерний вібріон. Ці збудники доволі стійкі у зовнішньому середовищі і можуть доволі довго зберігатися на руках, посуді, іграшках і предметах, а також у воді і в землі .
Але вони гинуть при кип’ятінні  і обробці дезинфікуючими засобами. Найбільш вразливі діти від 1 року до 7 років життя.                                                                            
Захворіє дитина чи ні на ГКІ, інфекція залежить від багатьох причин, сприятливість до них у дітей дуже висока. Після перенесеної кишкової інфекції імунітет нестійкий, в зв’язку з чим підвищена можливість повторних захворювань. Ці захворювання легше попередити, ніж потім лікувати. Але, якщо вже Ваш малюк захворів і в нього з’явилася блювота, пронос, підвищена температура тіла, болі в животі, відмова від їжі, змінився характер випорожнень(слиз, кров, зелений колір, рідкі випорожнення), то в цьому випадку треба обов’язково і негайно:
1) забезпечити дитині належний водний режим – розвести регідрон, смекту,
електроліти «Humana»;
2) викликати негайно лікаря, тому що тільки лікар в змозі оцінити стан дитини, ступень зневоднення, виявити ускладнення та вирішити питання ізоляції і лікування даного хворого.
Інколи ці захворювання розвиваються дуже стрімко і являють реальну загрозу життю маленької дитини.
При ГКЗ дитину щоденно повинен оглядати лікар, тому частіше діти до 14 років госпіталізуються до профільних інфекційних стаціонарів, де їм проводять належне обстеження і лікування. Ні в якому разі не потрібно лікувати дитину вдома, враховуючи поради  сторонніх людей !!! Не промивайте  вдома самостійно шлунок !
Згідно Протоколів МОЗ України терміни лікування гострих кишкових захворювань у дітей складають 7-10 днів, за цей період буде з’ясовано збудник даного захворювання, відкорегується терапія, унеможливлюються  ускладнення.
Дуже часто батьки  «диктують» лікарю як треба лікувати його дитину, намагаються нав’язати фахівцям свою точку зору, або інших членів сім’ї, не розуміючи що до кожної дитини треба відноситься  тільки індивідуально і згідно Протоколів МОЗ України. Деякі батьки через 2-3 дні, коли стан дитини значно покращився, намагаються залишити стаціонар, вважаючи що їх дитина цілком здорова, продовжують звичайний режим харчування – що приводить до погіршення стану дитини і виникнення ускладнень основного захворювання.    Цього робити ніколи не потрібно!         
Терміни перебування в стаціонарі  - 5-7 днів, за цей час організм дитини звільняється від збудника, не  виникають зневоднення та інші небажані ускладнення. Лікування в стаціонарі проводиться під щоденним спостереженням лікарів-дитячих інфекціоністів, досвідчених фахівців і
включає:
- антибактеріальну або противірусну терапію;
- боротьбу з зневодненням, інтоксикацією;
- посиндромну терапію;
- дієтичне харчування;
- призначається належний водний режим;
- проводяться гігієнічні заходи.
Ті члени сім’ї, які здійснюють догляд за дітьми з ГКЗ, повинні строго  з дотримуватись правил особистої гігієни: миття рук, дезинфекція предметів догляду, посуду, іграшок, часті проведення поточних прибирань в кімнаті, обробка постільної та особистої білизни.
Після лікування в інфекційному стаціонарі дитина ще деякий час
(до 20 днів) повинна отримувати ферменти та біопрепарати, які і на який термін вирішує тільки лікар, для того щоб уникнути дисбактеріозу та ферментної недостатності.
Звертаємо увагу батьків на необхідність своєчасного лікарського огляду дитини (в першу добу захворювання) з клінічними проявами кишкових захворювань, дотримання порад і призначень лікарів; дотримання термінів перебування в стаціонарі та розуміння і можливості допомогти своїй дитині скоріше одужати.
Не нехтуйте лікуванням в інфекційних стаціонарах, прислухайтесь і дотримуйтесь порад фахівців і запам’ятайте – захворювання легше попередити, ніж вилікувати !!!
 

Бажаємо Вам і Вашим малюкам здоров’я, гарного настрою і відпочинку влітку !

 

Аскаридоз:клініка,профілактика та лікування .Клінічні прояви аскаридозу залежать від інтенсивності інвазії і локалізації паразитів. У клінічному перебігу аскаридозу виділяють дві фази — ранню (міграційну) і пізню (кишкову). Перша фаза зумовлена міграцією личинок, друга — паразитуванням гельмінтів у кишечнику та ускладненнями. При малої інтенсивності інвазії рання фаза аскаридозу протікає субклінічні або безсимптомно. Інкубаційний період при клінічно вираженій формі короткий, 1-2 дні. На 2-3-й день після зараження з’являються нездужання, слабкість, субфебрилітет (але можливо підвищення температури тіла до фебрильних цифр, з ознобом), уртикарний висип, біль у животі, нудота, розлади стільця. З’являється сухий або з незначною кількістю слизової, кров’янистої мокротиння кашель. У легенях виявляються сухі і вологі хрипи, вкорочення перкуторного звуку, що свідчить про розвиток еозинофільних інфільтратів, в ряді випадків спостерігається розвиток пневмонії, плевропневмонії. При масивному зараженні може також розвиватися гранулематозний гепатит з гепатоспленомегалією, порушенням пігментного обміну і лабораторними ознаками цитолізу, а також міокардіодистрофія. У дітей раннього віку масивна інвазія аскаридами за відсутності адекватної терапії може призвести до летального результату. Пізня (кишкова) фаза аскаридозу пов’язана з перебуванням гельмінтів у кишечнику. Іноді вона протікає субклінічно. Значно частіше хворі відзначають зміну апетиту, звичайно пониження його, нудоту, блювоту, переймоподібні болі в животі (в епігастрії, навколо пупка або в правій здухвинній області). У деяких хворих бувають проноси, в інших запори або чергування проносів із закрепами. З боку нервової системи при аскаридозі звичайні головний біль, запаморочення, підвищена втомлюваність; діти примхливі, розсіяні. Спостерігаються неспокійний сон, нічні страхи, синдром Меньєра, істеричні припадки, епілептиформні судоми, менінгізм. У деяких випадках відзначається зниження артеріального тиску. При масивній інвазії у дітей раннього віку відзначаються блідість шкіри, слизових оболонок, зниження харчування, затримка фізичного розвитку, в результаті порушення засвоєння вітаміну А розвиваються розлади зору. Діагностика аскаридозу Опорно-діагностичні ознаки аскаридозу: — В ранню фазу — гострий початок, субфебрилітет або помірна лихоманка та інтоксикація, поєднання уртикарний екзантеми з легеневим синдромом; — В пізню фазу — диспепсичні розлади і астенічний синдром. Лабораторна діагностика. Паразитологічний метод. У ранній фазі достовірне встановлення аскаридозу грунтується на виявленні личинок аскарид в мокроті. Серологічний метод. Постановка імунологічних реакцій, що виявляють у крові хворих специфічніантитіла. При рентгенологічному дослідженні легень відзначається наявність округлих, овальних, зірчастих, фестончатими, багатокутних інфільтратів. Інфільтрати можуть бути як поодинокими, так і множинними, виявляються в одній частці або по всьому легкому. Контури їх нерівні, розпливчасті. При наявності супутнього ателектазу вони стають рівними. Еозинофільні інфільтрати виявляються протягом 2-3 тижнів; в окремих хворих, зникнувши, вони з’являються знову через деякий час, зберігаючись місяцями. Гематологічний метод. Кількість лейкоцитів зазвичай нормальне, і лише іноді спостерігається лейкоцитоз. Характерна еозинофілія, досягає у деяких хворих 60-80%; вона з’являється, як правило, одночасно з інфільтратами в легенях. ШОЕ звичайно нормальна, підвищення її буває рідко. У пізній фазі захворювання основним методом діагностики є паразитологічні дослідження калу на яйця аскарид. Якщо яйця виявляються в дуоденальному вмісті, то це може свідчити про наявність паразитів в жовчних і панкреатичних протоках. У периферичної крові виявляють помірну гіпохромною або нормохромная анемію; еозинофілія зустрічається не завжди. Диференціальна діагностика аскаридозу в ранній фазі грунтується на розпізнаванні еозинофільних інфільтратів з урахуванням клініко-рентгенологічних та гематологічних даних. Рентгенологічна картина цих інфільтратів може симулювати туберкульоз, пневмонію, пухлина легені, для яких не характерні екзантема та еозинофілія. Основна відмінність інфільтратів при аскаридозі — швидке їх зникнення без будь-яких залишкових явищ. Подібні інфільтрати можуть виявлятися і при інших гельмінтозах — анкілостомідозі і стронгілоїдозі. У пізній фазі диференціальний діагноз проводиться з хронічно протікають захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Лікування аскаридозу Інвазовані аскаридами підлягають обов’язковій терапії. Лікування дітей з масивної інвазією краще проводити в умовах стаціонару або денного стаціонару. Призначається повноцінна білкова дієта, симптоматичні засоби (ферментні препарати, полівітаміни). Етіотропна терапія. Для дегельмінтизації застосовуються специфічні препарати. З метою попередження посилення алергічних проявів обов’язковим є призначення десенсибилизирующих і антигістамінних препаратів, іноді — глюкокортикостероїдів. При анемізації призначаються препарати заліза. Контроль ефективності лікування проводять через місяць після закінчення лікування. При негативному результаті першого дослідження калу на яйця гельмінтів проводять додатково два відбору проб з інтервалом в 2-4 дні. Три негативні результати досліджень дозволяють зняти пацієнта з диспансерного обліку. При виявленні у фекаліях яєць гельмінтів проводиться повторний курс терапії. Профілактика У профілактиці аскаридозу велике значення має санітарний благоустрій населених місць. Добриво грунту допустимо тільки компостувати фекаліями. Попередження інвазії аскаридами досягається розвитком у дітей гігієнічних навичок, вживанням в їжу тільки ретельно вимитих фруктів і овочів, кип’яченої води. Самолікування вкрай небезпечно для вашого здоров’я і загрожує серйозними наслідками. Постарайтеся стежити за своїм здоров'ям, уникнете захворювання ще до його появи.